Рішення

від 24.10.2024 по справі 420/12462/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12462/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати противоправними дії Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області щодо обмеження суми компенсації днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року розміром суми перерахованої на депозитний рахунок, недоплати компенсації днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року та суддею Херсонського міського суду Херсонської області з 08.2016 року по 26.12.2016 року;

- зобов`язати Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру оплати компенсації 358 днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року та суддею Херсонського міського суду Херсонської області з 08.2016 року по 26.12.2016 року включно, виходячи з судової винагороди на час її нарахування та виплати, та виплатити недоплачену суму компенсації за невикористані дні відпустки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів № 238 від 26.01.1993 року позивач був обраний суддею Суворовського районного суду міста Херсона. Указом Президента України № 341/2016 від 22.08.2016 був переведений з Суворовського районного суду міста Херсона суддею в Херсонський міський суд Херсонської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2923 року був звільнений у відставку.

18.01.2024 року проведений остаточний розрахунок відповідно до якого була сплачена компенсація за невикористану відпустку 291 календарний день в сумі 1130491,35 грн. відносно частини відпустки 67 днів в розрахунку вказано, що компенсація за ті дні невикористаної відпустки знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Херсонської області. На початку квітня на банківський картковий рахунок позивача надійшла сума 67643,46 грн. Тобто була виплачена сума компенсації за невикористану відпустку під час роботи в Суворовському районному суді м. Херсона. Таким чином позивачу виплачено компенсацію за невикористані 358 днів відпустки в сумі 1198134,81 грн.

При усному з`ясуванні цього питання в ТУ ДСА позивачу пояснили, що на час переведення з Суворовського районного суду Херсонської області до Херсонського міського суду Херсонської області саме така сума була перерахована на депозитний рахунок ДСА України та саме цю суму позивачу сплатили в якості компенсації за дні невикористаної відпустки за період роботи в Суворовському районному суду м. Херсона.

Позивач вказує, що право суддів на відпустку регулюється спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Тобто оплата днів відпустки здійснюється виходячи з суддівської винагороди.

У випадку не використання днів відпустки під час роботи суддею, оскільки це спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не регулюється, право на отримання компенсації не використані дні відпустки передбачено ч. 1 ст.83 КЗпП України та ч. 1 ст.24 Закону України «Про відпустки», а саме те що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

На думку позивача цими нормами закону регулюється тільки право на отримання компенсації, а не її розмір.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки час відпустки судді здійснюється оплата виходячи з розміру суддівської винагороди, на відміну від КЗпП де передбачена оплата відпускних з розрахунок середнього заробітку, то компенсація не використаних днів відпустки повинна здійснюватися виходячи саме з розміру яку б суддя отримав у випадку надання йому відпустки виходячи з її оплати з розміру суддівської винагороди. Будь-яким законом чи нормативним актом не передбачена виплата компенсації за невикористану відпустку за роботу на іншому підприємстві, організації, установі з якої було здійснено переведення робітника, в даному випадку з Суворовського районного суду м. Херсона, виходячи з суми перерахованої на депозит під час переводу робітника.

Також позивач вказує, що у випадку надання йому відпустки в кількості 358 календарних днів (291+6=358) йому мали б виплати суддівську винагороду за 11,76 місяців (358:30,44-11,76). Відповідно до довідки ТУ ДСА в Херсонській області на момент розрахунку суддівська винагорода складає 135263,70 грн. Тобто за 11,76 місяців йому повинно було бути нараховано 1590701,11 грн. (135263,70*11,76) в той час, як відповідно до розрахунку нарахувано тільки 1198134,81 грн. (1130491,35+67643,46). Тобто оплачено тільки за 8,86 місяців (1198134,81:135263,70) що складає 269 днів (8,86*30,44) невикористаної відпустки компенсацію за інші 89 днів невикористаної відпустки йому не виплатили.

З огляду на викладене, позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 29.04.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/12462/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

14.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заявлені позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі, просить відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що нарахування компенсації за невикористану відпустку провадиться згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. При цьому при наданні відпустки на новому місці роботи дні щорічної відпустки, яка надається за період роботи на попередньому місці роботи, оплачуються із суми компенсації, яка перерахована на нове місце роботи.

Відповідно до наказу Суворовського районного суду міста Херсона від № 03-01/48 від 25.08.2016 року ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області та відраховано зі штату Суворовського районного суду м. Херсона 25.08.2016 року. Пунктом 6 вище зазначеного наказу перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2003 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2004 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2008 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану частину додаткової відпустки за 2010 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 5 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2011 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2012 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2013 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2015 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2016 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2006 року по 31.01.2007 року тривалістю 33 календарних дні, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2007 року по 31.01.2008 року тривалістю 35 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року тривалістю 5 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2013 року по 31.01.2014 року тривалістю 11 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2014 року по 31.01.2015 року тривалістю 24 календарних дні, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2015 року по 31.01.2016 року тривалістю 42 календарних дні, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2016 року по 25.08.2016 року тривалістю 24 календарних дні. Разом 314 календарних дня.

Відповідач вказує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон), серед іншого визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, статус професійного судді, регулює інші питання судоустрою і статусу суддів. Правові норми щодо забезпечення судді встановлюються розділом дев`ятим, статтею 130 цього Закону, де врегульовані положення про відпустку, котрими передбачено два види щорічних відпусток: щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів та додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням (пункт восьмий). Частиною шостою цієї самої статті встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Частиною першою статті 52 Кодексу законів про працю України передбачено п`ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. Роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладені у листі від 20 грудня 2011 року №12763/0/14-11/13, стосовно перерахунку тривалості відпустки з робочих у календарні дні, з урахуванням шестиденного робочого тижня, не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та не підлягають застосуванню при наданні та обчисленні кількості днів відпустки суддям. Також було прийняте рішення Ради судів України від 26.10.2012 №62 щодо порядку розрахунку тривалості щорічної оплачуваної відпустки судді, відповідно до якого остання погодитись з позицією Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Ради суддів адміністративних судів та Ради суддів господарських судів щодо застосування практики надання суддям, відповідно до статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", щорічної оплачуваної чергової відпустки з 01.01.2012 в календарних днях з урахуванням п`ятиденного робочого тижня. Виходячи з вище наведеного, 314 календарних днів дорівнюють 224 робочим дням (224 = 314 / 1,4).

Сума компенсації за невикористані дні відпусток розрахована виходячи із суддівської винагороди на момент переведення. Отже, суддівська винагороди станом на серпень 2016 рік становила: 24 650,00 грн., з них 14 500,00 - оклад судді, 10 150,00 - вислуга років судді (70%). Виходячи із вищенаведеного, сума компенсації за невикористані відпустки за 224 дня становить: 250 981,82 = 24650 / 22 * 224. З даної суми утримано податок з доходів фізичних осіб (18%) у сумі 45176,73 грн. та військовий збір (1,5%) у сумі 3764,73 грн. Чиста сума компенсації 202040,36 грн. була переведена за бажанням ОСОБА_1 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області відповідно до платіжного доручення від 13.09.2016 року № 659. На дану суму компенсації нараховано єдиний внесок (22,0%) з урахуванням максимальної величини податку у сумі 7975,0 грн. = 36250,0 грн. х 22,0%. Протягом 2016-2022 років ОСОБА_1 було надано відпустку за період роботи з 2003 по 2016 роки у кількості 146 днів та виплачені кошти у сумі 183338,36 грн., що були переведені з депозитного рахунку.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1347/0/15-23 від 19 грудня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку», статей 116, 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наказом Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2023 року № 03-01/216 ОСОБА_1 , суддю Херсонського міського суду Херсонської області, відраховано зі штату суду 26.12.2023 року у відставку. Виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину додаткової оплачуваної відпустки за 2012 рік, як такому, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 9 календарних днів (з них компенсацію за 9 календарних днів було перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області), додаткову оплачувану відпустку за 2013 рік, як такому, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів (з них компенсацію за 15 календарних днів було перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області), додаткову оплачувану відпустку за 2014 рік, як такому, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів (з них компенсацію за 15 календарних днів було перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області), додаткову оплачувану відпустку за 2015 рік, як такому, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів (з них компенсацію за 15 календарних днів було перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області), частину додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, як такому, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 8 календарних днів (з них компенсацію за 8 календарних днів було перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області), додаткову оплачувану відпустку за 2023 рік, як такому, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2016 року по 31.01.2017 року тривалістю 34 календарних дні (з них компенсацію за 5 календарних днів було перераховано на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області), щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2017 року по 31.01.2018 року тривалістю 42 календарних дні, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2018 року по 31.01.2019 року тривалістю 40 календарних днів, щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2019 року по 31.01.2020 року тривалістю 42 календарних дні, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2020 року по 31.01.2021 року тривалістю 37 календарних днів, щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2021 року по 31.01.2022 року тривалістю 42 календарних дні, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2022 року по 31.01.2023 року тривалістю 11 календарних днів, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2023 року по 26.12.2023 року тривалістю 33 календарних дні.

Також зазначено, що у рахунок компенсації увійшла нарахована суддівська винагорода на підставі відомостей, що були надані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області (січень 2023 - вересень 2023 року). На момент звільнення на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області знаходилось сума компенсації за невикористані 75 днів щорічної відпустки у розмірі 67643,46 грн., що була виплачена 29.03.2024 року відповідно до платіжного доручення від 11.01.2024 року №1.

21.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказує, що незважаючи на суму перераховану на депозитний рахунок, заробітна плата за відпустку на новому місці праці визначається саме за новим місцем роботі і не обмежується сумою перерахованою на депозитний рахунок. Також, позивач зазначає, що Порядок №100 не враховує положення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено нарахування під час відпустки суддівської винагороди, а не середнього заробітку, як це передбачено Порядком №100.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів № 238 від 26.01.1993 року позивач був обраний суддею Суворовського районного суду міста Херсона.

Постановою Верховної Ради України №809-IV від 15.05.2003 року ОСОБА_1 обраний суддею Суворовського районного суду м. Херсона безстроково.

Указом Президента України №341/2016 від 22.08.2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

Відповідно до рішення голови Верховного Суду №28/0/149-2 від 27.04.2022 року позивач був відряджений до Татарбунарського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 28.04.2022 року без зазначення граничного строку відрядження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 року №911/0/15-23 «Про дострокове закінчення відрядження судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до Татарбунарського районного суду Одеської області» відрядження позивача було достроково закінчене з 15.11.2023 року.

За рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19.12.2023 року ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2023 року № 03-01/216 ОСОБА_1 , суддю Херсонського міського суду Херсонської області, відраховано зі штату суду 26.12.2023 року у відставку.

Згідно розрахункового листа за січень 2024 року позивачу було нараховано компенсацію відпустки за 291 день у розмірі 1130491,36 грн., а також вихідну допомогу у розмірі 405791,10 грн.

Також у даному розрахунковому листі міститься запис: «На депозитному рахунку у Вас: 67 днів на суму 67643,46 грн. платіж відправлений на виконання в казначейство.».

15.01.2024 року на картковий рахунок позивача було зараховано кошти у розмірі 1228730,28 грн., а 29.03.2024 року зараховано кошти у розмірі 67643,46 грн.

З наданих до суду розрахунків на оплату відпустки вбачається, що середня заробітна плати для компенсації за невикористану відпустку позивача розрахована шляхом ділення сумарного заробітку позивача за період з січня по листопад 2023 року на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду, та помножена на число календарних днів відпустки.

При цьому у відзиві відповідачем зазначено, що у рахунок компенсації увійшла нарахована суддівська винагорода на підставі відомостей, що були надані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області (січень 2023 - вересень 2023 року).

Також у відзиві відповідачем зазначено, що на момент звільнення на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області знаходилось сума компенсації за невикористані 75 днів щорічної відпустки у розмірі 67643,46 грн., що була виплачена 29.03.2024 року.

Позивач вважає, що компенсація 358 днів невикористаної відпустки повинна здійснюватися з виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частинами другою-десятою статті135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Згідно зі статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19.12.2023 року ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Після звільнення позивач отримав компенсацію за невикористану відпустку.

Позивач не погоджується з розміром виплаченої компенсації за невикористану відпустку та вважає, що вона повинна була розраховуватися виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати.

Правила виплати грошової компенсації за невикористану відпустку регламентовані приписами ст.24 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" та приписами ст.83 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з ч.1 ст.24 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР "Про відпустки" за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні за змістом положення включені законодавцем і до тексті ст.83 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР Про відпустки" порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згаданий Порядок обчислення середньої заробітної плати був затверджений постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (далі за текстом - Порядок №100).

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б регулювали питання грошової компенсації суддям за невикористані дні відпусток. Відсутні такі норми і в КЗпПУ, Законах України «Про відпустки» та «Про оплату праці».

Єдиним нормативним актом, який містить алгоритм розрахунку такої компенсації, є Порядок № 100, який передбачає нарахування компенсації за невикористану відпустку шляхом вирахування середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців, які передують відпустці.

При цьому використання законодавцем терміну «компенсація» відносно невикористаної відпустки, дозволяє стверджувати, що її не слід розглядати як рівноцінну «заміну» суддівської винагороди за період відпустки, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу часу відпочинку. Будь-яка компенсація відпустки грошима має суто умовний вираз.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі №817/20/17 та постанови Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №802/3928/15-а постанова КМУ від 08.02.1995р. №100 поширюється на відносини за участі професійного судді.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 08.07.2020р. по справі №817/20/17 «п. 48. При цьому судом апеляційної інстанції правильно визначено, що Закон № 2453-VI не встановлює особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суддям, які звільняються за власним бажанням, а тому такі правовідносини слід вирішувати виходячи з загальних норм чинного трудового законодавства. 49. Так, за змістом пунктом 2 Порядку № 100 обчислення компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи саме з виплат за останні 12 календарних місяців роботи. 50. Отже, компенсація за невикористані дні відпустки повинна була розраховуватися з суддівської винагороди позивача, за останні 12 календарних місяців роботи.».

У силу положень ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верхового Суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати, оскільки така компенсація відповідно до наведених висновків Верховного суду повинна розраховуватися з суддівської винагороди позивача, за останні 12 календарних місяців роботи.

Установлені в межах розгляду справи фактичні обставини та зроблені судом висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог твердження.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ: 26283946) про визнання противоправними дій Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області щодо обмеження суми компенсації днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року розміром суми перерахованої на депозитний рахунок, недоплати компенсації днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року та суддею Херсонського міського суду Херсонської області з 08.2016 року по 26.12.2016 року; зобов`язання Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру оплати компенсації 358 днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року та суддею Херсонського міського суду Херсонської області з 08.2016 року по 26.12.2016 року включно, виходячи з судової винагороди на час її нарахування та виплати, та виплатити недоплачену суму компенсації за невикористані дні відпустки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.10.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва