Постанова

від 21.01.2025 по справі 420/12462/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12462/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, в якому позивач просив суд:

- визнати противоправними дії Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області щодо обмеження суми компенсації днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року розміром суми перерахованої на депозитний рахунок, недоплати компенсації днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року та суддею Херсонського міського суду Херсонської області з 08.2016 року по 26.12.2016 року;

- зобов`язати Територіальне управління Держаної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити перерахунок розміру оплати компенсації 358 днів невикористаної відпустки за період роботи: суддею Суворовського районного суду м. Херсона з 26.01.1993 року по 08.2016 року та суддею Херсонського міського суду Херсонської області з 08.2016 року по 26.12.2016 року включно, виходячи з судової винагороди на час її нарахування та виплати, та виплатити недоплачену суму компенсації за невикористані дні відпустки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, тобто виходячи з обчислення компенсації невикористаної відпустки виходячи з розміру суддівської винагороди або частково задовольнити позов.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновок про правомірність розрахунку компенсації невикористаних відпусток виходячи з Порядку №100 не є коректним, адже вся невикористана відпустка повинна бути компенсована виходячи із розміру суддівської винагороди, а спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Апелянт також зазначає, що навіть якщо враховувати приписи Порядку №100, розрахований відповідачем розмір компенсації невикористаних відпусток, відповідно до розрахунків позивача є меншим, особливо в частині оплати 75 днів відпустки з депозитного рахунку, розмір якого на переконання позивача повинен становити 291363,75 грн., а не 67643,46 грн.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів № 238 від 26.01.1993 року позивач був обраний суддею Суворовського районного суду міста Херсона.

Постановою Верховної Ради України №809-IV від 15.05.2003 року ОСОБА_1 обраний суддею Суворовського районного суду м. Херсона безстроково.

Указом Президента України №341/2016 від 22.08.2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

Відповідно до рішення голови Верховного Суду №28/0/149-2 від 27.04.2022 року позивач був відряджений до Татарбунарського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 28.04.2022 року без зазначення граничного строку відрядження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 року №911/0/15-23 «Про дострокове закінчення відрядження судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до Татарбунарського районного суду Одеської області» відрядження позивача було достроково закінчене з 15.11.2023 року.

За рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19.12.2023 року ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2023 року № 03-01/216 ОСОБА_1 , суддю Херсонського міського суду Херсонської області, відраховано зі штату суду 26.12.2023 року у відставку.

Згідно розрахункового листа за січень 2024 року позивачу було нараховано компенсацію відпустки за 291 день у розмірі 1130491,36 грн., а також вихідну допомогу у розмірі 405791,10 грн.

Також у даному розрахунковому листі міститься запис: «На депозитному рахунку у Вас: 67 днів на суму 67643,46 грн. платіж відправлений на виконання в казначейство.».

15.01.2024 року на картковий рахунок позивача було зараховано кошти у розмірі 1228730,28 грн., а 29.03.2024 року зараховано кошти у розмірі 67643,46 грн.

З наданих до суду розрахунків на оплату відпустки вбачається, що середня заробітна плати для компенсації за невикористану відпустку позивача розрахована шляхом ділення сумарного заробітку позивача за період з січня по листопад 2023 року на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду, та помножена на число календарних днів відпустки.

При цьому у відзиві відповідачем зазначено, що у рахунок компенсації увійшла нарахована суддівська винагорода на підставі відомостей, що були надані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області (січень 2023 - вересень 2023 року).

Також у відзиві відповідачем зазначено, що на момент звільнення на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області знаходилось сума компенсації за невикористані 75 днів щорічної відпустки у розмірі 67643,46 грн., що була виплачена 29.03.2024 року.

Позивач вважає, що компенсація 358 днів невикористаної відпустки повинна здійснюватися з виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати, оскільки така компенсація відповідно до висновків Верховного Суду повинна розраховуватися з суддівської винагороди позивача, за останні 12 календарних місяців роботи.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частинами другою-десятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Згідно зі статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19.12.2023 року ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Після звільнення позивач отримав компенсацію за невикористану відпустку.

Позивач не погоджується з розміром виплаченої компенсації за невикористану відпустку та вважає, що вона повинна була розраховуватися виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати.

Правила виплати грошової компенсації за невикористану відпустку регламентовані приписами ст.24 Закону України "Про відпустки" та приписами ст.83 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні за змістом положення включені законодавцем і до тексті ст.83 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР Про відпустки" порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згаданий Порядок обчислення середньої заробітної плати був затверджений постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (далі за текстом - Порядок №100).

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б регулювали питання грошової компенсації суддям за невикористані дні відпусток. Відсутні такі норми і в КЗпП України, Законах України «Про відпустки» та «Про оплату праці».

Єдиним нормативним актом, який містить алгоритм розрахунку такої компенсації, є Порядок № 100, який передбачає нарахування компенсації за невикористану відпустку шляхом вирахування середньоденної заробітної плати за останні 12 місяців, які передують відпустці.

При цьому використання законодавцем терміну «компенсація» відносно невикористаної відпустки, дозволяє стверджувати, що її не слід розглядати як рівноцінну «заміну» суддівської винагороди за період відпустки, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу часу відпочинку. Будь-яка компенсація відпустки грошима має суто умовний вираз.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі №817/20/17 та постанови Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №802/3928/15-а постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 поширюється на відносини за участі професійного судді.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 08.07.2020р. по справі №817/20/17, Закон № 2453-VI не встановлює особливостей регулювання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки суддям, які звільняються за власним бажанням, а тому такі правовідносини слід вирішувати виходячи з загальних норм чинного трудового законодавства. Так, за змістом пунктом 2 Порядку № 100 обчислення компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи саме з виплат за останні 12 календарних місяців роботи. Отже, компенсація за невикористані дні відпустки повинна була розраховуватися з суддівської винагороди позивача, за останні 12 календарних місяців роботи.».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку виходячи з суддівської винагороди на час її нарахування та виплати, оскільки така компенсація відповідно до наведених висновків Верховного Суду повинна розраховуватися з суддівської винагороди позивача за останні 12 календарних місяців роботи, визначеної відповідно до приписів Порядку №100.

Що стосується доводів апелянта в частині невірного розрахунку суми компенсації в частині оплати 75 днів відпустки з депозитного рахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що указом Президента України №341/2016 від 22.08.2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

На момент переведення позивачем було не використано 314 календарних дні щорічних оплачуваних відпусток.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України «Про відпустки» (в редакції, чинній на момент переведення позивача на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області), у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Відповідно до пункту 8 частини 7 статті 10 Закону України «Про відпустки», щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації.

Враховуючи викладене, п.6 наказу Суворовського районного суду м. Херсона №03-01/48 від 25.08.2016 року було передбачено перерахувати на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2003 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2004 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2008 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану частину додаткової відпустки за 2010 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 5 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2011 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2012 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2013 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2014 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2015 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану додаткову відпустку за 2016 рік, як такий, що має стаж роботи більше 10 років, тривалістю 15 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2006 року по 31.01.2007 року тривалістю 33 календарних дні, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2007 року по 31.01.2008 року тривалістю 35 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2012 року по 31.01.2013 року тривалістю 5 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2013 року по 31.01.2014 року тривалістю 11 календарних днів, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2014 року по 31.01.2015 року тривалістю 24 календарних дні, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 01.02.2015 року по 31.01.2016 року тривалістю 42 календарних дні, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.02.2016 року по 25.08.2016 року тривалістю 24 календарних дні. Разом 314 календарних дня.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у разі переведення судді на роботу до іншого суду грошова компенсація за не використані дим дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на депозитний рахунок нового суду.

Нарахування суддівської винагороди суддям за дні щорічних відпусток, які не використані за попереднім місцем роботи і не одержали за неї грошової компенсації, здійснюється відповідно до загальних положень законодавства, а при виплаті враховується сума коштів, перерахована на депозитний рахунок нового суду, до якого перейшов суддя.

За таких підстав, під час звільнення апелянта з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у відставку, йому було нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки, право на яку набуто ним за час роботи в вищевказаному суді, виходячи з сумарного заробітку за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення.

Компенсація за невикористані дні відпустки за період роботи в Суворовському районному суді м. Херсона виплачена з депозитного рахунку ТУ ДСА в Херсонській області у тому розмірі, в якому вона була розрахована на попередньому місці роботи при звільненні.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки апелянта з розрахунку розміру суддівської винагороди, який діяв на час звільнення його у відставку.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко