Постанова

від 24.10.2024 по справі 380/20209/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20209/24 пров. № А/857/26127/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаМартинюка Т.Б.,

представників відповідачаІванейко Я.Я., Матиса А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в електронній формі в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 380/20209/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування наказу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Костецьким Н.В. в м. Львові), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Львівській області (далі також відповідач, ГУ ДПС) від 18.09.2024 № 30-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову, в якій просить:

- зупинити дію наказу ГУ ДПС від 18.09.2024 року № 30-дп «Про накладення дисциплінарного стягнення»;

- заборонити відповідачу скеровувати наказ ГУ ДПС від 18.09.2024 № 30-дс про накладення дисциплінарного стягнення, інші розпорядчі документи, прийняті на підставі цього наказу та будь-яку інформацію про їх прийняття Національному агентству з питань запобігання корупції, Державній службі зайнятості, а також будь-яким іншим державним органам, установам, організаціям, третім особам до набрання рішенням законної сили у справі про оскарження наказу Головного управління ДПС у Львівській області №30-дс від 18.09.2024 про накладення дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року в задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року про відмову в забезпеченні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що наявні очевидні ознаки протиправності наказу ГУ ДПС від 18.09.2024 № 30-дс та до моменту прийняття судового рішення у даній справі реалізація цього наказу завдасть протиправної шкоди правам та інтересам позивача, відновлення яких буде значно ускладнено або ж неможливо у майбутньому.

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Вказав на відсутність ознак, які б підтверджували очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Суд першої інстанції зазначив також, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно частин першої-третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

При цьому, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.

Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Одночасно заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 КАС України.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є

У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Предметом оскарження у справі, в якій ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, є наказ ГУ ДПС від 18.09.2024 № 30-дс про накладення дисциплінарного стягнення.

Враховуючи поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу, між сторонами дійсно існує спір, який стосується правомірності видання ГУ ДПС зазначеного наказу.

На відміну від зазначеного судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, позивач оскаржує не своє звільнення з публічної служби, а законність наказу про притягнення його до відповідальності, наслідком якого вже стане звільнення ОСОБА_1 .

Саме з метою убезпечити себе від незаконного, з точки зору позивача, звільнення і, як наслідок порушення прав, поновлення яких буде істотно ускладнено чи унеможливлено зовсім, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

При цьому хибними є висновки суду першої інстанції про те, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом поданого позову.

Так, предметом позову є визнання протиправним та скасування спірного наказу, а предметом заяви про забезпечення позову тимчасове, до вирішення справи зупинення дії спірного наказу.

Апеляційний суд, погоджуючись з доводами апелянта, звертає увагу на ту обставину, що в оскаржуваному наказі ГУ ДПС від 18.09.2024 № 30-дс про накладення дисциплінарного стягнення зазначено про порушення ОСОБА_1 посадових обов`язків, положень законодавчих актів і, зокрема, статті 38 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 розділу 2 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 09.02.2018 № 166:

1. Внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

2. Підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є, зокрема, засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

4. Кадрові служби органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, посадові особи яких є суб`єктами відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом п`яти робочих днів з дня підписання розпорядчого документа про накладення на особу дисциплінарного стягнення або скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення зобов`язані надати Реєстратору електронну та засвідчену в установленому порядку паперову копію відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.

5. Реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Наведене підтверджує доводи апелянта, що оскаржуваний наказ повинен бути скерований суб`єктом призначення до Національного агентства з питань запобігання корупції, що має наслідком внесення Національним агентством інформації щодо позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Не вирішуючи наперед питання правомірності наказу ГУ ДПС від 18.09.2024 № 30-дс про накладення дисциплінарного стягнення, апеляційний суд вимушений зауважити, що наявність протягом тривалого часу інформації щодо ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, безумовно завдасть позивачу моральної шкоди та репутаційних та ділових втрат, відновлення яких буде неможливим або принаймні буде вимагати значних зусиль щодо їх відновлення.

Щодо покликань суду першої інстанції на те, що, при забезпеченні позову шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії, будуть фактично продовжені службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо, апеляційний суд потворно наголошує, що в даному випадку не оскаржується наказ про звільнення, а позивач, як на момент подання заяви щодо забезпечення позову, так і на час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, не звільнений та перебуває у трудових відносинах з ГУ ДПС у Львівській області.

Отже, відмова у забезпеченні даного позову позбавляє позивача прав, які впливають на реалізацію даною особою права на працю, відповідно особа може бути позбавлена єдиного джерела існування.

В той же час суд першої інстанції правильно зазначив, що вирішення питання про наявність очевидних ознак протиправності спірного наказу, є фактично вирішенням спору по суті, а тому в межах розгляду заяви про забезпечення саме даного позову вирішення такого питання є передчасним.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення може призвести до порушення його конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення його прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними.

Слід зауважити, що відмова у забезпеченні даного позову є втручанням в конвенційні права позивача, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист людини та основоположних свобод, в частині права на працю. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що реалізація спірного наказу відповідача поза сумнівом порушить право позивача на працю, а також завдасть йому репутаційних та ділових втрат, відновлення яких, у випадку скасування оскаржуваного наказу, буде значно утрудненим або ж взагалі неможливим з наведених вище причин, відтак, невжиття заходів забезпечення позову може потягнути настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про спосіб забезпечення позову, колегія суддів вважає, що зупинення дії оскаржуваного наказу ГУ ДПС є достатнім способом забезпечення та жодним чином не є вирішенням справи по суті, як про це помилково зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції.

Інший спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, - заборона відповідачу скеровувати спірний наказ про накладення дисциплінарного стягнення, інші розпорядчі документи, прийняті на підставі цього наказу та будь-яку інформацію про їх прийняття Національному агентству з питань запобігання корупції, Державній службі зайнятості, а також будь-яким іншим державним органам, установам, організаціям, третім особам до набрання рішенням законної сили у справі про оскарження наказу Головного управління ДПС у Львівській області № 30-дс від 18.09.2024 про накладення дисциплінарного стягнення не може бути застосований з огляду на його надмірність, оскільки зупинення спірного наказу вже є перешкодою для будь-якої його реалізації.

До того ж, такий спосіб є в значній мірі абстрактний та некоректний, тому що не дозволяє визначити чітке коло осіб, яких він може стосуватися, та конкретні способи його реалізації.

Отже заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає також помилковими застосування судом першої інстанції практики Верховного Суду, наведеної у справі № 9901/420/19, обставини якої є нерелевантними обставинам у справі, що розглядається.

Інші наведені судом першої інстанції висновки Верховного Суду стосуються необхідності виваженого підходу при розгляді заяв про забезпечення позову, врахування всіх обставин справи, дотримання балансу між правами та інтересами сторін справи. Даних висновків, як вбачається з наведеної вище мотивації, суд попередньої інстанції якраз і не врахував.

В статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 380/20209/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 18.09.2024 року № 30-дп «Про накладення дисциплінарного стягнення» до набрання рішенням законної сили у справі 380/20209/24.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 24.10.24