Ухвала

від 11.12.2024 по справі 380/20209/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/20209/24

У Х В А Л А

з питань відводу

11 грудня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Хмелик І.А.,

за участі:

представника позивача Мартинюк Т.Б.,

представників відповідача Матис А.В., Іванейко Я.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача про відвід судді у справі №380/20209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №380/20209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою суду 01.10.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.

10.12.2024 представником відповідача подано до суду заяву про відвід судді Костецького Н.В.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник відповідача зазначає, що однією із підстав для відводу (самовідводу) судді, відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України, є наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Вказує, що Відповідачу стало відомо, що дружина судді - Костецька Юлія Володимирівна в минулому працювала в податкових органах Львівської області, відповідно в самого судді можливе упереджене ставлення та суб`єктивна позиція щодо трудових спорів стороною в яких є Державна податкова служба України, в тому числі Головне управління ДПС у Львівській області. У попередніх судових засіданнях у діях судді прослідковувалась упередженність, щодо відповідача в тому, що переважна більшість та характер питань щодо предмету позову ставились представникам відповідача, що створює враження про вирішення судового спору суддею до вирішення адміністративної справи по суті. Наведені обставини ставлять під сумнів безсторонність судді.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заяву про відвід судді, просили її задовольнити.

На уточнюючі запитання зазначили, що дружина судді - ОСОБА_2 працювала в органах ДПС у Львівській області протягом 2011-2013р.р., у підпордкуванні чи службовій залежності від позивача - ОСОБА_1 не знаходилась. В одному відділі чи підрозділі з позивачем ОСОБА_1 не працювала. Про особисті, дружні стосунки Карпина Я.С. та ОСОБА_2 не відомо.

Представником відповідача Матис А.В. долучено до матеріалів справи копії рішень 2011-2013 років за участі представника ДПС у Львівській області Карпина Я.С. під головуванням судді Костецького Н.В., які на його думку свідчать про можливу упередженість судді при розгляд даної справи.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви про відвід судді, оскільки усі аргументи заявлені на підставу відводу не можуть свідчити про упередженність судді.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява про відвід надійшла до суду 10.12.2024 а судове засідання призначено на 11.12.2024, розгляд заяви вирішується судом, що розглядає справу.

Розглядаючи заяву про відвід судді, суд зазначає наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.36 КАС України.

Згідно із ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

З огляду на нормативний зміст п. 4 ч.1 ст. 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Костецького Н.В., суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

Своєю чергою наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях учасника процесу.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд в ухвалі від 18.06.2024 у справі №990/39/23.

Щодо стоку звернення до суду із заявою про відвід судді Костецького Н.В. ,суд зазначає, що представниками відповідачів не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що про підставу відводу (самовідводу) заявнику (відповідачу) не могло бути відомо до спливу строку, визначеного ч. 3 ст. 36 КАС України, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник (відповідач) дізнався про таку підставу.

Суд зауважує, що у заяві про відвід не наведені будь-які докази прояву суддею Костецьким Н.В. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі. Факт колишнього працевлаштування дружини судді в органах ДПС у Львівській області не може свідчити про упередженність головуючого при розгляді даної справи, як і факт прийняття ним рішень у справах за участі позивача в якості представника ДПС у Львівській області. Аргументи, якими представник відповідача мотивує своє клопотання про відвід судді Костецького Н.В. у справі №380/20209/24 не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.

Інших обставин, визначених ст. ст. 36, 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Костецького Н.В. у справі №380/20209/43 або його необ`єктивність під час розгляду цієї справи, представник відповідача у своїй заяві теж не довів, а суд під час розгляду відповідної заяви таких обставин не встановив.

З огляду на викладене, суд робить висновок про необхідність відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Костецького Н.В. від розгляду справи №380/20209/24.

Керуючись ст. ст. 36-40, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Костецького Н.В. від розгляду справи №380/20209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги, поданої на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи по суті.

Повний текст ухвали складено 16.12.2024 року.

Суддя Костецький Н.В.