Постанова

від 23.10.2024 по справі 447/2195/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 447/2195/19

провадження № 61-16201св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , державний реєстратор Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Шимбра Мар'яна Ярославівна, Мале виробничо-комерційне підприємство «Верховина», Роздільська селищна рада Миколаївського району Львівської області,

третя особа - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Манукян Марта Андріївна, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року у складі судді Карбовнік І . М., додаткові рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Карбовнік І. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області, Малого виробничо-комерційного підприємства «Верховина» (далі - МВКП «Верховина»), Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, визнання протиправним та скасування рішень.

Позов мотивовано тим, що у лютому 2008 року позивачка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, площею 57,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із Роздільською седищною радою. В її користуванні знаходиться підвальне приміщення площею 42,3 кв.м, вхід до якого з глухої стіни будинку. Станом на 09 вересня 2019 року вхід до підвального приміщення замуровано самовільною добудовою, тому вона позбавлена права на користування даним приміщенням. Крім цього, у зв`язку з поганою циркуляцією повітря у підвальному приміщенні весь перший поверх будинку почав покриватися грибком. Будівництво здійснюється ОСОБА_2 та МВКП «Верховина» за адресою: АДРЕСА_2 . Дії останніх проводяться без дозвільних документів.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4623055400:01:004:0185, площею 0,0067 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надана МВКП «Верховина» в користування на підставі договору оренди землі від 17 липня 2013 року з Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області. Фактично самочинне будівництво частково ведеться на земельній ділянці, наданій позивачці на підставі рішення Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області від 02 липня 2013 року № 353.

Стверджує, що ОСОБА_2 та МВКП «Верховина», заблокувавши вхід до належного їй підвального приміщення, порушують її право власності щодо користування та розпорядження майном на власний розсуд.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинного об`єкта незавершеного будівництва розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- усунути перешкоди у здійсненні користування та розпорядження ОСОБА_1 земельною ділянкою, прилеглою до буд. АДРЕСА_1 , шляхом припинення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623055400:01:004:0185, зареєстрованого за ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 02 липня 2019року індексний номер 47576282 на земельну ділянку кадастровий номер 4623055400:01:004:0185 та від 02 липня 2019 року індексний номер 47573318 на об`єкт незавершеного будівництва, прийняті державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії 6 скликання Роздільської селищної ради № 351 від 02 липня 2013 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення 26 сесії 7 скликання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області від № 488 від 05 березня 2019 року «Про продаж МВКП «Верховина» земельної ділянки у власність»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алексєєвим В. А., зареєстрованим в реєстрі за № 366.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19 листопада 2019 року замінено відповідача - Відділ державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області на відповідача - державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Шимбра М. Я.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 400,00 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської областівід 21 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь МВКП «Верховина» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Манукян М. А., оскаржила їх до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Манукян М. А., задоволено частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогвідмовлено з мотивів, викладених в редакції цієї постанови.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року скасовано, заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року змінено, заяву МВКП «Верховина» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МВКП «Верховина» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Апеляційний суд зазначив про те, що обов`язок доказування істотного порушення будівельних норм і правил, покладається на позивача, однак ОСОБА_1 , за відсутності претензій зі сторони відповідних органів державної влади або органу місцевого самоврядування, не надала суду прямих доказів існування відповідних порушень при здійсненні відповідачами будівництва магазину.

При цьому суд прийняв до уваги висновок будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14/23 від 10 квітня 2023 року про те, що виконані будівельні роботи щодо будівництва об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, а розроблена проектна документація на будівництво магазину ритуальних товарів на АДРЕСА_2 , ПП Маркет в 2011 році відповідає вимогам ДБН та нормативно-правовим актам в галузі будівництва.

Враховуючи недоведеність вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та демонтаж відповідного незавершеного будівництва, апеляційний суд вважав, що не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги, оскільки такі є похідними.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні 09 жовтня 2020 року (день ухвалення оскаржуваного рішення) представник відповідача ОСОБА_3 був присутній, однак до закінчення судових дебатів у справі заявник докази про понесені витрати на правничу допомогу не подав, а також не зробив заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, апеляційний суд вважав заяву адвоката Ратича Т. М. від 19 жовтня 2020 року про про ухвалення додаткового рішення такою, що підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір судових витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з позивачки на користь МВКП «Верховина», з 7 000,00 грн до 3 000,00 грн, що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

06 листопада 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Манукян М. А. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2020 року, додаткові рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 20 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклала із Роздільською селищною радою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно із пунктом 1 Договору Роздільська селищна рада (Продавець) продала, а ОСОБА_1 (Покупець) купила нерухоме майно, а саме 67/100 (шістдесят сім сотих) ідеальних частин від цілого цегляного магазину площею 99,5 кв.м, зазначеному в поповерховому плані під літерою А-1,що складають приміщення № 1, 2, 3, загальною площею 57,2 кв.м, розташованого на території Роздільської селищної ради, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Роздільської селищної ради від 02 липня 2013 № 349 «Про затвердження акта земельної комісії», затверджено акт земельної комісії від 02 липня 2013 року «Про встановлення меж земельної ділянки» по АДРЕСА_1 .

Рішенням Роздільської селищної ради від 02 липня 2013 року № 353 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 кв.м на АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи наявні заяви (повідомлення) чоловіка позивачки ОСОБА_4 про те, що громадянин ОСОБА_2 проводить незаконне будівництво за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці, яка в притул знаходиться до будинку, що належить йому на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено тимчасову споруду.

Відділ Держгеокадастру у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 46223055400:01:004:0185, розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0067 га, перебуває в оренді МВКП «Верховина» на підставі договору оренди від 31 липня 2012 року, терміном на 45 років.

Листом від 13 лютого 2019 року Роздільська селищна рада Миколаївського району Львівської області повідомила ОСОБА_1 про те, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0067, що знаходиться у користуванні МВКП «Верховина» розташований об`єкт незавершеного будівництва та недіючий кіоск, що був придбаний МВКП «Верховина» у попереднього власника. При цьому рішення щодо надання дозволу на встановлення торгового кіоску за цією адресою ні виконавчим комітетом, ні сесією селищної ради не приймалося.

Разом з цим, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 березня 2019 року Роздільська селищна рада продала, а МВКП «Верховина» придбало земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 .

Встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 вересня 2012 року у справі № 1313/2564/2012 позов ОСОБА_1 до Роздільської селищної ради Миколаївського району, третя особа - МВКП «Верховина», про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності на земельну ділянку - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області 16 сесії 5 скликання № 461 від 18 вересня 2009 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для будівництва магазину ритуальних послуг».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що знаходиться під нежитловою будівлею по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 в розмірі 84,24 кв.м.

Натомість, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2013 року апеляційні скарги МВКП «Верховина» та Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області задоволено частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 вересня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що знаходиться під нежитловою будівлею по АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 у розмірі 84,24 кв.м скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В решті частині рішення суду залишено без змін.

Зокрема, скасовуючи рішення у відповідній частині, апеляційний суд зазначив, що позивачкою ОСОБА_1 належно не обґрунтовані розміри земельної ділянки, яка потрібна для обслуговування магазину, крім цього, не враховані права МВКП «Верховина» на ділянку, на якій розташований магазин ритуальних послуг та не узгоджено межі землекористування з МВКП «Верховина», відтак Роздільською селищною радою не встановлено межі земельних ділянок між відповідними магазинами.

Також встановлено, що 27 грудня 2011 року Інспекцією ДАБК у Львівській області видано Декларацію про початок виконання будівельних робіт на будівництво магазину ритуальних товарів на АДРЕСА_2 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 липня 2021 року призначено судову будівельно-технічну експертизу по цивільній справі № 447/2195/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Шимбри М. Я., з участю третіх осіб МВКП «Верховина», Роздільська селищна рада Миколаївського району Львівської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, визнання протиправним та скасування рішень.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Чи відповідають виконані будівельні роботи щодо будівництва об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

2. Чи існують перешкоди в експлуатації власних приміщень ОСОБА_1 , яка є власницею 67/100 ідеальної частки нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 площею 57,2 кв.м. в результаті проведення будівельних робіт щодо будівництва об`єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 ?

3. Чи технічно можливий демонтаж об`єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 ?

4. Чи зведений об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 чинить перешкоди у доступі до підвальних приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ?

5. Чи є об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 збудований на мережі водопостачання, водовідведення та каналізування чи/або на інших комунальних мережах?

Як вбачається із експертного дослідження, вулиці Галицька та Шевченка у смт Розділ є перпендикулярними. Згідно проведених обмірів на місці знаходження об`єктів дослідження, встановлено, що відстань від зведеного об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 до існуючої сусідньої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,08 м (з передньої сторони фасаду) та 0,0 м (з задньої сторони фасаду), що не відповідає, п. 1*, додатку 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 3620 від 17 лютого 2023 року:

1. Виконані будівельні роботи щодо будівництва об?єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме не відповідають вимогам пункту 1* додатку 3.1 та пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (діючі на час зведення об?єкту).

2. В результаті проведення будівельних робіт щодо будівництва об?єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 , існують перешкоди в експлуатації власних приміщень ОСОБА_1 , яка є власницею 67/100 ідеальної частки нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 площею 57,2 кв.м, а саме в догляді, поточному ремонті, дотриманні протипожежних вимог. Проведення будівельних робіт по АДРЕСА_2 могло призвести до появи тріщин в несучих стінах будівлі АДРЕСА_1 .

3. Здійснити демонтаж об?єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 технічно можливо руйнівним методом шляхом демонтажу будівлі з дотриманням вимог державних будівельних норм.

4. Зведений об?єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 чинить перешкоди у доступі до підвальних приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 власнику підвальних приміщень - Роздільській селищній раді, оскільки такі не мають доступу до своїх підвальних приміщень через вхід який існував з вулиці та можуть здійснити доступ до своїх підвальних приміщень виключно через приміщення першого поверху, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

5. Об?єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 збудований на мережі водовостачання та водовідведення.

У матеріалах справи також міститься висновок експерта по результатах проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за зверненням МВКП «Верховина» № 14/23 від 10 квітня 2023 року.

Згідно вказаного висновку:

об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , розміщений в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4623055400:01:004:0185;

виконані будівельні роботи щодо будівництва об`єкта незавершеного будівництва розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва;

розроблена проектна документація на будівництво магазину ритуальних товарів на АДРЕСА_2 , ПП Маркет в 2011 році відповідає вимогам ДБН та нормативно-правовим актам в галузі будівництва;

наявність об`єкту незавершеного будівництва, магазину ритуальних товарів на АДРЕСА_2 не чинить перешкод в користуванні та експлуатації мереж водопостачання та водовідведення належних Новороздільській міській раді Львівської області;

об`єкт незавершеного будівництва, магазин ритуальних товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 не чинить перешкод у доступі користуванні чи розпорядженні підвальними приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У відповідності до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивачка у своєму позові просила суд: зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинного об`єкта незавершеного будівництва розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; усунути перешкоди у здійсненні користування та розпорядження ОСОБА_1 земельною ділянкою прилеглою до буд. АДРЕСА_1 , шляхом припинення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623055400:01:004:0185 зареєстрованого за ОСОБА_2 ; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 02 липня 2019 року індексний номер 47576282 на земельну ділянку кадастровий номер 4623055400:01:004:0185 та від 02липня 2019 року індексний номер 47573318 на об`єкт незавершеного будівництва, прийняті державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області; визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії 6 скликання Роздільської селищної ради № 351 від 02 липня 2013 року; визнати незаконним та скасувати рішення 26 сесії 7 скликання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області від № 488 від 05березня 2019 року «Про продаж МВКП «Верховина» земельної ділянки у власність»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алексєєвим В. А., зареєстрованим в реєстрі за № 366.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Закріплені статтею 2 ЦПК України завдання та принципи цивільного судочинства реалізуються, зокрема, шляхом ухвалення обґрунтованого та мотивованого судового рішення, яке має відповідати вимогам статті 265 ЦПК України.

У мотивувальній частині рішення суду, серед іншого, зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не належить до предмета спору, є явно неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України)

За частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої цієї самої статті).

Вимоги до законності й обґрунтованості судового рішення передбачені частиною першою статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із пунктами 1-3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Таким чином, вмотивованість судового рішення є свідченням того, що: доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу; наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

Не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21.

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

У пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 передбачено, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, посилання на Конвенцію та рішення ЄСПЛ.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинного об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , апеляційний суд зазначив про те, що обов`язок доказування істотного порушення будівельних норм і правил, покладається на позивача, однак ОСОБА_1 , за відсутності претензій зі сторони відповідних органів державної влади або органу місцевого самоврядування, не надала суду прямих доказів існування відповідних порушень при здійсненні відповідачами будівництва магазину.

При цьому суд послався на висновок будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14/23 від 10 квітня 2023 року, яким встановлено, що виконані будівельні роботи щодо будівництва об`єкта незавершеного будівництва розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, при цьому розроблена проектна документація на будівництво магазину ритуальних товарів на АДРЕСА_2 , ПП Маркет в 2011 році відповідає вимогам ДБН та нормативно-правовим актам в галузі будівництва.

Разом із тим, врахувавши вказаний вище висновок експертизи, проведеної за зверненням МВКП «Верховина», апеляційним судом не була надана оцінка висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3620 від 17 лютого 2023 року, проведеної за ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, відповідно до якого:

виконані будівельні роботи щодо будівництва об?єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме не відповідають вимогам пункту 1* додатку 3.1 та пункту 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (діючі на час зведення об?єкту);

в результаті проведення будівельних робіт щодо будівництва об?єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 , існують перешкоди в експлуатації власних приміщень ОСОБА_1 , яка є власницею 67/100 ідеальної частки нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 площею 57,2 кв.м, а саме в догляді, поточному ремонті, дотриманні протипожежних вимог. Проведення будівельних робіт по АДРЕСА_2 могло призвести до появи тріщин в несучих стінах будівлі АДРЕСА_1 .

здійснити демонтаж об?єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 технічно можливо руйнівним методом шляхом демонтажу будівлі з дотриманням вимог державних будівельних норм.

зведений об?єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_2 чинить перешкоди у доступі до підвальних приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 власнику підвальних приміщень - Роздільській селищній раді, оскільки такі не мають доступу до своїх підвальних приміщень через вхід який існував з вулиці та можуть здійснити доступ до своїх підвальних приміщень виключно через приміщення першого поверху, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надавши перевагу висновку будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 14/23 від 10 квітня 2023 року, апеляційний суд не обґрунтував підстави відхилення ним висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 3620 від 17 лютого 2023 року, який містить діаметрально протилежні думки та оцінки.

Оскільки вказане протирічить викладеним вище положенням статті 89 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинного об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що, враховуючи недоведеність вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та демонтаж відповідного незавершеного будівництва, апеляційний суд вважав, що не підлягають задоволенню і вимоги останньої про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 березня 2019 року, зареєстрованого у реєстрі за № 366, як і припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4623055400:01:004:0185, а також про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 липня 2019 року індексний номер 47576282, визнання незаконним та скасування рішення 15 сесії 6 скликання Роздільської селищної ради № 351 від 02 липня 2013 року, визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 7 скликання Роздільської селищної ради № 488 від 05 березня 2019 року «Про продаж МВКП «Верховина» земельної ділянки у власність», оскільки такі є похідними.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (частина перша статті 188 ЦПК України).

На думку колегії суддів Верховного Суду позовні вимоги, визнані апеляційним судом похідними, містять свій відокремлений предмет позову, їх вирішення не залежить в достатній мірі від вирішення позовної вимоги, визнаної судом основною, вказані вимоги не пов`язані підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, а тому не є по суті похідними, у зв`язку із чим вирішення кожної із цих вимог потребує окремого обґрунтування з окремою оцінкою доказів та обставин.

При таких обставинах висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як похідних є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник- адвокат Манукян Марта Андріївна, задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Шимбра Мар'яни Ярославівни, Малого виробничо-комерційного підприємства «Верховина», Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, визнання протиправним та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов