Рішення

від 18.12.2007 по справі 4/489-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/489-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

18.12.2007                                                                   Справа №  4/489-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма

"Солекс" м.Запоріжжя

до державного підприємства дослідного господарства "Каховське" с. Кам'янка

Каховського району Херсонської області    

про   вилучення 130тонн 500 кг соняшника та стягнення  360.039грн. 60коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача  -  уповноважена особа  Єгорушкін В.В.

від  відповідача  -  юрист Івасішин Г.П.  

          Позивач звернувся з  позовною  заявою, якою просить  зобов'язати  відповідача  передати  йому 130тон 500кг  насіння соняшника  згідно з  умовами  укладеного  між  сторонами  договору   поставки   №28/04-01 від 28.04.2007року. Крім того, він  просить  стягнути  на його  користь 79239грн.60коп. штрафу та 280800грн.00коп. збитків.

    Відповідач позовні вимоги  визнає  частково в частині передачі насіння соняшника та просить  надати  відстрочку виконання рішення. Він посилається на те, що невиконання зобов'язання сталося у зв'язку з  втратою  урожаю  соняшника 2007 року на який він  розраховував укладаючи  договір,  внаслідок  несприятливих погодних  умов. Позовні вимоги  в частині стягнення штрафу  відхиляє  з  посиланням на те, що  невиконання зобов'язання мало  місце  через  форс-мажорні обставини, що  відповідно до ст. 617 ЦК України та пункту  10 договору від 28.04.2007року  є підставою  для звільнення від  відповідальності.  Не визнає  відповідач і вимоги в частині стягнення збитків, оскільки  вважає їх  необґрунтованими, а зобов'язання позивача  перед  ПП „Молочний дім” не  пов'язаними  з  правовідносинами  позивача та відповідача за договором від 28.04.2007року.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін  суд –

                                                  в с т а н о в и в:

Згідно з укладеним між сторонами договором поставки № 28/04-01 від 28.04.2007року  відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти  та сплатити на умовах  передбачених  договором насіння соняшника урожаю 2007року в кількості 130тон 500кг  за ціною 920грн.00коп. за 1 тону на загальну суму 120.060грн.00коп.

          Відповідно до  пункту 8.2 договору поставки  оплату вартості соняшника   позивач зобов'язався  здійснити   на протязі 5  банківських днів з  моменту  підписання договору .

          Матеріалами справи підтверджується,  що позивач виконав свої обов'язки за договором і 03.05.2007року перерахував відповідачу 120.060грн.00коп., що  підтверджується наданими до  матеріалів справи  реєстрами  розрахункових  документів від 03.05.2007року (арк. справи  15, 16) та не  заперечується представником відповідача.  

          Відповідно до п.1, 7 ст. 193 ГК України,  ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог  Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлене  договором або законом.

          Згідно з  вимогами  ч.2 ст. 712 ЦК України  до договору поставки застосовуються  загальні положення  про  купівлю-продаж, якщо  інше не  встановлено  договором, законом, або не  випливає із  характеру відносин  сторін.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо  продавець, який одержав суму попередньої  оплати товару, не  передав товар у встановлений строк, покупець має  право вимагати  передання оплаченого товару або  повернення суми  попередньої  оплати.

Відповідач, який за умовами договору поставки (пункт 4.3) зобов'язаний був поставити  соняшник до  01.10.2007року, не виконав своїх обов'язків щодо передачі товару.

         На  підставі зазначеної  норми, у зв'язку з  не передачею соняшника   у встановлений договором строк,  вимоги  позивача про  вилучення у відповідача на його  користь  130 тон 500кг  насіння соняшника підлягають  задоволенню.

          Розглядаючи  позовні вимоги  в частині стягнення з  відповідача штрафних  санкцій в сумі  55.227грн.60коп.  та 24.012грн.00коп., нарахованих  позивачем на підставі пунктів 9.6, 9.7 договору поставки  за  порушення строків поставки  соняшника суд  виходить  із  наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Відповідно до  статті 218 ГК України підставою  господарсько-правової  відповідальності також  є  вчинене   учасником господарських  відносин  правопорушення у сфері господарювання. Частина 2 зазначеної  норми  передбачає  відповідальність  за порушення господарського  зобов'язання, якщо  суб'єкт  господарювання    не  доведе, що належне  виконання  зобов'язання виявилося неможливим внаслідок  дії  непереборної  сили, тобто  надзвичайних  і невідворотних обставин за даних  умов здійснення господарської  діяльності.

При цьому  статтею  617 ЦК України  встановлено, що  особа, яка  порушила  зобов'язання, звільняється від  відповідальності за порушення зобов'язання, якщо  вона доведе, що  це  порушення  сталося  внаслідок випадку або непереборної  сили.

Відповідачем надані  до  матеріалів справи докази, якими  підтверджується, що  невиконання обов'язку по  поставці соняшника сталося у зв'язку з тим, що  загинули посіви  сільськогосподарських  культур, в тому числі  і весь  урожай соняшника  на площі 469га, що сталося  внаслідок  грунтової  та повітряної  засухи, яка  тривала протягом  травня-липня 2007року. Відповідно до  висновку  торгово-промислової  палати  України №3659/05-4 від 21.09.2007року зазначені несприятливі умови, які спричинили загибель  урожаю  на площах державного підприємства дослідного господарства "Каховське", є  форс-мажорними обставинами.

Пунктом 10.2 договору від 28.04.2007року сторони  узгодили, що  належним доказом наявності  у сторін  обставин  непереборної  сили є  висновки  торгово-промислової  палати  України. На виконання умов договору (п.10.3)  відповідач,  після отримання письмового висновку  торгово-промислової  палати, повідомив  про  це   позивача, надіславши йому лист  №194 від 25.09.2007року.

Таким чином, непоставка соняшника  мала місце  внаслідок форс-мажорних  обставин, які є  непереборною  силою, тобто надзвичайною та невідтворною  подією, яку відповідач не  міг  передбачити на момент  укладення договору. За таких  обставин, відповідно до  вимог  ст. 617 ЦК України відповідач звільняється від  відповідальності  по  сплаті штрафу нарахованого  на підставі пунктів 9.6 та 9.7 договору поставки.

Крім  того  позивачем заявлені вимоги про  стягнення прямих  збитків. За змістом позовної  заяви  ця сума становить  280.800грн.00коп. яку позивач просить  стягнути  на його  користь.

Учасник господарських  відносин, який  порушив  господарське зобов'язання  або  установлені  вимоги щодо  здійснення  господарської  діяльності, згідно зі статтею  224 ГК України  повинен  відшкодувати   завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого  порушено.  Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою  стороною, втрата або  пошкодження її майна, а також  не одержані нею  доходи, які управнена сторона одержала б  у разі належного  виконання  зобов'язання  або  додержання правил здійснення господарської  діяльності.

При цьому, частиною 1 статті 225 ГК України встановлено склад  і розмір  збитків. До  складу збитків, що  підлягають  відшкодуванню  особою, яка  допустила господарське правопорушення, включаються : вартість  втраченого, пошкодженого або  знищеного  майна, визначена  відповідно до  вимог  законодавства ; додаткові витрати, понесені стороною, яка  зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання  другою  стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка  зазнала  збитків, мала право  розраховувати у разі належного  виконання  зобов'язання  другою  стороною; матеріальна компенсація моральної  шкоди у випадках, передбачених  законом.

На обгрунтування розміру збитків, позивач посилається на  невиконання ним обов'язків  перед ПП “Молочний дім” за договором поставки  соняшника від 01.10.2007року №01/10-01 в кількості 130тон за ціною  3000грн.00коп. за 1 тону на загальну суму 390.000грн.00коп.

Із матеріалів справи вбачається, що  зазначений договір  відповідачем укладено 01.10.2007року в той час як  йому уже було  відомо про  неможливість  отримання соняшника від  відповідача  у зв'язку з  форс-мажорними  обставинами. В договорі  від 01.10.2007року відсутні будь-які посилання на те, що  виконання  обов'язку  позивачем по  передачі соняшника ПП “Молочний дім”  планується за рахунок отримання соняшника від відповідача за договором поставки  від  28.04.2007року, до  того ж  строк виконання обов'язку за яким станом на 01.10.2007року сплинув.

Таким чином, позивачем не   обгрунтовано  належними  доказами, що його  правовідношення з  третьою  особою  за договором  поставки від 01.10.2007року  пов'язані з  правовідношеннями, які в нього склалися з  відповідачем за договором поставки  від 28.04.2007року  і що  саме на  поставку соняшника  відповідачем він  розраховував,  укладаючи  договір  з ПП “Молочний дім”.

Не обгрунтовано  належними  доказами  і розрахунок суми  збитків, який   значно  перевищує загальну  вартість  договору з  відповідачем. За посиланням позивача він  в добровільному порядку сплатив  штрафні санкції та пеню  за договором від 01.10.2007року, в той час як  у  нього  були  підстави  вимагати  зменшення штрафних  санкцій в разі  їх стягнення через  суд. Таким чином, позивачем не  доведено  які саме міри ним  приймалися з  метою зменшення збитків.

З огляду на викладене зазначені позивачем факти на обгрунтування розміру збитків не можуть бути  прийняті судом з  огляду  належності засобів доказування в господарському  процесі встановлених  статтею 34 ГПК України.

Клопотання позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти  відповідача не  може бути  задоволене, оскільки  відповідно до  вимог  ст. 66, 67 ГПК України забезпечення позову допускається в межах  предмету спору, якщо  невжиття таких  заходів  може утруднити  або  зробити неможливим виконання рішення суду. Будь-яких доказів того, що  відповідач має  наміри  щодо  відчуження майна позивач суду не  надав. До того ж відповідно до статті 4 Статуту відповідача,  майно державного  підприємства  дослідне  господарство “Каховське” є  державною  власністю  і передається йому   в користування. Будь-яке відчуження майна повинно  бути  погоджено  з Президією Української  Академії аграрних  наук.   Оскільки   за результатами розгляду справи  позовні вимоги підлягають  задоволенню  лише в частині вилучення соняшника, забезпечення позову  на даний час можливе в цій частині, але в матеріалах  справи  відсутні докази наявності соняшника, а представник відповідача стверджує про  його  відсутність.   

З огляду на зазначене, судом відхиляються і клопотання відповідача про  надання відстрочки  виконання  рішення.

Судом не  приймаються посилання позивача на те, що  у висновках  торгово-промислової  палати  не  зазначено  про  те, що  загибель  урожаю  могла вплинути  на правовідносини  сторін  щодо  поставки  соняшника, оскільки  зазначене не  входить  в обов'язки  торгово-промислової  палати, якою  лише посвідчується наявність  форс-мажорних  обставин.

Не обгрунтовано  належними  доказами і доводи  позивача   про  те, що  відповідач реалізовував соняшник   іншим організаціям за більш  високою  ціною,  а тому міг хоча б  частково   виконати  свої  обов'язки за договором. Будь-яких доказів такої  реалізації до  матеріалів справи не  надано.

З урахуванням  викладеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню частково, в частині вилучення 130тон 500кг насіння соняшника вартістю 120.060грн.00коп.          

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до  ст.49 ГПК України відносяться на сторони  пропорційно  від  суми  задоволених  вимог.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

            На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд  

в и р і ш и в:

                    1.Позовні вимоги задовольнити  частково.                                                                      2.Вилучити у державного підприємства дослідного господарства "Каховське" с. Кам'янка  Каховського району Херсонської області р/р 2600811043  у відкритому акціонерному товаристві “Райффайзен Банк Аваль”  м.Каховка МФО 352093 код  00497302  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Солекс" м. Запоріжжя  пр.Леніна , 151-а  р/р 260001959 в ВАТ  “Райффайзен Банк Аваль”   м.Запоріжжя МФО 313827  код 31676746 –130тон 500кг насіння соняшника вартістю 120.060грн.00коп.                                                                                3.Стягнути з державного підприємства дослідного господарства "Каховське" с. Кам'янка  Каховського району Херсонської області р/р 2600811043  у відкритому акціонерному товаристві “Райффайзен Банк Аваль”м.Каховка МФО 352093 код  00497302  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Солекс" м. Запоріжжя  пр.Леніна , 151-а  р/р 260001959 в ВАТ  “Райффайзен Банк Аваль”    м.Запоріжжя МФО 313827  код 31676746 –1.200грн.60коп. витрат по сплаті  державного мита  та  29грн.52коп.   витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                            Накази   видати  після набрання рішенням   законної сили.

                    4. В решті суми позову відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                         Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст. 84 ГПК України  21.12.2007року.