Постанова

від 18.12.2007 по справі 17/353

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/353

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "18" грудня 2007 р.                                                  Справа № 17/353

м. Чернігів                                                                                                «18 »грудня 2007 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: Любченко О.В. –начальник відділу, дов.№1422/07  від 07.05.2007р.;                                                                                                                                                                                                                                                                                 

Представника відповідача: не з'явився.

матеріали справи №17/353

За ПОЗОВОМ: Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі                                                                      

  14027,  м. Чернігів, вул. Шевченка, 162

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства  з обмеженою відповідальністю „Козацький шлях”

  юридична адреса: 15517,  Чернігівський район, с. Кошівка,  вул. Любецька, 10

  фактична адреса: Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Неданчичи, вул.Привокзальна площа, 4

Про стягнення 1173,21 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівському районі заявлено позов до ТОВ „Козацький шлях” про стягнення 470 грн. 44 коп. боргу із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 578 грн. 47 коп. штрафних санкцій та 124грн. 30 коп. пені.

Відповідач відзиву на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення №698402 та №3995480 свідчать про вручення ухвали та повісток 23.11.07р. та 07.12.07р. відповідно). За таких обставин неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши представника Позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІV (далі Закон №1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно п.1 ч.1 ст.14 Закону №1058

          Страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці –підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

          Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за  №21031723 з  27.11.2002р.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний:

“6) нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.”

Даний обов'язок Відповідачем не виконано і за ним рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за листопад 2006 –травень 2007 років в сумі 470,44, яка підтверджується розрахунками сум страхових внесків за відповідний період. Також рішенням №620 від 06.07.2006р., яке було направлено рекомендованим листом  та отримане Відповідачем 26.12.06р. (поштове повідомлення №40204) до Відповідача були застосовані фінансові санкції за несплату страхових внесків: 408,47 грн. штрафних санкцій та 124,30 грн. пені. Також, на підставі акту перевірки своєчасності подання розрахунку сум страхових внесків від 22.02.2007. було прийняте рішення №53 від 22.02.2007р. про застосування до Відповідача штрафних санкцій в розмірі 170 грн. Вказане рішення отримано представником Відповідача особисто 20.03.07р.

Відповідно до п.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду є органами стягнення по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Згідно п.2 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Згідно ч.1-3 п.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі викладеного, 19.10.07р. була вручена представнику Відповідача вимога №Ю-880 від 02.10.2007р. про сплату 1173,21 грн.  

Згідно ч.8 п.3 ст.106 Закону №1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає  вимогу про  сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Доказів оскарження вищенаведеної вимоги та рішень Відповідач не надав, а отже визначені в них суми є узгодженими.

Оскільки Відповідач добровільно визначену вимогою суму протягом десяти робочих днів не сплатив, Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з Відповідача 1173,21 грн. боргу зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені.

Згідно листа Відділу ДВС Чернігівського РУЮ від 03.12.07р., вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій стосовно Відповідача на виконанні немає.

За викладених обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Козацький шлях” (15517, юридична адреса: Чернігівський район, с. Кошівка, вул. Любецька 10,  фактична адреса: Чернігівська область, Ріпкинський район, с. Неданчичи, вул. Привокзальна площа, 4, код 32278223, р/р260073861 в ЧОД АППБ „Аваль”, МФО 353348) на користь Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 162, р/р25603303011157 в ОПЕРВ Чернігівського обласного управління Ощадбанку, МФО 353553, код 21403848)  470 грн. 44 коп. боргу із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 578 грн. 47 коп. штрафних санкцій та 124 грн. 30 коп. пені.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                          І.В. Кушнір