Рішення

від 28.10.2024 по справі 702/924/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/924/24

Провадження № 2/702/436/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретарясудового засідання Карабань З.І.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні впорядкуспрощеногопозовного провадженнявзалісудовихзасідань м.Монастирище цивільну справу за позовом товариства зобмеженою відповідальністю«Сучасний Факторинг»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (далі по тексту ТОВ «Сучасний Факторинг», позивач) звернулось до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 30312,11 грн. і понесені судові витрати судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.02.2022 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 20220049723 по продукту «Кошти в кредит» у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореного шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора.

Згідно з умовами Договору сума кредиту за ним складає 19050,00 грн.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Кредитора (інформаційно-телекомунікаційна система), доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Позичальника в ІТС Кредитора здійснюється при вході Позичальник в Особистий кабінет в порядку визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Кредитора.

Пункт 2.2 передбачає, що Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні у сумі та на умовах, передбачених Договором (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії, інші супутні платежі та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п.2.9 Договору сторони дійшли згоди, що грошові кошти надаються Позичальникові на умовах строковості, терміном на 12 календарних місяців та платності - 5,5% в місяць, комісії за надання кредиту - 2 250, 00 гривень, комісії за управління (обслуговування) кредиту - 762, 00 гривень; реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 361,75%.

Відповідно до п.3. Кредитного договору надання кредиту здійснюється відповідно до його цільового призначення (п.2.5) шляхом перерахування/утримання кредитних коштів:

у розмірі 15 000 грн. на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 ;

у розмірі 2 250 грн. на користь кредитора в оплату своїх зобов`язань зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої Договором.;

у розмірі 1 800 грн. на користь ТДВ СК «ЕКТА» за послуги страхування, згідно договору страхування №20220049723 від 22.02.2022.

Сума кредиту (його частина) перераховується Кредитором протягом трьох календарних днів з дати укладення цього Договору (п.3.3).

Позивач стверджує, що він намагався в досудовому порядку домовитись з відповідачем про погашення боргу, телефонував до Відповідача за телефонами, наданими останнім особисто та надсилав листи щодо добровільної сплати боргу, для оперативного врегулювання договірних відносин, однак ці спроби були проігноровані відповідачем.

Враховуючи систематичне ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань, відсутності бажання останнього добровільно виконати взяті на себе зобов`язання, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивач настоює, що заборгованість відповідача перед ним за кредитним договором №20220049723 від 22.02.2022 станом на 26.08.2024 включно складає 30312,11 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також позивач прохає стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01.10.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, в тексті позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Сучасний Факторинг», позовні вимоги задовольнити повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 усудовезасідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за місцем реєстрації його місця проживання, однак поштове повідомлення виклик повернуте до суду з проставленою на ньому 08.10.2024 відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Жодних заяв чи клопотань відповідач на адресу суду не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався, іншої адреси суду не повідомляв.

За правилом п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже з урахуванням зазначених обставин, суд постановив розгляд справи провести за відсутності відповідача, який належним чином інформований про час та місце проведення судового розгляду справи, заяв та клопотань про його відкладення не подавав, іншої адреси місця свого проживання не повідомляв, правом на подачу відзиву не скористався.

Оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, вирішив таке.

Відповідно до п.2.2 доданої до позовної заяви копії Кредитного договору №20220049723 по продукту «Кошти в кредит» від 22.02.2022 20 год. 09 хв. кредитор надає позичальнику кредит у гривні у сумі та на умовах, визначених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії, інші супутні платежі та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип процентної ставки фіксована (п.2.4).

Цільове призначення кредиту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.2.5).

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Кредитора, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт, електронна ідентифікація позичальника в ІТС Кредитора здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» (п.2.1).

Пунктом 2.9 визначено, що кредит надається на таких умовах:

- загальна суму 19050,00 грн.;

- процентна ставка 5.5% в місяць;

- пільгова процентна ставка не застосовується;

- пільговий період відсутній;

- база для розрахунку процентів на початкову загальну суму кредиту, протягом всього строку кредиту;

- комісія за надання кредиту (15% від чистої суми кредиту) 2250, 00 грн;

- строк кредиту 12 місяців з кінцевим терміном повернення 22.02.2023 (включно);

- штраф за кожний пропуск періодичного платежу - не застосовується 762,00 грн.;

- орієнтована вартість кредиту на дату укладення Договору - 31623 грн.;

- орієнтовна річна процента ставка на дату укладенні договору 361,57%;

- комісія за управління (обслуговування) кредиту (4% від загальної суми кредиту) 762,00 (а.с.8).

За умовами п.3.2 Договору надання кредиту здійснюється відповідно до цільового призначенні шляхом перерахування/утримання кредитних коштів:

- у розмірі 15000,00 грн на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 ;

- у розмірі 2250,00 грн. на свою користь в оплату зобов`язань позичальника зі сплати комісії за надання кредиту, передбаченої Договором;

- у розмірі 1800 грн. на користь ТДВ СК «ЕКТА» (ідентифікаційний код 42509958) за реквізитами НОМЕР_2 в АТ «АЛЬФА БАНК» код Банку 300346, за послуги страхування, згідно Договору страхування №20220049723 від 22.02.2022.

У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) кредитором платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь яких причин, які не залежать від кредитора (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки, сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів позичальника для надання кредиту за цим договором (абз. 2 п. 3.2.).

Сума кредиту (його частина) перераховується кредитором протягом трьох календарних днів з дати укладення цього Договору. Дата надання кредиту 22.02.2022, або 23.02.2022, або 24.02.2022 (пункт 3.3. Договору).

У пункті 12 в графи «Позичальник» Договору зазначено, що «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-G-2433 / ОСОБА_1 / 20 год. 09 хв. 22 лютого 2022 року, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 » (а.с.7-12).

Такий же електронний підпис вказаний і в таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів) і в копії паспорту споживчого кредиту по продукту «Кошти в кредит»(а.с.13, 13 зв. бік,14).

При цьому дата паспорту споживчого кредиту вказана як 11.09.2024.

Копією довідки про ідентифікацію (а.с.15) позивач підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладений договір №20220049723 від 22.02.2022, ідентифікований ТОВ «Сучасний Факторинг» 22.02.2022 20:09 за одноразовим ідентифікатором G-2433.

Докази підписання Кредитного договору, паспорту та таблиці електронним підпису зі сторони кредитора у справі відсутні.

Приєднані до позову копії документів місять відомості про особисте їх підписання директором ТОВ «Сучасний Факторинг» А.В. Сіваком.

З аналізу спірних правовідносин випливає, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, які грунтуються на відносинах кредитування.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З встановленого статтею 1055 ЦК України правила випливає, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У позовній заяві представник позивача вказує, що 22.02.2022 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_2 укладений Кредитний договір № 20220049723 по продукту «Кошти в кредит» у формі електронного документа з використанням електронного підпису, що відтворений шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора.

До позовної заяви додана копія Кредитного договору №20220049723 по продукту «Кошти в кредит» від 20 год. 09 хв. 22 лютого 2022 року, де в п.12 в графі «Позичальник» зазначено «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-G-2433 / ОСОБА_1 / 20 год. 09 хв. 22 лютого 2022 року» (а.с.7-12).

Ідентичний підпис позичальника має додана до позову Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.13) та паспорт споживчого кредиту по продукту «Кошти в кредит» (а.с.14).

Страховий поліс № 20220049723 від 22.02.2022, копія якого відтворена на зворотній стороні а.с.14, страхувальником взагалі не підписаний.

Водночас, до позову додана довідка про ідентифікацію, якою позивач підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , для мети укладення Договіру №20220049723 від 22.02.2022 ТОВ «Сучасний Факторинг» ідентифікується одноразовим ідентифікатором (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) G-2433.

Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже законом визначене право громадян або юридичних осіб та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Суд встановив, що у п. 12 графи «Позичальник» копії Договору №20220049723 від 22.02.2022 містяться відомості про підписання правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-G-2433 / ОСОБА_1 / 20 год. 09 хв. 22 лютого 2022 року», в той час, як ТОВ «Сучасний Факторинг» ідентифікувало відповідача ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора G-2433.

Отже доводи позивача про те, що саме відповідачем було застосовано ідентифікатор електронного підпису G-G-2433, саме цей ідентифікатор був ним отриманий і саме за цим ідентифікатором відповідач був зареєстрований у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача свого підтвердження не знайшли.

Крім іншого, при вирішенні юридичного спору суд враховує, що за змістом частини першоїстатті 1050 ЦК України та згідно з вимогами статей526,527,530 ЦК Українибанк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконувала умови кредитного договору №20220049723 від 22.02.2022.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2статті 83 ЦПК Українипозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1статті 13 Закону України «Про електронну комерцію»розрахунки усфері електронноїкомерції здійснюютьсявідповідно дозаконів України«Проплатіжні послуги»,«Профінансові послугита державнерегулювання ринківфінансових послуг»,інших законівта нормативно-правовихактів Національногобанку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 3статті 13 Закону України «Про електронну комерцію»продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

Належних та допустимих документів, які передбаченістаттею 13Закону України«Про електроннукомерцію» і які підтверджують переказ позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, суду не надано. Адже умови п.3.3 передбачають три різні дати надання кредиту 22.02.2023,або 23.02.2022, або 24.02.2023.

Суттєвим є те, що одна із них випадала на дату початку повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України (24.02.2022) і відповідач, як зазначено у копії Договору, на той час перебував в м. Краматорськ Донецької області.

Більше того, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що 1800,00 грн. перераховані на рахунок ТДВ «Страхова компанія «ЕКТА», як це передбачено умовами п. 3.2 Договору, і доказів того, що цей правочин відповідач підписав.

За таких обставин, за відсутності первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача і на рахунок страховика, суд приходить до висновку, що обставини, які входять у предмет доказування у справі, позивач не довів.

Тобто, позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували існування між сторонами договірних відносин з кредитування та існування у позичальника заборгованості за Кредитним договором №20220049723 від 22.02.2022.

Приєднані до позовної заяви копії документів факт існування у позичальника заборгованості не підтверджують, а інші докази у суду відсутні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.

З урахуванням встановлених обставин та їх оцінки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,12,13,76-82,89,95,141,258,259,263-265,268,272-273,279,352,354,355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову товариства зобмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем .

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» місцезнаходженнявул. Велика Васильківська, 39А, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 35310044;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене 28.10.2024.

Суддя Тетяна БАРСЬКА