Рішення

від 24.10.2024 по справі 160/2386/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа №160/2386/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.08.2023 № 0235090705 про збільшення ТОВ «Асфальт-Дніпро» (ідентифікаційний код ЮО 41181973) суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 466362,50 (чотириста сорок шість тисяч триста шістдесят дві гривні 50 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення ним приписів ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.1 та 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму ПДВ 357090 грн, в т.ч за липень 2020 року-357090 грн. Позивач зазначає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «ТД МБК», в ході здійснення реальних господарських операцій з придбання товарів (бітум дорожній, щебень гранітний та мінеральний порошок), в тому числі в частині транспортування щебеню на склад позивача. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факти придбання у ТОВ «ТД МБК» товару та його транспортування, а також настання змін в майновому стані платника податків. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість надання транспортних послуг ТОВ «ТД МБК» на адресу позивача автомобілями, зазначеними в ТТН, через відсутність у власності чи оренді цих автомобілів, спростовується листом ТОВ «ТД МБК» від 17.12.2020. Крім того, отриманий від ТОВ «ТД МБК» товар (щебень) було використано позивачем в його господарській діяльності шляхом використання для виготовлення асфальтобетонної суміші. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/2386/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

14.02.2024 до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення приписів ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.1 та 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму ПДВ 357090 грн, в т.ч за липень 2020 року-357090 грн. ТОВ «ТД МБК» надавало ТОВ «Асфальт - Дніпро» транспортні послуги з перевезення щебеню, реалізованих на його адресу. В товарно - транспортних накладних ТОВ «ТД МБК» вказує себе як Автоперевізник. Слід зазначити, що ТОВ «ТД МБК» на момент надання транспортних послуг не мало власних автомобілів. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ТД МБК» не мало можливості надавати транспортні послуги на адресу ТОВ «Асфальт - Дніпро» автомобілями, зазначеними у товарно - транспортих накладних, так як не мало їх у власності чи оренді. Таким чином, перевіркою не підтверджено надання транспортних послуг ТОВ «ТД МБК» на адресу ТОВ «Асфальт - Дніпро» по вказаним вище податковим накладним та встановлено безпідставне формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. При перенесенні ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів (Дт 281 «Товари» та інших бухгалтерських рахунків) порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186. При перенесенні ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, який не мав можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю факту (джерела) придбання товару по ланцюгу походження товару та встановлення здійснення ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» нереальних господарських операцій з товаром за відсутністю факту його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та/або реального задекларованого виробництва, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Ухвалою суду від 30.01.2024 витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії матеріалів перевірки на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.08.2023 № 0235090705.

Витребувані судом документи були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» (код ЄДРПОУ 41181973) є юридичною особою зареєстрованою 01.03.2017, про що внесено відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зроблено відповідний запис № 1 224 102 0000 080340. Основний вид економічної діяльності: 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.

Позивач зареєстрований платником податків 01.03.2017 з індивідуальним податковим номером №046217074711 та на момент проведення перевірки ТОВ «Асфальт-Дніпро» перебувало на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м.Дніпра).

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29.12.2021 №6307-п, виданого на підставі п.191.1 ст.191 п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), постанови КМУ від 03.02.2021 №89, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 41181973) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД МБК» (код ЄДРПОУ 43112917) з 01.07.2020 по 31.07.2020, з ПП «АВТОДОР БНД» (код ЄДРПОУ 42808944) з 01.09.2020 по 31.10.2020 та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.02.2022 №550/04-36-07-05/41181973, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» приписів ст. 1, п. 2 ст. 3, п.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.1 та 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Мін`юсті Україні 05.06.1995 за №168/704; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму ПДВ 357090 грн, в т.ч за липень 2020 року-357090 грн.

Висновки зазначеного акта перевірки обґрунтовані тим, що, у періоді, що перевірявся встановлено взаємовідносини ТОВ «Асфальт-Дніпро» з ПП «Автодор БНД» (код ЄДРПОУ 42808944) з придбання бітуму дорожнього. Так, до перевірки надано сертифікати якості на товар, що придбано у ПП «Автодор БНД». Підприємством ПП «Автодор БНД» вищезазначені ТМЦ придбано у ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД», яке, в свою чергу, придбало його у ПАТ «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ «УКРТАТНАФТА». Згідно аналізу баз даних ДПС за 2020 рік встановлено виробництво ПАТ «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ «УКРТАТНАФТА» бітум дорожній, що по ланцюгу постачання реалізовувався в адресу ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО». Також у періоді, що перевірявся встановлено взаємовідносини ТОВ «Асфальт-Дніпро» з ТОВ «ТД МБК» (код ЄДРПОУ 43112917) за умовами договору поставки від 01.02.2020 №01/02-20. Так, до перевірки надано сертифікати якості на товар, що придбано у ТОВ «ТД МБК». Підприємством ТОВ «ТД МБК» бітум дорожній придбано у ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» яке, в свою чергу, придбало його у ПАТ «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ «УКРТАТНАФТА». Згідно аналізу баз даних ДПС за 2020 рік встановлено виробництво ПАТ «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА НАФТОВА КОМПАНІЯ «УКРТАТНАФТА» бітум дорожній, що по ланцюгу постачання реалізовувався в адресу ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО». Згідно аналізу баз даних ДПС за 2020 рік встановлено виробництво ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ СУРІКОВИЙ ЗАВОД» мінеральний порошок МП1, що по ланцюгу постачання реалізовувався в адресу ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО». Згідно баз даних ДПС за 2020 рік встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «СПЕЦПРОМРЕМОНТ» щебень гранітний, що по ланцюгу постачання реалізовувався в адресу ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО». Згідно аналізу баз даних ДПС за 2020 рік встановлено виробництво ТОВ «СПЕЦПРОМРЕМОНТ» щебень гранітний, що по ланцюгу постачання реалізовувався в адресу ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО». ТОВ «ТД МБК» надавало ТОВ «Асфальт-Дніпро» транспортні послуги з перевезення щебеню, реалізованих на його адресу. В товарно-транспортних накладних ТОВ «ТД МБК» вказує себе як Автоперевізник. Слід зазначити, що ТОВ «ТД МБК» на момент надання транспортних послуг не мало власних автомобілів. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ТД МБК» не мало можливості надавати транспортні послуги на адресу ТОВ «Асфальт-Дніпро» автомобілями, зазначеними у товарно-транспортих накладних, так як не мало їх у власності чи оренді. Таким чином, перевіркою не підтверджено надання транспортних послуг ТОВ «ТД МБК» на адресу ТОВ «Асфальт-Дніпро» по вказаним вище податковим накладним та встановлено безпідставне формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. При перенесенні ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів (Дт 281 «Товари» та інших бухгалтерських рахунків) порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186. При перенесенні ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.

25.04.2022 ТОВ «Асфальт-Дніпро» подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заперечення на Акт №550/04-36-07-05/41181973 від 21.02.2022 (вих. №2504-22), до якого було долучено копію листа ТОВ «ТД МБК» від 17.12.2020, проте у листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про результати розгляду заперечень» №54015/6/04-36-07-05 від 14.08.2023 зазначено про правомірність висновків, викладених у Акті №550/04-36-07-05/41181973 від 21.02.2022.

На підставі висновків акта перевірки від 21.02.2022 №550/04-36-07-05/41181973, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0235090705 від 18.08.2023 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 466362,50 (чотириста сорок шість тисяч триста шістдесят дві гривні 50 копійок), з яких сума недоплати (донарахований податок) 357090 грн та штрафні санкції 109272,50 грн.

04.10.2023 ТОВ «Асфальт-Дніпро» подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2023 №0235090705 (вих. №0410-23), проте рішенням №36141/5/99-00-06-01-02-06 від 07.12.2023 Державна податкова служба України, керуючись розд. ІІ, V ПК України, Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Мінфіну України від 21.10.2015 №916, залишила без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.08.2023 №0235090705, а скаргу без задоволення.

Незгода позивача з указаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Отже, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Так, судом установлено, що відповідно до умов Договору поставки №01/02-20 від 01.02.2020, укладеного між ТОВ «Асфальт-Дніпро» (покупець) та ТОВ «ТД МБК», (постачальник), постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця інертні матеріали, мінеральний порошок, бітум дорожній (надалі- Товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість.

Поставка товару здійснюється у порядку визначеному Сторонами у Заявках/Специфікаціях. (абз. 1 п. 2.1 Договору)

Відповідно до п. 2.4 Договору, поставка Товару, за домовленістю Сторін, може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного Покупцем) або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року (конкретизується в заявках/Специфікаціях до Договору).

Згідно зі Специфікацією, яка є додатком до Договору поставки №01/02-20 від 01.02.2020, сторонами було погоджено найменування, вартість товару, умови та строк поставки.

Так, умови поставки товарів було погоджено в наступному змісті «поставка Товару здійснюється партіями. Доставка Товару здійснюється Постачальником самостійно або з залученням третіх осіб (Перевізника) на склад Покупця (м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 139М)».

З метою документального оформлення постачання вказаного товару (порошок мінеральний МП-1, бітум дорожній, щебень гранітний) сторонами були оформлені наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання (надання послуг), товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом також береться до уваги, що контролюючим органом в Акті перевірки від 21.02.2022 №550/04-36-07-05/41181973 було встановлено походження ТМЦ за ланцюгом постачання від його виробника до ТОВ «ТД МБК», який був безпосереднім контрагентом позивача. Також до перевірки надано сертифікати якості на товар, що придбано у ТОВ «ТД МБК».

Також судом враховується та не заперечується учасниками справи, що отриманий товар позивачем було використано у власній господарській діяльності, зокрема, для виготовлення асфальтобетонної суміші для подальшого виконання робіт з поточного та капітального ремонту автомобільних доріг, що в свою чергу узгоджується з видами економічної діяльності суб`єкта господарювання.

Судом установлено, що висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму ПДВ 357090 грн, в т.ч за липень 2020 року-357090 грн ґрунтується на твердженнях про нереальність надання ТОВ «ТД МБК» транспортних послуги з перевезення щебеню на адресу ТОВ «Асфальт-Дніпро».

Відповідно до листа ТОВ «ТД МБК» вих. №115/20 від 17.12.2020, ТОВ «ТД МБК» було повідомлено, що підприємство має обмежену матеріально-технічну базу та не володіє достатніми основними засобами для самостійного транспортування товару в обсягах, що потрібні ТОВ «Асфальт-Дніпро». Тому, задля задоволення цих потреб, ТОВ «ТД МБК» уклало договір №12/02/20 від 10.02.2020 про надання послуг з ТОВ «ВАЙТ».

Відповідно до умов договору ТОВ «ВАЙТ» (виконавець) надає за плату послуги ТОВ «ТД МБК».

На виконання вказаного договору проводились взаєморозрахунки та підписувались акти виконаних робіт.

Таким чином, ТОВ «ТД МБК» надавало послуги ТОВ «Асфальт-Дніпро» з транспортування товару силами ТОВ «ВАЙТ» на підставі договору № 12/02/20 від 10.02.2020.

Щодо нормативного обґрунтування відображення в товарно-транспортних накладних ТОВ «ТД МБК» як вантажовідправника та перевізника, суд зазначає таке.

Відповідно до наказу №363 від 14.10.1997 Мінтрансу України про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Наказ №363) перевізник -фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідно до п. 11.1 Наказу №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб.

У цьому випадку, ТОВ «ТД МБК» виступав вантажовідправником та експедитором, що відображено в ТТН, що досліджувались під час перевірки.

Відповідно до п. 11.3 Наказу №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Таким чином, так як сторонами договору про надання послуг перевезення виступали ТОВ «ТД МБК» та ТОВ «Асфальт-Дніпро», саме ТОВ «ТД МБК» несло всі ризики транспортування товару, а отже правомірно виписувало ТТН, вказуючи себе як перевізника так і вантажовідправника.

Вказаний лист також надавався контролюючому органу як додаток до заперечень позивача на Акт №550/04-36-07-05/41181973 від 21.02.2022 (вих. №2504-22 від 25.04.2022 року), проте будь-якої оцінки вказаним поясненням відповідачем надано не було.

Отже, висновки податкового органу про відсутність у ТОВ «ТД МБК» можливості надання послуг через відсутність у власності чи оренді транспортних засобів, є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Крім того, суд указує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагента позивача та дослідження його первинних документів щодо взаємовідносин саме ТОВ «ТД МБК» та ТОВ «ВАЙТ» на підставі договору № 12/02/20 від 10.02.2020.

При цьому суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей.

Також, недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

У цьому випадку належними доказами, а саме видатковими, податковими, прибутковими накладними, платіжними документами, довіреностями підтверджено оприбуткування товару позивачем та використання у власній господарській діяльності, рух товару та зміна майнового стану в результаті виконання укладеного з ТОВ «ТД МБК» договору поставки №01/02-20 від 01.02.2020.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарської операції із позивачем контрагент був зареєстрований як юридична особа, перебував на обліку у відповідному територіальному ДПІ, володів спеціальною податковою правосуб`єктністю, яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведеної операції формувати його покупцю податковий кредит. Про наведене свідчать, зокрема, відомості Акту перевірки позивача №550/04-36-07-05/41181973 від 21.02.2022.

У контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчиненої господарської операції, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарської операції та використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірної операції та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірною операцією, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

З огляду на викладене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6695,44 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» (пр. Богдана Хмельницького, буд. 139М, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 41181973) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» №0235090705 року від 18.08.2023 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 466362 (чотириста сорок шість тисяч триста шістдесят дві гривні) 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» (пр. Богдана Хмельницького, буд. 139М, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 41181973) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6695 (шість тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» (пр. Богдана Хмельницького, буд. 139М, м. Дніпро, 49033, код ЄДРПОУ 41181973).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Суддя Н.В. Кучугурна