Ухвала

від 25.10.2024 по справі 200/5484/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 жовтня 2024 року Справа №200/5484/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Годунов Віталій Сергійович (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернувся через систему Електронний Суд до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невірному обрахунку розміру посадового окладу позивача з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24 з урахуванням розміру посадового окладу 3470 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні позивачу відсоткового розміру премії за період з 29.01.2020 року по 27.05.2022 року при перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, в тому числі компенсацію за 66 календарних днів невикористаних відпусток при звільненні 27.05.2022, в порядку, встановленому рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24, та з обов`язковим урахуванням премії:

в розмірі 140% від посадового окладу 3470 грн. за період з 29.01.2020 по 31.12.2020;

в розмірі 140% від посадового окладу 3750 грн. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021;

в розмірі 175% від посадового окладу 4090 грн. за період з 01.01.2022 по 31.01.2022;

в розмірі 270% від посадового окладу 4295 грн. за період з 01.02.2022 по 31.03.2022;

в розмірі 260% від посадового окладу 4295 грн. за період з 01.04.2022 по 27.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу у відповідача, зокрема, в період з 29.01.2020 по 27.05.2022. Через неповну виплату грошового забезпечення (без урахування прожиткового мінімуму з 29.01.2020) звертався до суду. Рішенням суду у справі 200/983/24 було зобов`язано відповідача провести перерахунок грошового забезпечення. Проте, під час здійснення перерахунку відповідач зменшив розмір фактично отриманої премії позивача та невірно обрахував розмір посадового окладу позивача з 29.01.2020 по 31.12.2020. Вважає такі дії протиправними, у зв`язку з чим просить задовольнити позов.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що починаючи з 01.03.2018 грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України визначається згідно з постановою №704. Розмір премії військовослужбовцям (крім військовослужбовців Головного управління Національної гвардії України) визначається відповідно до розпоряджень командувача Національної гвардії України. Розмір премії військовослужбовцям Головного управління Національної гвардії України встановлюється окремими наказами командувача Національної гвардії України залежно від займаної посади. При цьому, розмір щомісячного преміювання військовослужбовців зазначається не у конкретному відсотку, а до максимально зазначеного розміру (відсотку). Зазначив, що розмір грошового забезпечення після перерахунку повинен відповідати розміру грошового забезпечення військовослужбовця за відповідною (аналогічною) посадою на дату проведення перерахунку, що досягається за рахунок коригування розміру надбавки за особливості проходження служби та розміру щомісячної премії.

Вважає, що дів в межах визначеного законодавства України та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача на адресу суду надано додаткові пояснення, в яких вказано, що відповідач при перерахунку у 2020 році використовував не ті розміри посадового окладу, які, на думку представника позивача, мав застосовувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2024 позов був залишений без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2024 продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 08.08.2018 по 27.05.2022 перебувала на військовій службі у відповідача, про що свідчать витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 08.08.2018 №176, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.05.2022 №145.

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Вирішено:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення і період з 01.01.2022 по 27.05.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік та компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 27.05.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік та компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом встановлено, що відповідачем при здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24 зменшено відсотковий розмір премії позивача: із належних 140% до 1% в розрахунковий період з 29.01.2020 по 31.01.2020, із належних 140% до 105% в розрахунковий період з 01.02.2020 по 30.04.2020, із належних 140% до 103% в розрахунковий період з 01.05.2020 по 31.05.2020, із належних 140% до 96% в розрахунковий період з 01.06.2020 по 30.06.2020, із належних 140% до 94% в розрахунковий період з 01.07.2020 по 30.11.2020, із належних 140% до 56% в розрахунковий період з 01.12.2020 по 31.12.2020, із належних 140% до 49% в розрахунковий період з 01.01.2021 по 30.11.2021, із належних 140% до 24% в розрахунковий період з 01.12.2021 по 31.12.2021, із належних 175% до 47% в розрахунковий період з 01.01.2022 по 31.01.2022, із належних 270% до 114% в розрахунковий період з 01.02.2022 по 28.02.2022, із належних 270% до 127% в розрахунковий період з 01.03.2022 по 31.03.2022, із належних 260% до 130% в розрахунковий період з 01.04.2022 по 30.04.2022, із належних 260% до 185% в розрахунковий період з 01.05.2022 по 27.05.2022.

Також з перерахунку вбачається, що на виконання рішення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24 позивачу перераховано посадовий оклад, який після перерахунку збільшився: з 187,74 грн. на 223,87 грн. за період з 29.01.2020 по 31.01.2020, з 2910,00 грн. до 3150,00 грн. за період з 01.02.2020 по 31.05.2020, з 2910,00 грн. до 3172,00 грн. за період з 01.06.2020 по 30.06.2020, з 2910,00 грн. до 3260,00 грн. за період з 01.07.2020 по 31.12.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей у сфері прав людини віднесено забезпечення кожному в Україні доступу до справедливого та ефективного судового розгляду незалежним і безстороннім судом, а також наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Так, у ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ст.383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Так, вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, який вважав порушеними свої права щодо обрахунку грошового забезпечення, звернуся до суду за захистом таких прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено, та , зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зі змісту позовних вимог у справі №200/5484/24 вбачається, що позивач просить, крім іншого, визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невірному обрахунку розміру посадового окладу позивача з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/983/24 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/983/24 з урахуванням розміру посадового окладу 3470 грн.

Однак, в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24 вже був фактично викладений алгоритм перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24 відповідачем проведено позивачу перерахунку грошового забезпечення.

Разом з тим, позивач не згоден із проведеним розрахунком на виконання рішення у справі №200/983/24, у зв`язку з чим знов у позовній заяві по справі №200/5484/24 просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/983/24 з урахуванням розміру посадового окладу 3470 грн.

Отже, позивач фактично просить суд перевірити правильність розрахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, проведеного на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі пов`язаний з неналежним виконанням відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24.

При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24, що набрало законної сили.

Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24.

Тобто, фактично при розгляді даного позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №200/983/24, та правильність розрахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, проведеного на виконання зазначеного рішення.

Проте, такі дії відповідача можуть бути предметом судової оцінки лише за зверненням у порядку приписів ст.ст. 382, 383 КАС України.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення пункту 4 частини першої статті 238 КАС України викладена у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2020 року у справі №766/4587/16-а, від 6 жовтня 2021 року у справі №520/16416/2020, від 26 жовтня 2021 року у справі №420/14439/20, від 9 лютого 2022 року у справі №420/14441/20, від 5 травня 2022 року у справі №380/11595/20 та 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20.

Відтак, суд, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.

Даний позов, в частині позовних вимог, фактично спрямований на виконання іншого судового рішення.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №640/17504/19 (адміністративне провадження №К/9901/26030/21).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у невірному обрахунку розміру посадового окладу позивача з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24 з урахуванням розміру посадового окладу 3470 грн.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у невірному обрахунку розміру посадового окладу позивача з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/983/24 з урахуванням розміру посадового окладу 3470 грн.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, відповідно до ст. 295 КАС України.

Згідно приписів ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В.Загацька