Постанова

від 24.10.2024 по справі 544/607/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/607/22 Номер провадження 22-ц/814/3156/24Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року у справі за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись нате, щоУказом Президента Українивід 11.12.2009№1046/2009 на території Пирятинського району Полтавської області з метою збереження, відтворення й ефективного використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів степової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність, створено Національний природний Пирятинський» (далі-НПП «Пирятинський»). Територія НПП «Пирятинський» репрезентує всі елементи долини р. Удай, ландшафти корінного берега, борової тераси та заплави.

Так, до НПП «Пирятинський» погоджено включення 12028,42 га земель державної власності, з яких 5555,14га передано парку в постійне користування. У тому числі до території парку увійшло 880 га земель Харківецької сільської ради Пирятинського району. Зазначене підтверджується рішенням 28 сесії 5 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 17.03.2009, яким сільська рада погодила створення НПП «Пирятинський» на території Харківецької сільської ради: загальною площею 880га за рахунок земель сільської ради (боліт443,9 га, луків416,1 га, лісових площ - 20,0 га).

Проте Харківецькою сільською радою Пирятинського району попри вимоги природоохоронного законодавства та з перевищенням повноважень рішенням 22 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 12.10.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0042 для ведення особистого селянського господарства. На підставі рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. про державну реєстрацію прав їх обтяжень від 22.05.2019 № 46986595 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 для ведення особистого селянського господарства. Відразу після цього ОСОБА_1 передав згадану ділянку в оренду ПП «Удача», що підтверджується рішенням державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2019 № 47858665 і договором оренди від 20.06.2019. За даними Публічної кадастрової карти, вказана ділянка перебуває у приватній власності і за цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення.

Водночас як вбачається з відповіді Інституту географії HAH України від15.11.2021 № 01-03/263 та доданих картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 і перебуває в оренді у ПП «Удача», розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський». При цьому спірна земельна ділянка розташована у межах масиву територій НПП «Пирятинський» запроектованих та наданих парку із вилученому попередніх землекористувачів. Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж території НПП «Пирятинський», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 1га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042, яка набута у приватну власність ОСОБА_1 та передана ним в оренду ПП «Удача», входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду. Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 у межах НПП «Пирятинський» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при передачі її у власність ОСОБА_1 рішеннями Харківецької сільської ради від 12.11.2012 та від 12.10.2017,у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства, відтак підлягає поверненню у державну власність. Законодавством визначено, що вилучення земель природно-заповідного фонду належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України, проте останнім земельна ділянка з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 у встановленому законом порядку з користування НПП «Пирятинський» не вилучалася.

Однак Харківецькою сільською радою Пирятинського району у односторонньому та поза судовому порядку з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею незалежного розпорядникадержави в особі Кабінету Міністрів України (на момент виникнення спірних правовідносин) та НПП «Пирятинський» спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_1 та незаконно змінено її цільове призначення без необхідного погодження органів контролю. Отже, незаконні дії сільської ради призвели до зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.

В умовах договору оренди від 20.06.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Удача», вказано про належність земельної ділянки площею 1га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 на праві власності ОСОБА_1 .. Проте, право власності на спірну земельну ділянку належить державі та в силу вимог закону приватна особа не може набути право власності на неї, до беззаперечно підтверджує незаконність подальшої передачі цієї земельної ділянки в користування ПП «Удача», оскільки укладати договір оренди землі може лише законний власник майна.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання вимог законодавства при укладенні договору оренди, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки в реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації та НПП «Пирятинський» перешкод у користуванні ділянкою шляхом визнання договору оренди від 14.03.2018 недійсним. Розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є обласні державні адміністрації.

Отже, для забезпечення Полтавській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення держаного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.05.2019 № 46986595, здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї та скасування рішення держаного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. від 19.07.2019 № 47858665 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, здійсненої на його підставі реєстрації права оренди земельної ділянки за ПП «Удача» з одночасним припиненням права оренди ПП «Удача» спірної земельної ділянки.

У зв`язку з викладеним позивач просить визнати недійсним рішення 17 сесії 6 скликання Харківецької сільської ради від 12.11.2012 «Про внесення змін в рішення сесії від 10.08.2011 року» у частині внесення ОСОБА_1 до списку громадян, які отримали дозвіл на виготовлення проектів землеустрою за рішенням сесії Харківецької сільської ради від 10.08.2011. Визнати недійсним рішення 22 сесії 7 скликання Харківецької сільської : від 12.10.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Скасувати рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.B. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.05.2019 № 46986595 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 та припинити право власності ОСОБА_1 на неї. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 від 20.06.2019, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Удача». Скасувати рішення державного реєстратора Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.B. від 19.07.2019 № 47858665 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснену на його підставі реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПП «Удача» та припинити право оренди ПП «Удача» на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 23886201:01:005:0042. Зобов`язати ОСОБА_1 , повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 23886201:01:005:0042. Зобов`язати ПП «Удача» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року у задоволені позовної заяви заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавська обласна військова адміністрація), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянки було відмовлено. .

З вказаним рішенням суду не погодився Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати й ухвалите нове рішення яким задовольнити позовні вимоги заступника Генерального прокурора.

В доводах апеляційної скарги зазначає, не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповнотою та вважає його таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з неповнотою і неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, неналежною оцінкою доказів, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з нормами законодавства та практикою Верховного Суду в подібних правовідносинах, щодо захисту земель природно-заповідного фонду.

Акцентує увагу, у процедурі створення об`єкта природно-заповідного фонду першим етапом є підготовка клопотання про створення об`єкта природно-заповідного фонду, а кінцевим етапом, який завершує цю процедуру, прийняття компетентним органом відповідного рішення про створення.

Крім того, прокурором було надано до суду проект створення НПП «Пирятинський», складові документи якого повністю відображають визначену ст.ст. 51-53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» черговість етапів створення об`єкта природно-заповідного фонду. Прийняття Указу Президента України від 11.12.2009 №1046/2009 є завершальною стадією цієї процедури й засвідчує повноцінне проходження усіх інших етапів, зокрема й розроблення проекту створення.

Звертає увагу, що висновки суду про те, що прокурором не надано розробленого у встановленому законодавством порядку проекту створення НПП «Пирятинський», є помилковими і спростовуються наявними у справі доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу Пирятинська міська рада зазначає, що позивачем не обґрунтовано свої позовні вимоги, не доведено підстав, не надано відповідних доказів, які б давали йому право на задоволення вимог про повернення земельної ділянки.

Прохають відмовити у повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги заступника Генерального прокурора та залишити в силі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники позивача, Кабінету міністрів, прокуратури Полтавської області та Пирятинської міської ради, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх осіб, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2008 року Президентом України постановлено Указ № 1129/2008 Про розширення мережі та території національного природного парку та інших природно-заповідних об`єктів.

На виконання даного Указу Пирятинська РДА Полтавської області просила Держуправління навколишнього природного середовища підняти клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про надання дозволу на проведення робіт щодо попереднього погодження місця розташування НПП «Пирятинський», про що свідчить лист від 18.02.2009 (т.№1 а.с.106).

Пирятинська районна рада Полтавської області надіслала до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України клопотання «Про створення НПП «Пирятинський» (лист вих. № 86 від 11.03.2009), де вказала про те, що територія запропонована для створення 11000 га, повністю знаходиться в адміністративних межах Пирятинського району Полтавської області, користувачі, зокрема і Харківецька сільська рада (т.№1 а.с.102-105).

Розпорядженням голови Пирятинської районної державної адміністрації «Про надання згоди на створення на території району Національного природного парку «Пирятинський» від 16.06.2009 №205 із додатком (т.№1а.с.152) враховуючи рішення сесії міської і сільських рад та подані документи, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12028,42 га, в тому числі із вилученням у відповідних місцевих радах 5555,14 га землі та надання її в постійне користування зазначеному парку.

Рішенням 22 сесії 5 скликання Полтавської обласної ради від 28.08.2009 «Про оголошення, зміну меж територій та об`єктів природо-заповідного фонду Полтавської області» вирішено «Дати згоду на оголошення національного природного парку "Пирятинський" та звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення об`єктів (т.№1 а.с.118-123).

Указом Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009на території Пирятинського району Полтавської області з метою збереження, відтворення й ефективного використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів степової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність, створено Національний природний Пирятинський» (т.№1 а.с.49-50).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 14.08.2014 року № 263 затверджено Проект організації територій НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, розроблений Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий комплекс «Курс» (відповідно до інформації з Реєстру юридичних осіб, вид діяльності останніх: Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук) (т.№1 а.с.174-249, т.№ 2 а.с.1-50).

Вказаний проект містить зміст, що складається із 7 розділів. Підпункт 1.1 розділу 1 інформує про місцезнаходження, склад земель, межі та загальну площу НПП в цифрах. Розділ 7 містить додатки, один з яких під №4Карти і Картосхеми (т.№ 2 а.с.31)

12.10.2017 від ОСОБА_1 надійшла до сесії Харківецької сільської ради заява про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у с. Харківці у адміністративних межах Харківецької сільської ради (т.№ 1 а.с.54).

Рішенням 22 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 12.10.2017 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.10.2017, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у власність ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0042 для ведення особистого селянського господарства (т.№ 1 а.с.55).

Відповідно до наданої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що державним реєстратором Пирятинської районної державної адміністрації Соловей Л.В. від 20.05.2019 № 46986595 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46986595 від 22.05.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 для ведення особистого селянського господарства (т.№1 1 а.с.59-60,165-166).

При розгляді справи по суті, судом встановлено, що станом на дату ухвалення органом місцевого самоврядування рішення щодо надання у власність та реєстрації за ОСОБА_2 земельної ділянки на Публічній кадастровій карті України відомості про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі національного природного парку «Пирятинський» були відсутні.

На даний час, вказана земельна ділянка відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/5201/22-К) (т.№5а.с.202-204) перебуває під обтяженням (арештом) за клопотанням Офісу Генерального прокурора у зв`язку з порушенням кримінального провадження за фактом невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків службовими особами КМУ, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та фактом незаконного заволодіння протягом 2019-2021 років частиною об`єкта природно-заповідного фонду України, шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, за ч. 2 ст.367, ч. 4 ст.190 КК України. Викладене можна побачити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.№1а.с.165-166) та Витязі з ЄРДР від 29.07.2021 (т.№ 2 а.с.146-147).

Відмовляючи в позовній заяві, місцевий суд зазначає, що в даному випадку на сьогодні межі парку в натурі не встановлені, та відсутній статус офіційного, так як проектна документація не розроблена. Крім того прокурором не доведено, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 знаходиться саме на території НПП «Пирятинський» чи накладається на її межі.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду.

Національний природний парк «Пирятинський» - є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що створений на території Пирятинського району Полтавської області, метою створення кого є збереження, відтворення й ефективне використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів лісостепової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульовані Законом України «Про природно-заповідний фонд» (далі - Закон №2456-ХІІ), який відносить національні природні парки до природно-заповідного фонду України (стаття 3 Закону №2456-ХІІ).

За змістом статті 4 Закону №2456-ХІІ території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Порядок створення й оголошення території національним природним парком (НПП) врегульовано статтями 51-53 розділу VІІ Закону №2456-ХІІ, які передбачають певні етапи, серед яких, погодження клопотань щодо створення НПП, розробка спеціалізованими проектними та науковими установами проєкту створення НПП, який у подальшому передається уповноваженому приймати рішення про створення НПП, яким є Президент України. Кінцевим етапом створення НПП «Пирятинський» було прийняття Президентом України Указу №1046/2009 від 11 грудня 2009 року./а.с.100 т.1/.

Тобто, розробка проєкту створення об`єкта природно-заповідного фонду завжди передує створенню такого об`єкта. Прийняття відповідного рішення про створення засвідчує, що проект створення був розроблений.

Враховуючи передбачену статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» процедуру створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, слід дійти висновку, що проєкт створення - це сукупність документів (погоджувальних, проектних і проектно-планувальних), складення яких передувало прийняттю уповноваженим суб`єктом рішення про створення й оголошення відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як убачається із матеріалів справи, прокурором до позову долучено отримані від центрального органу, що забезпечує формування державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також від НПП «Пирятинський», наступні документи проєкту створення НПП «Пирятинський»: - наукове обґрунтування створення Парку, розроблене доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидатом біологічних ОСОБА_3 й асистентом цієї кафедри кандидатом біологічних наук ОСОБА_4 (документ, формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду відповідно до Закону); -картографічний матеріал з назвою «Проект НПП «Пирятинський» із відмітками про його погодження, у тому числі, Харківецьким сільським головою, підпис якого міститься за №11 у переліку погоджень (документ, який формується на першому створення/оголошення території природно-заповідного фонду); - клопотання про створення НПП «Пирятинський» від 11 березня 2009 року, адресоване Пирятинською районною радою Полтавської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (документ, який формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду); - лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09 квітня 2009 року до Пирятинської районної ради Полтавської області про розгляд і схвалення клопотання (документ, який формується на другому етапі створення території природно-заповідного фонду); - рішення і листи власників та землекористувачів про погодження створення НПП «Пирятинський», зокрема рішення Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року, згідно з яким під створення НПП «Пирятинський» виділено 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт - 443,9 га, луки - 416,1 га, лісові площі - 20,0 га), у тому чисті з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (низка документів, які формуються на другому етапі створення території природно-заповідного фонду); -проєкт створення НПП «Пирятинський», розроблений старшим науковим співробітником Канівського природного заповідника, кандидатом біологічних наук ОСОБА_5 , доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, кандидатом біологічних наук ОСОБА_3 і провідним інженером кафедри ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка ОСОБА_6 , який включає: вступ, опис місцезнаходження Парку, дані про фізико-географічні умови та природні ресурси; відомості про тваринний рослинний світ; соціально-економічну характеристику; оцінку історико-культурно спадщини; опис екскурсійних маршрутів; функціональне зонування; відомості про соціально-економічні та екологічні наслідки створення Парку (документ, який формується на третьому етапі створення території природно-заповідного фонду);-Указ Президента України від 11 грудня 2009 року №1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» на території Пирятинського району Полтавської області на землях площею 12 028,42 га, з них 5 555,14 га з вилученням (документ, який приймається на четвертому (завершальному) етапі створення території природно-заповідного фонду).

Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та не надав належної оцінки таким документам, дійшовши необґрунтованого висновку, що наданий стороною позивача перелік (набір) погоджувальних та інших документів (один з яких має заголовком «Проект НПП «Пирятинський», не може вважатися належною підставою для визначення меж природно-заповідного фонду, а отже не дає суду мотивів для висновку щодо їх порушення у спірних правовідносинах.

Відхиляючи доказове значення картографічної схеми територій НПП «Пирятинський» - карти з назвою «Проект «НПП «Пирятинський», на якій наявна відмітка про погодження, серед інших, головою Харківецької сільської ради, з підстави відсутності у назві слова «створення», районний суд не звернув уваги на зміст цього документу, який містить умовні позначення території Парку, у тому числі червоним кольором позначені землі, що запроєктовані до складу Парку з вилученням, а також перелік підписів землевласників та землекористувачів, якими вони погодили цю карту. Тоді як Проект створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками кафедр зоології та ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка і Канівського природного заповідника, що відповідно до своїх установчих документів можна віднести до спеціалізованих на розробку проектів створення територій і об`єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачала, що на підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення, серед іншого, національних природних парків.

Безпосередньо у Законі України «Про природно-заповідний фонд України» не вказано, які саме установи підпадають під ознаки зазначених у статті 52 цього Закону. Проте відповідно до Методичних рекомендаціях щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21 серпня 2018 року №306, визначено, що спеціалізовані проектні та наукові установи - це установи, підприємства та організації, до видів діяльності яких згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки.

Так, Указом Президента України від 25 листопада 1999 року №1496/99 «Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка» установлено, що він має непересічне значення як провідний вищий навчальний заклад України, є унікальним надбанням національної освіти, науки і культури з урахуванням сформованих у ньому авторитетних наукових шкіл.

Згідно зі Статутом Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка університет є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, що проводить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти, також фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових та науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності Університету є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок та їх спрямування на створення й впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу.

Відповідно до Положення про Канівський природний заповідник він є неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою. До завдань заповідника належить проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища та розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, розробка наукових основ збереження, відновлення та відтворення рідкісних, зникаючих видів рослин, тварин, мікобіоти та природних комплексів, здійснення координації і проведення наукових досліджень на територіях природно-заповідного фонду в регіоні.

Проєкт створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками установ, до видів діяльності яких, згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки, що повністю узгоджується зі змістом статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Відтак, висновок районного суду про те, що прокурором не надано розробленого у встановленому законодавством порядку проєкту створення НПП «Пирятинський» є помилковим і спростовується матеріалами справи.

Крім того, із матеріалів справи убачається, що рішенням Харківецької сільської ради від 17 березня 2009 року погоджено створення НПП «Пирятинський» на території ради загальною площею 880 га, у тому числі з вилученням 780 га та наданням їх у постійне користування Парку (т.№1 а.с.133).

Надалі рішенням Пирятинської районної ради від 10 квітня 2009 року попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12 474,18 га, у тому числі з вилученням 7 128,0 га, під створення НПП «Пирятинський» (т.№1 а.с. 113-115).

Розпорядженням Пирятинської районної державної адміністрації від 16 червня 2009 року, з урахуванням рішень рад, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі з вилученням у відповідних місцевих рад 5555,14 та землі та наданням її в постійне користування Парку згідно з додатком до вказаного розпорядження (з них 880 га за рахунок Харківецької сільської ради, у тому числі 780 та вилученням).

У подальшому розпорядженням голови Пирятинської районної ради від 17 липня 2009 року уточнено площі земельних ділянок під створення НПП «Пирятинський» згідно з експлікацією земель; загальна площа не змінилася і становить 12 028,42 га, у тому числі з вилученням - 5555,14 га, зокрема й за рахунок Харківецької сільської ради 880 га, із них 780 га з вилученням та переданням у постійне користування НПП «Пирятинський».

Після остаточного вибору й уточнення площ земельних ділянок НПП «Пирятинський», територія, що надавалася Парку із вилученням у Харківецької сільської ради, не змінилася і становила 780 га.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28 серпня 2009 року надано згоду на оголошення НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі за рахунок 880 га земель Харківецької сільської ради (додаток 4 до рішення), у тому числі 780 га з вилученням земель Харківецької сільської ради Пирятинського району.

Межі НПП «Пирятинський» у натурі (на місцевості) не встановлювались у передбаченому Земельним кодексом України порядку та виділення їх у натурі (на місцевості) не вимагалось спеціальним Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема статтею 7, що не свідчить про відсутність погоджених меж Парку, які визначались погодженою картографічною схемою територій НПП «Пирятинський», як складової Проекту створення Парку.

У 2010 році статтю 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» згідно із Законом №1826-VI від 21.01.2010 доповнено четвертою частиною, яка встановила, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються у натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проєктами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У справі, що переглядається, районний суд послався на застосування правила зворотної дії закону у часі до вказаної норми, та оскільки на день постановлення Указу Президента України №1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» (11 грудня 2009 року) стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не містила указаної норми, отже визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду мало відбуватись за чинними раніше нормами Закону та Земельного Кодексу України - з проведенням робіт із землеустрою, тощо.

Проте ці доводи жодним чином не спростовують викладену у позові правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті внесені 16 лютого 2010 року, тобто указана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу і на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Крім того, Харківецька сільська рада була обізнана про місцезнаходження заповідних територій, як вилучених, так і тих, що увійшли до складу Парку без вилучення, про що свідчить підпис голови Харківецької сільської ради на карті «Проект НП «Пирятинський» (№11 в переліку погоджень) та підписане ним 23 травня 2012 року охоронне зобов`язання №575 про прийняття під охорону 100 га земель, наданих без вилучення.

Верховний Суд у справах №910/2323/18 від 07.10.2020, №734/1560/20 від 15.02.2023 дійшов висновку, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Отже,розроблення проектуземлеустрою зорганізації тавстановлення межземельних ділянок,що входятьдо складуНПП «Пирятинський»було припиненеу зв`язкуіз розбіжністюміж проектноюта фактичноюплощею територій через передачу частини земельних ділянок у власність фізичним особам.

Однак, не виділення земель НПП «Пирятинський» в натурі (на місцевості) відповідно до порядку, передбаченого ЗК України не спростовує статусу земель природно-заповідного фонду, що обумовлює їх особливий режим використання.

Щодо доводу апеляційної скарги, а саме: перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський», колегія судді враховує наступне.

Так, у 2021 році ДП «Центр Державного земельного кадастру» внесено дані в інформаційно-довідковому шарі «Природно-заповідний фонд» до Публічної кадастрової карти України.

Картографічні зображення території НПП «Пирятинський» з проєкту створення, розробленого у 2013 році, проєкту організації території НП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (карти «Сучасне використання територій НП «Пирятинський», «Розташування територій та ділянок НПП») та згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України (інформаційний шар «Природно-заповідний фонд») є ідентичними.

Відповідачами не доведено наявність розбіжностей чи суперечностей у цих матеріалах, які унеможливлюють з`ясування дійсного розташування природно-заповідних територій на землях Харківецької сільської ради. Будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться в іншому місці і не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором подано картографічні матеріали, виконані провідною українською науково-дослідною установою - Інститутом географії Національної академії наук України (листи від 15.11.2021 № 01-03/263, від 03.06.2022 №01-03/33), а також висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30.11.2022 №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42021000000001567, порушеного за фактом незаконного вибуття земель НПП «Пирятинський», згідно з якими за результатами просторового геоінформаційного співставлення в ідентичному масштабі земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042 і території НПП «Пирятинський» встановлено їх повне накладення.

Районний суд належної оцінки таким доказам, наданим прокурором на підтвердження факту накладення спірної земельної ділянки на землі НПП «Пирятинський», не надав, та усупереч принципу змагальності у цивільному судочинстві не обґрунтував якими доказами спростовуються викладені обставини.

Разом із цим, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України).

Висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №461/3675/17 від 05.02.2020.

Відхиляючи висновок експерта №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, отриманий у межах розслідування у кримінальному провадженні по факту незаконного вибуття земель із складу НПП «Пирятинський», районний суд послався на камеральність проведення експертами даної експертизи, тобто без виїзду на місцевість, що на думку суду спростовує доказовість вказаного висновку.

Апеляційний із таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки доказовість значення доказу, зокрема його достовірність, не може бути спростована лише способом, який обрано експертом для проведення експертизи, однак може бути спростована іншими належними достовірними і достатніми доказами, наданими іншою стороною на рахунок своїх заперечень.

У межах цієї справи за клопотанням ПП «Удача» призначалася судова земельно-технічна експертиза та за результатами дослідження експертом складено Повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи, вмотивоване тим, що на думку експерта, надані на дослідження копії документів та матеріалів не є розробленим в установленому законодавством порядку Проектом створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський» із каталогами координат (СК 63) поворотних точок меж території, земельних ділянок, що увійшли до його складу при створенні відповідно до проекту.

Тобто, фактично експерт надав юридичну оцінку наданим для проведення експертизи документам (щодо проекту створення НПП «Пирятинський») із точки зору права, повноти, достатності та стилю оформлення, що є припущенням, яке не може бути покладено в основу доказування у справі.

Також, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи було обумовлено тим, що прокурором для забезпечення проведення експертизи надано Shape-файли із даними про межі НПП «Пирятинський», отримані від ДП «Центр державного земельного кадастру», проте у Полтавському відділенні при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України немає ліцензійного програмного забезпечення, яке дає можливість опрацювати файли такого формату.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Повідомлення про неможливість надання висновку не є висновком експертизи у розумінні норм чинного ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу», а є технічним документом, яким закінчується експертиза у разі неможливості її проведення, що вбачається з пункту 1.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5. При цьому, експерт не несе відповідальності за правдивість викладених ним у повідомленні суджень і такі судження не можуть бути покладені в основу доказування у справі.

Твердження ПП «Удача», що співпадіння точки зору суду із точкою зору експерта, викладеною у повідомленні про неможливість проведення експертизи, колегія суддів відхиляє, як таке, що не спростовує факту, що стороною відповідача не надано належних, законних і достатніх доказів на рахунок своїх заперечень.

Технічна неможливість експерта (через відсутність необхідного ліцензійного програмного забезпечення) опрацювати надані на дослідження файли з координатами меж НПП «Пирятинський», отримані прокурором від ДП «Центр державного земельного кадастру» від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, не свідчить про об`єктивну неможливість отримати висновок експерта з приводу поставлених питань і не звільняє сторону, що ініціювала експертизу, від надання доказів на рахунок своїх заперечень.

Із урахуванням викладеного, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи не є доказом у справі, яке б спростовувало доказове значення наданого прокурором висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 листопада 2022 року №8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, а також інших доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський».

Окрім указаного експертного висновку, прокурором на підтвердження факту формування спірної ділянки за рахунок земель НПП «Пирятинський» надано наступні докази: проєкт створення НПП «Пирятинський» (2009 рік), склад якого узгоджується з положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і включає кольоровий картографічний матеріал, на якому зображено місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради; проєкт організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 рік), який також містить кольорові картографічні матеріали із зображенням місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради, обриси яких є ідентичним проєкту створення; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 15 листопада 2021 року №01-03/263, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 03 червня 2022 року №01-03/33, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради, які надавалися з вилученням.

Проте районний суд не надав належної оцінки таким доказам у їх сукупності та взаємозв`язку, що є порушенням вимог статей 12, 76-80, 89, 110 ЦПК України, що призвело до помилкових висновків про недоведеність прокурором позовних вимог і відсутність порушеного права та інтересу держави у спірних правовідносинах.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що такі докази не містять протиріч і повністю узгоджуються між собою, водночас відповідачі, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, усупереч принципу змагальності, жодних документів на підтвердження того, що територія Парку знаходяться в іншому місці і спірна земельна ділянка розташована за її межами, не надали.

Стосовно правомірності передачі спірної земельної ділянку у приватну власність зі зміною цільового призначення та перебування її в оренді, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно зі статтею 7 Закону №2456-ХІІ (тут і далі в редакції, що діяла станом на час виникнення передання у власність та в оренду спірної земельної ділянки) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону №2456-ХІІ визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Тоді як режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення (стаття 14 Закону №2456-ХІІ).

Статтею 44 ЗК України визначено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частинами першою, другою статті 45 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно зі статтею 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відповідно до пункту «г» частини четвертої наведеної норми до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках на водних об`єктів.

Згідно із частиною першою статті 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду віднесені до особливо цінних земель.

Частиною другою наведеної норми також визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно із вимогами статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про законність передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, не врахував, що вона належить до земель державної форми власності, що перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду та у постійному користуванні національного природного парку, а отже має особливий порядок використання за цільовим призначенням і не могла бути передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без передбаченого законом порядку узгодження зміни цільового призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановлення Указу Президента України №1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки із 11 грудня 2009 року набула статусу земель природно-заповідного фонду.

Передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

За змістом частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним-підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. При цьому, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка належить до тієї частини земель Харківецької сільської ради, що надавалися у постійне користування НПП «Пирятинський» із вилученням, розташована у масиві земель поза межами села Харківці, є землею державної форми власності, розпорядником якої є відповідна обласна державна адміністрація в силу норм статей 84-122 ЗК України. Тобто, титульним володільцем спірної земельної ділянки є Полтавська обласна державна адміністрація.

Із матеріалів справи також убачається, що Полтавською обласною державною адміністрацією не погоджувалась передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 зі зміною цільового призначення використання землі, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не отримувало проєктів рішень Уряду та відповідної документації щодо вилучення, надання, зміни цільового призначення земельних ділянок у межах НПП «Пирятинський».

Отже, орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав враховувати зазначену обставину та пересвідчитися у тому, що відповідна земля не є територією національного природного парку, враховуючи те, що станом на час прийняття рішень існувало підписане головою сільської ради охоронне зобов`язання, існувала картографія із проєкту створення (2009 р.) та із проєкту організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 р). Натомість, відсутність визначення меж національного парку в натурі (на місцевості) не звільняло місцеву раду від обов`язку діяти в межах повноважень, передбачених законом.

Стосовно втручання у право на вільне володіння своїм майном, колегія суддів ураховує наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Із усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014 (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011, «Кривенький проти України» від 16.02.2017).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення НПП «Пирятинський» спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки, яка належить до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і, зокрема, частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 сформовано висновок, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , при її передачі, повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною Національного природного парку. Немає жодних підстав вважати, що відповідач не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 27.09.2023 у справі №621/394/20.

За таких обставин неможливо виснувати, що втручання у право ОСОБА_1 на об`єкт, який вона за добросовісної поведінки не могла отримати, є для неї надмірним тягарем. Немає жодних підстав вважати, що перед тим, як отримати земельну ділянку у відповідача були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цієї ділянки.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Із огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2019 у справі №554/10377/16-ц.

Отже, у втручанні держави у право мирного володіння та користування ОСОБА_1 та ПП «Удача» спірною земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, а вимога про повернення спірної земельної ділянки у відання держави в особі НПП «Пирятинський» не суперечить вимогам закону.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов); за правилами наведеної норми власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Тобто, власник може подати негаторний позов, якщо він не втратив володіння його майном, але є перешкоди у користуванні та розпорядженні останнім.

Власник, який зберігає володіння його майном, може заявити негаторний позов (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом), зокрема шляхом повернення майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.20 22 у справі №483/448/20 сформовано висновок, що обов`язок орендаря повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним відповідного договору.

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням закону потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтвердженні державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №545/1847/20 виснував, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання наказу незаконним, його скасування є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та зобов`язання повернути її у власність держави та у постійне користування національного природного парку матиме наслідком внесення державним реєстратором до реєстру відомостей про припинення права власності, що буде відповідати ефективному способу захисту та призведе до належного виконання рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог,із ОСОБА_1 та ПП «Удача» на користь Офісу Генерального прокурора підлягає стягненню судовий збір по 10 519,29 грн. із кожного (т.№1 а.с.34, т.№6 а.с.55).

Керуючись ст.ст.367,368,374, 376,381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області Соловей Людмила Василівна про повернення земельної ділянки- задовольнити частково.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042, площею 1 га.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (наразі - Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0042.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер 5323886201:01:005:0042 від 20.06.2019 №261, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Удача» (ЄДРПОУ 30941421).

Зобов`язати Приватне підприємство «Удача» (ЄДРПОУ 30941421) повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим 5323886201:01:005:0042.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) на користь Офісу Генерального прокурора (010011, м. Київ, вул. Різницька,13/15, ЄДРПОУ 000340581) судовий збір в розмірі 10 519,29 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Удача» (ЄДРПОУ 30941421) на користь Офісу Генерального прокурора (010011, м. Київ, вул. Різницька,13/15, ЄДРПОУ 000340581) судовий збір в розмірі 10 519,29 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текстпостанови виготовлено28жовтня 2024року

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Л.І. Пилипчук

---

О.В. Чумак