Рішення

від 24.10.2024 по справі 520/19931/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 р. Справа № 520/19931/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВУД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛВУД» (далі - ТОВ «ОЛВУД»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068406 від 02.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ОЛВУД» не було перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» під час складення оскаржуваної постанови та не надавало послуги перевезення, не користувалась послугами перевезення під час складення оскаржуваної постанови; ТОВ «ОЛВУД» не було повідомлене про місце, дату та час слухання справи в Державній служби України з безпеки на транспорті, відділ державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях у встановленому законодавством порядку; відповідачем залишено поза увагою відсутність обов`язку користування тахографами під час внутрішніх перевезень відповідно до діючого законодавства України станом на момент складення оскаржуваної Постанови. Також, зазначив, що власником та страхувальником автомобіля MAN TGM 15.290, д.н. НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_1 , підтвердження чого є Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . А отже, на думку позивача, оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області та направлення на перевірку № 015771 від 01.03.2024, 05.03.2024 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області проводилась рейдова перевірка на а/д Н 22 «Устилуг Луцьк-Рівне», 132 км. Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який обладнано цифровим тахографом. У ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , проте використовується Позивачем у своїй господарській діяльності. Означене установлено на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної № 05/03/2024 від 05.03.2024, у графі «автомобільний перевізник» якої зазначено ТОВ «ОЛВУД». У водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки встановлено відсутність роздруківки режиму праці та відпочинку на паперовому носії за 05.03.2024 до цифрового тахографу; невикористання водієм особистої картки водія. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт № АР 022118 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2024, за результатами розгляду якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068406 від 02.04.2024 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано у відношенні Позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до товарно-транспортної накладної № 05/03/2024 від 05.03.2024 автомобільний перевізник ТОВ «ОЛВУД» здійснював перевезення вантажу на автомобілі марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , з пункту навантаження: м. Калуш, вул. Промислова, 10, в пункт розвантаження: м. Рівно, вул. Академіка Грушевського, 16.

Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Ямпілець О.А. на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області у період з 04.03.2023 до 10.03.2023 та направлення на перевірку №015771 від 01.03.2023, 05.03.2023 проводилась рейдова перевірка на а/д Н 22 «Устилуг Луцьк - Рівне», 132 км.

Результати рейдової перевірки оформлені актом №АР022118 від 05.03.2023, яким зафіксовано порушення позивачем, передбачене ст. 34, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутня роздруківка режимів праці та відпочинку на паперовому носії водія ОСОБА_2 за 05.03.2024 до цифрового тахографа, водій не використовує особисту картку водія.

Водій ОСОБА_2 зі змістом акту № АР 022118 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2024 ознайомлений, підписав його, зазначивши: «Перевозив товар власного виробництва на склад».

Листом №23666/38/24-24 від 20.03.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600900784233, позивача викликано для розгляду справи на 02.04.2024 з 9.00 до 12.00.

Вказане повідомлення відповідачем направлялось на зареєстровану адресу позивача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних трекінгу АТ «Укрпошта», вищевказане повідомлення про розгляд справи відправлено позивачу 20.03.2024.

За результатами розгляду акту № АР 022118 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2024, без участі представника позивача, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068406 від 02.04.2024 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Примірник вказаної постанови надіслано позивачу 04.04.2024 супровідним листом від 03.04.2024 № 28544/38/24-24.

Позивач, вважаючи протиправною постанову № 068406 від 02.04.2024, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III.

Статтею 6 Закону України № 2344-III встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 2 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Положеннями частини 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Згідно з приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Так, відповідно до приписів 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, відповідно до п. 6.1 якого автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з визначенням, наведеним в Інструкції № 385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Окрім того суд враховує, що відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Ведення тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов наступного висновку: державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є особиста картка водія і роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Під час здійснення рейдової перевірки в цій справі встановлено, що автомобіль марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , обладнаний тахографом, проте у водія була відсутня роздруківка режиму праці та відпочинку на паперовому носії та особиста картка водія до цифрового тахографа.

Враховуючи наявність у транспортному засобі позивача тахографа, водій ОСОБА_2 зобов`язаний був надати під час перевірки до огляду особисту картку водія до цифрового тахографа і роздруківку даних роботи тахографа, в подальшому ненадання якої зумовило обставини для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу.

Доказів у підтвердження протилежного позивачем суду не надано.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Як вбачається з акту №АР022118 від 05.03.2023 року водій ОСОБА_2 зі змістом акту проведеної перевірки ознайомлений під підпис, зазначивши: "Перевозив товар власного виробництва на склад".

Також, позивач у позові наполягав на тому, що на момент проведення перевірки не був автомобільним перевізником.

Однак, суд вважає дані твердження позивача безпідставними, виходячи з наступного.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Судом встановлено, що товарно-транспортній накладній №05/03/2024 від 05.03.2024, яка надана водієм під час проведення перевірки, в графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «ОЛВУД».

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 13.10.2023 у справі № 120/554/23 щодо приналежності/ відсутності статусу «автомобільний перевізник», у випадку зазначення останнього у товарно-транспортних накладних визначено, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником та страхувальником автомобіля MAN TGM 15.290, д.н. НОМЕР_1 , є фізична особа ОСОБА_1 , який в свою чергу, є керівником ТОВ «ОЛВУД», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обсязі з`ясованих у цій справі обставин можна дійти висновку, що автомобільного перевізника можна визначити на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна (принаймні відомо тільки про цей документ).

З аналізу наданої відповідачем до матеріалів справи товарно-транспортної накладної №05/03/2024 від 05.03.2024 суд встановив, що автомобільний перевізник ТОВ «ОЛВУД», здійснював перевезення вантажу на автомобілі марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , з пункту навантаження: м. Калуш, вул. Промислова, 10, в пункт розвантаження: м. Рівно, вул. Академіка Грушевського, 16.

Позивачем на підтвердження того, що не він є перевізником, у даному конкретному випадку, не надано жодних документів про використання іншим суб`єктом господарювання транспортного засобу, який перевірено на дорозі під час спірної перевірки.

Отже, ТОВ «ОЛВУД» є автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару, що відповідає приписам статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а, від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 та від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд його справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Так, листом №23666/38/24-24 від 20.03.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600900784233, позивача викликано для розгляду справи на 02.04.2024 з 9.00 до 12.00.

Тобто, відповідач завчасно (20.03.2023) направив на офіційну адресу позивача цей лист - повідомлення про дату, час та місце розгляду її справи.

Вказане повідомлення направлено позивачу на зареєстровану юридичну адресу поштовим відправленням 02.04.2024, тобто відповідач у повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

Поряд з цим, позивач не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість отримання ним повідомлення чи прибуття для розгляду справи.

Відповідно пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, Відділом нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначено: « 48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017. 49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки. 50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався. 51. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. 52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.»

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 820/4810/17, де в пункті 31 зазначено: «Додатково колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.»

Згідно приписів частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідачем дотримано процедуру повідомлення та розгляд акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянули справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваної постанови, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 24.10.2024, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

СуддяМарина Лук`яненко