Постанова

від 04.04.2025 по справі 520/19931/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 р. Справа № 520/19931/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВУД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 (суддя Лук`яненко М.О.; м. Харків) по справі № 520/19931/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВУД"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛВУД» (далі - ТОВ «ОЛВУД», позивач, апелянт), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068406 від 02.04.2024.

Харківський окружний адміністративний суд, рішенням від 24 жовтня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «ОЛВУД» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ТОВ «ОЛВУД» не було перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» під час складення Постанови та стверджує, що ТОВ «ОЛВУД» не надавало послуги перевезення та не користувалась послугами перевезення під час складення оскаржуваної Постанови.

Вказує на те, що ТОВ «ОЛВУД» не було повідомлено про місце, дату та час слухання справи в Державній служби України з безпеки на транспорті, відділ державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях у встановленому законодавством порядку.

Також вважає, що відповідачем залишено поза увагою відсутність обов`язку користування тахографами під час внутрішніх перевезень відповідно до діючого законодавства України станом на момент складення оскаржуваної Постанови.

Окрім цього відзначив, що власником та страхувальником автомобіля MAN TGM 15.290, д.н. НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_1 , підтвердження чого є Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Відповідач подав відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а скаргу позивача без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 05/03/2024 від 05.03.2024 автомобільний перевізник ТОВ «ОЛВУД» здійснював перевезення вантажу на автомобілі марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , з пункту навантаження: м. Калуш, вул. Промислова, 10, в пункт розвантаження: м. Рівно, вул. Академіка Грушевського, 16.

Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Ямпілець О.А. на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області у період з 04.03.2023 до 10.03.2023 та направлення на перевірку №015771 від 01.03.2023, 05.03.2023 проводилась рейдова перевірка на а/д Н 22 «Устилуг Луцьк - Рівне», 132 км.

Результати рейдової перевірки оформлені актом №АР022118 від 05.03.2023, яким зафіксовано порушення позивачем, передбачене ст. 34, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутня роздруківка режимів праці та відпочинку на паперовому носії водія ОСОБА_2 за 05.03.2024 до цифрового тахографа, водій не використовує особисту картку водія.

Водій ОСОБА_2 зі змістом акту № АР 022118 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2024 ознайомлений, підписав його, зазначивши: «Перевозив товар власного виробництва на склад».

Листом №23666/38/24-24 від 20.03.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600900784233, позивача викликано для розгляду справи на 02.04.2024 з 9.00 до 12.00.

Вказане повідомлення відповідачем направлялось на зареєстровану адресу позивача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних трекінгу АТ «Укрпошта», вищевказане повідомлення про розгляд справи відправлено позивачу 20.03.2024.

За результатами розгляду акту № АР 022118 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2024, без участі представника позивача, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068406 від 02.04.2024 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Примірник вказаної постанови надіслано позивачу 04.04.2024 супровідним листом від 03.04.2024 № 28544/38/24-24.

Позивач, вважаючи протиправною постанову № 068406 від 02.04.2024, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2023 № 342726 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі по тексту - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільних перевізників санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №АР022118 від 05.03.2023, при перевезенні вантажу, згідно з товарно-транспортною накладною № 05/03/2024 від 05.03.2024, у перевізника була відсутня, зокрема, роздруківка режимів праці та відпочинку на паперовому носії водія ОСОБА_2 за 05.03.2024 до цифрового тахографа, водій не використовує особисту картку водія.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення № 340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Положенням № 340.

Водночас, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківка режимів праці та відпочинку на паперовому носії водія ОСОБА_2 за 05.03.2024 до цифрового тахографа, та не використання водієм особистої картки водія, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Як зазначено вище, під час проведення рейдової перевірки 06.03.2023 водієм не було пред`явлено посадовим особам відповідача індивідуальну контрольну книжку водія.

При цьому, варто зауважити, що вказаний документ не було надано позивачем також і під час судового розгляду справи, як і не наведено жодного аргументу з приводу його відсутності станом на час проведення вказаної перевірки.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до ТОВ «ОЛВУД» санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

У межах судового розгляду справи встановлено, що транспортний засіб позивача був обладнаний цифровим повіреним контрольним пристроєм (тахографом), а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що водій мав використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та надати її на перевірку чи роздруківку даних роботи тахографа.

Варто зазначити, що імперативний обов`язок водія транспортного засобу використовувати особисту картку кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та мати при собі таку картку чи роздруківку даних роботи цифрового тахографа, а у разі технічної несправності тахографа або картки до нього чи неможливості їх експлуатації з інших причин здійснювати від руки відповідні записи щодо режиму роботи та відпочинку на зворотньому боці паперу, призначеного для роздруківки даних тахографа, прямо передбачений нормами пункту 3.3 Інструкції №385.

Матеріали справи свідчать, що під час перевірки у водія ОСОБА_2 була відсутня роздруківка режимів праці та відпочинку на паперовому носії за 05.03.2024 до цифрового тахографа, яка, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія.

При цьому, як встановлено судом, у акті водієм транспортного засобу ОСОБА_2 особиста картка водія не використовувалася.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що обов`язок водія надавати під час перевірки роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, покладений на водіїв, які здійснюють саме міжнародні автомобільні перевезення, оскільки згідно п.1.3 Інструкції №385 дія цієї інструкції поширюється на усіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірна постанова відповідача є правомірною. В свою чергу зворотні доводи скаржника свого підтвердження не знайшли.

Щодо того чи є ТОВ «ОЛВУД» автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", колегія суддів зазначає наступне.

Так, абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

У розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна, у якій, відповідно до Правил № 363, зазначаються, зокрема, відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Аналогічні правові висновки також викладені у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_2 була надана уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну № 05/03/2024 від 05.03.2024, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ОЛВУД», яке здійснювало перевезення вантажу.

Вказані обставини свідчать, що саме позивачем здійснювалося перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в товарно-транспортній накладній, про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в товарно-транспортній накладній відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм не було надано уповноваженим особам контролюючого органу будь-яких інших документів, крім товарно-транспортної накладної, з яких можливо б було встановити автомобільного перевізника.

У аспекті наведеного, колегія суддів вважає помилковим твердження позивача щодо безпідставного врахування контролюючим органом товарно-транспортної накладної, що була надана під час перевірки водієм, як документу, яким підтверджено відомості щодо автомобільного перевізника.

Колегія суддів повторно наголошує, що будь-яких інших документів на спростування відомостей, що саме ТОВ «ОЛВУД» було автомобільним перевізником, згідно з товарно-транспортною накладною, наданої водієм транспортного засобу під час його перевірки, позивачем контролюючому органу не надано.

Щодо доводів апелянта про несвоєчасне повідомлення позивача про розгляд його справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Так, листом №23666/38/24-24 від 20.03.2024, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600900784233, позивача викликано для розгляду справи на 02.04.2024 з 9.00 до 12.00.

Тобто, відповідач завчасно (20.03.2023) направив на офіційну адресу позивача цей лист - повідомлення про дату, час та місце розгляду її справи.

Вказане повідомлення направлено позивачу на зареєстровану юридичну адресу поштовим відправленням, тобто відповідач у повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

Проте, позивач не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість отримання ним повідомлення чи прибуття для розгляду справи.

Відповідно пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, Відділом нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.

У Постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначено: «48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017. 49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки. 50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався. 51. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. 52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.»

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, у пункті 31 якої зазначено: «Додатково колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.»

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем процедури повідомлення та розгляд акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Отже відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянули справу без її участі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а отже, вимоги апеляційної інстанції не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВУД" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 520/19931/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко