Постанова

від 25.10.2024 по справі 922/2310/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 р. Справа № 922/2310/23 (922/3160/23)

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду представника позивача - адвоката Кувакіної Надії Віталіївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі № 922/2310/23 (922/3160/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новакорм» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00061720701 від 27.03.2023, винесене щодо ТОВ «Новакорм».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі № 922/2310/23 (922/3160/23) залишено без змін.

01.10.2024 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакорм» адвоката Кувакіної Н.В. про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі. Просить стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ТОВ «Новакорм» 48448 грн. понесені витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ГУ ДПС у Харківській області зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 48448,00 грн є суттєво завищеними та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакорм» здійснювалося Адвокатським об`єднанням «ЛІБЕРТІ ВЕЙ», що підтверджується договором про надання правової допомоги № 1-НК від 01.07.2024.

Згідно з п. 4.1 Договору № 1-НК від 01.07.2024 вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг, визначається відповідно до Додатку до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Ціна однієї години затраченого часу на палання послуги дорівнює розміру прожитковому мінімуму для працездатних осіб, що визначається відповідно до закону на 01 січня року в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуги визначається сторонами в акті наданих послуг. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

На підтвердження понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу представником позивача надано до матеріалів справи копії наступних документів : договір № 1-НК від 01.07.2024 про надання правової допомоги, додаткова угода від 03.09.2024 до договору № 1-НК від 01.07.2024 про надання правової допомоги, платіжна інструкція № 116281 від 30.09.2024, акт прийому- передачі наданих послуг від 26.09.2024 до договору № 1-НК від 01.07.2024 про надання правової допомоги.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 26.09.2024 до договору № 1-НК від 01.07.2024 Адвокатським об`єднанням «ЛІБЕРТІ ВЕЙ» в інтересах ТОВ «Новакорм» надавались послуги:

- надання консультацій витрачено 1 год. 30 хв., вартість 9084 грн;

- вивчення матеріалів справи витрачено 1 год., вартість 6056 грн;

- складання та подача відзиву на апеляційну скаргу витрачено 5 год., вартість 30280 грн;

- участь в судових засіданнях витрачено 30 хв. вартість 3028 грн.

Загальна вартість наданих послуг наданих під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 48448,00 грн.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На виконання ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (адміністративне провадження № К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17 (адміністративне провадження № К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18 (касаційні провадження № К/9901/17099/19, № К/9901/17108/19, № К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 520/6161/19 (адміністративне провадження № К/9901/5378/20).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді апеляційної інстанції у розмірі 48448,00 грн, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Правова позиція позивача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву, заяв, тобто, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Слід зазначити, що такі послуги як надання консультацій, вивчення матеріалів, необхідних для підготовки відзиву на апеляційну скаргу є наслідком складення відзиву на апеляційну скаргу, подання якого без вивчення матеріалів є неможливим, відтак, на думку колегії суддів, зазначені послуги входять до процесу складення відзиву на апеляційну скаргу, які є взаємозалежними та не виключають одна одну, відтак витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані.

Крім цього, проаналізувавши сам відзив, суд апеляційної інстанції зазначає, що по суті, у ньому викладено фактичні обставини справи, які вже встановлені та не заперечується сторонами у цій справі, тобто виклад фактичних обставин не потребував такої деталізації.

Також, колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Таким чином, взявши до уваги принцип співмірності, заяву відповідача, у якій викладено заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних правовідносин, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, колегія суддів вважає, що обсяг наданої стороні позивача професійної правничої допомоги у вказаній справі складає 4000 грн. (послуги: написання відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів тривалістю 1 час. вартістю 3028, 00 грн.; участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 24.09.2024 з 09:32-09:57 год. тривалістю 30 хв. вартістю 1514,00 грн.). Загальний розмір виконаних робіт (наданих послуг в суді апеляційної інстанції) становить 4542,00 грн., і такий розмір відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),співмірності із складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 4542,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача - адвоката Кувакіної Надії Віталіївни про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (40557266) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) суму витрат на правничу допомогу понесену під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4542,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.