Постанова

від 25.10.2024 по справі 520/1989/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Полях Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 р. Справа № 520/1989/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення по справі № 520/1989/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" (надалі - позивач, ТОВ "Югрейн-Трейд") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00006570705 від 05.01.2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00006570705 від 05.01.2024 року, відповідно до якого, сума на яку відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість становить 95 524,000 грн.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" (код ЄДРПОУ 40913776, вул. Каштанова, буд. 10, м. Харків, 61035) суму судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність порушень з боку позивача приписів податкового законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 04.12.2023 року №10887, №10888, наказу №4944-п від 17.11.2023 року, пп.191.1.6, п. 191, ст. 191, пп.20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу в період з 04.12.2023 року по 08.12.2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Югрейн-Трейд".

За результатами перевірки посадовими особами суб`єкта владних повноважень складено акт №40234/20-40-07-05-03/40913776 від 15.12.2023 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Югрейн-Трейд" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".

Відповідно до висновків викладених в акті №40234/20-40-07-05-03/40913776 від 15.12.2023 року встановлено, що при декларуванні за вересень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення ТОВ "Югрейн-Трейд":

- п. 2001., п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Кодексу, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, внаслідок чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість на 95 524,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті №40234/20-40-07-05-03/40913776 від 15.12.2023 року, посадовими особами контролюючого органу складено податкове повідомлення-рішення №00006570705 від 05.01.2024 року, відповідно до якого, сума на яку відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість 95 524,000 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та вважаючи його таким, що порушує права позивача, ТОВ "Югрейн-Трейд" звернувся за захистом порушеного права до Харківського окружного адміністративного суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 2001., п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Югрейн-Трейд" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2023 року. В додатку №3 до декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" у таблиці 2 наведено розшифровку суми податку, фактично сплаченої попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.

В пункті 45 таблиці 2 зазначено, що ТОВ "Югрейн-Трейд" сплачено на рахунок постачальника - АТ Укрзалізниця (код ЄДРПОУ 400758126555) податку на додану вартість за вересень 2023 року на суму 95523,78 грн.

В акті перевірки вказано, що ТОВ "Югрейн-Трейд" не має права на бюджетне відшкодування заявленої суми податку на додану вартість за вересень 2023 року на суму 95524 грн. у зв`язку з тим, що перевіркою не встановлено перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки АТ "Українська залізниця".

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Югрейн-Трейд" мало господарські взаємовідносини з АТ "Українська залізниця".

Господарські операції відображені в наступних податкових накладних №72 від 01.09.2023р. та розрахунках коригування до неї від 01.09.2023р., від 02.09.2023р., 04.09.2023p., №1995 від 05.09.2023р. та розрахунках коригування до неї від 06.09.2023р., від 07.09.2023p., 12.09.2023р., №25 від 05.09.2023р., №24 від 05.09.2023р., №73 від 01.09.2023р., №1996 від 05.09.2023р., № 4141 від 08.09.2023р. та розрахунках коригування до неї від 09.09.2023р. від 12.09.2023р., №5252 від 11.09.2023р. та розрахунках коригування до неї від 11.09.2023р., від 12.09.2023р. №33 від 11.09.2023р., №48 від 08.09.2023р., №10110 від 20.09.2023р.. та розрахунку коригування до неї від 26.09.2023р., №10690 від 21.09.2023р., №10689 від 21.09.2023p та розрахунках коригування до неї від 23.09.2023р., від 24.09.2023р., від 26.09.2023р., №278 від 13.09.2023р., №11478 від 22.09.2023р., №14417 від 27.09.2023р. та розрахунках коригування до неї від 28.09.2023р. від 29.09.2023р„ від 30.09.2023р., №14416 від 27.09.2023., №15702 від 29.09.2023р., №15715 від 29.09.2023р.

Загальна сума ПДВ, що підлягала сплаті за вказаними податковими накладними склала 95523,78 грн.

Оплату було здійснено ТОВ "Югрейн-Трейд" на користь АТ "Українська залізниця" згідно наступних платіжних документів: платіжна інструкція № 995 від 01.09.2023р., №1032 від 05.09.2023р.. №1017 від 05.09.2023р., №1016 від 05.09.2023р., №994 від 01.09.2023р., №1033 від 05.09.2023р., №1060 від 08.09.2023р., №3641 від 11.09.2023р., №3640 від 11.09.2023р. №1077 від 08.09.2023р., №3710 від 20.09.2023р., №3733 від 21.09.2023р., №3732 від 21.09.2023р., №3669 від 13.09.2023р., №3756 від 22.09.2023р., №1097 від 27.09.2023р., №1098 від 27.09.2023р., №1121 від 29.09.2023р., №1122 від 29.09.2023р. (копії платіжних інструкцій містяться в матеріалах справи).

Із зазначених вище платіжних документів вбачається, що платежі було здійснено по договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом підписаного 17.03.2020р. (в редакції віл 25.02.2020р.). на банківський рахунок Філії ЄРЦ АТ Укрзалізниці.

Такий порядок оплати послуг визначений договором, а саме пунктами 4.1. та 15.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки до договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Отже, із зазначених документів вбачається зміна майнового стану позивача.

Із змісту платіжних інструкцій №1017 від 05.09.2023 року, №1016 від 05.09.2023 року вбачається, що платіж було здійснено на рахунок ВП Вагонне депо Кременчук регіональної філії акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі рахунків №1449/483 від 05.09.2023 року та №1448/483 від 05.09.2023 року.

Із змісту платіжної інструкції №1077 від 08.09.2023р. вбачається, що платіж було здійснено на рахунок Регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на підставі рахунку №29/253 від 07.07.2023р.

Із змісту платіжної інструкції №3640 від 11.09.2023р. вбачається, що платіж було здійснено на рахунок філії АТ Укрзалізниця "Вінницятрансприлад" на підставі рахунку №785 від 11.09.2023р. по договору поставки від 04.08.2022р. №22077.

Із змісту платіжної інструкції №3669 від 13.09.2023р. вбачається, що платіж було здійснено на рахунок Філії ГІОЦ АТ "Українська залізниця» згідно рахунку №1822/1/23 від 13.09.2023.

Отже, такий порядок оплати не суперечить суті диспозитивних відносин та приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як встановлено ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, інші відокремлені підрозділи.

Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи та діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться в ст. 95 Цивільного кодексу України.

Окрім того слід наголосити, що Податковий кодекс України також не розглядає філію як окремого платника ПДВ (пп. 14.1.139 ст.14 Податкового кодексу України). Втім, головне підприємство може прийняти рішення делегувати філії право складати податкові накладні від імені головного підприємства, про що зазначено в п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

З умов укладених договорів та первинних документів вбачається, що стороною в наведених вище господарських відносинах є юридична особа - АТ "Українська залізниця" (що підтверджується в акті перевірки), в якості реквізитів для перерахування коштів вказані рахунки філій АТ "Українська залізниця", що за своєю правовою природою є рахунками AТ "Українська залізниця", відкритими в установах банків через філії.

На виконання укладених договорів позивачем були здійснені оплати на рахунки філій АТ "Українська залізниця", які вказані у договорах, про що свідчать платіжні інструкції.

До кожної податкової накладної долучено платіжні інструкції та інші документи, що дають можливість ідентифікувати оплати по вищевказаних договорах та рахунках.

Оскільки філії діють винятково від імені АТ "Українська залізниця", що їх створила, а рахунки відкриті в установах банків через Філії, є рахунками АТ "Українська залізниця", здійснені позивачем оплати є перерахуванням грошових коштів саме АТ "Українська залізниця".

Враховуючи вищевикладене, таблиця 2 додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2023 правомірно містить суми ПДВ, фактично сплачені підприємству АТ "Українська залізниця" на рахунки філій, із зазначенням ІПН 400758126555, що належить АТ "Українська залізниця".

З огляду на викладене, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ, за вересень 2023 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00006570705 від 05.01.2024 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 по справі № 520/1989/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий