Постанова

від 24.10.2024 по справі 260/5794/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа № 260/5794/23 пров. № А/857/17169/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Департаменту кіберполіції Національної поліції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 червня 2024 року (суддя Гаврилко С.Є., м.Ужгород, повний текст складено 10 червня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі Департамент, ДКП, НП відповідно) в якому просив визнати протиправним та скасувати:

наказ відповідача від 12.04.2023 №226 «Про застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_1 » (далі Наказ №226);

наказ від 12.05.2023 №111 о/с «По особовому складу» (далі Наказ №111 о/с);

поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу протидії кіберзлочинам в Закарпатській області Департаменту (далі Посада) з 15.05.2023, або на рівнозначній посаді для продовження служби в НП;

стягнути на користь позивача грошові кошти у розмірі середнього грошового заробітку (грошового забезпечення) за час виушеного прогулу, починаючи з дати звільнення: 15.05.2023 до фактичного поновлення на роботі (службі) на Посаді з 15.05.2023 або на рівнозначній посаді в НП.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ № 226. Визнано протиправним та скасовано Наказ № 111 о/с, в частині звільнення з Посади, майора поліції ОСОБА_1 , з 15.05.2023. Поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення Посаді, з 16.05.2023. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 248168,68 грн з відрахуванням податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення Посаді, з 16.05.2023 та стягнення з Департаменту середньої заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 19438,85 грн звернуто до негайного виконання. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовими рішення, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги з посиланням на окремі обставини справи, зокрема вказує, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача є фактичні дані, які свідчили про реальну наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, який зафіксований на відеозаписах із камер патрульних поліцейських, де позивач жодним чином не заперечує факту керування ним автомобілем, а також на відеозаписах чітко зафіксовано, що керував автомобілем саме він. Вчинений позивачем дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним обов`язків, а рішення суду про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідач в судове засідання не надіслав свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перша неявка представника відповідача була викликана поганим самопочуттям, інша перебування його 24.10.2024 з 10:10 по 11:10 год в двосторонній зустрічі з Європейською комісією по переговорному розділу 24 «Юстиція, свобода і безпека», яка проходить у м.Бросселі.

Апеляційний суд, вважає вказані причини неявки представника відповідача неповажними, так як перша причина неявки не підтверджена жодними документа. Щодо наявності обставин 24.10.2024, то представник відповідача мав можливість клопотати про проведення судового засідання на іншу годину або відповідач повинен був залучити іншого представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника, в межах службового розслідування встановлені не були, висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки такі не містить всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац шостий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 (далі - Постанова) на суд покладено обов`язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до пункту 18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 03.04.2023 до керівництва Департаменту із відділу протидії кіберзлочинам в Закарпатській області (далі ВПК) надійшла доповідна записка від 03.04.2023 № 1238/38/109-2023 капітана поліції ОСОБА_2 , т.в.о. начальника ВПК про надзвичайну подію за участі майора поліції ОСОБА_1 щодо складення відносно нього 03.04.2023 о 05:15 по вул. Льва Толстого, 10-Б в місті Ужгороді поліцейськими Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП, ДПП відповідно) протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 частиною першою Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) та о 05:31 год винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП (т.2 а.с.87-88).

Наказом Департаменту від 03.04.2023 № 195 було призначено службове розслідування з метою перевірки відомостей відносно ОСОБА_1 , викладених у вказаній доповідній записці (т 2 а.с.89-90).

За результатами службового розслідування складено висновок від 12.04.2023 № 4630/38/9-2023 (далі Висновок), за фактом надзвичайної події за участі поліцейського ОСОБА_1 , яким зокрема, встановлено що 03.04.2023 у нічний час, заступник начальника ВПК майор поліції Зієгман Й.Й. нехтуючи наказами начальника Департаменту (пунктами 3-3.3 питання І протоколу оперативної наради при керівництві Департаменту від 16.01.2023 № 2; пунктами 2-2.1 питання V протоколу оперативної наради при керівництві ДКП від 23.02.2023 № 12; пунктами 2-2 питання III протоколу оперативної наради при керівництві ДКП від 07.03.2023 № 14; абзацами 5, 7, 10 пункту 4 питання II протоколу оперативної наради при керівництві ДКП від 28.03.2023 № 18) та керівництва ВКП ( підпунктами 2.1, 2.2., 2.2., 2.4, 2.5 пункту 2 питання 1 протоколу оперативної наради від 29.07.2022 № 14, підпунктом 2.1. пункту 2 протоколу оперативної наради від 17.01.2023 № 1; підпунктами 2.3, 2.4, 2.6, 2.7 пункту 2 питання І протоколу оперативної наради від 27.01.2023 № 3; підпунктами 3.2, 3.3 пункту 3 питання III протоколу оперативної наради від 07.02.2023 № 4; підпунктами 2.3-2.7 пункту 2 питання І протоколу оперативної наради від 21.02.2023 № 5; підпунктами 2.1-2.3, 2.5, 2.7, 2.8 пункту 2 протоколу оперативної наради від 01.03.2023 № 6; підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 питання II протоколу оперативної наради від 15.03.2023 № 8; підпунктами 2.1-2.4 пункту 2 протоколу оперативної наради від 21.03.2023 № 10) про недопущення керування транспортними засобами в стані (або з ознаками) сп`яніння, перебуваючи поза службою, маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мовлення, порушення координації рухів та поведінкою, що не відповідає обстановці), керував автомобілем марки RENO KANGOO, номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль, ТЗ), рухаючись по вулиці Льва Толстого в місті Ужгород. Цього ж дня о 03:46 год по вулиці Льва Толстого, 10-Б в місті Ужгороді, зазначений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху (вимог заборонного знаку 3.21 «В`їзд заборонено») зупинено поліцейськими УПП. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейськими встановлені явні ознаки алкогольного сп`яніння останнього, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху і порушення мовлення, запропоновано пройти в установленому порядку медичний огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції як на місці зупинки закладах охорони здоров`я. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального приладу Драгер позивач відмовився, однак погодився відвідати медичний заклад, та вже по прибуттю до закладу відмовився пройти огляд і там. За порушення вимог пункту 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України поліцейськими патрульної від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 частиною першою КУпАП, який останній підписувати відмовився. Окрім цього, відносно адміністративного стягнення по позивача винесено постанову про накладення справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене статтею 122 частиною першою КУпАП (т.2 а.с.59-86).

Так, за наслідком службового розслідування, відповідно до вказаного висновку службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог статті 1 частини третьої пунктів 1, 4, 6, статті 5 частини першої Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), статті 18 частини першої пунктів 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII), статті 14 частини п`ятої абзацу 2, статті 16 частини другої абзацу 8 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2.5, пункту 2.9 підпункту «а» та пункту 8.4 підпункту «в» ПДР, до майора поліції ОСОБА_1 , Посада, вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (т.2 а.с.85).

У зв`язку з чим, Наказом № 226 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у грубому порушенні вище перелічених законодавчих норм застосовано до майора поліції ОСОБА_1 , Посада, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (т.2 а.с.11-13).

На підставі вказаного Наказу № 226, Наказом № 111 о/с, звільнено позивача, зі служби в поліції за статтею 77 частиною першою пунктом 6 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) - з 15.05.2023 (т.1 а.с.71).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.

Частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII встановлено, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частини перша, друга статті 19 Закону № 580-VIII).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», покладає на поліцейського і додаткові зобов`язання: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, на переконання суду, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, уникати вчинків та відносин, які носять корисливий або протиправний характер, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

У пункті 1 розділу І «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС) 09.11.2016 № 1179 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706; далі - ПЕП) вказано, що ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ ПЕП під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

Відповідно до пункту 3 розділу ПЕП за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

У відповідності до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Поняття дисциплінарного стягнення та його види визначені статтею 13 Дисциплінарного статуту .

Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Як уже встановлено вище, у період з 03.04 по 14.04 позивач перебував щорічній оплачуваній відпустці (т.2 а.с.96).

Наказом Департаменту від 04.04.2023 № 74 о/с, який видано на підставі рапорту т.в.о. начальника ВКП, позивач був відкликаний з щорічної оплачуваної відпустки (т.2 а.с.97).

03.04.2023 за доповідною запискою т.в.о. начальника ВКП було призначено службове розслідування у відповідності до наказу Департаменту (т.2 а.с.87-90).

За результатами службового розслідування встановлено що 03.04.2023 у нічний час, Посада, майор поліції ОСОБА_1 перебуваючи поза службою, маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мовлення, порушення координації рухів та поведінкою, що не відповідає обстановці), керував Автомобілем, рухаючись по вулиці Льва Толстого в місті Ужгород. Цього ж дня о 03:46 год по АДРЕСА_1 , зазначений ТЗ під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР (вимогі заборонного знаку 3.21 «В`їзд заборонено») зупинено поліцейськими УПП. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейськими встановлені явні ознаки алкогольного сп`яніння позивача, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху і порушення мовлення, запропоновано пройти в установленому порядку медичний огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції як на місці зупинки закладах охорони здоров`я. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального приладу Драгер позивач відмовився, однак погодився відвідати медичний заклад, та вже по прибуттю до закладу відмовився пройти огляд і там. За порушення вимог пункту 2.5 ПДР поліцейськими патрульної відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 частиною першою КУпАП, який останній підписувати відмовився. Окрім цього, відносно адміністративного стягнення по позивача винесено постанову про накладення справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене статтею 122 частиною першою КУпАП (т.2 а.с.59-86).

В ході розгляду справи, позивач заперечує порушення ПДР та перебування в стані алкогольного сп`яніння.

Додатково суду апеляційної інстанції надано пояснення по суті викладених 04.04.2023 пояснень в межах службового розслідування, за якими позивач зазначає, що в ході проведення службового розслідування він не підтверджував факт керування ним ТЗ. Також повідомляв і про керування Автомобілем особою на ім`я ОСОБА_3 . Факт перебування у цей час у стомленому вигляді, який працівники поліції розцінили, як стан алкогольного сп`яніння, пояснює об`єктивними сімейними обставинами.

Апеляційний суд, погоджується з твердженням суду першої інстанції, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, не породжує юридичної відповідальності, а лише містить опис обставин правопорушення, які в подальшому повинні бути доведені в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, що включає: об`єктивну сторону, суб`єктивну сторону, об`єкт, суб`єкт. Оцінка наявності в діях особи складу правопорушення є винятковою прерогативою суду.

З огляду на це сам по собі факт складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про доведеність вини позивача у його вчиненні.

До того ж, варто зауважити, що службове розслідування проводилося без врахування можливості отримання рішення суду, за результатами розгляду складених щодо позивача адміністративних матеріалів за частиною першою статті 130 КУпАП.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, 05.05.2023 набрала законної сили постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 квітня 2023 року в справі № 308/6250/23. Вказаною постановою суду провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП - закрито, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП (у зв`язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП) (т.1 а.с.27-29).

Вказаною постаново було встановлено, що під час розгляду справи ОСОБА_1 ствердив, що Автомобілем не керував, що також підтвердив допитаний свідок ОСОБА_4 . Крім того, свідком ОСОБА_5 надано власноручні письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував у Автомобілі у якості пасажира і Автомобілем не керував. Як слідує з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з боді-камер поліцейських, які долучено до матеріалів справи, на такому не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, натомість відео починається як працівник поліції підходить до ОСОБА_1 , який знаходиться поруч з Автомобілем. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять достовірних доказів про факт керування ОСОБА_1 Автомобілем, у тому числі й у стані алкогольного сп`яніння, або з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вимоги працівників поліції на проходження огляду на стан сп`яніння не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи.

30.05.2023 набрало законної сили рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 травня 2023 року в справі № 308/5891/23, яким скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6772982 від 03.04.2023, якою, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, а провадження у справі закрито (т.1 а.с.31-34).

Відтак, беручи до уваги те, що вказаними судовими рішеннями встановлено відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що висновки дисциплінарної комісії про грубе порушення позивачем вимог законодавчих норм перелічених у резолютивній частині Висновку є необґрунтованими та належним чином підтвердженими.

За встановлених обставин, факт керування позивачем Автомобілем у стані алкогольного сп`яніння не знайшов свого підтвердження, як не знайшов свого підтвердження факт порушення інших правил дорожнього руху.

З огляду на це у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

За наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Наказ №226 в частині накладення щодо позивача дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції та Наказ №111 о/с про звільнення останнього зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку під час несення служби та виконання службових обов`язків не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

В частині задоволених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 248168,68 грн, а також поновлення останнього на Посаді, ГУНП жодних доводів в апеляційній скарзі не наводить, а тому суд апеляційної інстанції не має права робити висновки щодо цієї частини рішення суду.

Згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 червня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.