Постанова

від 16.10.2024 по справі 380/388/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/388/24 пров. № А/857/22551/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Нор А.Т.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мричко Н.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львів о 11 год. 13 хв. 17 червня 2024 року у справі № 380/388/24 за позовом Приватного підприємства «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

П О С Т А Н О В И В:

05.01.2024 Приватне підприємство «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС України у Львівській області (далі -Управління),в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.11.2023 № 28306/13-01-07-10.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов задоволено повністю. Повне судове рішення складено 26.06.2024.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР (далі Закон №№ 671/97-ВР) встановлено, що Торгово- промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Суд першої інстанції вказав, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та видачу сертифікатів про такі обставини може здійснити як Торгово-промислова палата України, так і уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом помилково відхилено подані позивачем Сертифікати Львівської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з урахуванням листа Торгово-промислової палати України, як підстави для зупинення строків розрахунків, передбаченої абзацом першим частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Суд першої інстанції наголосив, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею. Суд першої інстанції вказав на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування позивачу у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 01.01.2021 по 30.06.2023 пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області недотрималася критеріїв обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, що свідчить про протиправність такого рішення та необхідність його скасування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин. Скаржник вказує, що зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19). Скаржник вказує, що день виникнення заборгованості це перший день порушення граничних строків ЗЕД- розрахунків. Таким чином, курс НБУ, що підлягав застосуванню при розрахунку пені, повинен братися після закінчення встановленого законодавством граничного строку розрахунків за експортною операцією. Скаржник зазначає, що в рішенні суду першої інстанції відсутні обґрунтування, якими керувався суд приймаючи рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник скаржника подану апеляційну скаргу підтримав, ПП «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» не забезпечило участі повноважного представника в судовому засіданні, що в порядку 311 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 18.07.2023 №2737-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» у ПП «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по імпортних зовнішньоекономічних контрактах від 07.06.2018 № 399788 СМ/2018 (дата здійснення авансового платежу 11.12.2019) та від 01.07.2020 № UA004/2020 (дата здійснення авансового платежу 15.02.2022) відповідно до отриманої інформації Національного банку України про виявлені агентом валютного нагляду факти ненадходження у встановлені Національним Банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.03.2023.

За результатами проведеної перевірки посадові особи Управління склали акт від 02.08.2023 № 19676/13-01-07-10/13395997 (далі Акт перевірки від 02.08.2023), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII з врахуванням вимог пункту 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 по імпортних контрактах від 07.06.2018 № 399877 СМ/2018 та від 01.07.2020 № UA004/2020.

07.09.2023 на підставі Акта перевірки від 02.08.2023 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 19760/13-01-07-10, згідно з яким до позивача застосовано санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності по імпортних контрактах від 07.06.2018 № 399877 СМ/2018 та від 01.07.2020 № UA004/2020 у розмірі 3 922 140,13 грн.

Рішенням ДПС України від 23.11.2023 № 34910/6/99-00-06-01-02-06 «Про результати розгляду скарги» скаргу ПП «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 № 19760/13-01-07-10 в частині 3 395 580,00 грн пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а в іншій частині податкового повідомлення-рішення залишено без змін.

У зв`язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 №19760/13-01-07-10 ГУ ДПС у Львівській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 28.11.2023 № 28306/13-01-07, яким до позивача застосовано санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності по імпортному контракту від 01.07.2020 № UA004/2020 у розмірі 526 560,13 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII) валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста Закону №2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України.

Отже, правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду є частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України.

Проте Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики. Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону №2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу«Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та виключно відповідним Законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 9 квітня 2022 року № 426»".

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, у разі наявності законодавчої мети звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID-19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте такі зміни відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу«Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 та від 29.08.2024 року по справі № 280/7416/23, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами контракту від 01.07.2020 №UA004/2020 укладеного між позивачем та компанією-нерезидентом PERSTORP OXO FD такий зобов`язався поставити, а позивач -Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в такій кількості, яку сторони час від часу погоджують в замовленнях.

Відповідно до Додатку 1 до договору від 01.07.2020 №UA004/2024 «Специфікація та стандарти якості» паспорт продукції: 2-етилгексанова кислота. Форми доставки: рідина в контейнерах наливом, бочки 210 кг, контейнери середньої вантажопідйомності 850 кг, флексібег.

Згідно замовлення № 2 від 20.01.2022 до договору від 01.07.2020 №UA004/2020 PERSTORP погодився поставити, ПП «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» придбати товар 1-2 етилгексанову кислову кількості 23000 кг на загальну суму 59800,00 Євро.

15.02.2022 ПП «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» на виконання договору від 01.07.2020 №UA004/2020 здійснило передоплату PERSTORP OXO AB у розмірі 59800,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 15.02.2022 № Р220215982.

Таким чином, з огляду на зміст частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 Положення №5, останнім днем поставки товару по імпорту за договором від 01.07.2020 № UA004/2020 було 14.02.2023, що позивач не заперечив.

Так, під час проведення перевірки відповідач встановив порушення граничних строків розрахунків по імпорту за договором 01.07.2020 №UA004/2020, а саме: товар надійшов 15.05.2023 на суму 16380,00 Євро (кількість днів прострочення 90), товар на суму 18440,50 Євро станом на 26.07.2023 не надійшов (кількість днів прострочення 162).

Відтак, ГУ ДПС у Львівській області дійшло висновку про порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Наведені обставини справи позивачем не спростовуються.

Проте, позивач в адміністративному позові зазначав, про відсутність його вина у вчиненні порушення приписів Закону №2473 з огляду на факт повномасштабного вторгненням Росії в Україну.

Так, відповідно до положень частини шостої статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неможливості поставки контрагентом - нерезидентом компанією PERSTORP OXO AB товару для Товариства в межах зовнішньоекономічних контрактів.

Доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту (Швеція) або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом компанією «PERSTORP OXO AB» матеріали справи не містять.

Крім того, позивач з позовом до міжнародного комерційного арбітражу, як то передбачено ч.7 ст.13 Закону №2473, не звертався.

Згідно із частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5).

Відповідно до пункту 3.3 вказаного Регламенту сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із аргументами апелянта щодо того, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не відповідає правилам засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться у зазначених нормативних актах, оскільки форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) мають засвідчуватися відповідним сертифікатом.

Під час здійснення адміністративного оскарження ПП «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» було надано копії сертифікатів Львівської торгово-промислової палати:

1)Сертифікат Львівської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 10.05.2023 № 4600-23-2234, за змістом якого цей орган засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо виконання договору від 01.07.2020 № UA 004/2020 у встановлений термін (сума 59800,00 Євро). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 14.02.2023; дата закінчення: тривають станом на 10.05.2023;

2) Сертифікат Львівської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.07.2023 № 4600-23-3384, за змістом якого цей орган засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо виконання договору від 01.07.2020 № UA 004/2020 у встановлений термін (сума 59800,00 Євро). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 15.02.2023; дата закінчення: тривають станом на 26.07.2023.

Сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, засвідчує не лише наявність форс- мажорної обставини, а її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Так, сертифікати Львівської торгово-промислової палати від 10.05.2023 №4600-23-2234 (вих. № 19-08-16/421) та від 26.07.2023 №4600-23- 3384 (вих. № 19-08- 16/757) складені некоректно, оскільки за існуючим зобов`язанням в сумі 34820,50 євро зазначено зобов`язання в сумі 59800.00 євро.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що однієї лише наявності форс-мажору, листа Торгово-промислової палати чи сертифіката є недостатнім, оскільки невиконання зобов`язання повинно бути спричинене саме форс-мажором у сторони, яка не в змозі виконати свої зобов`язання за договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, в період з вересня 2022 по травень 2023 за договором від 01.07.2020 № UA004/2020, укладеного з PERSTORP ОХО АВ (Швеція), оформлено три митних декларації на імпорт продукції на загальну суму 41359.50 євро. (місце поставки м. Дрогобич та м. Трускавець Львівської області).

Так, матеріалів справи, форс-мажорні обставини, на які посилається позивач, не перешкоджали йому провадити господарську діяльність по інших операціях в спірний період.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження факту порушення позивачем приписів Закону України «Про валюту і валютні операції» та як наслідок правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №380/388/24 скасувати та ухвалити судове рішення, яким в позові Приватного підприємства «ХІМПОСТАЧАЛЬНИК» до Головного управління ДПС у Львівській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 25.10.2024 відповідно до ч.3 статті 321 КАС України.