Рішення

від 16.10.2024 по справі 643/9243/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9243/24

Провадження № 2/643/4279/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - суддіСеменової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника адвоката Волкова Івана Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Волкова І.М. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року в сумі 51926,22 гривень, та заборгованість за 99 календарних днів невикористаної відпустки у сумі 9061,46 гривень, всього просить стягнути заборгованість в розмірі 60987,68 гривень.

В обґрунтуванняпред`явленихпозовних вимогпозивач посилаласяна те,що усічні 2024року воназверталася досуду зпозовом доТОВ «Харківськароздрібна компанія»,в якомупросила стягнутиз відповідачана їїкористь заборгованістьіз заробітноїплати заперіод злютого 2022року повересень 2023року.Рішенням Московськогорайонного судум.Харкова від06травня 2024року посправі №643/312/24у задоволенніїї, ОСОБА_1 ,позовних вимогбуло відмовленочерез їхпередчасність.Постановою Харківськогоапеляційного судувід 16.07.2024апеляційна скаргатакож залишенабез задоволенняз мотивів,що дозвернення зпозовом позивачмає звернутисядо роботодавцяз вимогоюпро стягненнязаборгованості ззаробітної плати.Зазначила,що відмовав позовіз мотивів,зазначених усправі №643/312/24,дає правопозивачу повторнозвернутися іззазначеним позовомпісля вжиттязаходів досудовоговрегулювання.Посилалася,що 21.05.2024позивач письмовозвернулася злистом зописом вкладеньна адресувідповідача звимогою виплатизаборгованості ззаробітної плати,чим виконалавимогу ст.116КЗпП України.Зазначила,що станомна моментзвернення досуду відповідачсвій обов`язокперед позивачемне виконав,заборгованість іззаробітної платине погасив.Посилалася,що впершеіз заявоюпро видачусудового наказупро стягненнязаборгованості ззаробітної плативона, ОСОБА_1 ,звернулася 31.10.2024,після чогосвоєчасно тапостійно зверталасядо судовихінстанцій длявирішення спору,тому,на їїдумку,строк позовноїдавності неє пропущеним.З моментуостаннього зверненнядо відповідачаз вимогоюпро розрахуноквід 21.05.2024,строк зверненнядо суду,визначений КЗпПне сплив,а тому,як наце посилаєтьсяпозивачка,вона маєзаконне правона зверненнядо суду. Крім того,зазначила,що письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, за підписом директора ТОВ «Харківська роздрібна компанія» позивач не отримала, як і грошові суми, які мало виплатити позивачу підприємство при звільненні.

Посилалася, що вона, ОСОБА_1 , перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Харківська роздрібна компанія» у період з 24.06.2015 по 11.09.2023. У цей час їй нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року в сумі 51 926,22 грн. та заборгованість за 99 календарних днів невикористаної відпустки в сумі 9 061,46 грн, загальна сума заборгованості становить 60987,68 грн. Зазначила, що станом на момент звернення до суду з позовом відповідач довідку-розрахунок заборгованості з заробітної плати їй не видав, а тому позивач була вимушена самостійно розрахувати розмір заборгованості. Ураховуючи, що вона, ОСОБА_1 , працювала тривалий час на посаді головного бухгалтера на підприємстві відповідача, то вона є фахівцем для здійснення такого розрахунку. З огляду на викладене, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Рух справи

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 22 серпня 2024 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 14 жовтня 2024 року задовольнив заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» - адвоката Шаповалова І.І. про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Московський районнийсуд м.Харкова ухвалоювід 16жовтня 2024року залишив без задоволення клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія», подане в особі директора Моденова А.С., про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника адвоката Волкова І.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач у судове засідання 16 жовтня 2024 року не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, у судовому засіданні був присутній її повноважний представник адвокат Волков І.М.

Представник позивача адвокат Волков І.М. у судовому засіданні 16 жовтня 2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, як про це зазначено в позові.

Представник відповідача ТОВ «Харківська роздрібна компанія» - адвокат Шаповалов І.І. у судовому засіданні 16 жовтня 2024 року проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування обраної позиції зазначив, що надана позивачкою до позовної заяви довідка про заборгованість по заробітній платі не може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, оскільки підписана не уповноваженою на те особою, та інформація, яка міститься у ній може бути недостовірною. На запитання представника позивача повідомив, що йому невідомо, чи була виплачена ОСОБА_1 компенсація за 99 календарних днів невикористаної відпустки, яка зазначена в наказі про звільнення та підписана керівником підприємства. На запитання суду повідомив, що він не володіє відомостями щодо наявності або відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 51926,22 грн. та 9061,46 грн., або в будь-якому іншому розмірі. Повідомив, що, наскільки йому відомо, позивач ОСОБА_1 не зверталася до відповідача ТОВ «Харківська роздрібна компанія» із заявою щодо надання їй розрахунку з заборгованості з заробітної плати. Зазначив, що ТОВ «Харківська роздрібна компанія» контррозрахунок заборгованості не складало та до суду не надавало.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, ураховуючи наведені вище обставини, з`ясувавши думку присутніх у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи позивача, проти чого у судовому засіданні не заперечували інші учасники справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

24червня 2015року ОСОБА_1 була прийнятана посадуголовного бухгалтерау Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Харківськароздрібна компанія»,11вересня 2023 звільненаза згодоюсторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, про що підприємством видано наказ № 57к від 07.09.2023 (а.с. 14-16).

Відповідно до копії Наказу №53к про припинення трудового договору від 07.09.2023 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» Андрія Моденова, ОСОБА_1 , яка займає посаду головного бухгалтера, звільнено з 11 вересня 2023 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, з компенсацією відпустки за 99 календарних днів: за період з 24.06.2019 по 23.06.2020 22 календарних днів, з 24.06.2020 по 23.06.2021 24 календарних днів, 24.06.2021 по 23.06.2022 24 календарні дні, 24.06.2022 по 23.06.2023 24 календарних днів, 24.06.2023 по 11.09.2023 5 календарних днів (а.с. 13).

Згідно з розрахунком заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 , за період роботи останньої у ТОВ «Харківська роздрібна компанія» на посаді головного бухгалтера з лютого 2022 року по вересень 2023 року залишок заробітної плати до виплати становить 60987,68 грн. (а.с. 19).

21 травня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача, в якій просила надати їй розрахунок сум, нарахованих при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, в тому числі за невикористану відпустку за період з 2015 року по 2023 рік, а також просила провести з нею розрахунок, сплативши всю суму заборгованості (а.с. 17-18) .

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Як це закріплено в ч. 1, 4, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Правилами ч. 1 ст. 94 КЗпП України унормовано, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як цезакріплено вимогамист.116КЗпП України,при звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про суми,нараховані тавиплачені працівниковіпри звільненні,із зазначеннямокремо кожноговиду виплати(основната додатковазаробітна плата,заохочувальні такомпенсаційні виплати,інші виплати,на якіпрацівник маєправо згідноз умовамитрудового договоруі відповіднодо законодавства,у томучислі призвільненні)роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника вдень їхвиплати.У разіспору пророзмір сум,нарахованих працівниковіпри звільненні,роботодавець убудь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року, прийнятій у справі №821/1083/17, провадження № 11-1329апп18, виснувала, що, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Як це унормовано положеннями ст. 4 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки».

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (частина 1 статті 117 КЗпП України).

Закріплені у ст.116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Так, судом установлено та що не оспорюється сторонами, позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Харківська роздрібна компанія», починаючи з 24 червня 2015 року по 11 вересня 2023 року. У момент звільнення у повному обсязі не отримала всіх належних їй виплат.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, позивачці було нараховано заробітну плату за лютий 2022 року вересень 2023 року у розмірі 83009,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10 356,39 грн., утримано податків 17008,90 грн., належить до виплати 65992,10 грн., виплачено 5 004,42 грн., залишок до виплати становить суму в розмірі 60987,68 грн. Загальний залишок заборгованості станом на 11.09.2023 у розмірі 60987,68 грн. зазначений після утримання всіх видів податків і зборів.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача та що знаходить своє підтвердження доказами, 21 травня 2024 року ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Харківська роздрібна компанія» із заявою про надання їй розрахунку сум, нарахованих при її звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати, у тому числі за невикористану відпустку за період з 2015 року по 2023 рік, а також просила провести з нею розрахунок, сплативши їй всю суму заборгованості. Водночас, ТОВ «Харківська роздрібна компанія» на таку заяву ОСОБА_1 не надало відповідь, не здійснило розрахунок заборгованості, не сплатило суму заборгованості, а відтак, залишило таку заяву позивача поза увагою. З огляду на вказані обставини, позивач була вимушена самостійно здійснити розрахунок заборгованості із заробітної плати, який надала суду в обґрунтування пред`явлених позовних вимог.

Яу убачається з матеріалів справи, вказану вище заяву ОСОБА_1 було відправленою рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладень про надання їй розрахунку сум, трекінговий номер відправлення 6116611700539.

Також суд зважає на те, що у виданому відповідачем наказі №57к від 07.09.2023 про звільнення позивачки зазначено, що їй належить компенсація за невикористану відпустку за 99 календарних днів. Тобто відповідач визнав право позивачки на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

Доказів нарахування та виплати відповідачем ТОВ «Харківська роздрібна компанія» позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні останнім суду не надано. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин того, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу не оспорювану ним суму, коли правилами ст. 116 КЗпП України, серед іншого, унормовано, що у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Беручи до уваги, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а також, ураховуючи, що позивачка знаходилася з відповідачем у трудових відносинах до 11 вересня 2023 року, при звільненні не отримала усіх належних їй виплат, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі підписаний неуповноваженою особою та інформація, що в ньому міститься може бути недостовірною, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, позаяк відповідач не був позбавлений можливості в ході розгляду справи спростувати вказані у розрахунку суми заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку, надавши табелі обліку робочого часу, наказ про встановлення посадового окладу позивачці, розрахунок компенсації за невикористану відпустку тощо.

У свою чергу, відповідач не надав будь-яких доказів на спростування заявлених позивачкою до стягнення сум, як і не надав доказів виплати позивачці заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ,поданий вособі представника адвокатаВолкова ІванаМиколайовича доТовариства зобмеженою відповідальністю«Харківська роздрібнакомпанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі,- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року в сумі 51 926 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) гривень 22 копійки, заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 9061 (дев`ять тисяч шістдесят один) гривень 46 копійок, а загалом 60987 (шістдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія», місцезнаходження: м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 182; код ЄДРПОУ 39783459.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова