Рішення від 02.11.2010 по справі 2-1223-10

Справа № 2-1223/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 листопада  2010 року                                                                      Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого – судді Унятицького Д.Є.,

                                                при секретарі – Клочко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов"язання провести перерахунок та виплату пенсії,

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він пенсіонер, постійно проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щомісячної грошової доплати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як непрацюючий пенсіонер, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Проте відповідачем нарахування та сплата йому доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю здійснювалася всупереч чинному законодавству.

Крім того, він відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і відповідно до ст.6 цього Закону з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, в 2007-2010 роках зазначена допомога йому не вилачувалась.

Просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області, щодо відмови у виплаті йому щомісячної доплати, як непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та доплати як дитині війни, згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської областівиплатити на його користь недоплачену суму, як різницю між фактично виплаченою сумою пенсії та належною йому сумою відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 1 липня 2007 року по 31 серпня 2010 року (включно) та по ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2006 року по липень 2010 року (включно), виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Позивач в судове засідання не з'явився, просив слухати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, до суду надіслав заперечення, просив справу розглядати без участі його представника, позов не визнає, вважає, що позивачу правомірно, відповідно до діючого законодавства проводилось нарахування та виплата пенсії, до того ж, позивачем пропущено строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, проживає в зоні посиленого раіоекологічного контролю, являється пенсіонером, що підтверджується копіями паспорту, посвідчень (а.с.6-8) та визнається відповідачем.

Як вбачається з довідки Управління ПФУ у Бородянському районі (а.с.37) та заперечення відповідача (а.с.31-34) позивач перебуває на обліку в УПФУ у Бородянському районі і отримує пенсію за віком. Розрахунок доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, який передбачений статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться відповідно до постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року в розмірі 5,20 грн. Крім того, позивачу надбавка, як дитині війни виплачувалась з січня 2008 року в розмірі 10 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак, дію вказаної норми на 2006 рік було зупинено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року.  

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік дію ст.6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено з урахуванням статті 111 "Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якої в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке вплачується замість пенсії виплачується особам, які є інвалідами, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

В 2008 році статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно до підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, було викладено в новій редакції відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Тому суд  вважає, що позивач з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року мав право на отримання підвищення до пенсії відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачу вказане підвищення нараховувалось та виплачувалось відповідно до розмірів встановлених   Постановами  Кабінету Міністрів України, оскільки згідно з положеннями ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

За таких обставин, суд вважає, що  позивач мав право з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року на надбавку, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 ЗУ України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

У 2007 році дія абзацу 4 частини 1 статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена, відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 вказані зміни до Закону були визнані неконституційними, тобто такими, які не відповідають Конституції України.

У 2008 році частину першу та другу статті 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено однією частиною такого змісту: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України" відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.

Однак вищезазначені зміни до Закону також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 були визнані неконституційними.

Одночасно слід зазначити, що з 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких обставин суд вважає, що позивач з 9 липня по 31 жовтня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року мав право на щомісячну грошову доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольняючи позовні вимоги, визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області, щодо нарахування та виплати щомісячної доплати, як непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю та доплати як дитині війни в розмірах менших ніж передбачено ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області виплатити позивачу ненараховані та невиплачені з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року суми щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території зони посиленого радіологічного контролю,  згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повина становити одну мінімальну заробітну плату, та ненараховані та невиплачені з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року суми щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке повинно становити 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.10, 11, 209, 174, 212-215, 218 ЦПК України, ст.257,267 ЦК, ст.1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Законами України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", "Про державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про зобов"язання провести перерахунок та виплату пенсії задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати, як непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні посиленого радіологічного контролю та доплати як дитині війни в розмірах менших ніж передбачено ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області виплатити ОСОБА_1 ненараховані та невиплачені з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року суми щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території зони посиленого радіологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повина становити одну мінімальну заробітну плату, та ненараховані та невиплачені з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року суми щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яке повинно становити 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

       Головуючий - суддя                                                                              Унятицький Д.Є.