Рішення

від 21.10.2024 по справі 465/3945/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3945/23

2/465/495/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого суддіВанівського Ю.М.

секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства «СЕТАМ», з участю третьої особи: державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича, про визнання недійсними електронних торгів, скасування виданого приватним нотаріусом свідоцтва про належність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсними електронних торгів, скасування виданого приватним нотаріусом свідоцтва про належність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Позов обґрунтовано наступними обставинами. Позивач є власником розташованої у АДРЕСА_1 земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:005:0011, яка вибула із його володіння проти його волі. Вказує, що у 2006 році позивач виїхав до Сполучених Штатів Америки, а в час його відсутності у 2019 році вищезгадана земельна ділянка була відчужена згідно із договором купівлі-продажу відповідачу-1 ОСОБА_5 . Підпис позивача, який відповідно до умов цього договору купівлі-продажу виступав у якості продавця, було підроблено, що підтверджується висновком експерта. У подальшому, у короткі строки, спірна земельна ділянка була продана відповідачем-1 відповідачу-2, який відчужив її відповідачу-3. Відповідач-4, у свою чергу, набув право власності на цю земельну ділянку як переможець електронних торгів, які проводилися у рамках виконавчого провадження, статус боржника у якому мала відповідач-3.

З огляду на те, що підпис позивача на договорі купівлі-продажу спірної земельної ділянки був підроблений, представниця позивача вважає цей та всі інші правочини із продажу згаданої земельної ділянки нікчемними. Зважаючи на цю ж обставину, позивач наголошує на тому, що земельна ділянки вибула із його володіння незаконно, а протиправне позбавлення права власності заборонено Конституцією України. Окрім цього, просить визнати недійсними торги по реалізації земельної ділянки із кадастровим номером 4610136900:04:005:0011. При цьому позивач покликається на те, що приватний виконавець Білецький І.М., приймаючи рішення про реалізацію спірної земельної ділянки, попередньо не направив запити для з`ясування наявності у боржниці рахунків у банківських установах, тобто діяв всупереч ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження"; та вказує на фіктивність проведеної експертом оцінки спірної земельної ділянки.

Відтак позивач просить визнати недійсними електронні торги щодо реалізації земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:005:0011 за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені актом приватного виконавця Білецького І.М. 29.09.2020; скасувати видане приватним нотаріусом Біляком О.Я. 30.09.2020 Свідоцтво про належність ОСОБА_8 цієї земельної ділянки на праві власності; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:04:005:0011 за адресою: АДРЕСА_1 ; та витребувати у ОСОБА_8 на користь позивача земельні ділянки із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 30.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження.

Ухвалами від 05.07.2023 позовну заяву було залишено без руху; у задоволенні клопотання представниці відповідача ОСОБА_8 - адвоката Юнко М.В., про застосування зустрічного забезпечення відмовлено.

Ухвалою від 27.07.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_8 - адвоката Юнко М. В., про застосування зустрічного забезпечення відмовлено.

06.11.2023 року представником відповідача ОСОБА_8 адвокатом Дяковим В.Б. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити повністю, адже ОСОБА_8 є добросовісним набувачем земельної ділянки із кадастровим номером 4610136900:04:005:0011 за адресою АДРЕСА_1 , яку він придбав на електронних торгах у порядку, встановленому для виконання судового рішення, тобто в процедурі, яка гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. ОСОБА_8 однозначно не може відповідати за порушеннями інших осіб, допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, а прийняття рішення, за наслідком якого він, як добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втратить такий статус, а відтак втратить майно і сам змушений буде шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладе на нього індивідуальний і надмірний тягар, що буде порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою від 06.02.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила такі задоволити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_8 адвокат Дяків В.Б. заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_9 адвокат Кусий А.В. в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Крім цього, суд звертає увагу, що представниками позивача адвокатами Замковенко М.І. та Замковенко О.М. 03.06.2024 року було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, до клопотання додано витяг з порталу Судова влада України.

05.08.2024 року представниками позивача адвокатами Замковенко М.І. та ОСОБА_10 було подано клопотання про відкладення, у зв`язку з тим, що адвокат Замковенко М.І. за станом здоров`я не може прибути у судове засідання, а адвокат Замковенко О.М. проходив медичну комісію щодо призначення інвалідності.

24.09.2024 року представниками позивача адвокатами Замковенко М.І. та Замковенко О.М. було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі та проведенням невідкладених слідчих дій.

21.10.2024 року представниками позивача адвокатами Замковенко М.І. та ОСОБА_10 було подано клопотання про відкладення судового засідання у даній справі у зв`язку з участю адвоката Замковенка М.І. в слідчих діях та станом здоров`я адвоката Замковенка О.М., однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Приписами п.6 ч.2 ст.43, ч.1 ст.44ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням «Замковенко та Партнери» 22.11.2023 року було укладено договір (угода) №22/11/2023 про надання правової допомоги.

Крім цього, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги, який видано на ім`я адвоката Талалаєвої Олени Юріївни, на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 05.05.2023 року.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд, зважаючи на відкладення розгляду справи з ініціативи представників позивача, які були неодноразово задоволені судом, з метою уникнення затягування судового процесу, вважає за можливе розглянути справу в присутні представника позивача адвоката Талалаєвої О.Ю., яка в судовому засіданні підтвердила, що договір про надання правової допомоги між нею та позивачем не розірваний, а відтак у неї наявні повноваження представляти інтереси позивача в даній справі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державне підприємство «СЕТАМ» в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду, правом на подачу відзив не скористались.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду.

Суд заслухавши думку представника позивача та представників відповідачів, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на будинок від 10.08.2001, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, позивач ОСОБА_4 був власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівської міської ради №47 від 11.07.2002 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок у м. Львові" позивачу ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищезгаданої ухвали ОСОБА_4 одержав Акт серії ЛВ №025426 від 25.10.2004 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0601 га.

Із плану меж належної ОСОБА_4 земельної ділянки вбачається, що їй було присвоєно кадастровий номер 4610136900:04:005:0011.

Як вбачається із інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою ОСОБА_4 від 28.10.2019 державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк П.Т. відкрив розділ у цьому реєстрі та вніс до нього відомості про право власності заявника на земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:04:005:0011.

З Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 4611394632019 від 25.10.2019 року вбачається, що власником земельної ділянки за кадастровим номером 4610136900:04:005:0011 є ОСОБА_4

30.10.2019 земельна ділянка кадастровий номер 4610136900:04:005:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стала предметом договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 як продавцем та відповідачем-1 ОСОБА_5 як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Христиною Василівною за реєстраційним номером 470.

На підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Куйбідою-Кришкевич Х.В. було внесено реєстраційний запис про право власності відповідача-1 ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 610136900:04:005:0011, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, 06.11.2019 між відповідачем-1 ОСОБА_5 (як продавцем) та відповідачем-2 ОСОБА_6 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки кадастровий номер 610136900:04:005:0011 у АДРЕСА_1 , зареєстрований у реєстрі за номером 487 та посвідчений приватним нотаріусом Куйбідою-Кришкевич Х.В.

На підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Куйбідою-Кришкевич Х.В. було внесено реєстраційний запис про право власності відповідача-2 ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 610136900:04:005:0011, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

10.12.2019 відповідач-3 ОСОБА_6 відчужив земельну ділянку кадастровий номер 610136900:04:005:0011, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення із відповідачкою-3 ОСОБА_7 договору купівлі-продажу із реєстраційним номером 1398, посвідченого приватним нотаріусом Петелькою Ігорем Васильовичем.

На підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Петелькою І.В. було внесено реєстраційний запис про право власності відповідачки-3 ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий номер 610136900:04:005:0011, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

10.08.2020 Сихівським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №464/6903/19 про стягнення із відповідачки-3 ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 боргу за договором позики від 01.07.2019 №1-7-19 у розмірі 48 000 доларів США та трьох відсотків річних у сумі 414,41 доларів США, а всього у розмірі 48 414,41 долари США. Цей виконавчий лист був виданий на примусове виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова у цивільній справі №464/6903/19 від 08.04.2020 року, ухваленого під головуванням судді Рудакова І.П.

14.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. в рамках виконавчого провадження №62827860 було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

17.08.2020 року виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. в рамках виконавчого провадження №62827860 було винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно цієї постанови приватним виконавцем було накладено арешт на земельну ділянку, реєстраційний / кадастровий номер 4610136900:04:005:0011, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Крім цього, 17.08.2020 року виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. в рамках виконавчого провадження №62827860 було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

18.08.2020 року виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. в рамках виконавчого провадження №62827860 було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно Звіту від про експертно грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 4610136900:04:005:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість земельної ділянки станом на дату оцінки становить, без врахування ПДВ 150 4500 (один мільйон п`ятсот чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Як вбачається із висновку експерта від 04.03.2022 №CE-19/114-2/2483-ПЧ, підписи від імені ОСОБА_4 , які розташовані у графах "Продавець", "Підпис" у документах "Договір купівлі-продажу земельної ділянки від тридцятого жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого року на бланкових аркушах ННТ391587 та ННТ39586, зареєстрований в реєстрі під №470" (до договору 487 від 06.11.2019), "Договір купівлі- продажу земельної ділянки від 30 жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого, зареєстрований в реєстрі під №470", "Заява ОСОБА_5 від 30 жовтня 2019 року" виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Згідно із Актом про проведені електронні торги від 29.09.2020 ВП №62827860 у порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" належну відповідачці-3 ОСОБА_7 земельну ділянку кадастровий номер 610136900:04:005:0011, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було передано на реалізацію.

Організатором електронних торгів - відповідачем-6 Державним підприємством "СЕТАМ" було проведено електронні торги за початковою ціною 1 504 500,00 грн. У відповідності до протоколу №504003 переможцем торгів став відповідач-4 ОСОБА_8 , що запропонував найвищу ціну - 2 500 000,00 грн.

29.08.2020 покупцем ОСОБА_8 було перераховано на депозитний рахунок відповідача-5 - приватного виконавця Білецького І.М. 2 375 000,00 грн.

На підставі Акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем Білецьким І.М. 29.09.2020, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Біляк О.Я. 30.09.2020 видав ОСОБА_8 Свідоцтво про те, що йому належить на праві власності майно, яке складається із земельної ділянки загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 610136900:04:005:0011, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , вартістю 2 500 000,00 грн.

30.09.2020 приватний нотаріус Біляк О.Я. зареєстрував за ОСОБА_8 право приватної власності на вищезгадану земельну ділянку, що підтверджується Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

30.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено в рамках виконавчого провадження №62827860 постанову про зняття арешту з майна.

На виконання вищезгаданого судового рішення приватним виконавцем Білецьким І.М. здійснювалося виконавче провадження №62827860, в рамках якого було проведено електронні торги.

14.11.2020, в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 610136900:04:005:0011, за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на розташовані у АДРЕСА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133 загальною площею 0,0308 та 0,0293 га відповідно.

У подальшому, на земельних ділянках із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132, площею 0,0308 га, та 4610136900:04:005:0133, площею 0,0293 га було зведено об`єкти нерухомості.

Згідно із Витягом із Державного реєстру речових прав 05.06.2023 за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 4610136900:04:005:0132.

05.06.2023 за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 4610136900:04:005:0133.

Окрім цього, судом встановлено, що 15.02.2021 позивачем було подано до Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області заяву про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України, на підставі яких було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2022 у справі №461/4616/21 було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 24.12.2021 року на земельні ділянки із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, які знаходяться за поштовою адресою: АДРЕСА_1 та перебувають у приватній власності ОСОБА_8 . Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова встановив, що " ОСОБА_8 є добросовісним набувачем земельних ділянок, і як власник нерухомого майна не знав і не міг знати про його незаконне використання; не має жодного відношення до обставин кримінального правопорушення; не є підозрюваним у кримінальному провадженні і, відповідно, не може нести негативних наслідків за протиправні дії попередніх власників".

Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25.08.2022 у справі №465/1553/21 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду міста Львова від 19.04.2021 року на земельні ділянки із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, які знаходяться за поштовою адресою: АДРЕСА_1 та перебувають у приватній власності ОСОБА_8 . У цій ухвалі слідчий суддя констатував, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем згаданих земельних ділянок.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2022 у справі №465/4616/21 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 30.06.2021 року на земельні ділянки із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, які знаходяться за поштовою адресою: АДРЕСА_1 та перебувають у приватній власності ОСОБА_8 , із аналогічних підстав.

Аналіз фактичних обставин цієї справи дає підстави для висновку про те, що позивач ОСОБА_4 вважає себе власником земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:005:0011, яка всупереч його волі вибула з його володіння та була неодноразово відчужена, а станом на момент розгляду даної справи поділена на дві земельні ділянки із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132, 4610136900:04:005:0133 та зареєстрована на праві власності за відповідачем-4 ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як неодноразово зазначала у свої постановах Велика Палата Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

При цьому обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Так, положення ч. 1 ст. 387 ЦК України уповноважує власника витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 ЦК України деталізовано визначає умови, за яких пред`явлений позов потенційно може бути задоволений.

Так, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19 зазначено: якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Наведена вище позиція знаходить логічне продовження і в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 638/3866/18, згідно із якою у добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, тому спосіб захисту прав - визнання договору недійсним є неправильним.

Отже, можна констатувати, що належним способом захисту прав позивача є віндикація, яка не повинна поєднуватися із вимогами про визнання недійсними електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за останнім набувачем та підставу для її здійснення - видане приватним нотаріусом Свідоцтво, що підтверджує належність відповідачу-4 ОСОБА_8 земельної ділянки кадастровий номер 4610136900:04:005:0011.

Означені вимоги є такими, що апріорі не можуть призвести до поновлення порушеного права та, в силу зазначеної вище судової практики, є неналежними і неефективними. Так, їх задоволення жодним чином не змінить правового статусу позивача, оскільки державна реєстрація права власності відповідача-4 ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:04:005:0011 є тільки проміжним, а не останнім (актуальним) записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Як було встановлено судом, ця земельна ділянка була поділена на дві окремі земельні ділянки, право власності на які теж зареєстровані за відповідачем-4 ОСОБА_8 .

До того ж, якщо розглядати вимогу про скасування електронних торгів, яка при її одночасному заявленні із віндикаційною вимогою не є ефективною відокремлено, то можна прийти до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

У цьому контексті слід зауважити, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавець - у даному випадку приватний виконавець Білецький І.М. й організатор цих торгів ДП "СЕТАМ" та покупець - переможець торгів ОСОБА_8 .

Наведені позивачем аргументи на користь недійсності електронних торгів стосуються процесуальних дій та рішень, часовий проміжок прийняття яких передував проведенню електронних торгів. Так, позивач акцентує увагу на тому, що приватним виконавцем Білецьким І.М. не вживалися дії, спрямовані на виявлення грошових коштів на банківських рахунках боржниці, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги стягувача. Стверджуване позивачем порушення не стосується правил проведення електронних торгів.

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (аналогічні висновки сформулював Верховний Суд України у постанові від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15).

Окрім цього, окремому оскарженню згідно із положеннями ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає і оцінка майна - земельної ділянки, яка підлягала реалізації та на недоліки якої вказує позивач.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, суд має встановити: чи порушені під час їх проведення вимоги Порядку реалізації арештованого майна № 2831/5 від 29.09.2016 (надалі - Порядок № 2831/5), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України; чи вплинули такі порушення на результат торгів; чи порушені права та законні інтереси особи, яка їх оскаржує.

Отож, оскільки позивач не вказує на порушення вимог Порядку №2831/5, а з матеріалів справи вбачається їх відсутність, то позовна вимога про визнання недійсними електронних торгів в рамках цієї цивільної справи не може бути задоволена.

При цьому відмова у задоволенні вимоги про визнання недійсними електронних торгів та похідних від них вимог про скасування Свідоцтва, скасування державної реєстрації права власності мотивована судом насамперед неефективністю та неможливістю їх пред`явлення разом із віндикаційною позовною вимогою.

Так, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Щодо заявленої позивачем вимоги витребувати у відповідача-4 ОСОБА_8 земельних ділянок із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, що розташовані у АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України врегульовано, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із ч. 2 цієї ж статті майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц зазначено, що ч. 2 ст. 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Правильність цієї позиції неодноразово підтверджувалася релевантною судовою практикою: Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.01.2024 року по справі №291/86/20, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі №367/2022/15 зазначив, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина перша статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини першої статті 62 Закону "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 придбав земельну ділянку із кадастровим номером 4610136900:04:005:0011 за адресою АДРЕСА_1 на електронному аукціоні у порядку, встановленому для виконання судового рішення, а саме - рішення Сихівського районного суду м. Львова у цивільній справі No464/6903/19 від 08.04.2020 року, ухваленого під головуванням судді Рудакова І.П..

На момент, коли відповідач-4 ОСОБА_8 зареєструвався для участі у електронних торгах, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4610136900:04:005:0011 за адресою АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_7 (боржник згідно виконавчого провадження ВП №62827860) та була арештованою виключно з метою забезпечення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова у цивільній справі №464/6903/19.

Це дає підстави для висновку про те, що відповідач-4 ОСОБА_8 не знав та не міг знати про те, що придбане ним на електронних торгах майно протиправно вибуло із володіння позивача ОСОБА_4 .

Вищевикладене підтверджується і цитованими у розділі "обставини справи, встановлені судом" висновками слідчих суддів про встановлену у рамках кримінальних проваджень непричетність відповідача-4 ОСОБА_8 до вчиненння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Окрім цього, на користь цієї позиції свідчить і те, що у процедурі електронних торгів брала участь велика кількість учасників, а реалізовувана на них земельна ділянка була придбана відповідачем ОСОБА_8 шляхом подання особливої ставки, яка перевищувала розмір стартової ціни лоту на майже на 1 000 000, 00 грн. що може розцінюватися як додаткове підтвердження реальності проведених електронних торгів.

Суд звертає особливу увагу на те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі No922/3537/17) (пункти 43, 48 постанови).

Так, за своєю суттю електронні торги мають бути безпечною підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року по справі № 372/2894/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 вказано, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Також, у даній постанові, Велика Палата Верховного Суду висновує, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункт 6.53 постанови).

Зважаючи на вищевикладене, можна констатувати, що відповідач-4 ОСОБА_8 , обравши один із найбільш "безпечних" способів набуття майна та оплативши його вартість відповідає критеріям добросовісного набувача та не може нести негативні наслідки у вигляді покладення на нього обов`язку повернути придбане законним шляхом майно.

Досліджуючи можливість витребування у відповідача-4 ОСОБА_8 зареєстрованих за ним на праві власності земельних ділянок, суд, окрім положень ст. 387-388 ЦК України, бере до уваги загальні приписи про право власності як одне із непорушних та гарантованих Конституцією України прав.

Так, в силу ст. 41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право на мирне володіння своїм майном.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронт і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джейм та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Шокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об?єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, юдської діяльності. загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов?язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не трунтується на розумних підставах. Для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судом добросовісності / недобросовісності набувача.

Враховуючи викладене, витребування у добросовісного набувача ОСОБА_8 майна, одержаного ним на підставі оплатного правочину, укладеного із використанням санкціонованої державою процедури прилюдних торгів (що мало б гарантувати невідворотність очікуваного від такого правочину результату та нівелювати ризики "відібрання" одержаного майна), буде невиправданим втручанням у мирне володіння майном, із супутнім грубим порушенням задекларованого Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод принципу пропорційності.

Так, прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв?язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_8 не повинен був перевіряти історію придбання нерухомості (спірної земельної ділянки) та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів цього майна, та діяв, покладаючись на відомості із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; з огляду на те, що майно, яке він мав намір придбати, реалізовувалося публічно Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, що з точки зору розумного спостерігача не могло викликати сумнів у достовірності цих відомостей та зважаючи на те, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судового рішення, позов про витребування у нього земельних ділянок задоволенню не підлягає.

Приймаючи це рішення, суд бере до уваги також і те, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 загальною площею 0,0308 га та 4610136900:04:005:0133 загальною площею 0,0293 га, які були утворені шляхом поділу земельної ділянки із кадастровим номером 4610136900:04:005:0011, були збудовані об`єкти нерухомості, право власності на які зареєстровані за відповідачем-4 ОСОБА_8 .

У розрізі цього питання важливим є принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Враховуючи описаний вище принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та збудованих на ній об`єктів на досліджувані правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідач-4 ОСОБА_8 як власник житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133, є власником і цих земельних ділянок.

Таким чином, принцип superficies solo cedit є додатковим підтвердженням неможливості витребування у відповідача-4 ОСОБА_8 земельних ділянок із кадастровими номерами 4610136900:04:005:0132 та 4610136900:04:005:0133 на користь позивача ОСОБА_4 ..

Зважаючи на все викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частин 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.2,12,13,81,82,89,141,264-265 ЦПК України, суд-

ухвалив:

в задоволенніпозову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства "СЕТАМ", третя особа: державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович про визнання недійсними електронних торгів, скасування виданого приватним нотаріусом свідоцтва про належність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року.

Суддя Ванівський Ю.М.