Рішення

від 11.11.2024 по справі 465/3945/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3945/23

2-др/465/78/24

Додаткове

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2024 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

з участю: секретаря Лозинського Т-Р.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича адвоката Кусого Андрія Васильовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства «СЕТАМ», з участю третьої особи: державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича, про визнання недійсними електронних торгів, скасування виданого приватним нотаріусом свідоцтва про належність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

25.10.2024 року представником відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. адвокатом Кусим А.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №465/3945/23, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 гривень.

В обґрунтування заяви вказує, що 04 липня 2023 року між адвокатом Кусим А. В., який діє свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20 лютого 2019 р. Серії ЛВ № 001364 та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. було укладено Договір про надання правової допомоги №08Т.

Згідно п. 1.1. Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 3.1. за надання правової допомоги згідно даного Договору, клієнт оплачує адвокату гонорар, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок адвоката на протязі 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Згідно п. 3.2. сторони погодили, що вартість надання правової допомоги адвокатом становить 2,00% від суми реалізації майна на торгах, які оскаржуються - 50 000,00 грн. Просить заяву задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти поданої заяви, просила відмовити у задоволенні такої.

Представник відповідача у судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, просив таку задоволити в повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з`явились.

Згідно з приписами ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цьогоКодексу.

Ч. 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.10.2024 року відмовлено в задоволенніпозову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства "СЕТАМ", третя особа: державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович про визнання недійсними електронних торгів, скасування виданого приватним нотаріусом свідоцтва про належність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

04.07.2023 року між приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. та адвокатом Кусим А.В. укладено договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) №08т.

Пунктом 3.1. договору визначено, що за надання правової допомоги згідно даного договору, клієнт оплачує адвокату гонорар, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок адвоката на протязі 5 ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Пунктом 3.2. договору визначено, що сторони погодили, що вартість надання правової допомоги адвокатом у формах передбачених пунктом 1.2. цього договору становить 2,0 % від суми реалізації майна на торгах, які оскаржують ся 50000 гривень.

Згідно п.3.4. договору, Акт, вказаний у п.3.4 даного договору, вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його надсилання клієнту, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що заяву представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 адвоката Кусого А.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь відповідача 5 000 гривень - витрат сторони на правничу допомогу, що суд вважає адекватним розміром, з врахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для спору (справи).

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 141, 270, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

заяву представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича адвоката Кусого Андрія Васильовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, Державного підприємства «СЕТАМ», з участю третьої особи: державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка Павла Тарасовича, про визнання недійсними електронних торгів, скасування виданого приватним нотаріусом свідоцтва про належність земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено 11 листопада 2024 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, адреса: 79013, м. Львів, вул. Київська, 1;

Відповідач: Державне підприємство «СЕТАМ», адреса: 01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6;

Третя особа: Державний реєстратор Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяк Павло Тарасович, адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Центральна, 3.

Суддя Ванівський Ю.М.