Постанова

від 16.10.2024 по справі 333/266/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.10.2024 Справа № 333/266/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/266/23 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С.

Провадження № 22-ц/807/740/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко Олени Сергіївни, боржник: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-13»,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко Олени Сергіївни, яка в подальшому неодноразово була уточнена.

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 зазначала, що 03.11.2022 року вона отримала лист, датований 25.10.2022 року, від державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Рибалко О.С. з проханням повідомити протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання листа чи було виконано боржником - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-13» рішення суду у справі № 333/5227/16-ц (виконавчий лист, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя 09.08.2017 року, виконавче провадження № 54506986).

При цьому, у вказаному провадженні державний виконавець не надіслав підтвердження своїх службових повноважень і неправомірно встановила строк виконання боржником судового рішення протягом 10-ти календарних днів з 31.08.2017 року, яке ще 13.12.2017 року було виконано на підставі виконавчого листа № 333/5227/16-ц.

Державний виконавець зловживає своїми службовими повноваженнями, ігнорує постанову Запорізького апеляційного суду від 05.12.2018 року (справа № 333/7693/17).

ОСОБА_1 адресу державного виконавця 05.12.2022 року було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження № 54506986, так як рішення суду повністю виконано і одночасно прохання надати їй відповіді на усі листі, які були надіслані на адресу виконавчої служби. Але вона помилилась, що державний виконавець ОСОБА_2 відмовиться від свого листа від 25.10.2022 року, тобто від своїх дій, а тим більш і від її заяви щодо закінчення виконавчого провадження № 54506986. Проте, державний виконавець повела себе як непорядна людина, і саме з цієї причини вона повністю відмовляється від своєї заяви щодо закінчення виконавчого провадження.

Також, 05.02.2023 року ОСОБА_1 надала до суду копію платіжної інструкції-квитанції № 005845.01.053.24021 від 03.02.2024 року на суму 22350,00 грн., зазначені кошти внесені нею в рахунок погашення боргу перед ОСББ «Комунаровець-13».

Посилаючись на вказані обставини, заявниця просила суд: визнати лист державного виконавця від 25.10.2022 року № 3098/2-18-3-33, який не має ніякого відношення до виконання боржником судового рішення 13.12.2017 року на підставі виконавчого листа № 333/5227/16-ц, виданого 09.08.2017 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя та встановлено постановою Запорізького апеляційного суду від 05.12.2018 року, справа № 333/7693/17 - нікчемними доказами; визнати відповідь від 09.11.2022 року з додатками і заяву від 05.12.2022 року про надання їй письмових відповідей і про закінчення виконавчого провадження № 54506986 до державного виконавця ОСОБА_2 такими, що помилково подані під впливом омани, внаслідок умисного невиконання разом з державним виконавцем судового рішення постанови Запорізького апеляційного суду від 05.12.2018 року; скасувати постанову державного виконавця від 15.12.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 54506986, яка не має ніякого відношення до виконання боржником 13.12.2017 року судового рішення на підставі виконавчого листа № 333/5227/16-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 09.08.2017 року, що було встановлено постановою Запорізького апеляційного суду від 05.12.2017 року.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко Олени Сергіївни, боржник: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-13», відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить визнати нечинним судове рішення - ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року, скасувати повністю судове рішення оскаржувану ухвалу, визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко О.С., скасувати постанову державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко О.С. про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2022 року № ВП №54506986 з виконання виконавчого листа № 333/5227/16-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 09.08.2017 року з визнанням його недійсним по строку виконання з 20.07.2017 року по 20.07.2020 року згідно встановленого строку Комунарським районним судом м. Запоріжжя, та її докази (лист від 25.10.2022 і відповіді) нікчемними.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав повну оцінку її незгоді з запереченнями державного виконавця. Звертає увагу, що строк пред`явлення виконавчого листа №333/5227/16-ц від 09.08.2017 до виконання з 20.07.2027 до 20.07.2020, тобто станом на 2022 рік цей строк сплив. Крім того, ОСОБА_1 багаторазово зверталась з заявою про закінчення виконавчого провадження та відмовлялася від заяви, посилаючись на те, що звернення з нею до державного виконавця пов`язано з помилкою, внаслідок навмисного введення її в оману, при дуже тяжких для неї обставинах, коли вона не усвідомлювала своїх дій.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положеньст. 360 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції- без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувануухвалу,суд першоїінстанції виходивіз того,що державнийвиконавець Комунарськоговідділу державноївиконавчої службиу м.Запоріжжі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)Рибалко О.С.правомірно винеслапостанову прозакінчення виконавчогопровадження від15.12.2022року №54506986,оскільки судоверішення виконаноборжником.Так,постанова прозакінчення виконавчогопровадження №54506986,винесена 15.12.2022року напідставі наявнихдоказів виконаннясудового рішення,а саме ОСББ «Комунаровець-13» надано до Відділення у Комунарському районі м. Запоріжжі Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області уточнюючий «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за період з 01.06.2012 року по 31.12.2013 року відносно ОСОБА_1 .

Щодо оскарження інших дій органу примусового виконання, суд виходив із того, що державний виконавець при здійсненні своїх повноважень дотримувалась засад виконавчого провадження; дій, які б мали ознаки омани ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 не встановлено, відповідно, вимоги визнавати листи державного виконавця від 25.10.2022 року незаконними (нікчемними) та відповіді від 09.11.2022 року з додатками і заяву від 05.12.2022 року, поданими помилково під впливом омани, також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.01.2017 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/5227/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії голови правління ОСББ «Комунаровець-13» щодо не надання відносно ОСОБА_1 уточнюючого «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за період з 01.06.2012 року по 31.12.2013 року до Відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області неправомірними; зобов`язано голову правління ОСББ «Комунаровець-13» надати до Відділення у Комунарському районі м. Запоріжжі Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області уточнюючий «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за період з 01.06.2012 року по 31.12.2013 року відносно ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 20.07.2017 р. у справі № 333/5227/16-ц апеляційну скаргу ОСББ «Комунаровець-13» задоволено частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2017 року змінено: зазначено у резолютивній частині рішення назву відповідача: замість «голови правління ОСББ «Комунаровець-13» ОСОБА_3 » - «ОСББ «Комунаровець-13». В решті рішення суду залишено без змін.

09.08.2017 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист у справі № 333/5227/16-ц.

15.12.2022 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рибалко О.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за № 54506986 з виконання виконавчого листа № 333/5227/16-ц, виданого 09.08.2017 року, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено 08.12.2022 року надійшла заява від стягувача ОСОБА_1 , в якій вона просить задовольнити її заяву про закінчення розгляду справи виконавчого провадження № 54506986, у зв`язку з тим, що більш ніж 5 років тому назад боржник - ОСББ "Комунаровець-13" судове рішення виконав, про що заявниця не заперечувала в суді першої інстанції.

При вивченні матеріалів виконавчого провадження № 54506986 (копії якого були надані суду першої інстанції та долучені до матеріалів справи), встановлено, що дійсно 08.12.2022 року ОСОБА_1 особисто подала відповідну заяву до виконавчої служби.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеністаттею 16 ЦК України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» N 1404-VIII від 02.06.2016 року рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Вищезазначене конституційне положення відображено й у частинах першій та другій статті 18 ЦПК України, в якій вказано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

За змістом ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції станом на 15.12.2022 року) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В частині другій вказаної статті Закону зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, при примусовому виконані виконавчого документу для наявності підстав про закінчення виконавчого провадження мають існувати підстави визначені ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», перелік яких є вичерпним.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону).

Отже, як встановлено судом, стягувачем у порядку ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» було підтверджене виконання рішення боржником. Тому висновки суду про те, що державний виконавець правомірно винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 54506986 на основі заяви стягувача від 08.12.2022 року відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є обґрунтованими.

Крім того, ОСОБА_1 у скарзі зазначала, що державні виконавці не здійснили необхідних дій для примусового виконання виконавчого листа, що передбаченні Законом України «Про виконавче провадження».

Як підставно зазначив суд в оскарженій ухвалі, вказане твердження заявниці спростовується тим, що судове рішення було виконано в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав скарги, незгоди з судовим рішенням, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи перевірені та їм дана належна оцінка.

Докази та обставини, на які посилається заявниця в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цієї ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків ухвали, слід залишити без задоволення.

В силу вимогст. 141 ЦПК Україниу разі відмови заявниці у задоволенні її апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 268, 367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко