Рішення

від 29.10.2024 по справі 339/270/24

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/270/24

70

2/339/126/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Сметанюка В.Б.,

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представниці органу опіки та піклування Досяк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Болехівської міської ради (орган опіки і піклування) про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Болехівської міської ради (орган опіки і піклування), в якому просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти з відповідачки на його користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн. щомісячно.

Свої вимоги мотивував тим, що з 2016 по 2022 роки проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 . Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, проживаючи у Чеській Республіці, де вони познайомилися, у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини вони продовжували проживати в Чехії, мали добрі сімейні стосунки, разом виховували дочку. Однак, у 2020 році повернулися в Україну та стали проживати у його власному будинку в АДРЕСА_1 . З того часу їхні стосунки погіршилися, відповідачка почала періодично їздити за кордон на тривалий час, а він залишався сам із дочкою, доглядав її, виховував та утримував. У 2022 році відповідачка повідомила, що хоче влаштувати своє життя закордоном без нього та поки не влаштується без дитини. Однак відтоді вона більше не приїжджала, доньку не відвідувала, не телефонувала, матеріально не допомагала, чим повністю самоусунулася від виконання своїх материнських обов`язків по вихованню та утриманню їхньої дочки. Дитина проживає разом з ним у будинку з усіма зручностями, має свою кімнату та є забезпеченою усім необхідним для фізичного та духовного розвитку. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки, то він змушений звернутися в суд з даним позовом про позбавлення її батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Додатково пояснив, що відповідачка має ще сина від першого шлюбу та є позбавленою батьківських прав щодо нього. До їхньої дочки ОСОБА_3 вона не приїжджає, не цікавиться її життям, матеріально зовсім не допомагає. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена відповідно до вимог закону, в тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала (а.с. 47-49, 55).

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи виконавчого комітету Болехівської міської ради (орган опіки і піклування) Досяк Т.М. в судовому засіданні підтримала поданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Також вказала, що в ході спілкування з дитиною з`ясовано, що мама ОСОБА_2 поїхала далеко та вже довго не приїжджає, не дзвонить та не передає подарунки, натомість, тато піклується про неї, купив їй багато іграшок та торт. Опитані сусіди повідомили, що близько 3 років не бачили відповідачки, виховання і утримання дочки займається позивач самостійно, йому допомагають батьки. Умови проживання та забезпечення у дитини належні, навчається в першому класі в ліцеї.

Свідок ОСОБА_7 (родичка позивача) в судовому засіданні вказала, що дитина проживає з батьком. Відповідачка в 2022 році поїхала закордон, ніякої інформації від неї немає, допомоги не надає, не цікавиться долею дочки.

Свідок ОСОБА_8 (сусідка) в судовому засіданні пояснила, що ввостаннє бачила ОСОБА_2 в 2022 році, вона не приймає участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , натомість позивач турбується про дочку, виховує та утримує її. Йому також допомагає його мати, бабуся ОСОБА_3 . Дитина є доглянутою та охайною.

Вислухавши учасників процесу, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого 04.09.2017 року Муніципалітетом міста Страконіце Чеської Республіки, належним чином перекладеного з чеської мови на українську (а.с. 11-12).

З витягу з реєстру територіальної громади № 2022/002402543 від 28.12.2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 18.04.2024, складеного депутатом Болехівської міської ради Петровським Р.В. та представниками громадськості, підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 в складі сім`ї з батьками позивача. Також в акті зазначено, що на початку 2022 року ОСОБА_2 поїхала до родичів і з того часу не поверталась. Дочка Ема проживає з батьком, дідусем та бубусею. Мама з дитиною не спілкується, не зустрічається, не допомагає матеріально (а.с. 8).

У письмових поясненнях свідок ОСОБА_9 вказала, що ОСОБА_2 жодної участі у вихованні дитини не бере, дитину не відвідує, не спілкується, матеріально не допомагає, вихованням та утриманням дитини займається батько ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

З довідки №205 Болехівського ліцею №1 від 08.10.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 , 2017р.н., навчається в 1-А класі. Дитина охайна, доглянута, не конфліктна. Вихованням дитини займається батько - ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_10 . Батько відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті дитини. Мати вихованням дитини не займається і не цікавиться. В навчальному закладі жодного разу не була (а.с.61).

З висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради, затвердженого рішенням від 29 серпня 2024 року № 199 вбачається, що мати дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дочки не бере, не спілкується, не цікавиться її життям та здоров`ям, жодної матеріальної допомоги не надає. Орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29-31).

Суд приймає до уваги як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачку батьківських прав, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин, а також вважає зазначені позивачем підстави позбавлення відповідачку батьківських прав обгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 161 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

При розгляді справ про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Матеріалами справи, показами учасників встановлено, що між сторонами припинено шлюбні відносини та дитина проживає з батьком.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 вище вказаного кодексу.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені до вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини; жорстоко поводяться з дитиною.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 Постанови «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз`яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При ухваленні рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка життям дочки не цікавиться, втратила з нею зв`язок, який не бажає відновити, не виконує покладені на неї обов`язки по піклуванню про її здоров`я, фізичний та духовний розвиток, матеріально свою дочку не забезпечує, жодного інтересу до її життя не проявляє, дитина повністю знаходиться на забезпеченні батька, який її виховує та дбає про її розвиток.

Також факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дочки підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

При цьому, суд вважає, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, проявляє повну байдужість до подальшої долі та життя своєї дитини, що можна кваліфікувати як свідомо обрану нею винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої вона повністю самоусунулася від виконання таких обов`язків, покладених на неї законом та нормами суспільної моралі.

Доказів наявності будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали виконання нею свого батьківського обв`язку по відношенню до дитини відповідачка не надала, матеріали справи таких доказів не містять.

Упостанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, що в даному випадку сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини та не порушуватиме баланс між її правами та інтересами та правами відповідачки як матері.

Одночасно слід зазначити, що при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При цьому суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів суд прийшов до наступного висновку.

Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Частиною 3 статті 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, враховуючи безумовний обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 141, 164-165, 171, 180-181, 183-184 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 12, 13, 56-57, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355, 280-280 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Болехівської міської ради (орган опіки і піклування) про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн. щомісячно, починаючи з 26 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: виконавчий комітет Болехівської міської ради (орган опіки та піклування), пл.І.Франка, 12, м. Болехів Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054270.

Повний текст судового рішення складено 29.10.2024 року.

Суддя В.Б. Сметанюк