Ухвала

від 25.10.2024 по справі 354/2194/24

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/2194/24

Провадження № 2/354/500/24

У Х В А Л А

25 жовтня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Ваврійчук Т.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до кадастрового реєстратора Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та припинення речових прав на земельні ділянки, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 24.10.2024 року звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду із позовом до кадастрового реєстратора Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 у якому просить зобов`язати державного кадастрового реєстратора, який перебуває у відносинах публічної служби із Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області в складі Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 площею 0,0100 га та 2611092000:21:001:0936 площею 0,6400 га, розташованих у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області із скасуванням кадастрових номерів та закриттям Поземельних книг; припинити усі речові права та їх обтяження, зареєстровані щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 площею 0,0100 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1669117126110 та 2611092000:21:001:0936 площею 0,6400 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1669090726110; зобов`язати державного кадастрового реєстратора, який перебуває у відносинах публічної служби із Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області в складі Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснити реєстрацію виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:001:0577 площею 0,6400 га в частині місця розташування, опису меж та координат поворотних точок меж земельної ділянки.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Одночасно із поданням позовної заяви, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на земельні ділянки площею 0,0100 га із

кадастровим номером 2611092000:21:001:0935(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1669117126110) та площею 0,6400 га із кадастровим номером 2611092000:21:001:0936(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1669090726110),що знаходяться за адресою с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області та належать на праві приватної власності ОСОБА_2 з метою збереження вказаних земельних ділянок, шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження, поділу чи об`єднання; встановити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів(щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельної ділянки площею 0,0100 га з кадастровим номером 2611092000:21:001:0935 та щодо земельної ділянки площею 0,6400 га з кадастровим номером 2611092000:21:001:0936. В обґрунтування даної заяви зазначено, що зазначені земельні ділянки були визнані речовими доказами в об`єднаному кримінальному провадженні №42020090000000034 від 03.06.2020. В ході досудового розслідування за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1874/20-28/932/965-974/21-28 від 27.04.2021 року встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 2611092000:21:001:0936, відповідно до місця її розташування, що визначене правовстановлюючими документами, технічною документацією і поземельною книгою, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0577, згідно її фактичного розташування, сформованої і зареєстрованої 14.05.2009 року на праві власності за ОСОБА_1 . Для державної реєстрації неіснуючої земельної ділянки площею 0,6500 га із кадастровим номером 2611092001:22:001:0588, скасованим у результаті поділу цієї ділянки на дві ділянки із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 та 2611092000:21:001:0936 був використаний підроблений бланк Державного акту серії ЯП №323019 від 29.12.2009 року. Земельні ділянки щодо яких ОСОБА_1 заявлено вимогу про скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно набуті ОСОБА_2 на підставі цивільно-правових угод договору купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092000:21:001:0936 площею 0,64га, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. за №762 від 26.04.2019 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611092000:21:001:0935 площею 0,01 га, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюк Т.В. 27.02.2023 року, за реєстром №486. Позивач не є стороною цих угод, але є заінтересованою особою, права якого вже були порушені третьою особою ОСОБА_2 , який набув право на майно, якого не існує. Із урахуванням заявлених позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:001:0577 площею 0,6400 га та збереження земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 та 2611092000:21:001:0936, які можуть в подальшому відчужуватись чи змінюватись шляхом поділу чи/або об`єднання необхідним є вжити заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на вказані земельні ділянки із одночасною забороною особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав та інших реєстрів( щодо інших речових прав та обтяжень) відносно вказаних ділянок.

Проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та її мотиви, дослідивши долучені докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень ч.ч.3,6,7 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту намайно та(або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою ст.150ЦПК України визначено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову- це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 04.09.2020 року №200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Стаття 321 ЦК України встановлює принцип непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову предметом спору у даній справі є вимоги про зобов`язання державного кадастрового реєстратора, який перебуває у відносинах публічної служби із Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області в складі Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 площею 0,0100 га та 2611092000:21:001:0936 площею 0,6400 га, розташованих у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області із скасуванням кадастрових номерів та закриттям Поземельних книг; припинити усі речові права та їх обтяження, зареєстровані щодо вказаних земельних ділянок та здійснити реєстрацію виправлених відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:001:0577 площею 0,6400 га в частині місця розташування, опису меж та координат поворотних точок меж земельної ділянки.

Власником земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 та 2611092000:21:001:0936 відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 398332516 від 08.10.2024 року та № 398664665 від 10.10.2024 року є ОСОБА_2 , який залучений позивачем до участі у справі у якості третьої особи і окремих позовних вимог до нього не заявлено.

Верховний Суд у постановах від 24.02.2021 року у справі №755/5333/20 та від 01.12.2021 року у справі № 569/5761/19 вказав, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

Заявником також не обґрунтовано, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову у спосіб визначений п.4 ч.1 ст.150 ЦПК України шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору призведе до неможливості ефективного захисту його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, не долучено доказів того, що власником земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092000:21:001:0935 та 2611092000:21:001:0936 вживають будь-які заходи щодо відчуження, поділу чи об`єднання цих ділянок.

З оглядуна викладене,проаналізувавши заявупро забезпеченняпозову таїї мотиви,виходячи зізмісту заявленихпозовних вимог, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити за безпідставністю.

На підставінаведеного,керуючись статтями151-153,258-260,п.4ч.1ст.353,ст.354ЦПК України,суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до кадастрового реєстратора Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та припинення речових прав на земельні ділянки, зобов`язання вчинити дії-відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК