Рішення

від 16.10.2024 по справі 755/3595/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3595/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

представника позивача - Науменко І.І. ,

представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Карпенко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

у с т а н о в и в :

28.02.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносної її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для їх подальшого влаштування; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 28.02.2024 року і до досягнення кожною дитиною повноліття на користь особи або установи, в якій будуть перебувати діти.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що на обліку служби у справах дітей та сім`ї перебувають діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які опинились у складених життєвих обставинах. Батько дітей ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між відповідачкою, як матір`ю дітей, та їх батьком розірваний не був. Від Київської міської клінічної лікарні №2 до служби у справах дітей та сім`ї надійшло повідомлення про те, що 30.06.2020 відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, працівниками Дніпровського УП ГУ НП України в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 виявлено вказаних вище малолітніх дітей. 10.07.2020 року дітей влаштовано до Київського міського будинку дитини «Берізка» та 04.08.2020 Дніпровською РДА винесене розпорядження «Про влаштування малолітніх дітей в державний заклад». 03.03.2022 дітей було евакуйовано до КНП «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини». 25.01.2024 року службою у справах дітей та сім`ї діти влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), де вони перебувають до теперішнього часу. За часу перебування дітей на обліку спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї проводилась профілактична робота з відповідачкою, під час якої їй було роз`яснено обов`язки батьків щодо утримання, виховання, навчання дітей та попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Відповідачка не цікавилась своїми дітьми, за власною ініціативою до служби не з`являлась, ініціативи щодо зустрічей із ними не виявляла. 04.07.2024 року відповідачка була запрошена до служби у справах дітей та сім`ї і надала письмове пояснення про те, що свої статки визначити не може, однак має намір повернути дітей та згодна відвідувати їх у закладі. Службою відповідачці було запропоновано відвідати дітей у Центрі в м. Тернопіль, однак отримавши від служби відповідний дозвіл, відповідачка ним не скористалась. Центр своїм листом від 19.12.2023 року повідомив, що відповідачка своїх дітей жодного разу не відвідувала, матеріальної допомоги не надавала, речі, подарунки на їх дні народження або свята не передавала. Також вона не цікавилась станом здоров`я дітей чи їх самопочуттям навіть по телефону. Спеціалісти служби намагались зв`язатись з відповідачкою для з`ясування причин невідвідування дітей та їх ігнорування, однак на телефонні дзвінки мати дітей не відповідала, до служби не з`являлась. Спеціалістами служби було здійснено неодноразові спроби обстежити житлово-побутові умови у квартирі, де зареєстровані діти та їх мати, однак вхідні двері ніхто не відчинив. Сусіди повідомили, що жінка та чоловік, які проживають в кв. АДРЕСА_1 , зловживають спиртними напоями, збирають на смітниках порожні пляшки та папір. На запит служби від КНП «ЦПМСД «Русанівка» надійшла інформація, що у відповідачки відсутні хвороби, які б перешкоджали виконанню нею батьківських обов`язків і надано висновок лікарсько-консультативної комісії від 16.11.2022 згідно якого, у відповідачки відсутня тривала хвороба, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування. 20.12.2023 року службою отримано лист КНП «ЦПМСД «Русанівка» згідно якого, відповідачка зверталась до лікаря протягом року 3 рази, медична документація щодо хірургічного втручання у закладі відсутня. 26.12.2023 року відповідачку вдалося викликати до служби де вона надала письмові пояснення про те, що з моменту винесення рішення суду від 01.12.2021 року про відмову у задоволенні позову про позбавлення її батьківських прав, своїх дітей вона більше не бачила. Їй відомо, що діти були евакуйовані до Центру в м. Тернопіль, влітку 2023 року вона отримала дозвіл на відвідування дітей, однак жодного разу дітей не відвідувала, не приїздила до них та не спілкувалась із ними. Також відповідачка зазначила, що вона та її співмешканець мають заробітки, однак довести це не може. Під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав у 2021 році відповідачка стверджувала, що має намір звернутись до лікаря для проведення операції, однак досі ніяких операцій не робила. У своїй поясненнях відповідачка також вказала, що наразі їй не відомо про стан її дітей, ніякої матеріальної допомоги вона їм не надавала, з ними не спілкувалась, станом здоров`я дітей не цікавилась. Через тривалий час знаходження дітей у Центрі відповідачка не могла вказати зріст своїх дітей, вагу тощо і погодилась із тим, що не виконала вимоги суду у справі №755/4949/21, який попередив її про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей. За 2 роки свого відношення до дітей відповідачка так і не змінила. Водночас відповідачка зазначила, що не згодна на позбавлення її батьківських прав, оскільки вважає, що дітям потрібна рідна мати, а не «чужа тітка». Відповідачка перебуває на обліку, як отримувач державної соціальної допомоги на дітей внаслідок втрати годувальника з 22.08.2019 року. Інші соціальні виплати зупинені з моменту влаштування дітей до державного закладу. Відповідачка неодноразово притягувалась судом до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП (справи №755/6372/17, 755/10131/20). Крім доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідачка має ще п`ятьох дітей стосовно яких вона та її чоловік ОСОБА_5 були позбавлені батьківських прав рішеннями суду. Після прийняття рішення суду від 01.12.2021 року у справі №755/4949/21 відповідачка не змінила свого ставлення до дітей, так і не надала підтвердження свого матеріального становища, дітьми протягом останніх двох років не цікавилась та їх не відвідувала. Відповідачка свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не готує їх до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування дітям, не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не дає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей, не цікавить їхнім здоров`ям та нехтує їхніми потребами. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в їх сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дітей та свідомого нехтування своїми обов`язками. Відповідачка була належним чином запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дитини, однак на засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень щодо участі у вихованні та утриманні дітей не надала. Питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав розглянуто комісією та надано висновок від 24.01.2024 року про доцільність позбавлення її батьківських прав у зв`язку із тим, що вона ухиляється від виховання та утримання дітей. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів дітей і стимулювання батьків до належного виконання ними своїх батьківських обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава для позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Враховуючи факт ухиляння відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, з метою захисту прав та законних інтересів дітей і визначення їх правового статусу, відповідачку слід позбавити батьківських прав.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами 13.03.2024 року, однак в установлений судом строк не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, направлена на адресу відповідачки судова повістка про виклик до суду повернулась без вручення адресату.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення.

За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що діти перебувають на обліку в службі у справах дітей та сім`ї, їх мати не працює, попереднього рішення суду відповідачка не виконала. До служби відповідачка не з`являється, жодних заяв не подає, не спілкується з дітьми, тобто власної поведінки по відношенню до дітей вона не змінила. Чотири роки діти перебувають під наглядом держави, мати їх не відвідує та не спілкується із ними. Відповідачка не прийняла до уваги попереднє рішення суду, нічого із того часу не змінилось, об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання нею своїх батьківських обов`язків немає.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити та пояснила суду, що діти тривалий час знаходяться в державному закладі, мати ними не цікавиться, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дітей. Відповідачка не надає дітям матеріального утримання, а кошти, які вона отримує на дітей по втраті годувальника, використовує сама. Відповідачка не зверталась з питанням щодо спілкування з дітьми. Дітям треба допомогти отримати сімейну форму виховання аби вони не перебували й надалі у державному закладі. В найкращих інтересах дітей буде позбавлення їх матері батьківських прав.

Представник третьої особи Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з`явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

29 червня 2020 року складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно якого 29 червня 2020 року, о 21 годині 30 хвилин, була виявлена дитина жіночої статі в АДРЕСА_2 , без супроводу дорослих (а.с. 20-21).

29 червня 2020 року складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку щодо дитини без зазначення імені, матір`ю якої є ОСОБА_2 , згідно якого 29 червня 2020 року, о 21 годині 30 хвилин, була виявлена дитина жіночої статі в АДРЕСА_2 , без супроводу дорослих (а.с. 17-18).

Відповідно до копії свідоцтва про народження та повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 та її батьками є: ОСОБА_5 і ОСОБА_2 (а.с. 29, 32-34).

Відповідно до копії свідоцтва про народження та повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 та її батьками є: ОСОБА_5 і ОСОБА_2 (а.с. 30, 35-37).

30.06.2020 року КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №2» здійснило повідомлення про те, що з 30.06.2020 року у лікарні перебувають діти позбавлені батьківського піклування (а.с. 16, 19).

02 липня 2020 року Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 попереджено про відповідальність по вихованню та навчанню дітей (а.с. 66-67).

Відповідно до змісту доповідної на ім`я в.о. начальника Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.07.2020 року, до служби надійшло повідомлення від КНП «КМДКЛ №2» про те, що з 30.06.2020 року на стаціонарному медичному лікуванні перебувають малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовані інспектором сектору ювенальної превенції відповідно до актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 29.06.2020. Матір`ю дітей є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка разом з дітьми зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між ними не розірваний. Спеціалістами служби у справах дітей з ОСОБА_2 проведено профілактичну роботу під час якої роз`яснено обов`язки батьків щодо утримання, виховання та навчання малолітніх дітей та попереджено про відповідальність у разі невиконання належним чином батьківських обов`язків. ОСОБА_2 надала пояснення в якому повідомила, що 29.06.2020 року перебувала на вулиці разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а працівники поліції в неї дітей забрали. Пояснення надав в.о. начальника сектору ювенальної превенції, який повідомив, що 29.06.2020 року до чергового надійшло повідомлення про те, що у дворі за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває жінка та чоловік у стані алкогольного сп`яніння, з якими знаходяться двоє малолітніх дітей. Прибувши на місце побачив громадянку, яка дійсно була у стані алкогольного сп`яніння, себе вона називала ОСОБА_2 . Дані однієї дитини вона змогла вказати, дані іншої малолітньої дитини вказати не змогла. На місце була викликана карета швидкої допомоги. На місці було складено акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. У подальшому дітей влаштовано на стаціонарне лікування до КМДКЛ №2, де вони перебувають на даний час. З метою захисту прав та інтересів малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , доцільним є поставлення їх на облік як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с. 28).

За змістом наказу Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №9 від 08.07.2020 року наказано поставити на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вжити заходів щодо соціально-правового захисту дітей (а.с. 27).

Згідно наявних в матеріалах справи копій актів про факт передачі дитини від 10.07.2020 року, діти були передані з КНП «КМДКЛ №2» до КМДБ «Берізка» (а.с. 24-25).

Як убачається з матеріалів справи, батько дітей, з яким відповідачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з 13.12.2008 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 64-65).

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.07.2020 року, відповідачка ОСОБА_2 перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу дітям померлого годувальника, у тому числі - ОСОБА_3 , 2018 р.н., та ОСОБА_4 , 2019 р.н. (а.с. 26).

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.08.2020 року №483 «Про влаштування малолітніх дітей в державний заклад» наказано службі у справах дітей та сім`ї влаштувати малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Київського міського будинку дитини «Берізка» на повне держане забезпечення, терміном на один рік (а.с. 22-23).

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20.07.2016 року у справі №755/8156/16-ц, ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_5 був позбавлений батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 38-41).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.11.2018 року у справі №755/18575/17, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав відносно дитини ОСОБА_10 (а.с. 42-46).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2021 року у справі №755/4949/21 було відмовлено у задоволенні позову органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та попередженої її про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 47-60).

Убачається, що постановами Дніпровського районного суду м. Києва від 31.05.2017 року (справа №755/6372/17) та від 29.07.2020 року (справа №755/10131/20), ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 83-85).

Згідно пояснень відповідачки від 01.09.2022 року, вона проживає в кв. АДРЕСА_1 разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_11 , який є біологічним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Дітей відповідачка зареєструвала у РАЦі зазначивши їх батьком ОСОБА_14 . ОСОБА_11 не визнавав своє батьківство стосовно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти перебувають в державному закладі з 29.06.2020 року по теперішній час. Протягом останнього часу відповідачка відчуває сильні головні болі, виникає запаморочення коли вона закриває очі, відчуває головокружіння. Відповідачка спостерігається у уролога, гінеколога та інфекціоніста в КМП «Русанівка». Відповідачка працює неофіційно прибиральницею квартир за домовленістю з господарями та отримує місячний дохід 7-8 тис. грн. Довідок щодо роботи надати не може. Цивільний чоловік також працює неофіційно та отримує місячний дохід 10-15 тис. грн. Довідок з місця роботи він також надати не може (з.б.а.с. 124).

За змістом відповіді КНП «ЦПМСД «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» від 14.10.2022 року на запит служби у справах дітей, ОСОБА_2 перебуває під динамічним наглядом у Центрі з приводу ряду хронічних захворювань. 13.10.2022 року ОСОБА_2 оглянута лікарсько-консультативною комісією. Висновок ЛКК: За станом здоров`я наявні хронічні захворювання не спричиняють високий ступінь втрати здоров`я та нездатність до самообслуговування, а також у теперішній час відсутня необхідність стаціонарного лікування. З метою уточнення подальшої тактики лікування ОСОБА_2 були видані електронні направлення до лікарів-спеціалістів: невропатолога, психіатра, інфекціоніста (а.с. 78-79).

Згідно висновку ЛКК №1078 від 16.11.2022 року, за станом здоров`я у пацієнтки ОСОБА_2 відсутня тривала хвороба, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (а.с. 80, 124).

04.07.2023 року відповідачка звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї з заявою про надання їй дозволу на відвідування дітей (а.с. 69).

Також 04.07.2023 року відповідачка надала службі пояснення про те, що рішенням суду вона не була позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зареєстровані разом із нею. Біологічним батьком дітей є ОСОБА_11 , з яким відповідачка проживає цивільним шлюбом. ОСОБА_11 працює неофіційно і спільний дохід останнього та відповідачки складає 35000,00 грн. на місяць. Довести статки цивільного чоловіка та свої власні статки відповідачка не може. З моменту народження дітей ОСОБА_11 своє батьківство не визнав. Відповідачка зазначила, що має специфічне захворювання та за місцем проживання отримує лікування і спостереження. Також відповідачка вказала, що раніше в суді вона говорила про необхідність проведення їй операції, однак операції не робила, тому що лікарі її не оперують відповідно до специфічного захворювання. Відповідачка зазначила, що має намір згодом повернути дітей в свою родину і з цією метою згодна відвідувати їх у закладі в м. Тернопіль (а.с. 70).

04.07.2023 року Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації надала дозвіл відповідачці на відвідування малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території КНП «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини», відповідно до епідеміологічної ситуації на час відвідування. Вказаний дозвіл відповідачка отримала особисто 04.07.2023 року та зобов`язалась двічі на місяць відвідувати дітей (а.с. 68).

За змістом акту обстеження умов проживання від 13.12.2023 року, вхідні двері квартири АДРЕСА_1 ніхто не відчинив, сусіди повідомили, що в квартирі проживають жінка та чоловік. Мешканці постійно перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Сусіди бачили як вони на смітниках збирають пляшки та папір. ОСОБА_2 був залишений виклик до служби на 15.12.2023 року (а.с. 74-75).

19.12.2023 року Служба у справах дітей та сім`ї звернулась до начальника служби ювенальної превенції з проханням притягнути відповідачку до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків. КНП «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини Тернопільської обласної ради» поінформував Службу, що за час перебування дітей в державному закладі ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала дітей та не передавала матеріальної чи речової допомоги, не цікавилась їх станом здоров`я чи самопочуттям доньок в телефонному режимі (а.с. 86).

За змістом відповіді КНП «ЦПМСД «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» від 20.12.2023 року на запит служби у справах дітей, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під наглядом лікарів у закладі не перебувають, декларацію про вибір лікаря первинної ланки укладено не було. ОСОБА_2 перебуває під динамічним наглядом у Центрі. У 2023 році зверталась 3 рази до лікаря ЛПЗ з приводу направлень: 20.01.2023 р. гострий середній отит, консультація отоларинголога; 24.11.2023 р. у телефонній розмові виписано направлення до офтальмолога; 21.12.2023 року у телефонній розмові виписано направлення до лікаря-гінеколога. Медична документація, щодо хірургічного втручання в Центрі відсутня. Підстав для надання висновку ЛКК на даний час немає (а.с. 81-82).

Згідно пояснень відповідачки від 26.12.2023 року, з моменту ухвалення рішення суду від 01.12.2021 року відповідачка своїх дітей не бачила. З часу отримання дозволу служби на відвідування дітей, відповідачка дітей не відвідувала, до них не приїздила та з ними не спілкувалась. Відповідачка зазначила, що раніше в судовому засіданні вона стверджувала, що вона та її співмешканець мають заробітки, однак не може довести факту їх працевлаштування, оскільки ні відповідачка, ні її співмешканець податки не сплачують. Раніше в судовому засіданні відповідачка говорила, що має намір оперуватися, однак до теперішнього часу не оперувалась та наміру такого не має. Відповідачка та її співмешканець не знають про стан дітей, нічого дітям не передавали, з дітьми не спілкувались. За весь час їх станом у працівників служби не цікавились. ОСОБА_11 за весь час перебування дітей у закладі своє батьківство не визнав. Рішення суду про встановлення його батьківства відсутнє. Відповідачка не знає який зріст, вага та розмір одягу у дітей. За весь час перебування дітей у закладі, ні відповідачка, ні ОСОБА_11 не намагались офіційно працевлаштуватись. Відповідачка зазначила, що у попередньому суді суддя її попереджала про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, однак за два роки вона та її співмешканець не змінили свого відношення до дітей. В центр соціальних служб з заявами не звертались, соціальних послуг не отримували (а.с. 71-72).

Згідно пояснень відповідачки від 26.12.2023 року, відповідачка не згодна з позбавленням її батьківських прав, оскільки дітям потрібна рідна мати, а не чужа тітка. Дітям потрібна материнська любов, турбота, піклування (а.с. 73).

26.12.2023 року відповідачка особисто отримала виклик до служби у справах дітей на 24.01.2024 року (а.с. 15).

За змістом акту обстеження умов проживання від 19.01.2024 року, вхідні двері квартири АДРЕСА_1 ніхто не відчинив, сусіди повідомили, що іноді бачать мешканців кв. 26 , дітей давно не бачили. Жінка та чоловік постійно перебувають у стані алкогольного сп`яніння, де вони працюють не відомо, однак сусіди бачать як вони на смітниках збирають пляшки та макулатуру (а.с. 76-77).

Згідно актів прийому-передачі дитини на наказів про зарахування до закладу від 25.01.2024 року діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були передані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1, зараховані на цілодобове перебування у Центрі та повне державне утримання (а.с. 87-90).

За змістом Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2024 року (протокол засідання Комісії від 24.01.2024 №1): «До комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло подання служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі Служба) про надання висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батько дітей ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати дітей ОСОБА_2 не працює, матеріально дітей не утримує, не спілкується з ними, не цікавиться їх здоров`ям. 01.12.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва у позові органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. У резолютивній частині рішення суд попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3. За актом поліції малолітні ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з 17.07.2020 року влаштовані до державного закладу «Берізка». 03.03.2022 року з початком військових дій на території України діти евакуйовані до КНП «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини», де перебувають на даний час. Службою проводилась профілактична робота під час якої ОСОБА_2 була ознайомлена з обов`язками щодо утримання і виховання малолітніх дітей та попереджена про відповідальність передбачену законодавством України. За час перебування дітей у державному закладі мати не цікавилася своїми дітьми, за власної ініціативи до Служби не з`являлась. 04.07.2023 року ОСОБА_2 була запрошена до Служби, де їй було запропоновано відвідати дітей у місті Тернополі. Отримавши дозвіл від Служби жодного разу дітей вона не відвідувала, матеріальну допомогу їм не надавала, подарунки на їх день народження та свята не передавала. Також мати не цікавилася станом здоров`я дітей чи їх самопочуттям. ОСОБА_2 цілком самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не займається вихованням та утриманням доньок, не піклується про їх здоровся, фізичний та духовний розвиток. ОСОБА_2 належним чином була запрошена на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, однак не з`явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень щодо участі у вихованні та утриманні дітей не надала. Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України передбачено, що батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоровся, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, а за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, відповідно до ст. 164 СК України можуть бути позбавлені батьківських прав. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснює що означає ухилення від виконання батьківських обов`язків. Це відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, коли батьки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що вона ухилилася від виховання та утримання дітей» (а.с. 13-14).

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її малолітніх дітей, ураховуючи наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

У даному випадку суд дійшов висновку про наявність свідомого ухилення та винної поведінки матері у не спілкуванні з дітьми та не прийнятті нею участі у їх вихованні, оскільки відповідач не був позбавлений інформації про місце проживання дітей, судом не встановлено наявності будь-яких перешкод для матері у спілкуванні з дітьми і після прийняття судом рішення про відмову у позові про позбавлення батьківських прав та попередження про необхідність змінити свою поведену у питанні виховання дітей, відповідачка своєї поведінки відносно дітей не змінила, непереборні обставини, які не дозволяють матері реалізовувати свій батьківський обов`язок, відсутні.

У рішенні від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько/мати не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) зазначив про те, що якщо батько/мати не підтримують стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Приймаючи рішення у цій конкретній справі, суд виходить з того, що на перше місце мають ставитись "якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Із матеріалів справи чітку вбачається, що після судового попередження про необхідність зміни своєї поведінки по відношенню до виховання дітей, відповідачка своєї поведінки не змінила, з дітьми не спілкувалась, будь-якої участі у вихованні та утриманні дітей не здійснювала.

Врахувавши поведінку відповідачки, яка не змінилась після судового попередження протягом більш ніж двох років, відсутність будь-яких фактичних даних про те, що відповідачка дійсно намагалась відновити спілкування з дітьми та брати участь у їх вихованні, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення дій, які становлять зміст батьківського обов`язку, свідомо ухиляється від їх виконання. У зв`язку з цим позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей позитивно вплине на долю дітей, забезпечить захист їх прав та інтересів.

Врахувавши конкретні обставини справи, "якнайкращі інтереси дітей", а також те, що відповідачка не підтримує стосунків з дітьми протягом тривалого часу, не цікавився їх життям, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей та спілкування з ними, і така поведінка відповідачки не зазнала змін після прийняття судового рішення про попередження про необхідність зміни свого ставлення до виховання дітей, суд дійшов висновку про застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідачка свідомо ухиляється від виконання зазначених батьківських обов`язків.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачці створювали перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якого спілкування відповідачки з дітьми тривалий час, існування реальної можливості виконання батьківських обов`язків, проте їх свідоме невчинення, відсутність зацікавленості у перебуванні дітей в дошкільних та шкільних виховних закладах, станом їх здоров`я та вихованням, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав.

У цій справі доведене нехтування відповідачкою потребами своїх дітей, порушення прав дітей на належне батьківське виховання та не виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків щодо спілкування з дітьми та виховання. Відповідачка не довела зміну своєї поведінки щодо дітей, реальне прагнення здійснювати належне піклування за ними, не спростувала свідомого нехтування обов`язками матері щодо власних дітей. Факт заперечення відповідачкою проти позбавлення її батьківських прав з урахуванням її поведінки не свідчить про її дійсний інтерес до дітей та реальне бажання змінити свою поведінку.

Приймаючи рішення у справі, суд ураховує всі перелічені вище встановлені судом обставини справи та вбачає що відповідачка свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків зі спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні, своєї поведінки протягом більш ніж двох років після ухвалення рішення суду щодо попередження про необхідність зміни поведінки не змінила, хоча мала можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дітей, однак таких заходів не вжила, що підтверджує її неспроможність забезпечити необхідні умови для повноцінного розвитку дітей, тому позбавлення відповідачки батьківських прав є доцільним та спрямоване, перш за все, на захист прав та інтересів дітей.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка вживає заходів щодо спілкування з дітьми, цікавиться їх станом здоров`я, внутрішнім світом, бере участь у вихованні дітей. Лише зазначення про те, що мати краще ніж «чужа тітка», не спростовує ухилення свідоме та винне ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Зміни поведінки відповідачки до власних дітей не відбулось, свідомого нехтував обов`язками матері щодо дітей не спростовано, тому наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав і саме таке рішення відповідатиме вимогам Закону України "Про охорону дитинства", Конвенції про права дитини, нормам СК України.

Позбавлення відповідачки батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дітей, отже, має законну мету і втручання в права відповідачки є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідачка не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дітей та їх виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дітьми (ст. 168 СК України).

Вирішуючи відповідний спір в частині позбавлення батьківських прав суд з урахуванням конкретних обставин цієї справи керувався правовими позиціями Верховного Суду викладеними у його постановах, зокрема у справі №202/7712/18 від 21.07.2021 року, №331/8310/15 від 02.08.2021 року, №203/3505/19 від 26.01.2022 року, №398/4299/17 від 27.01.2021 року та №202/7712/18 від 21.07.2021 року.

Згідно ч. 5 ст. 167 Сімейного кодексу України, якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ст. 14 Сімейного кодексу України).

Як передбачено у статі 245 Сімейного кодексу України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров`я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію закладу.

В свою чергу, Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування (ст. 246 Сімейного кодексу України).

Порядок стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, регулюється положеннями ст. 193 Сімейного кодексу України.

Виходячи з положень ч. 2 та ч. 3 ст. 193 Сімейного кодексу України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Дніпровської районної в мсті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей є обґрунтованими, враховуючи ту обставину, що судом прийнято рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, а заявлений до стягнення їх розмір відповідача вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи відкритого рахунку на ім`я малолітніх дітей, суд вважає за необхідне зобов`язати Орган опіки та піклування відкрити особовий рахунок на ім`я малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з подальшим зараховуванням аліментів на особистий рахунок малолітніх дітей.

Тобто, в частині вимог про стягнення аліментів на користь особи або установи в якій будуть перебувати діти суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості стягнення аліментів на невизначену/неконкретизовану особу.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи, що позов подано до суду 28.02.2024 року, саме з цієї дати мають стягуватись аліменти на утримання дітей.

Крім того, роз`яснюю відповідачці, що згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати щодо судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 14, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 164, 166, 167, 180, 181, 182, 183, 191, 1982, 193, 245, 246, СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

у х в а л и в:

Позов Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києва державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносної її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для їх подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.02.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, протягом п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили відкрити малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особисті рахунки у відділенні Державного Ощадного Банку України для зарахування та обліку аліментних платежів.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в загальній сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 25.10.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, як органу опіки та піклування (м. Київ, бул. Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харкіське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237);

Третя особа - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. київ, пр-т Червоної Калини, 28в, код ЄДРПОУ 20076991).

Суддя -