Ухвала

від 22.10.2024 по справі 715/609/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 715/609/17

Провадження № 11-кп/4808/249/24

Категорія ст. 115 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12

представника потерпілих ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Івано-Франківську справу №12016260080000559 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника, захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_12 , на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 лютого 2024 року, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187 КК України,

-в с т а н о в и в:

Вказаним вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187, п.6, п.12 ч.2 ст.115КК України та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.187КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за виключенням житла;

- за п.6, п.12 ч. 2 ст.115КК України у вигляді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла.

На підставі ст.70КК України за сукупністюзлочинів,шляхом поглинанняменш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначено ОСОБА_14 покарання увигляді 14років позбавленняволі зконфіскацією всьогоналежного йомумайна,за виключеннямжитла.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 зарахувано з моменту фактичного затримання з 15.11.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ч.5 ст.72КК України (в редакції, що діяла на момент затримання обвинуваченого) по 25.06.2019 року (набрання вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області). Період з 25.06.2019 року по 05.02.2020 року (скасування ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі постанови Верховного Суду від 05.02.2020 року) рахувати в строк відбування покарання за вироком суду з розрахунку день за день. Період з 05.02.2020 року по дату набрання даним вироком законної сили, рахувати з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла на момент затримання обвинуваченого).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 залишено до набрання вироком законної сили без змін, але не більше строку фактичного відбуття призначеного судом покарання за цим вироком.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого

визнано виним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6, п.12 ч.2 ст.115КК України та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.187КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за виключенням житла;

- за п.6, п.12 ч. 2 ст.115КК України у вигляді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за виключенням житла.

На підставі ст.70КК України за сукупністюзлочинів,шляхом поглинанняменш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначено ОСОБА_10 покарання увигляді 14років позбавленняволі зконфіскацією всьогоналежного йомумайна,за виключеннямжитла.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 зарахувано з моменту фактичного затримання з 11.11.2016 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції, що діяла на момент затримання обвинуваченого) по 25.06.2019 року (набрання вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області). Період з 25.06.2019 року по 05.02.2020 року (скасування ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області на підставі постанови Верховного Суду від 05.02.2020 року) рахувати в строк відбування покарання за вироком суду з розрахунку день за день. Період з 05.02.2020 року по дату набрання даним вироком законної сили, рахувати з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла на момент затримання обвинуваченого).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 залишено до набрання вироком законної сили без змін, але не більше строку фактичного відбуття призначеного судом покарання за цим вироком.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_16 по 250000 грн. з кожного у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_15 матеріальну шкоду в розмірі 52 408 грн. та по 250000 грн. з кожного у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили злочин, передбачений частиною 4 статті 187 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, за кваліфікуючими ознаками: вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та злочин, передбачений пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 КК України - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

Так, 24 грудня 2015 року, приблизно о 18-30 год. обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_17 , вина якого встановлена вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2017 року, переслідуючи злочинний умисел направлений на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_18 та умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з корисливих мотивів, прибули на територію господарства по АДРЕСА_1 де в подальшому, реалізуючи свій умисел, з корисливих мотивів, діючи спільно та умисно, напали на потерпілу та нанесли ОСОБА_18 ряд ударів руками та ногами в область голови та інших частин тіла, спричинивши ОСОБА_18 тілесні ушкодження у вигляді: синців на лицевій частині в лобній, навколоочній, вилицевій та на лівій скроневій ділянці; на грудній клітці справа по середньо-ключичній лінії в проекції 3-го ребра; на верхній губі справа; на верхній губі зліва; на кінчику носа; на підборідді зліва з переходом на ліву бокову поверхню шиї; на правій завушній ділянці правого вуха; на правій щоці з переходом у вилицеву ділянку справа; на підборідді зліва; в проекції правого грудинно-ключичного з`єднання; по передній поверхні правого плечового суглобу; в нижній третині лівого передпліччя; в нижній третині лівого плеча; рани на спинці носа справа; зламу нижньої щелепи зліва між 41-42 зубами; зламу 2-3-го ребер справа; крововиливу в м`які тканини голови з боку внутрішньої поверхні в лобно-тімяно-скроневих ділянках зліва; субарахноїдального крововиливу у тім`яно-скроневій ділянці зліва, зламів лівого та правого ріжка під язикової кістки в нижній його третині з крововиливом у оточуючі м`які тканини, поперечних зламів, які відносяться до легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також синці по передньо-бічній поверхні шиї справа в верхній та середній третині шиї, злами лівого та правого великих ріжків під`язикової кістки, злами лівого та правого верхніх ріжків щитоподібного хряща, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В подальшому, в ході нападу на ОСОБА_18 , поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, з метою заподіяння їй смерті, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб продовжуючи переслідувати свій спільний умисел, направлений на заволодінням грошима та майном ОСОБА_18 , з корисливих мотивів, подолавши опір останньої, яка в той момент знаходилась на землі без свідомості, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_17 почали стримувати руки потерпілої з обох сторін, в той час як ОСОБА_10 за допомогою заздалегідь заготовленого знаряддя - стамески (з дерев`яним руків`ям та металевою робочою частиною) наніс один удар в область шиї потерпілої ОСОБА_18 , залишивши при цьому робочу частину стамески в її тілі, чим ОСОБА_18 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді рани по лівій бічній поверхні шиї у верхній її третині з рановим каналом, який проникає через підшкірно-жирову клітковину, фасції та м`язи шиї з ушкодженням на своєму шляху лівої загальної сонної артерії та закінчується у м`яких тканинах та м`язах шиї по задній її поверхні, що належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпека для життя, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_18 .

Доводячи свійкорисливий мотивдо кінця,обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,за попередньоюзмовою з ОСОБА_17 ,вина якоговстановлена вирокомГерцаївського районногосуду Чернівецькоїобласті від10квітня 2017року,продовжуючи реалізовуватисвій злочиннийумисел направленийна заволодіннягрошима тамайном ОСОБА_18 ,з корисливихмотивів,зняли зпальця правоїруки ОСОБА_18 золоту каблучкувартістю 2000грн.і змісця вчиненнязлочину зникли,викраденою каблучкоюрозпорядились навласний розсуд.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_11 , захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_12 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі зазначає, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв і в той час коли було вбито ОСОБА_18 він перебував вдома в ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Зазначпає, що суд у вироку посилається на те, що у змивах з його рук було виявлено ДНК потерпілої ОСОБА_18 . Але при цьому, суд залишив поза увагою ту обставину, що працівники поліції, які відбирали в нього змиви, запакували їх таким чином, що до них був вільний доступ, що свідчить про порушення вимог ст. 104 КПК України. Тому висновок генетично-молекулярної експертизи змивів його рук не може бути взятий до уваги та вважатись допустимим доказом. Крім того, суд не міг брати до уваги показання ОСОБА_17 , надані на досудовому слідстві під час слідчого експерименту.

При цьому, суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_17 пізніше, в Герцаївському районному суді від показань, наданих під час досудового розслідування відмовився та пояснив, що працівники поліції його били, погрожували, а потім пообіцяли умовний термін, якщо він вкаже на нього з ОСОБА_10 .

Також показання ОСОБА_17 суперечать висновку судово-медичної експертизи трупа, де в п. 3 Підсумків зазначено, що його показання на слідчому експерименті не співпадають з тими тілесними ушкодженнями по їх характеру і локалізації, які були виявлені на її тілі. Незважаючи на вказані протиріччя, суд відмовив у допиті ОСОБА_17 під час нового розгляду провадження, як і відмовився дослідити його показання, надані в Сторожинецькому районному суді Чернівецької області.

Також не погоджується з висновком судово-психологічної експертизи ОСОБА_17 .

Просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.02.2024 року скасувати, а кримінальне провадження стосовно нього закрити у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення його вини в суді і вичерпані можливості їх отримання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим і підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю.

Зазначає, що судом першої інстанції допущена невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема вважає, що суд безпідставно критично оцінив показання ОСОБА_17 , дані ним в судовому засіданні, посилаючись на те, що вони містять суперечності і не узгоджуються з іншими доказами по справі. Натомість вважає, що саме показання ОСОБА_17 під час його допиту як підозрюваного та під час проведення з ним слідчого експерименту суперечать іншим об`єктивним доказам у справі.

Крім того, виявлені на тілі загиблої тілесні ушкодження не відповідають повністю показанням ОСОБА_17 в частині механізму нанесення, характеру та локалізації.

Також, в своїх показаннях на досудовому слідстві ОСОБА_17 стверджував, що після вбивства потерпілої вони розійшлися по своїм домівкам. Проте, із протоколу застосування службової собаки, яка взяла слід, остання повела кінолога не в напрямку домівок обвинувачених, а зовсім в протилежному напрямку.

Захисник вважає, що протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була проведена лише з метою надати показання ОСОБА_17 на місці виявлення тіла потерпілої. В той же час, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд не вправі був посилатися на показання які були надані обвинуваченим слідчому. Крім того, вказаний доказ був отриманий в рамках іншого кримінального провадження.

Крім того, вважає висновок експерта судової молекулярно-генетичної експертизи Вінницького НДКЦ №317 від 17.08.2016 року є недопустимим, оскільки біологічні зразки були відібрані в обвинуваченого ОСОБА_9 з порушеннями кримінально-процесуальних вимог, а саме протокол про отримання зразків для експертизи не містить даних про осіб, які були присутні під час проведення цієї процесуальної дії та їх підписів, способу ідентифікації отриманих зразків; відібрані зразки не були упаковані належним чином, до них був вільний доступ.

Суд не звернув увагу на розбіжності в висновках судово-імунологічної експертизи №2275 від 28.12.2015 року та судової молекулярно-генетичної експертизи Вінницького НДКЦ МВС України №317 від 17.08.2016 року, зокрема щодо наявності слідів крові загиблої ОСОБА_18 на змивах рук обвинуваченого ОСОБА_9 .

На думку захисника є недопустимим доказом висновок експерта №347/16-а від 07.03.2017 року за результатами судово-психологічної експертизи ОСОБА_17 . Так, експертом та органом досудового розслідування не були дотримані вимоги п.п.6.9, 6.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 в редакції Наказу від 26.12.2012 року N 1950/5, оскільки експерту не була надана можливість психологічного обстеження підекспертної особи та матеріалів справи.

Вважає недопустимими та неналежними доказами - протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій вiд 10.01.2017 року - аудіо, відео контроль ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за місцем їх тимчасового перебування у приміщенні Чернівецького УВПВДПС України м. Чернівці з оптичними носіями; стенограму до протоколу HCPД, проведеної в слідчому кабінеті СІЗО м. Чернівці, оскільки такі не відповідають вимогам КПК України. Зокрема, в матеріалах кримінального провадження відсутня не тільки ухвала слідчого судді про санкціонування аудіо, відео контролю ОСОБА_17 , але й посилання на те, що такий дозвіл давався.

Органом досудового слідства ОСОБА_21 , як і ОСОБА_10 інкримінується вчинення злочинів «приблизно о 18 годині 30 хвилин 24.12.2015 року». Вiдповiдно до всіх трьох висновків судово-медичних експертиз потерпілої її «смерть настала у вечірній час 24.12.2015 року». Сторона захисту вважає, що визначення часу смерті «у вечірній час» є не тільки неконкретним, але й неправильним, суперечить необхідностi встановлення часу скоєння злочину, що порушує право обвинуваченого на захист.

Ухвалюючи обвинувальний вирок суд не взяв до уваги та не дав оцінки доказам, які вказують на непричетність обвинувачених до інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Так, судово-медичною експертизою №102-г/д від 27.09.2018 року було встановлено, що частину тілесних ушкоджень потерпілій нанесли за 6-10 дiб до моменту настання смерті (п.1.1. Підсумків). Крім того, відповідно до вказаного висновку судово-медичної експертизи «смерть потерпілої настала від гострої зовнішньої кровотечі, що виникла внаслідок проникаючого, сліпого, колото-різаного поранення лівої бічної поверхні шиї з ушкодженням лівої сонної артерії». Проте, як видно із протоколу огляду місця події, крові майже не виявлено, в крайньому разі в такому об`ємі, як це мало б бути. Відсутність крові на місці виявлення тіла, положення тіла, стан одягу свідчить про те, що вона була вбита зовсім в іншому місці, а пізніше тіло переміщене. Однак, суд, як і орган досудового слідства цьому значення не надав.

Звертає увагу на те, що на одязі обвинувачених та ОСОБА_17 жодної краплi крові потерпілої виявлено не було, і це при тому, що смерть потерпілої наступила від гострої зовнішньої кровотечі. Не приймались міри для встановлення осіб, які залишили сліди на подвір`ї потерпілої. Водночас, вiдповiдно до висновку трасологічної експертизи від 12.07.2016 №1129-к сліди взуття, які були вилучені під час огляду місця події з подвір`я потерпілої 25.12.2015 року, залишені не взуттям, вилученим у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та потерпілої ОСОБА_18 . Не приймав орган досудового слідства будь-якi мiри для встановлення транспортного засобу, сліди якого були виявлені на подвір`ї ОСОБА_18 та вилученi пiд час огляду місця події.

Також захисник звертає увагу на те, що судом не виконані вказівки Верховного Суду, які були викладені в постанові від 05.02.2020 року та ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 28.01.2021 року. Так, залишились поза увагою суду доводи захисту та ОСОБА_9 щодо порушень вимог кримінального процесуального закону під час відібрання змивів з рук останнього. Крім того, так і не були усунуті протиріччя в показаннях ОСОБА_17 , якi вiн давав під час слідчого експерименту, та п.3 підсумків судово- медичної експертизи №102-Г/Д вiд 02.06.2016 року щодо невідповідності виявлених на тiлi потерпілої тілесних ушкоджень показанням ОСОБА_17 у частині механізму завдання та характеру їх локалізації.

Окрім цього, звертає увагу суду на те, що його підзахисний ОСОБА_9 позитивно характеризується по місцю проживання та з місця утримання, де заохочувався за своєчасні та вмілі дії під час спроби самогубства співкамерника (т.14 а.п. 181), раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.02.2024 року щодо ОСОБА_9 скасувати, кримінальне провадження закрити у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 в суді і вичерпані можливості їх отримання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 вважає вирок суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим через допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що під час судового розгляду було допитано ряд свідків як зі сторони обвинувачення так і зі сторони захисту, однак жоден свідок обвинувачення не вказав на причетність ОСОБА_10 до інкримінованих йому злочинів. Допитані потерпілі ОСОБА_16 та ОСОБА_15 підтвердили тільки той факт, що дійсно було вчинено злочин. Допитані в судовому засіданнi свiдки сторони захисту, а саме ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ( ОСОБА_29 ), вказали на не причетність ОСОБА_30 , ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та наявність у них обох алібі на час вчинення злочину.

При цьому, захисник вважає недопустимими письмові докази, на які суд послався в обґрунтування вини ОСОБА_10 протокол слідчого експерименту проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_17 від 17.04.2016 року, висновок експерта №347/16-а від 07.03.2017 року за результатами судово-психологічної експертизи, протокол проведення НСРД від 10.01.2017 року з додатками. Так, слідчий експеримент був проведений не в даному кримінальному провадженні (№12016260080000559 від 02.10.2016 року), а в іншому (№42015261150000002 від 25.12.2015 року).

Висновок експерта №347/16-а вiд 07.03.2017 року за результатами судово -психологiчної експертизи є недопустимим доказом виходячи з того, що експертиза призначалася та була проведена не в даному провадженні, тому такий доказ отриманий та наданий не у спосіб встановлений КПК України, що тягне за собою його недопустимість.

Протокол НСРД вiд 10.01.2017 року є недопустимим доказом, оскільки дана слідча дія проводилась відносно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , однак ухвала суду по ОСОБА_17 про надання дозволу на проведення такої слідчої дiї в матеріалах справи відсутня.

Крім того, судом взято до уваги інші письмові докази, якi жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_10 до інкримінованих йому злочинів. Зокрема, вiдповідно до висновків експертів трасологічних експертиз по слідах взуття №208-к від 08.07.2016 року та №1129-к від 12.07.2016 року виявлені та вилучені під час огляду місця події 25.12.2015 року сліди взуття залишені не взуттям Патраша, Голунги, Нiкорича, Плеван.

Також ряд неузгодженостей містять висновки експертів, щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої, зокрема висновки судово-медичних експертиз №102-Г від 15.02.2016 року, №102-Г/Д від 02.06.2016 року, додаткової судово-медичної експертизи №102-Г/Д від 27.09.2018 року, відповідно до яких певні тілесні ушкодження виникли задовго до настання смерті, що не узгоджується з обставинами кримінального провадження.

Вважає, що судом безпідставно взято до уваги докази сторони обвинувачення -відповіді «Ломбард Заставно-кредитний дім» від 22.04.2006 року та від 10.06.2016 року, копія договору від 22.01.2016 року відповідно до яких ОСОБА_17 звертався з приводу закладу майна, а саме золотої каблучки. Дані письмові докази жодним чином не підтверджують, що це саме каблучка потерпілої, а не власна каблучка ОСОБА_17 .

Судом не враховано та обставина, що ОСОБА_31 було оголошено про підозру тільки 04.11.2016 року, тобто майже через рік після вчинення даного злочину, хоча у ОСОБА_10 було вилучено весь одяг та взуття, відібрані біологічні зразки для проведення експертиз на наступний день після вбивства потерпілої.

Вказує, що допитані в судовому засіданнi обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 логічно та послідовно дали показання, які узгоджуються з показаннями допитаних в судовому засіданні свідків захисту, які спростовують причетність, в тому числі його підзахисного ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Просить скасувати вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.02.2024 року яким визнано ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.п.6,12 ст. 115 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1ст. 284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_10 в суді та вичерпані можливості їх отримання.

Прокурор заперечені на апеляційні скарги захисників, вказує на те, що доводи наведені стороною захисту є безпідставними, надуманими і спростовуються наявними у кримінальному провадженні доказами.

Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд першої інстанції поза розумним сумнівом дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , повністю доведена у судовому засіданні і їх дії правильно кваліфіковані за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та за ч.4 ст.187 КК України, розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний зі насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Просить апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисників на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19.02.2024 року залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду захисники та обвинувачені підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених в суді і вичерпані можливості їх отримання;

Прокурор та представник потерпілих заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторін захисту та обвинуваченого ОСОБА_9 , просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши апеляційні доводи сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуваний вирок підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що суд першої інстанції наведених вимог кримінального процесуального законодавства дотримався, безпосередньо дослідив докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність обвинувачення викладеного у вироку.

При цьому,суд першоїінстанції обґрунтованопослався письмовідокази,показання потерпілихта свідків,що свідчатьпро діїобвинувачених щодоспільного вчиненнязлочинів,таких як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції правильно оцінив з огляду на вимоги ст.94 КПК України, в тому числі і їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для висновків про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочинів за обставин наведених у вироку.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, оскільки зазначені докази є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Порушень вимог кримінального процесуального законодавства при їх отриманні, які є підставою для визнання доказів недопустимими, апеляційним судом не встановлено.

Щодо доводів апелянтів про наявність підстав для скасування вироку через порушення судом вимог кримінального процесуального законодавства, неправильної оцінки доказів, невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Так,доводи сторонизахисту таобвинуваченого ОСОБА_9 ,щодо визнаннянедопустимим доказомпротоколу слідчогоексперименту проведеногоза участю ОСОБА_17 від 17.04.2016року, незаслуговують увагу.

Як вбачається з відеозапису слідчогоексперименту заучасті ОСОБА_17 ,в присутності понятих, за участю захисника, спеціаліста, під час якого останній вільно, послідовно, без хвилювання самостійно відтворив як він та обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою заволодіння майном потерпілої прийшли 24.12.2015 року у вечірній час у с. Корчівці до господарства ОСОБА_18 , та напали на останню, місця на подвір`ї, де кожен із них заховувався та очікував виходу потерпілої із будинку, показав місце, де потерпіла вийшла із будинку, помітила ОСОБА_10 та почала кричати, а останній наніс їй удар у голову, від якого вона впала, вказав, як саме падала потерпіла, розташувавши на місці падіння манекен та показав, як ОСОБА_10 наніс удар ногою по обличчю потерпілої (т.3а.с.29-30,31-35,129).

Також ОСОБА_17 на місці події відтворив, як ОСОБА_10 за ноги відтягнув потерпілу у місце, яке не проглядається з дороги, і покликав їх, вказав, де знаходився він та ОСОБА_9 , коли утримували потерпілу за руки, в той час як ОСОБА_10 , який попередньо затягнув потерпілу у це місце, наносив ряд ударів потерпілій по тілу, а потім у місце, яке також під час слідчого експерименту ОСОБА_17 показав, як ОСОБА_10 взяв стамеску та наніс удар у шию ОСОБА_18 , після чого вона ознак життя не подавала. Вказав, як ОСОБА_10 забіг до будинку за грошима та вибіг, оскільки помітив у будинку батька потерпілої.

Крім того, ОСОБА_17 , відтворив на місці та показав на манекені, куди був нанесений ОСОБА_10 удар стамескою, як переміщали тіло потерпілої, де це відбувалось і яким чином вони заволоділи каблучкою, що знаходилася на пальці потерпілої.

Дана слідча дія була проведена з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Щодо доводів апелянтів , що отримання доказу, а саме слідчого експерименту з участю ОСОБА_17 не в даному кримінальному провадженні, що є предметом розгляду, є безпідставними.

На допустимість даного доказу вказує постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 30.09.2016 року, якою матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42015261150000003 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виділено в окреме провадження (в копіях та оригіналах), що в томі 1 на а.с.1-2.

Щодо доводів сторони захисту, щодо показань Патраша, які надані під час слідчого експерименту під тиском слідчого та за його вказівками, спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, під час перегляду відеозапису слідчого експерименту за участі ОСОБА_17 , у останнього жодних тілесних ушкоджень не видно, що знайшло підтвердження й у висновку судово - медичної експертизи № 571 екс. від 19.04.2016, з якого вбачається, що будь-які тілесні ушкодження у ОСОБА_17 не виявлені (т.2 а.с.270). Крім того, ні ОСОБА_17 , ні його захисник не повідомляли щодо застосування відносно ОСОБА_17 незаконних методів слідства - здійснення будь-якого тиску чи застосування фізичного насильства. Не знайшло це відображення й у протоколі вказаної слідчої дії, а навпаки зазначено, що заяв та зауважень не надійшло.

До того ж, слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_17 вільно показав яким чином, чим та куди ОСОБА_10 наносив удари ОСОБА_18 , узгоджується зі виявленими під час судово-медичних експертиз трупа тілесними ушкодженнями, а також механізмом їх утворення та локалізацією, а також узгоджується із місцем виявлення трупа, зафіксованим у протоколі огляду місця події та знаряддям вчинення злочину, що також підтверджено показаннями свідків, які виявили тіло ОСОБА_18 та приймали участь при огляді місця події в якості понятих.

Подробиці та деталі вчинення злочину, на які вказував ОСОБА_17 під час слідчого експерименту, виключають обізнаність із ними інших осіб, не причетних безпосередньо до його вчинення, зокрема слідчих та прокурора, що в свою чергу свідчить про неспроможність показів ОСОБА_32 наданих суду в частині надання йому даними особами вказівок, що саме треба говорити і показувати. Повідомлені ОСОБА_17 деталі повністю співпадають із встановленими фактичними обставинами вчинення злочину як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду.

Крім того, не відповідність тілесних ушкоджень, вказаних у п. 2.Е висновку додаткової судово-медичної експертизи М102 -Г/Д від 2 червня 2016 року показам ОСОБА_17 не спростовують його пояснень, наданих в ході слідчого експерименту, оскільки більша частина виявлених на тілі ОСОБА_18 тілесних ушкоджень відповідає відтвореним в ході слідчої дії ОСОБА_17 тілесним ушкодженням, заподіяним ОСОБА_18 , а тому доводи ОСОБА_17 , а також сторони захисту в частині того, що на нього чинився тиск та він відтворював обставини злочину за вказівками працівників правоохоронних органів не знайшли свого підтвердження й відповідно спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Разом з цим, безпідставними є також доводи апеляційної скарги сторони захисту з приводу недопустимості слідчого експерименту з тих підстав, що в ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_17 змінив свої показання, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Крім того, надані ОСОБА_17 показання в ході слідчого експерименту повністю співвідноситься із висновком судової-психологічної експертизи No347/16-25 від 07.03.2017, відповідно до якої психологічні особливості процесу відтворення ОСОБА_17 подій його участі в умисному убивстві та пограбуванні потерпілої ОСОБА_18 , при проведенні його допиту як підозрюваного від 16.04.2016 та слідчого експерименту від 17.04.2016 за матеріалами відеозапису характеризуються активною увагою, збереженням візуального контакту зі співрозмовниками, активним включенням у взаємодію із ними, відсутністю ознак вимушеності.

Психологічна характеристика комунікативної діяльності ОСОБА_17 у процесі відтворення ним подій - його участі в умисному убивстві та пограбуванні потерпілої ОСОБА_18 , характеризується коливанням діалогової активності зі схильністю до розширення змістовності власних повідомлень при поясненні причин проникнення на територію домогосподарства потерпілої та причин міркувань щодо наявності в останньої грошових коштів, а також при відтворенні обстановки та обставин перебування на території домогосподарства потерпілої, - місце розташування та пересування кожного з учасників досліджуваних обставин, характер спричинення та кількість нанесених потерпілій ударів; значним переважанням категоричних стверджувальних відповідей та умовиводів зі збільшенням проявів ініціативності та повідомленням специфічних деталей, використанням прямої мови під час передачі мовлення ОСОБА_10 , проявами емоційного включення у відтворювані події, зокрема в частині нанесення удару стамескою; активністю невербальних реакцій, які виконують функцію супутнього смислового навантаження; наявністю комплексу ознак, що за своєю суттю психологічними «слідами» минулого досвіду відносно реконструйованих подій.

При відтворенні ОСОБА_17 обстановки та обставин події, проведеної під час допиту як підозрюваного та слідчого експерименту від 17.04.2016, в його комунікативній поведінці констатується психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, що розслідуються у межах кримінального провадження. Суттєвих ознак психологічного впливу на нього з боку осіб, які брали участь у проведенні даних слідчих дій не виявлено (т.3 a.c.115-117).

Посилання захисту на ненадання експерту документів, які характеризують особу ОСОБА_17 , колегія суддів вважає помилковим з огляду на те, що дослідження експертом проводилося на підставі психологічного аналізу матеріалів відеозапису, спрямованого на виявлення поведінкових та емоційних проявів людини та особливостей їх динаміки (під впливом конкретних життєвих подій, у контексті конкретної ситуації).

Крім того, помилковим є твердження захисту про наявність впливу на під експертного, виходячи з того, що експерт вказує про відсутність суттєвого впливу, так як такий вплив мав місце внаслідок переривання вільної розповіді ОСОБА_17 запитаннями задля уточнення деталей, а не фізичний чи інший тиск, який би зумовив надання відповідних пояснень при відтворенні обставин вбивства ОСОБА_18 . Окрім того, не відповідає дійсності, що у висновку зазначено, що до ОСОБА_17 було застосовано психологічний вплив.

Таким чином, суд першої інстанції надав належну правову оцінку, визнавши вказаний доказ належним і допустимим, та прийшла до висновку про відсутність психологічного впливу на ОСОБА_17 .

Доводи сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_9 , які зазначені в апеляційних скаргах, з приводу визнання недопустимим доказом висновку молекулярно-генетичної експертизи Вінницького НДЕКЦ N317 від 17.08.2016 року є необгрунтованими та спростовуються дослідженими доказами та показаннями експерта Вінницького НДЕКЦ, яка проводила експертне дослідження по даній експертизі та особою, яка проводила вказану процесуальну дію.

Зокрема, відповідно до показань експерта Вінницького НДЕКЦ ОСОБА_33 , які раніше були надані у суді першої інстанції у ході розгляду даного кримінального провадження остання пояснила, що змивів з рук було достатньо для проведення молекулярно-генетичної експертизи, методом полімеразної ланцюгової реакції можливо виявити клітини з ядрами із змивів з рук без крові. Суперечностей і розбіжностей даної експертизи з висновком імунологічної експертизи не має. Перед дослідженням було встановлено, що правила зберігання речових доказів, наданих для проведення експертизи, були дотримані, якби були деградовані, то про це було б зазначено у висновку. Виявлених клітин з ядрами було достатньо для встановлення ДНК. Методикою проведення генетично-молекулярних експертиз не встановлено визначеної кількості клітин для проведення ДНК.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження убачається, що відбирання біологічних зразків у ОСОБА_9 було здійснено на підставі постанови прокурора від 25 грудня 2015 року та за наявності добровільної згоди ОСОБА_9 , що засвідчено його підписом у протоколах отримання зразків для експертизи від 25 квітня 2015 року (т. 3 а.п.137-138), відповідно до яких у ОСОБА_9 було отримано зрізи нігтів лівої та правої рук для проведення цитологічної експертизи та зразків змивів з долонь та пальців обох рук для проведення імунологічної експертизи.

Крім того, у протоколах отримання зразків для експертизи зазначено про ознайомлення з ними обвинуваченого ОСОБА_9 . Будь-яких зауважень останній не заявляв. До того ж в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про подання стороною захисту, зокрема в ході досудового розслідування будь-яких клопотань про визнання цих зразків недостовірними (їх підміну, фальсифікацію тощо) чи про отримання нових зразків і порівняння їх з тими зразками, які використовувалися в ході експертних досліджень, а також про призначення повторної експертизи з повторним відібрання у обвинуваченого біологічних зразків.

Крім того, будучи пред`явлений ОСОБА_34 в судовому засіданні протокол отримання зразків для експертизи від 25.12.2015 року, останній зазначив, що протокол заповнений не ним, однак підпис у протоколі його, заповнював протокол можливо і слідчий, однак пригадати не може, оскільки того дня проводилася значна кількість слідчих та процесуальних дій. Дана дія відбувалась у приміщенні Глибоцького відділу поліції.

При цьому, не зазначення в протоколі даних щодо усіх осіб, які були присутні під час проведення цієї процесуальної дії та їх підписів не має наслідком визнання цього протоколу недопустимим доказом, оскільки таке порушення не є істотним і не впливає на законність самої процесуальної дії, її перебігу чи результатів.

Доводи сторони захисту про те, що суд не взяв до уваги висновок експертного дослідження приватних спеціалістів Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс» в галузі судово-медичної експертизи, виконаний на підставі звернення адвоката , є безпідставними.

Апеляційний суд обгрунтовано критично поставився до висновку експертного дослідження приватних спеціалістів Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс» в галузі судово-медичної експертизи, оскільки у вищевказаному висновку проведено оцінку висновкам еспертів за призначенням органами досудового розслідування. Окрім того висновок експерта не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст.ст.101,102 КПК України, зокрема на дослідженні в експерта знаходились лише документи, а саме висновки експертів проведені раніше , будь-які інші речові докази експертами не оглядалась.

Пленум Верховного Суду України в постанові №8від 30травня 1997року «Просудову експертизув кримінальнихі цивільнихсправах» роз`яснив, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду і доводи апеляційної скарги сторони захисту з приводу визнання недопустимими доказами протоколів про результати проведення НСРД № 172/123/14-2017 від 10.01.2017 року аудіо, відео контроль ОСОБА_10 за місцем його тимчасового перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , протоколу № 173/123/14-2017 від 10.01.2007 року - аудіо, відео контроль ОСОБА_9 за місцем його тимчасового перебування у приміщенні Чернівецького УВПВДПС України м. Чернівці та стенограми до них, з яких вбачається, що під час спілкування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 останній говорить, що у разі якщо ОСОБА_35 все розкаже, то він попросить пацанів і патрану зроблять погано. Під час спілкування ОСОБА_36 звертається до ОСОБА_17 щодо зміни останнім показів та вказати, що він переплутав , не вказувати що злочин скоїв з ним - ОСОБА_10 , а вказати що то був ОСОБА_37 т 4 а.с. 173-174). Що підтверджує факт спільного вчинення злочину обвинуваченими.

Зокрема сторона захисту як на підставу для визнання даних доказів недопустимими вказує, на те, що вищевказані протоколи складені на підставі ухвал слідчого судді від 21.12.2016 року № 2278т та№2279т про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю відповідно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Однак, зазначена негласна слідча (розшукова) дія була проведена, одночасно не тільки стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , але і ОСОБА_17 .. При цьому, як вказує сторона захисту відносно ОСОБА_17 в матеріалах кримінального провадження відсутні як ухвала слідчого судді, так і посилання на таку ухвалу.

Такі доводи сторони захисту є необгрунтованими, так як на думку колегії суддів дозвіл на проведення аудіо-, відео контролю за конкретними особами не забороняє фіксування спілкування таких осіб з іншими особами відносно яких не отримувався дозвіл на проведення НСРД, а тому такі докази є належні та допустимі.

Щодо доводів сторони захисту, що обвинувачені не заволоділи золотої каблучкою у потерпілої під час вчинення злочинів, є безпідставними.

Даний фактпідтверджується показамипотерпілої ОСОБА_16 про наявністьданої каблучкиу їїматері,часу їїпридбання,форми,ваги,належність тапробу (750),що характернадля виробівіз золотав Італії,візерунку таінших ознак,до часускоєння злочину,листом підприємства«Ломбард «Заставно-кредитнийдім» від22.04.2016,що підтверджуєтой факт,що ОСОБА_17 звертався зприводу закладумайна доломбардного відділення22.01.2016,здав золотукаблучку 750проби чистоювагою 2.31грама,з терміномповернення 23.01.2016,отримав 1377грн.,звернено накаблучку стягнення25.01.2016року,довідкою ПТ«Ломбард «Заставно кредитний дім »від 10.06.2016року №585/6,копією договору№ 469-16002001від 22.01.2016року укладеногоміж ПТ«Ломбард «Заставно кредитний дім» та ОСОБА_17 .

Доводи сторони захисту в тій частині, що стороною обвинувачення не доведено наявність корисливого мотиву з тих підстав, що на тілі потерпілої були виявлені золоті сережки, а в будинку виявлені грошові кошти, не спростовують наявність в діях обвинувачених корисливого мотиву, оскільки при кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не має значення,чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства. Крім того, судом першої інстанції, з чим і погоджується апеляційний суд встановлено факт заволодіння золотою каблучкою потерпілої.

Щодо доводів захисту в тій частині, що при отриманих ОСОБА_18 тілесних ушкодженнях, зокрема проникаючого сліпого колото-різаного поранення лівої бічної поверхні шиї з ушкодженням лівої сонної артерії та подальшої гострої зовнішньої кровотечі, що призвела до смерті потерпілої, на подвір`ї та на одязі обвинувачених повинні були бути виявлені значні сліди крові, однак в ході досудового розслідування цього встановлено не було, то апеляційний суд такі доводи вважає безпідставними.

Зокрема допитанісвідки підчас судовогозасідання вказали на те, що на землі біля потерпілої ОСОБА_18 були виявлені незначні сліди крові, що також підтверджується протоколом огляду місця події та висновком судово-імунологічної експертизи №163 від 18 лютого 2016 року, відповідно до якого в плямі бурого кольору на фрагменті ґрунту (об`єкт №1) знайдено кров людини та виявлено антиген А, що не виключає походження крові від особи з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_18 , а також не було зафіксовано слідів волочіння тілі вбитої ОСОБА_18 .

При цьому, причину смерті як гостра зовнішня кровотечі також підтвердив в ході розгляду даного кримінального провадження допитаний експерт ОСОБА_38 , який проводив експертне дослідження, а також пояснив, що усі виявлені тілесні ушкодження, які зазначені у п.п.2.Б-2.Є, в тому числі ті, що заподіяли смерть, виникли та були спричинені за короткий проміжок часу, враховуючи їх характер та локалізацію, як про це чітко вказано у п.3 висновку №102-г від 26 грудня 2015 року. Тілесні ушкодження були заподіяні у горизонтальному положенні потерпілої. Отримання цих тілесних ушкоджень в інший день,за день-два до часу настання смерті виключається. Роз`яснив, що смерть ОСОБА_18 настала від гострої зовнішньої кровотечі, яка є наслідком проникаючого сліпого колото-різаного поранення лівої бічної поверхні шиї з ушкодженням лівої сонної артерії, спричиненого від не менш як одноразової травмуючої дії колюче-ріжучого знаряддя стамески. Також вказав, що оскільки травмуючий предмет (стамеска) перекривав судину, кровотеча по зовнішнім ознакам була без масивного розбризкування крові, але була ОСОБА_39 по кількості втраченої крові, зважаючи на отримане поранення. Потік крові, через перекриття судини, відбувався у вертикальному напрямку від шиї по спині та кров стікала на землю. Біля тіла потерпілої було небагато крові, однак була помітна невелика за розміром пляма крові на ґрунті, куди кров потрапляла стікаючи з шиї і по спині на землю. Грунт був просякнутий кров`ю. Померла потерпіла саме від зовнішньої гострої кровотечі, що означає вихід крові за межі тіла та втрату 20 відтоків крові від загальної її кількості, а це близько 1 літра і по часу, ураховуючи перекриття стамескою судини при таких ушкодженнях смерть настала приблизно за 30 хвилин. У разі, якби стамеска була витягнута, то було б багато слідів крові, у тому числі й на одязі обвинувачених, та смерть настала б за 5 хвилин. При цьому, поняття «гостра кровотеча» означає, що смерть настає за короткий проміжок часу і втрачається біля 1 літра крові. Дане ушкодження по часу нанесення було останнє і саме воно призвело до смерті потерпілої. Ушкодження на стегнах синці за часом виникнення приблизно 6-8 днів та не були нанесенні потерпілій 24 грудня 2015 року. Усі інші тілесні ушкодження по часу виникнення відповідають одному періоду та зафіксовані у протоколі огляду трупу. Усі виявлені тілесні ушкодження потерпілої у висновку описані відповідно до часу їх виникнення та локалізації.

Крім того, експерти ОСОБА_38 та ОСОБА_40 , які надавали висновки, підтвердили причину, дату, час смерті потерпілої ОСОБА_18 , надали роз`яснення щодо розмежування тілесних ушкоджень, за часом та черговістю їх виникнення, щодо вихідних даних, здобутих при огляді трупа, їх відповідності та повністю спростували доводи захисту з зазначених питань.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги сторони захисту, що судом першої інстанції не враховані висновки судово-трасологічних експертиз по слідам протекторів шин транспортних засобів, слідів взуття.

Відповідно довисновку трасологічноїекспертизи №1129-Квід 12.07.2016року відповіднодо якого8слідів взуття,виявлені тавилучені,під часпроведення оглядумісця подіїза фактомумисного вбивства ОСОБА_18 по АДРЕСА_1 придатні длягрупової танепридатні дляіндивідуальної ідентифікаціївзуття,якими вонимогли бутизалишеними.Дані сліди залишені не взуттям, вилученим під час санкціонованого обшуку по місцю проживання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не взуттям добровільно виданим ОСОБА_17 , та не взуттям ОСОБА_18 , вилученим під час ОМП, а підошвами інших узорів ( т. 2 а.с. 120-133).

Однак сліди протекторів шинтранспортних засобів та взуття, які вилучені з місця події та проведені по них експертні дослідження (т. 2 а.п. 82 154) доказового значення у справі не мають і не можуть свідчити про причетність обвинувачених чи інших осіб до події злочину.

Водночас вони не є і виправдувальними доказами у справі, оскільки обвинувачень не спростовують.

Дослідивши в судовому засіданні протокол застосування службової собаки, з якого вбачається, що остання взяла слід та повела кінолога не в напрямку домівок обвинувачених, а зовсім в протилежному напрямку, апеляційний суд вважає, що зазначений доказ не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки цей доказ не може бути безаперечний невинуватості обвинувачених, позаяк який саме слід взяла службова собака встановити не можливо.

Також , судом першої інстанції під час судового розгляду було враховано доводи зазначені в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 28.01.2021 року та в постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 лютого 2020 року.

Щодо доводів обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що ОСОБА_17 огововорив останніх, є надуманими.

Як вбачається із самих показань обвинувачених, що вони з Патрашем давно знайомі, перебували у дружніх стосунках, є жителями одного села відповідно підстав оговорювати останніх у ОСОБА_17 не було. Щодо конфлікту, який виник 2016 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , а саме останній приревнував свою дружину до ОСОБА_10 , однак ця подія не підтверджена жодними доказами.

Крім того, наданні показання ОСОБА_17 під час досудового розслідування обтяжують кваліфікацію у вчинених злочинах.

Заперечення обвинуваченими своєї вини і заперечення їх участі у вчиненні кримінальних правопорушень апеляційний суд розцінює як намаганням уникнути відповідальності за скоєне.

Тому висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , за ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України відповідає обставинам, викладеним у вироку, обґрунтований доказами, які судом досліджено та оцінено відповідно до вимог ст. 84 87, 89, 91, 94 КПК України.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного вироку без змін.

Керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким їх засуджено за п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5