Рішення

від 15.10.2024 по справі 161/6952/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/6952/24

Провадження № 2/161/2540/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Дручок О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Іщика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу №161/6952/24 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради про відшкодування завданої майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

09 квітня 2024 року ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2 ) звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі відповідач-1, Виконавчий комітет) про відшкодування завданої майнової шкоди.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради про відшкодування завданої матеріальної шкоди, як співвідповідача Луцьку міську раду (далі відповідач-2, Міська рада).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 лютого 2024 року близько 13 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 , на належний позивачу автомобіль Audi Q7, НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , впало дерево.

Для фіксування події були викликані працівники поліції, які зафіксували подію.

На запит до Міської ради стосовно балансоутримувача дерева позивач остання повідомила, що на вказаній території відсутні сформовані земельні ділянки в розумінні ст.79-1 ЗК України, а саме немає встановлених меж, площі, кадастрового номера, тому територія належить до земель комунальної власності Луцької міської територіальної громади, які не надана у власність чи користування будь-яким юридичним чи фізичним особам.

Згідно виконаного на замовлення позивача висновку експерта, вартість відновлювального ремонту автомобіля внаслідок падіння дерева становить 260730,00 грн.

Оскільки балансоотримувач спірного дерева відсутній, позивач вважає, що відповідати за завдану шкоду мають відповідачі

Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд стягнути з Виконавчого комітету на свою користь вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi Q7, НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , в розмірі 260730,00 грн.

Відповідач-1 у письмовому відзиві позовні вимоги заперечив. Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що Виконавчий комітет не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідальним за охорону зелених насаджень у м. Луцьку є Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, який є одним із виконавчих органів місцевого самоврядування, окремою юридичною особою, та має відповідати за позовом.

Крім того вказує, що згідно Типових правил благоустрою території населеного пункту, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 №310, відповідальним за утримання прилеглої території, в межах 20 метрів від межі земельної ділянки, на якій здійснюється підприємницька діяльність, є власники таких ділянок. В даному випадку дерево знаходилося безпосередньо за парканом паркувального майданчику ТОВ «Ламікс», і відповідач вважає, що саме це підприємство було зобов`язане утримувати дерево та є відповідальним за завдану шкоду.

Крім того, Виконавчий комітет вважає, що пошкодження транспортного засобу позивача сталося внаслідок складних погодних умов, тобто, непереборної сили, а тому відповідач вважає, що звільнений від відповідальності з цих підстав.

У відповіді на відзив та запереченнях на позов сторони фактично повторили доводи своїх попередніх заяв по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля Audi Q7, НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (а.с.9).

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що 07 лютого 2024 року близько 13 год. 00 хв. за адресою м. Луцьк, вул. Мельнична, 13, на належний позивачу автомобіль Audi Q7, впало дерево, пошкодивши його.

З наданих фототаблиць слідує, що автомобіль знаходився на паркувальному майданчику, який знаходиться на земельній ділянці, належній ТОВ «Ламікс», а саме дерево на парканом цієї ділянки (а.с.11-12).

Дані подію було зареєстровано працівниками поліції в ІКС ІПНП Луцького РУП 07 лютого 2024 року(а.с.13-17).

На адвокатський запит Луцька міська рада листом від 29 лютого 2024 року повідомила, що балансоутримувач зеленого насадження, що пошкодило автомобіль, відсутній, а сама ділянка, де знаходилося дерево, знаходиться на землях комунальної власності (а.с.18).

Згідно висновку судового експерта Волинського НДЕКЦ МВС України від 15 березня 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi Q7 по усуненню пошкоджень, отриманих внаслідок падіння дерева, станом на 07 лютого 2024 року становить 260 730,00 грн. Розмір матеріального збитку становить 147077,17 грн. З дослідницької частини висновку слідує, що розмір матеріального збитку визначався виходячи із вартості відновлювального ремонту, помноженого на коефіцієнт фізичного зносу автомобіля (а.с.24-29).

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон) визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі ст. 25 Закону утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 28 Закону визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що саме потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини першої та другої статті 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

При цьому, у п.2.1 Правил визначено, що Балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень.

Такий правовий висновок викладений в постанові ВС від 17.05.2022 у справі №522/2890/20.

Проте з матеріалів справи слідує, що всупереч вимогам Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, Виконавчий комітет не визначав балансоутримувача спірного дерева, яке впало на автомобіль позивача, пошкодивши його.

При цьому суд відхиляє доводи Виконавчого комітету, що відповідальним за утримання зелених насаджень є Департамент ЖКГ Луцької міської ради, оскільки відповідного рішення Виконавчого комітету про визначення його балансоутримувачем зелених насаджень не існує, а Положення про цей департамент не визначає його саме як балансоутримувача зелених насаджень, а лише покладає на нього обов`язок з їх охорони, що не є утриманням.

Також помилковими є посилання Виконавчого комітету на Типові правила благоустрою території населеного пункту, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 листопада 2017 №310, оскільки у м. Луцьку рішенням Міської ради від 29.07.2009 №44/2 затверджені власні Правила благоустрою м. Луцька, а отже при вирішенні спору суд повинен керуватися саме ними (https://www.lutskrada.gov.ua/documents/pro-pravila-blagoustroyu-mista-lucka).

У цих Правилах містить розділ 6 «Утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою.

Відповідно до п.6.5 розділу 6 Правил благоустрою м. Луцька, Догляд за зеленими насадженнями в місцях загального користування повинен проводитися спеціалізованими підприємствами зеленого господарства, (підприємствами, що мають спеціалізовані підрозділи з утримання зелених насаджень), які укомплектовані спеціальною технікою, механізмами, кваліфікованим персоналом, на умовах договору з власником та балансоутримувачем.

У пункті 6.8 Правил благоустрою м. Луцька визначено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними в межах м. Луцька є:

на об`єктах благоустрою державної (комунальної) власності - балансоутримувачі зелених насаджень;

на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих/закріплених територіях- установи, організації, підприємства, фізичні особи підприємці;

на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво - власники цих територій;

на землях запасу міста комунальні підприємства міста, спеціалізовані на роботах з озеленення, за якими ці території закріплені в установленому порядку;

на присадибних ділянках, на прилеглих і закріплених територіях - їх власники або користувачі.

Отже, Правилами благоустрою м. Луцька не передбачено обов`язку власників земельних ділянок утримувати зелені насадження, які знаходяться поза межами земельної ділянки, а тому посилання Виконавчого комітету на зобов`язання ТОВ «Ламікс» утримувати зелене насадження, яке примикає до його паркану, є помилковим.

Суд ще раз підкреслює, що Виконавчий комітет не визначав ні балансоутримувача зеленого насадження, ні комунального підприємства міста, спеціалізованого на роботах з озеленення, за яким відповідна територія закріплена в установленому порядку, а тому саме Виконавчий комітет повинен нести відповідальність за шкоду, яка завдана позивачу.

Крім того суд відхиляє доводи Виконавчого комітету про ушкодження автомобіля позивача внаслідок непереборної сили, а саме сильного вітру, оскільки ці доводи нічим не підтверджені, окрім як власними міркуваннями представника Виконавчого комітету про силу вітру у той день та повідомлення у ЗМІ.

Суд підкреслює, що тягар доведення наявності непереборної сили в даному випадку лежить саме на відповідачеві Виконавчому комітеті, як особи, відповідальної за завдану шкоду, але таких обставин належними та допустимим доказами він не довів.

До того ж з наданих фотоматеріалів видно, що дерево, яке завдало шкоду позивачу, явно ніким не утримувалося, не підрізалося у встановленому порядку, внаслідок чого і суха його частина впала на автомобіль позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки відповідач Виконавчий комітет у встановленому порядку не визначав балансоутримувача, або комунального міського підприємства з утримання зеленого насадження, яке завдало шкоду автомобілю позивача, враховуючи, що цей відповідач не довів суду наявність обставин непереборної сили, а із наданих фототаблиць слідує, що дерево не утримувалося належним чином, а саме не підрізалося протягом значного проміжку часу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q7 в розмірі 260730,00 грн.

У задоволенні позову до Луцької міської ради слід відмовити, оскільки вона не є особою, яка відповідальна за завдану шкоду.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2607,30 грн., який був сплачений при зверненні до суду, 3634,94 грн. витрат на проведення судової експертизи, а також 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючись самий такий розмір судових витрат на правничу допомогу, суд враховує клопотання Виконавчого комітету про зменшення цих витрат, а також критерії, передбачені ч.4 ст.137 ЦПК України, а саме складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі наведеного та керуючись ст.265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q7 в розмірі 260 730 (двісті шістдесят тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2607 (дві тисячі шістсот сім) грн. 30 коп., витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 94 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В позові ОСОБА_2 до Луцької міської ради про відшкодування завданої майнової шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Відповідачі: Виконавчий комітет Луцької міської ради, місце знаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327.

Луцька міська рада, місце знаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк