Постанова

від 14.01.2025 по справі 161/6952/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6952/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/85/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача Фурман Ю. В.,

представника відповідача Іщика В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради про відшкодування завданої майнової шкоди за апеляційною скаргою відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 лютого 2024 року близько 13 год. 00 хв. за адресою: вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинська область, на належний йому на праві власності автомобіль марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , впало дерево. Внаслідок падіння дерева автомобіль отримав механічні пошкодження. Подія була зафіксована працівниками поліції.

Позивач зазначав, що на адвокатський запит до Луцької міської ради щодо балансоутримувача дерева остання повідомила, що на вказаній території відсутні сформовані земельні ділянки у розумінні ст. 79-1 ЗК України, а саме: немає встановлених меж, площі, кадастрового номера, тому територія належить до земель комунальної власності Луцької міської територіальної громади, які не надані у власність чи користування будь-яким юридичним чи фізичним особам.

Згідно з висновком експерта від 15 березня 2024 року за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля, пошкодженого внаслідок падіння дерева, становить 260 730 грн.

Позивач вважає, що оскільки балансоотримувач спірного дерева відсутній, тому завдану йому майнову шкоду зобов`язаний відшкодувати відповідач по справі Виконавчий комітет Луцької міської ради.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради на свою користь вартість відновлювального ремонту належного йому на праві власності автомобіля марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , у розмірі 260 730 грн, а також понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року до участі у справі залучено співвідповідача Луцьку міську раду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q7» у розмірі 260 730 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради про відшкодування завданої майнової шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Виконавчий комітет Луцької міської ради, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову та стягнення завданої позивачу майнової шкоди саме з Виконавчого комітету Луцької міської ради. Суд першої залишив поза увагою те, Виконавчий комітет не уповноважений визначати балансоутримувача зелених насаджень, і не був визначений Луцькою міською радою таким балансоутримувачем, відповідно є неналежним відповідачем у справі. Саме до повноважень міських рад належить визначення балансоутримувачів об`єктів благоустрою, які у свою чергу є відповідальними за охорону та утримання зелених насаджень. Дерево з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль перебувало на комунальній земельній ділянці, власником якої не є Виконавчий комітет Луцької міської ради, а Луцька міська територіальна громада в особі Луцької міської ради, яка уповноважена визначати балансоутримувачів об`єктів благоустрою. Вважає, що відповідальним за охорону зелених насаджень у м. Луцьку є Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, який є одним із виконавчих органів місцевого самоврядування, окремою юридичною особою, та має відповідати за позовом. Крім того, відповідальним за утримання прилеглої території, в межах 20 метрів від межі земельної ділянки, на якій здійснюється підприємницька діяльність, є власники таких ділянок. В даному випадку дерево знаходилося безпосередньо за парканом паркувального майданчику ТОВ «Ламікс», і саме це підприємство було зобов`язане утримувати дерево та є відповідальним за завдану шкоду. До того ж пошкодження транспортного засобу позивача сталося внаслідок складних погодних умов, тобто, непереборної сили, а тому покладення обов`язку щодо відшкодування завданої майнової шкоди на Виконавчий комітет Луцької міської ради у даному випадку відсутні.

Відзиву на апеляційну скаргу сторона позивача не подавала.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (а.с.9).

07 лютого 2024 року близько 13 год. 00 хв. за адресою: вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинська область, на належний позивачу автомобіль марки «Audi Q7» впало дерево, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Вказана обставина сторонами по справі не заперечувалася.

З наявних у матеріалах справи фототаблиць вбачається, що автомобіль знаходився на паркувальному майданчику, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить ТОВ «Ламікс». Дерево, яке впало на автомобіль позивача, знаходилося за парканом зазначеної ділянки (а.с.11, 12).

Вказану подію зареєстровано працівниками поліції в ІКС ІПНП Луцького РУП 07 лютого 2024 року (а.с.13-17).

На адвокатський запит Луцька міська рада листом від 29 лютого 2024 року повідомила, що балансоутримувач зеленого насадження, що пошкодило автомобіль, відсутній, а сама земельна ділянка, де знаходилося дерево, розташована на землях комунальної власності (а.с.18).

Згідно з висновком судового експерта Волинського НДЕКЦ МВС України від 15 березня 2024 року за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q7», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , по усуненню пошкоджень, отриманих внаслідок падіння дерева, станом на 07 лютого 2024 року, становить 260 730 грн. Розмір матеріального збитку становить 147 077 грн 17 коп. Розмір матеріального збитку визначений виходячи із вартості відновлювального ремонту, помноженого на коефіцієнт фізичного зносу автомобіля (а.с.24-29).

За проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи позивач ОСОБА_1 поніс витрати у розмірі 3 634 грн 94 коп. (а.с.22, 23).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, а також її законний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Положеннями ст. 25, ч. 7 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Пунктом 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до п. 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі.

Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Підпунктом 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що саме до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень. При цьому позивач як потерпіла особа має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що внаслідок падіння на належний йому автомобіль дерева, балансоотримувач якого відсутній, йому була завдана майнова шкода, розмір якої згідно з висновком експертизи становить 260 730 грн.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що балансоутримувач дерева, що знаходилося на земельній ділянці комунальної власності Луцької міської територіальної громади, та яке внаслідок пориву вітру впало на належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль, чим завдало йому майнової шкоди, відсутній.

Зважаючи на вищенаведені правові норми, встановлені у справі обставини та досліджені письмові докази, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 260 730 грн з Виконавчого комітету Луцької міської ради на якого законом покладена відповідальність у разі відсутності балансоутримувача, що встановлено у розглядуваному випадку, за належне утримання та ремонт об`єктів благоустрою комунальної власності.

Водночас рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до Луцької міської ради не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом у цій частині.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Колегією суддів відхиляються посилання відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідальним за утримання зелених насаджень є Департамент ЖКГ Луцької міської ради, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення про визначення його балансоутримувачем зелених насаджень, а Положення про цей департамент не містить відомостей, що воно є балансоутримувачем зелених насаджень. Зазначене Положення лише покладає на вказаний департамент обов`язок охорони зелених насаджень.

Безпідставними також є покликання відповідача про те, що на ТОВ «Ламікс» покладено обов`язок утримувати зелене насадження, яке примикає до його паркану, оскільки Правилами благоустрою м. Луцька, які затверджені рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2, не передбачено обов`язку власників земельних ділянок утримувати зелені насадження, які знаходяться поза межами належних їм земельних ділянок.

Надуманими також є твердження відповідача в апеляційній скарзі, що пошкодження належного позивачу автомобіля сталося внаслідок непереборної сили, а саме сильного вітру, оскільки такі обставини жодними належними та допустимими доказами не підтверджені. Суд у своїх висновках правильно констатував, що з наявних в матеріалах справи фотоматеріалів вбачається, що дерево, яке завдало майнову шкоду позивачу, ніким не утримувалося, не підрізалося у встановленому порядку, внаслідок чого суха його частина впала на автомобіль позивача.

Колегія суддів вважає на необхідне зазначити, що за належної організації відповідачем Виконавчим комітетом Луцької міської ради благоустрою та контролю за станом зелених насаджень, у даному випадку дерева, яке не має балансоутримувача та знаходилося на земельній ділянці комунальної власності Луцької міської територіальної громади, наслідків заподіяння шкоди можна було запобігти.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про неправильне вирішення судом першої інстанції позову не знайшли свого підтвердження. Відповідач на підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та повністю спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір по суті.

Крім того, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд першої інстанції урахувавши, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а також урахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, на підставі п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України обґрунтовано стягнув оскаржуваним рішенням суду з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Виконавчого комітету Луцької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: