Ухвала

від 29.10.2024 по справі 289/2077/24

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/2077/24

Номер провадження 2/289/977/24

УХВАЛА

29.10.2024 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного судуЖитомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просить поновити їй строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав; визначити додатковий строк для оформлення права на земельну частку (пай) та земельної ділянки; відновити та включити позивача до списку осіб, що мають право на земельну ділянку (пай), як колишнього члена ПКСП ім. Несененка та визнати за нею право на земельну частку (пай) у землі, орієнтовним розміром 3,73 умовних кадастрових гектара за рахунок земель запасу в межах території Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, яка перебуває у власності Радомишльської міської ради Житомирської області; зобов`язати вказану міську раду надати дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою (проект землеустрою) щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2024 року наведений позов залишено без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у сумі 4844,80 грн.

28 жовтня 2024 року позивач звернулась до суду з заявою про зменшення розміру вказаного судового збору до 1211,20 грн, яку обґрунтовує тим, що у неї відсутній дохід за 2023-2024 роки, що підтверджується відповідними наданими нею відомостями з податкової служби, пенсійного фонду та управління соціального захисту населення.

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, суддя вважає, що у задоволенні цієї заяви слід відмовити з наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.

У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чинерухомого майна,цінних паперів,можливості розпорядженняними беззначного погіршенняфінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, постановленій у справі №369/15742/18 (провадження №61-1640ск21).

Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, довідки з пенсійного фонду, довідку Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, довідку АТ «Ощадбанк» про відсутність відкритих рахунків в цьому банку, довідку АТ КБ «ПриватБанк» про те, що позивач не має заборгованості перед цим банком, довідку про склад сім`ї.

Однак, вищевказані надані позивачем документи не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік. Такі відомості не є достатніми доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містять достатньої інформації про майновий стан позивача, а остання може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору. Водночас, позивачем не надано суду довідку про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, відсутність банківських рахунків, документів про нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

Отже, інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, позивачем до заяви про звільнення від сплати судового збору не додано.

Позивач не надала і документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище позивача.

Згідно ж довідки Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №13/06 від 05.01.2023 позивач на обліку у Радомишльському відділі №6 не перебуває, ніяких видів допомог, пільг та субсидій не отримує, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не має статусу малозабезпеченої особи.

Отже, на даний час відсутні підстави для зменшення вищезазначеного розміру судового збору.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення, звільнення від сплати судового збору або ж зменшення його розміру.

В силу положень ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Отже, на підставі вищевикладеного суддя дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу додаткового строку для усунення вище перелічених недоліків.

Керуючись ст. ст. 136,175,185 ЦПК України, нормамиЗакону України «Про судовий збір», суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зменшення розміру судового збору, що підлягає сплаті при подачі нею позовної заяви до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай).

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай) залишити без руху,надавши позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Кириленко