Рішення від 23.10.2024 по справі 627/879/24

Справа № 627/879/24

23.10.2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої Вовк Л.В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

представника позивача, адвоката Собини П.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щіКраснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна , в особі Державної казначейської служби України , Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна , в особі Державної казначейської служби України , Харківської обласної прокуратури та просив стягнути з Держави Україна , за рахунок коштів Державного бюджету України , 446 528 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що слідчим відділом Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12018220490001343 від 31.03.2018 . 19.11.2018 позивача повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. 22.11.2018, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова, до нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 23.11.2018 прокурором Харківської місцевої прокуратруи №2 Харківської області затверджений обвинувачльний акт, який вручено позивачу та разом з реєстром матеріалів досудового розслідування направлений до Київського районного суду м. Харкова. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 30.01.2019, на підставі обвинувального акта відносно позивача, призначений судовий розгляд. 07.11.2019 позивач був переведений із військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та був зарахований до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) для подальшого проходження військової служби, що зробило неможливим його прибуття в судові засідання Київського районного суду м.Харкова та затягування розгляду справи. 04.05.2023 вироком Київського районного суду м.Харкова, який ухвалою Харківського апеляційного суду від 06.07.2023 залишений без змін , ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.185 КК України та виправдано, в зв`язку з недоведеністю , що в його діянні складу кримінального правопорушення . Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 вважає, що він незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності, а тому має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування та прокуратури, на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів, досудового розслідування, прокуратури і суду». Справа перебувала на розгляді Київського районного суду м.Харкова 4 роки 7 місяців 17 днів . Підставою звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди є систематична , тривала , протиправна бездіяльність посадових осіб відносно розслідування даного кримінального провадження та тривалість судового розгляду кримінального провадження , яка в кінцевому результаті призвела до ухвалення виправдувального вироку. Внаслідок кримінального переслідування, позивач втратив нормальні життєві зв`язки , матеріальне боагополуччя сім`ї. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях , переживаннях , завданих правоохоронними органами , незаконним обшуком , тривалістю судового процесу , втручанням в особисте життя, обізнаністю командування військової частини про наявність кримінального провадження. Позивач просить врахувати , що характер й глибина заподіяних йому страждань стосувалися його планів , побудувати кар`єру військового , тривалості перебування його під слідством і судом. Він переніс принизливі пояснення під час строкової служби та неможливість пояснити усім знайомим і товаришам по службі , що кримінальне переслідування було безпідставне . На даний час неможливо відновити свою репутацію порядної людини , для цього потрібен час не менший аніж час здійснення безпідставного кримінального переслідування.

На позовну заяву відповідач Державна казначейська служба України подав відзив , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог через подання позову до неналежного відповідача , оскільки відповідач прав позивача не порушував та держава бере участь у справі як відповідач через органи державної влади , діями якої завдано шкоду. Оскільки кошти з державного бюджету належать на праві власності державі , отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна ,як учасник цивільних відносин.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить задовольнити.

Представник відповідача Харківської обласної прокуратури у судовому засіданні позов не визнав , просить відмовити, оскільки заявлені позовні вимоги значно перевищують встановлений законом розмір відшкодування . На думку представника відповідача , розрахунок повинен здійснюватися відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», враховуючи положення ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до якої, розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, визначено на рівні 1 600 гривень.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, подав заяву заслухати справу у його відсутність, позов не визнав , просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін , дослідивши докази по справі , дійшов наступних висновків.

19.11.2018 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018220490001343 від 31.03.2018, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.11.2018, підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 21:00 до 07:00 , в межах строку досудового розслідування , на строк 1 місяць 28 днів , тобто до 19.01.2019 включно.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2023 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, визнано невинуватим та виправдано , на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України , у зв`язку недоведеністю , що в його діянні є склад кримінального правопорушенння.

06.07.2023 ухвалою Харківського апеляційного суду , виправдувальний вирок Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2023 по справі відносно ОСОБА_2 , залишений без змін.

Позивач вважає, що діями слідчих органів ГУНП в Харківській області та Харківської обласної прокуратури, йому завдано моральної шкоди, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотнезначення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону « Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду» ( далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону).

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно дост. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

У відповідності до пункту 5 статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Таким чином, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у вироку суду про визнання позивача невинним в інкримінованому йому злочині , який набрав законної сили, суд дійшов висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеного кримінального провадження та розгляду кримінального провадження, що призвели до зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зв`язків.

Суд вважає, що в результаті перебування позивача під слідством та судом йому було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі ухвалення виправдувального вироку стосовно позивача, у зв`язку з недоведеністю , що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так,статтею 56 Конституції Українипередбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17.

Позивач перебував під слідством з 19.11.2018 до 06.07.2023 (рішення апеляційної інстанції, яким виправдувальний вирок залишено без змін, як наслідок - набрання виправдувальним вироком законної сили), тому строк кримінального переслідування позивача становить 4 роки 7 місяців 17 днів .

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 20вересня 2018року усправі №686/23731/15-ц(провадження№ 14-298цс18)зроблено висновок,що моральноюшкодою визначаютьсястраждання,заподіяні громадяниновівнаслідок фізичногочи психічноговпливу,що призвелодо погіршенняабо позбавленняможливості реалізаціїним своїхзвичок ібажань,погіршення відносинз оточуючимилюдьми,інших негативнихнаслідків моральногохарактеру.У випадках,коли межівідшкодування моральноїшкоди визначаютьсяу кратномуспіввідношенні мінімальнимрозміром заробітноїплати чинеоподатковуваним мінімумомдоходів громадян,суд привирішенні цьогопитання маєвиходити зтакого розмірумінімальної заробітноїплати чинеоподатковуваного мінімумудоходів громадян,що діютьпід часрозгляду справи.Законодавець визначивмінімальний розмірморальної шкоди,виходячи зустановленого законодавствомрозміру заробітноїплати намомент розглядусправи судом,за коженмісяць перебуванняпід слідствомта судом.Тобто цейрозмір убудь-якомувипадку неможе бутизменшено,оскільки вінє гарантованиммінімумом.Але визначеннярозміру відшкодуваннязалежить відтаких чинників,як характері обсягстраждань (фізичногоболю,душевних іпсихічних стражданьтощо),яких зазнавпозивач,можливості відновленнянемайнових втрат,їх тривалість,тяжкість вимушенихзмін уйого життєвихі суспільнихстосунках,ступінь зниженняпрестижу,репутації,час тазусилля,необхідні длявідновлення попередньогостану,і самаможливість такоговідновлення унеобхідному чиповному обсязі.Тобто судповинен з`ясуватиусі доводипозивача щодообґрунтування нимяк обставинспричинення,так ірозміру моральноїшкоди,дослідити наданідокази,оцінити їхта визначитиконкретний розмірморальної шкоди,зважаючи назасади верховенстваправа,вимоги розумності,виваженості ісправедливості.

За частиною п`ятою та шостоюстатті 4 Закону № 266/94-ВРвідшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зістаттею 13 Закону № 266/94-ВРпитання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першоїстатті 12 цього Закону.Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Верховний Суд у постановах від 13 березня 2024 року у справі № 709/377/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 553/32/22 та інших виснував, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

При визначені розміру морального відшкодування суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством і судом, зокрема 4 роки 7 місяців 17 днів та виходить з того, що вказана сума є обґрунтованою компенсацією (справедливою сатисфакцією) ОСОБА_2 за душевні страждання, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього (незаконного кримінального переслідування, застосування запобіжного заходу), внаслідок якої було порушено його нормальні життєві зв`язки та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення ділової репутації.

Відповідно до статті 8Закону України«Про державнийбюджет на2024рік» встановлено у 2024 році, на час звернення позивача до суду, мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 квітня 8 000 грн, у погодинному розмірі - 48 грн .

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань їх значну тривалість 4 роки 7 місяців 17 днів , тяжкість, вимушені зміни у життєвих і суспільних стосунках позивача, вимоги розумності та справедливості, суд погоджується з розрахунком позивача та вважає стягнути з держави на користь позивача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 446 528,00 грн. ( 55 місяців х 8000 (мінімальна заробітна плата ) = 440 000 грн та 17 днів х 8 год х48 грн (мінімальна заробітна плата за 1 год) = 6528 грн .

Таким чином, мінімальний розмір моральної шкоди, який підлягає до відшкодування складає 446 528,00 грн ( 440 000 + 6528 = 446528 ) .

Враховуючи засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважає визначити розмір моральної шкоди в сумі 446 528,00 грн. Вищезазначений розмір моральної шкоди є не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не приведе до його безпідставного збагачення.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні.

Доводи відповідача Державної казначейської служби України про те, що позов пред`явлений до неналежного відповідача Державної казначейської служби України, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно із частиною другоюстатті 416 ЦПК Українита частиною першоюстатті 417 ЦПК Українивисновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов`язковим для застосування судами.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).З огляду на цей припис шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

За частиною другоюстатті 2 ЦК Україниодним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина першастатті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття170 ЦК України). За змістомстатті 173 ЦК України, яка має назву «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад»,у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

З огляду на зазначені приписи Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка самої держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21.

Органи державної влади, зокрема Державної казначейської служби України, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009, від 12 липня 2023 року у справі№ 757/31372/18-ц, від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21).

Державна казначейська служба України не є тим органом, діяннями якого позивачеві завдано моральної шкоди. Відповідачем є Держава Україна. Тому звернення ОСОБА_2 з позовом до Держави України , в особі Державної казначейської служби України , не спростовує належності відповідача Держави України у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі№ 522/2493/18, від 27.03.2024 року у справі № 593/207/22, у справі № 495/10543/21, у справі № 757/59675/19-ц.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогоуказом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України). Відповідно до частини першоїстатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, в межах заявлених позовних вимог. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з державного бюджету моральної шкоди в сумі 446528,00 грн .

Відповідно до положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючисьст. 56 Конституції України, ст. 23,1167,1176 ЦК України,Постановою пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265 , 352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України , Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 446 528 (чотириста сорок шість тисяч п`ятсот двадцять вісім ) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , РНОКПП : НОМЕР_3 ;

відповідач :Харківська обласна прокуратура, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108;

відповідач : Державна казначейська служба України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст судового рішення викладено 28.10.2024 .

Суддя: Л. В. Вовк