Постанова від 26.06.2025 по справі 627/879/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 627/879/24

Номер провадження 22-ц/818/952/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника ХОП прокурора відділу Крупської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2024 року в складі судді Масло С.П. по справі № 627/879/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позов мотивовано тим, шо 19 листопада 2018 року у межах кримінального проваджені № 12018220490001343 від 31 березня 2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

23 листопада 2018 року прокурором Харківської місцевої прокуратруи № 2 Харківської області затверджено обвинувальний акт, який разом з реєстром матеріалів досудового розслідування, направлено до Київського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018220490001343 від 31 березня 2018 року відносно позивача призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

07 листопада 2019 року позивача було переведено із військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) для подальшого проходження військової служби, що зробило неможливим його прибуття в судові засідання Київського районного суду м. Харкова та затягнуло розгляд справи.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 04 травня 2023 року, який ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року залишений без змін, його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та виправдано, в зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Вважає, що його незаконно було притягнуто до кримінальної відповідальності, у звязку з чим він має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу досудового розслідування та прокуратури. Справа перебувала на розгляді Київського районного суду м. Харкова 4 роки 7 місяців 17 днів. Внаслідок кримінального переслідування він втратив нормальні життєві зв`язки, йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та страждання, переживаннях, завданих правоохоронними органами, незаконним обшуком, тривалістю судового процесу, втручанням в особисте життя, обізнаністю командування військової частини про наявність кримінального провадження.

Можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) становить 55 місяців ? 8000 (мінімальна заробітна плата) =440 000 грн та 17 днів х 8 год. х 48 грн. (мінімальна заробітна плата за 1год.) = 6528 грн Всього 440 000+6528 = 446 528 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з держави 446 528 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

19 вересня 2024 року Державною казначейською службою України подано відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що ДКСУ є неналежним відповідачем, оскільки не порушувала права позивача. Держава бере участь у справі як відповідач через органи державної влади, діями якої завдано шкоду.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 446 528 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої у нього виникло у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.185 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. Позивач перебував під слідством та судом 55 місяців 17 днів до набрання виправдувальним вироком законної сили. При визначенні розміру компенсації морального відшкодування суд врахував обсяг заподіяної шкоди, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, тривалість перебування позивача під слідством і судом, істотність вимушених змін у його житті, принципи розумності і справедливості, а тому зробив висновок про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 446 528 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (8000 грн), встановленої законодавством на момент відшкодування.

На вказане судове рішення 15 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» Харківською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, в якій прокуратура просила зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню до 88906,66 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні розмірі моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню судом першої інстанції помилково розраховано суму відшкодування виходячи з мінімальної заробітної плати 8000 грн. Між тим, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду становить 1600 грн, а тому стягненню на користь позивача підлягає 88906,66 (1600 х 55 + (1600:30 х 17) грн.

Зміна розрахункової величини для обчислення виплат за рішенням суду не змінила суті відшкодування, яка забезпечена на рівні мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, розрахункова величина якого законом у 2024 році визначена у розмірі 1600,00 грн.

У судове засідання апеляційного суду позивач, предсавник Державної казначейської служби України не з`явились.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 26 червня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримав 23 квітня 2024 року (том 1, а.с.189);

Адвокат Собина Павло Миколайович - представник ОСОБА_1 отримав 17 квітня 2024 року в електронному кабінеті (том 1, а.с.184);

Державною казначейською службою України отримано 17 квітня 2024 року в електронному кабінеті (том 1, а.с.185).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ХОП прокурора відділу Крупську К.М., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 19 листопада 2018 року в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018220490001343 від 31 березня 2018 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 9-10).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 21:00 до 07:00 в межах строку досудового розслідування , на строк 1 місяць 28 днів , тобто до 19 січня 2019 року включно (а.с. 33-34).

23 листопада 2018 року прокурором Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.11-12).

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 04 травня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушенння (а.с.16-19, 20-32).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1статті 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що в результаті незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури він зазнав моральних страждань, які полягали в тому, що тривалий час йому доводиться захищати свої порушені права, а тому має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина 7статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність»; «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини 1статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

Норма частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але він не є граничним.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 211/2832/19 (провадження № 61-9749св23).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_2 має право на відшкодування на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди, яку слід визначити, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував: негативні наслідки, які продовжувалися для позивача внаслідок тривалого незаконного кримінального переслідування, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Позивач перебував під досудовим слідством та судом з 19 листопада 2018 року до 06 липня 2023 року, що становить 55 місяці та 17 днів, і за вказаний період знаходився у статусі підозрюваного та обвинуваченого, в судовому порядку був змушений доводити свою невинність, вказані обставини вплинули на його репутацію, що мало для нього негативні наслідки та суттєво вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалість, та керуючись вимогами розумності та справедливості, суд дійшли правильного висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, що буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01 січня 2024 року встановлено щомісячну мінімальну заробітну плату в сумі 7 100 грн, з 1 квітня 2024 року 8000 грн.

Враховуючи зазначені вимоги закону та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, проте її розмір, що підлягає стягненню станоить 444533, 33 грн, виходячи з такого розрахунку 55 місяців х 8000 грн = 440000 грн + (8000 : 30) х 17 = 4533,33 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень частини 2статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 грн, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.

Зміни до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини, визначеної будь-яким іншим законом, зокрема Законом України «Про Державний бюджет України».

До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумаченнястатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, встановлено, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000 грн.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з пунктом 1 якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Також, відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є в розумінні статей56,62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення суми моральної шкоди, що підлягає стягнеюю з 446 528 грн до 444533, 33 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 10 статті 141ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою прокуратурою сплачено 4291,45 грн (а. с. 167).

Оскільки позов задоволено частково 99,55% ((444533, 40 х 100%) : 446 528), прокуратурі має бути компенсовано за рахунок держави 19,31 грн (4291,45 (4291,45 х 99,55%)).

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2024 року змінити.

Зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з 446 528 грн 00 коп. до 444533 (чотириста сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять три) грн 33 коп.

Компенсувати Харківській обласній прокуратурі за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Мінстірв України, 19 (дев`ятнадцять) грн 31 коп. сплаченого судового збору за подану апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова