Постанова

від 24.10.2024 по справі 552/1759/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1759/19 Номер провадження 22-ц/814/597/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.В.,

представника боржника адвоката Пожидаєва В.О.,

представника заінтересованої особи - Благадир Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому в місті Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 липня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

у справі за позовом Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини

УСТАНОВИВ:

У квітні2023року ОСОБА_1 (боржнику виконавчомупровадженні)звернулась досуду іззаявою провизнання таким,що непідлягає виконаннювиконавчого листа№ 552/1759/19від 18.09.2019, виданого Київським районним судом м. Полтави у справі № 552/1759/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, за яким ОСОБА_1 зобов`язано повернути малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Заяву обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження з виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 18.09.2019 № 552/1759/19, якою зобов`язано її повернути малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, однак, виконання стало неможливим у зв`язку із істотною зміною обставин, а саме: рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року у справі № 545/2247/18 задоволено її позов до ОСОБА_2 та визначено місце проживання дитини разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 ; наразі Україна є звичайним місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , спір між сторонами підпадає під юрисдикцію судів України; на території Великої Британії дитина проживала у ранньому віці від 0 до 1,2 року. В Україні дитина проживає протягом останніх 4,7 років, спілкується українською мовою, має стале оточення - матір, дідуся та бабусю, інших родичів, педагогів та друзів у дитячому садочку; отримує медичне обслуговування в Україні; ОСОБА_2 (стягувачем, батьком дитини) не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що відсутність дитини протягом більше 4 років на території Великої Британії ніяк не позначилась напристосованості до умов проживання у цій країні, і що після такого тривалого періоду вона все ще однаково пристосована до проживання у Великій Британії; зі змісту судових рішень судів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії вбачається, що вони встановлювали юрисдикцію розглядати спір щодо дитини у кожномуокремому випадку та станом на дату прийняття відповідного судового рішення чи судового наказу. При цьому, жодним своїм судовим рішенням чи наказом суди Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії не встановили, власне, не мали таких повноважень встановлювати, що їхня юрисдикція зберігається назавжди чи на будь-який інший строк після прийняття відповідного судового рішення чи судового наказу.

06 червня 2023 року заявницею ОСОБА_1 подано додаткові письмові пояснення (а.с. 35-37 т. 7), відповідно до яких вона, як на підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню посилалась на наступні обставини, які у своїй сукупності спричиняють істотну зміну обставин та унеможливлюють виконання рішення суду: відсутність у дитини громадянства Великобританії (за даними паспортного столу Великобританії записи про видачу ОСОБА_4 ? ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , британського паспорту відсутні; заява батька дитини від 12.10.2020 про отримання паспорту для дитини відхилена 18.10.2021); неможливість видачі посвідки на повернення для дитини без наявності реєстрації дитини як громадянина Великобританії; реєстрація народження не дає їй автоматичного права на отримання британського громадянства; свідоцтво про народження дитини не може розглядатись як посвідчення особи та не може використовуватись як проїзний документ на в`їзд до Великобританії; неможливість батька дитини бути спонсором для дитини за програмою «Дім для українців» ( ОСОБА_1 зверталась до уповноважених органів Великої Британії із заявою про видачу британської візи для дитини за Програмою «Дім для українців», що була розпочата Урядом Великої Британії після початку воєнних дій в Україні. Умовою отримання візи за цією програмою є наявність спонсора громадянина Великої Британії, який може прийняти українських громадян. Вона прохала визнати спонсором батька дитини - ОСОБА_2 , однак у визнанні його спонсором було відмовлено через питання безпеки для дитини відповідно до поліцейських (державних) баз даних щодо особи ОСОБА_2 ); відсутність будь-яких судових проваджень у Великій Британії відносно дитини.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Полтави від18липня 2023року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що під час розгляду заяви судом не встановлено підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку, прохала скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що справу розглянуто судом за її відсутності та відсутності її представника, хоча її адвокат Пожидаєв В.О. направляв до суду заяву про відкладення розгляду справи через перебування у відпустці, що є поважною причиною неявки, і що не було перешкод для відкладення судом розгляду справи на іншу дату на підставі цієї заяви.

Також, зазначено, що суд першої інстанції формально підійшов до дослідження доказів у справі, неповністю з`ясував обставини, на які посилалась ОСОБА_1 , як на підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Українські органи виконавчої служби, діючи у межах формальних вимог, продовжують вживати заходів щодо примусового виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 18.09.2019 про повернення дитини, проте, питання фактичних наслідків для дитини залишається поза їх увагою. У ситуації, що склалася, надважливо розглянути обставини виконання рішення суду та інтересів дитини, не обмежуючись лише призмою формалізму та принципу обов`язковості виконання остаточного рішення суду.

Вказувала, що вона, як матір, не може поїхати із дочкою до Великої Британії та вести там звичайне життя, оскільки 27.12.2021 її було заарештовано при перетинанні кордону Великої Британії за підозрою у викраденні дитини та справа підлягає розгляду Королівською прокурорською службою, тому вона позбавлена можливості вільно жити на території Великої Британії; її можливе затримання у Великій Британії з цього приводу може призвести до розлучення із дочкою, що призведе до порушення стійкого психоемоційного зв`язку між ними, порушення інтересів дитини. Донька не розмовляє англійською, на вивчення мови та адаптацію до нового середовища їй знадобиться значний час, що також свідчить, що її повернення до Великої Британії не відповідає її інтересам.

02.11.2023, поштовим відправленням від 30.10.2023, тобто в межах встановленого апеляційним судом процесуально строку, від представника стягувача - ОСОБА_2 , адвоката Гаро Г.О., до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останні прохали відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що судом першої інстанції було належно та всебічно встановлено обставини справи, проаналізовано надані сторонами докази та враховано, що зараз існує та перебуває на примусовому виконанні чинне, законне рішення суду у справі № 552/1759/19, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язана його виконати та повернути дитину до Сполученого Королівства або передати дитину батькові.

Місцевим судом установлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/1759/19 скасовано рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 травня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії задоволено.

Визнано незаконним вивезення та утримування ОСОБА_1 на території України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути малолітню ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця її постійного проживання - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, зобов`язано ОСОБА_1 передати малолітню ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Витрати, пов`язані з поверненням малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії покладено на ОСОБА_2 .

За результатом касаційного оскарження постановою Верховного Суду від 11.12.2019 постанова Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишена без змін.

На виконання цієї постанови 28 жовтня 2019 року Київським районним судом м. Полтави було видано виконавчий лист № 552/1759/19 про зобов`язання ОСОБА_1 повернути малолітню ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця її постійного проживання - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, зобов`язати ОСОБА_1 передати малолітню ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Як встановлено місцевим судом, 13.02.2020 з примусового виконання вищевказаного вказаного виконавчого листа державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Баран С.В. було відкрите виконавче провадження № 61256278 (а.с. 138 т. 7).

Також, місцевим судом установлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили 30 березня 2023 року, у справі № 545/2247/18 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Вказаним рішенням визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 . (а.с. 4-10 т. 7)

Відмовляючи узадоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 552/1759/19 таким, що не підлягає виконанню, місцевий суд виходив з того, що під час розгляду заяви боржника судом не встановлено підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Рішення Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 552/1759/19 не виконане, дитина не повернута до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Вказане рішення ґрунтується на нормах Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, яка застосовується у відносинах між Україною та Великобританією, є чинним та підлягає до виконання і виконується відповідно до міжнародних зобов`язань України з повернення незаконно вивезених дітей до країн їх постійного проживання. Інші обставини, на які посилалась боржник у своїй заяві (відмова у видачі британського паспорту для дитини, відсутність реєстрації дитини як громадянки Великої Британії, відмова визнати ОСОБА_2 спонсором дитини згідно з програмою «Дім для українців», тощо), не перешкоджають виконанню зазначеного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно доч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 14.03.2024 у справі № 824/180/19 Верховний Суд зазначив, що підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. До матеріально-правовихпідстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 зазначено, що законодавець недав чіткоговизначення «іншихпричин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьомусловосполучення «абоз іншихпричин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частина перша статті 18 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

Не є підставою визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню тривалість здійснення виконавчого провадження, в інакшому разі право стягувача на виконання судового рішення, що набрало законної сили, було б ілюзорним.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 18.09.2019 № 552/1759/19, що набрала законної сили та не була скасована ані за результатом її касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (а.с. 75-87 т. 47), ані за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами (а.с. 122-127 т. 4), Київським районним судом м. Полтави було видано виконавчий лист № 552/1759/19 про: «Зобов`язання ОСОБА_1 повернути малолітнюдитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця її постійного проживання - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. У разіневиконання рішенняу добровільномупорядку, зобов`язати ОСОБА_1 передати малолітню ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії».

Апеляційним судом установлено, що даний виконавчий лист неодноразово перебував на примусовому виконанні (ВП № 61256278 відкрите 13.02.2020 та завершене 13.08.2021; ВП № 66953674 відкрите 28.09.2021 та наразі триває).

Так, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, в межах виконавчого провадження № 61256278 державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) рішення суду фактично виконане не було. Постановами державного виконавця від 19.01.2021, 01.02.2021, 07.04.2021 вчинення виконавчих дій неодноразово відкладалось за заявою стягувача у зв`язку із тим, що він не має змоги прибути на територію України для участі у вчиненні виконавчих дій через введений карантин COVID-19. В ході вказаного виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались виходи за адресою реєстрації боржника - АДРЕСА_1 , а саме: 15.09.2020, 28.09.2020, 22.10.2020, 15.12.2020, 28.12.2020 (а.с. 141, 142, 145, 148 т. 7), а також за іншими адресами можливого перебування ОСОБА_1 із дитиною, про що було складено відповідні Акти. Постановою державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Барана С.В. від 13.08.2021 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа). Постанову мотивовано тим, що згідно акту державного виконавця від 11.08.2021 передача від боржника ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 стягувачу ОСОБА_2 не відбулась у зв`язку з тим, що стягувач був відсутній за визначеною адресою у визначений час при проведенні виконавчих дій.

Виконавчий лист був повторно пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

28.09.2021 постановою державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження АСВП № 66953674. Примусове виконання наразі триває.

Заявниця ОСОБА_1 , як боржник за даним виконавчим документом, прохала визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню за наявності інших підстав, які не пов`язані із помилковою видачею виконавчого документа або із відсутністю обов`язку боржника.

Щодо наявності рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року у справі № 545/2247/18, на яке посилалась заявник ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі № 545/2247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, позов ОСОБА_1 було задоволено та визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 4-16 т. 7)

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 касаційну скаргу ОСОБА_2 на вказані рішення задоволено частково, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року скасовано, провадження у справі № 545/2247/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначеннямісця проживаннядитини -закрито (а.с. 100-124 т. 7)

Таким чином, рішення суду у справі № 545/2247/18, на яке посилалась заявниця ОСОБА_1 , не впливає на виконання рішення у справі № 552/1759/19 про повернення дитини до постійного місця проживання Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Щодо іншихобставин,на якіпосилалась заявник ОСОБА_1 ,як натакі,що унеможливлюютьподальше виконаннярішення судупро поверненнядитини, апеляційнийсуд зазначаєнаступне.

ОСОБА_1 вказувала на неможливість добровільного повернення нею дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії через те, що дитина немає громадянства Великобританії,а свідоцтвопро народженняне даєпідстав дляв`їзду таавтоматичного отриманнядитиною громадянства;у видачівізи дляїї в`їздуіз дитиноюдо СполученогоКоролівства ВеликоїБританії таПівнічної Ірландії за програмою «Дім для українців» їй було відмовлено через те, що батько дитини ОСОБА_2 , якого вона прохала визнати спонсором за цією програмою, не може бути визнаний таким.

З матеріалів справи апеляційним судом установлено наступне.

Згідно з відповіддю Інформаційного відділу Паспортного Столу Великобританії від 03.12.2021, наданою на звернення ОСОБА_1 (копію самого звернення не долучено до матеріалів справи), вбачається, що за результатом перевірки по реєстрам Паспортного Столу Її Величності Королеви Великобританії відсутні записи про видачу будь-якого британського паспорту за ім`ям ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хоча, 12.10.2020 заява на отримання паспорту була подана з даними дитини, але її було відхилено 18.10.2021. На час написання даного листа жодна заява на отримання паспорту для дитини не розглядається. (а.с. 46 т. 7)

Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ Великобританії від 17.05.2023, наданою на звернення ОСОБА_1 (копію самого звернення не долучено до матеріалів справи) за результатом перевірки сертифікат про присвоєння громадянства Великобританії не був виданий Женев?єві ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ніяка заява на отримання такого сертифікату не розглядається в даний момент. Це означає, що Женев?єва ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була зареєстрована, як громадянка Великої Британії. Реєстрація народження не дає Женев?єві ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автоматичного права на отримання Британського громадянства. Свідоцтво про народження не може розглядатись, як посвідчення особи та не може використовуватись, як проїзний документ на в`їзд до Великобританії. Стосовно посвідки на повернення для ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ви ( ОСОБА_1 ) не можете отримати посвідку на повернення до Великої Британії, якщо Ваша дочка ніколи не мала легального Британського паспорту. (а.с. 50 т. 7)

Згідно з відповіддю Відділу перерозподілу для віз «Дім для українців» листом № 434-9793-6724-791 від 23.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено (копію самого звернення не долучено до матеріалів справи) про те, що розгляд її заяви на проживання з ОСОБА_10 неможливий, оскільки ця особа не може бути розглянута в якості спонсора за програмою «Дім для українців» на даний момент через питання безпеки для дитини. У листі також роз`яснено ОСОБА_1 подальші кроки для пошуку нового спонсора через організацію «Надання спонсорської допомоги українцям», що є зареєстрованою благодійною організацією, яка займається підбиранням спонсорів у тісній співпраці з британським урядом. (а.с. 53 т. 7, апостильована копія відповіді долучена до апеляційної скарги, так як отримана скаржником засобами поштового зв`язку на початку серпня 2023)

Згідно з відповіддю Служби судів та трибуналів Її Величності Королеви Великобританії від 05.10.2020, наданою на звернення ОСОБА_1 (копію самого звернення не долучено до матеріалів справи) вбачається, що на день надання відповіді в суді по сімейним справам міста Портсмут немає ніяких судових справ за особами: ОСОБА_11 (а.с. 60 т. 7)

Апеляційний суд зазначає, що відмова повноважних органів Великої Британії визнати за заявою ОСОБА_1 батька дитини, ОСОБА_2 , спонсором згідно з програмою «Дім для українців» (створеною урядом Великої Британії, яка дозволяє громадянам Великої Британії спонсорувати отримання візи громадянином України та приймати його у себе в країні щонайменше на шість місяців) для ввозу дитини до Великої Британії, як місця постійного проживання, з якого вона була незаконно вивезена, - не пов`язана із виконанням судового рішення № 552/1759/19 про повернення дитини, що набрало законної сили і є обов`язковим для обох договірних держав (України та Великої Британії) відповідно до Гаазької Конвенції 1980 року.

Посилання ОСОБА_1 на можливе її переслідування у Великій Британії за фактом викрадення нею дитини також не є підставою визнавати виконавчий лист про повернення дитини до Великій Британії таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 допускається суперечливої поведінки, оскільки з одного боку погоджується сама добровільно вивезти дитину до Великої Британії на виконання рішення суду, а з іншого посилається на небезпеку для себе та можливе кримінальне переслідування у цій країні за фактом викрадення дитини, тоді як рішенням суду, що виконується, на ОСОБА_1 покладено обов`язок (у разі невиконання рішення у добровільному порядку) передати малолітню ОСОБА_4 ? ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для забезпечення повернення дитини до постійного місця проживання - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Належних доказів у справі, що повернення дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у супроводі батька буде становити небезпеку для дитини - матеріали справи не містять. Не є достатніми доказами цього наданий ОСОБА_1 лист Відділу перерозподілу для віз «Дім для українців» від 23.09.2022 (а.с. 62 т. 7) та скрін-шот з офіційного сайту Міністерства Внутрішніх справ Великобританії (а.с. 58 т. 7).

В ході апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи наступні докази: копію листа-відповіді Державної служби по стягненню аліментів Великобританії від 18.10.2023 (апостильована 16.11.2023); копію запиту до Міської ради міста Портсмут (Англія); копію листа відповіді працівника з питань реєстрації виборців від 27.10.2023 (апостильована 06.12.2023).

Поважність причин неможливості надання таких доказів до суду першої інстанції обґрунтована тим, що станом на момент розгляду судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в розпорядженні ОСОБА_1 не було доказів, які додаються до даного клопотання, як і не було відомо про обставини, викладені в них, а саме: що батько дитини не є резидентом Великобританії та фізично не проживає в цій країні. Інформація про те, що батько дитини не проживає у Великобританії і не є її резидентом, не була і не могла бути отримана ОСОБА_1 з будь-якого іншого джерела інформації, оскільки така інформація являє собою персональні дані й не розголошується уповноваженими державними органами Великобританії на запит фізичних осіб без ухвали суду. Повідомлення цих відомостей Державною службою по стягненню аліментів відбулось лише завдяки тому, що у цієї державної структури припинився обов`язок вжиття заходів зі стягнення аліментів з батька дитини з моменту, коли він перестав бути резидентом Великобританії (як вказано в листі - з 10.10.2023). Отже, листом-відповіддю Державної служби по стягненню аліментів від 18.10.2023 (апостильована 16.11.2023) ОСОБА_1 було повідомлено, що батько дитини не є «постійним резидентом» Великобританії, що означає, що він немає постійної поточної присутності у цій країні.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти і дослідити надані докази, які з об`єктивних причин не могли бути подані ОСОБА_1 до суду першої інстанції.

Так, з копії листа-відповіді Державної служби по стягненню аліментів Великобританії від 18.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , як отримувача аліментів на дитину, повідомлено, що виплати по аліментам, які вона отримувала на дитину не можуть здійснюватися, оскільки до служби були надані докази того, що пан ОСОБА_12 не являється «постійним резидентом» у Великобританії (UK). Це означає, що він не має постійної, поточної та фізичної присутності у Великобританії. За законом про захист дітей, якщо батько не класифікується, як постійний резидент країни, в них немає юридичного права виносити рішення про стягнення аліментів. Що це означає для ОСОБА_1 : юридичне зобов`язання ОСОБА_13 сплачувати поточні аліменти на дитину закінчилось 10 жовтня 2023 року. Роз`яснено, що в разі якщо наявна заборгованість невиплачені суми аліментів, які мав би сплатити Пан ОСОБА_14 перед цією датою, служба зв`яжеться з ОСОБА_1 окремо. Якщо це так, то пан ОСОБА_14 є відповідальним за ці виплати та служба може вжити спеціальні заходи щодо стягнення наступних. Якщо пан ОСОБА_14 стане постійним резидентом у майбутньому, рішення служби може змінитись. В такому випадку він буде зобов`язаний сплачувати аліменти на дитину чи дітей починаючи з дати, коли він стане резидентом. Служба надасть ОСОБА_1 більше інформації, якщо це потрібно. Тим часом, можливо пан ОСОБА_14 забажає оплачувати аліменти на дитину добровільно, безпосередньо ОСОБА_1 , без втягнення виконавчої служби. Це називається договір в середині родини. Для детальної інформації та підтримки стосовно доцільності цього напрямку для особисто Ваших сімейних обставин подзвоніть у службу підтримки «Отримання допомоги стосовно встановлення виплат по аліментам» за номером: 0800 171 2345. Також роз`яснено можливість отримати виплати по аліментам через суд, якщо є договір між Великобританією та країною в котрій проживає батько-нерезидент. Цей договір відомий, як взаємне право виконання про стягнення аліментів чи REMO. Це процес через який судові рішення про стягнення аліментів подані від імені резидентів Великобританії можуть бути зареєстровані та виконані судами чи іншими уповноваженими органами в інших країнах стосовно людей, які живуть там. Державна служба по стягненню аліментів Великобританії не приймає участі в цьому процесі. (а.с. 167-168 т. 8)

З копії листа-відповіді працівника з питань реєстрації виборців Міської ради міста Портсмут від 27.10.2023, наданого на звернення ОСОБА_1 , вбачається, що останню повідомлено, що за результатом перевірки реєстрів виборців, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не значяться зареєстрованим за адресою: 23, Бакланд Пас, місто Портсмут, РО2 7DB.

З приводу належності батьків та дитини до громадянства держави, до якої необхідно повернути дитину за рішенням суду у справі № 552/1759/19, виконавчий лист на виконання якого виконується у примусовому порядку, апеляційний суд зазначає наступне.

У постанові від 23 червня 2021 року у справі № 641/9040/19 щодо повернення дитини до постійного місця проживання Верховний Суд погодився з висновками попередніх судів, що Гаазька конвенція 1980року неставить питанняповернення дитинидо місцяпостійного проживанняв залежністьвід громадянствадитини. Ані громадянство батьків, ані громадянство дитини не має значення при вирішенні спору щодо повернення дитини до країни її постійного проживання.

З огляду на дану правову позицію, колегія суддів апеляційного суду вважає, що логічним є висновок про те, що неналежність сторін виконавчого провадження (батьків дитини) та/або самої дитини до громадянства держави, до якої за судовим рішенням зобов`язано повернути дитину, як до країни її постійного місця проживання до незаконного вивезення - не може бути підставою для визнання виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду про повернення дитини до місця постійного проживання таким, що не підлягає виконанню.

Припинення зобов`язанняПана ОСОБА_2 сплачувати поточніаліменти надитину з10жовтня 2023року заповідомленням Державноїслужби постягненню аліментівВеликобританії узв`язку ізтим,що вінне є«постійним резидентом»у Великобританії,не нівелює виконання рішення суду про повернення дитини, що набрало законної сили.

Жоден із долучених ОСОБА_1 до справи доказів не підтверджує, що за для добровільного виконання нею рішення суду про повернення дитини вона зверталась до повноважених органів України або Великої Британії з метою сприяти їй у виконанні нею свого обов`язку повернути дитину до Великої Британії.

З метою забезпечення виконання положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 затверджено Порядок виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, що додається (далі Порядок № 952).

Цей Порядок визначає механізм взаємодії органів виконавчої влади у процесі вирішення відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Конвенція) питань повернення до України або з України до іноземної держави дитини, яка незаконно вивезена (переміщена) або утримується будь-якою особою (далі - дитина), та забезпечення реалізації права доступу до дитини, якщо такі дії порушують права іншої особи на опіку (піклування) над дитиною і не містять складу злочину.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 952 фізична або юридична особа, яка має право на опіку (піклування) над дитиною (далі - заявник), може звернутисядо Мін`юстуабо центральногооргану будь-якоїіншої держави,що єСтороною Конвенції (далі - іноземний центральний орган), із заявоюпро сприянняповерненню дитини (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон).

Пунктом 11 Порядку № 952 передбачено, що примусове виконання рішення суду про зобов`язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, органами державної виконавчої служби.

Аналіз норм цього Положення дає підстави для висновку, що таку заяву до Мін`юступро сприяння поверненню дитини може бути подано у тому числі, особою, на яку покладено обов`язок за рішенням суду повернути дитину, з метою сприяння добровільно виконати таке рішення суду. Перебування рішення суду про повернення дитини на примусовому виконанні не виключає можливості боржника за виконавчим документом звернутись до Мін`юстуіз заявою про сприяння поверненню дитини за наявним судовим рішенням.

В силу повноважень Мін`юсту,визначених упункті 9Порядку №952,у разінадходження відзаявника заявипро сприянняповерненню дитиниз Українидо іноземноїдержави Мін`юст,серед іншого,повідомляє центральномуоргану іноземноїдержави та/абозаявнику проприйняте судомрішення проповернення дитини(підпункт15);отримує від територіального органу інформацію про хід виконавчого провадження і про заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про повернення дитини, та надсилає її центральному органу іноземної держави та/або заявнику (підпункт 18); інформує центральний орган іноземної держави про необхідність залучення компетентних органів іноземної держави для надання допомоги дитині та забезпечення захисту її прав після повернення (підпункт 19).

В свою чергу, Міністерство Закордонних Справ доручає на запит Мін`юсту закордонній дипломатичній установі України погодити із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та іноземним центральним органом організаційні питання, пов`язані з поверненням дитини (пункт 16 Порядку).

Заявник ОСОБА_1 , посилаючись на наявність у неї об`єктивних перешкод у добровільному вивезенні дитини до країни постійного проживання, не надала у справі доказів, що зверталась до Мін`юсту або іноземного центрального органу із відповідною заявою про сприяння поверненню дитини згідно вказаного Порядку.

Факт того, що ОСОБА_1 добровільно не виконала рішення суду про повернення дитини, не заперечується останньою.

Незалежно від вжитих боржником заходів щодо добровільного виконання, в ході здійснення примусового повернення дитини у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», боржник не звільняється від обов`язків, покладених на нього державним виконавцем.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Наступного робочогодня після закінчення даного строку виконавець перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. (ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. (ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»)

Враховуючи зазначене, передбачена вказаним Законом процедура примусового виконання рішення про повернення дитини обов`язкова, і до прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження, визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з інших підстав, ніж чітко визначені ч. 2 ст. 432 ЦПК України, на думку колегії суддів, є неможливим та буде суперечити, у даному випадку, принципу обов`язковості виконання судових рішень.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач (батько дитини) - ОСОБА_2 , зацікавлений у виконанні рішення про повернення дитини до Великої Британії та неодноразово приїжджав до України для проведення виконавчих дій. ОСОБА_1 (матір дитини, боржник у виконавчому провадженні) з різних причин не була жодного разу присутня під час проведення виконавчих дій у присутності стягувача ОСОБА_2 для особистої передачі йому дитини.

Доказів того, що фактично рішення суду про повернення дитини не може бути виконане у спосіб, зазначений у виконавчому листі (шляхом передачі малолітньої дитини батькові, ОСОБА_2 , для забезпечення повернення дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії) - ОСОБА_1 не надано у справі.

Наразі ОСОБА_2 ініційовано позов до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері (справа № 545/3933/21).

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

ОСОБА_1 посилалась на те, що фактичне виконання рішення суду № 552/1759/19 про зобов`язання повернути дитину до країни постійного місця проживання призведе до порушення інтересів дитини наразі з огляду на значний час, що минув з моменту в`їзду дитини в Україну (тривалість розгляду справи № 552/1759/19 судом, тривалість примусового виконання рішення у даній справі), протягом якого Україна стала фактичним звичайним місцем її проживання.

Апеляційний суд зазначає, що дійсно, з моменту набрання рішенням у справі № 552/1759/19 про повернення дитини законної сили (18.09.2019) та по сьогодні воно залишається невиконаним ОСОБА_1 (як боржником) ані в добровільному порядку, ані шляхом передачі дитини батькові для такого повернення. За цей час, допоки рішення суду залишається невиконаним, дитина знаходиться в Україні, приживається, іншими словами соціалізується на території країни фактичного перебування. Однак, тривалість судового та виконавчого проваджень не може бути підставою для визнання виконавчого листа, виданого на його виконання, таким, що не підлягає виконанню, якщо не вичерпано всіх заходів для його виконання.

Питання юрисдикції спору з визначення місця проживання дитини, а також питання фактичного набуття дитиною нового постійного місця проживання, яким є Україна, з огляду на час,що минувз моментув`їзду дитинив Україну,в контексті Гаазької конвенції 1996 року в межах розгляду даного провадження (на стадії виконання судового рішення про повернення дитини) - не підлягають вирішенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав визнавати виконавчий лист про повернення дитини таким, що не підлягає виконанню відповідно до ст. 432 ЦПК України, за вказаних заявницею обставин. Доводи апеляційної скарги правильності висновку місцевого суду не спростували.

Щодо доводівапеляційної скаргипро порушеннясудом першоїінстанції нормпроцесуального права.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи

Так, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. (ч. 2 ст. 223 ЦПК України)

Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявкив судовезасідання учасникасправи (йогопредставника),крім відповідача,незалежно відпричин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного суду від 17.07.2024 у справі № 554/249/23, Верховний Суд зазначив, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 перебувала в провадженні суду першої інстанції з 20.04.2023 по 18.07.2023.

Судові засідання у справі призначались на наступні дати:

02.05.2023 11:00 (представник ОСОБА_1 , адвокат Пожидаєв В.О., у дане судове засідання подав заяву про відкладення розгляду справи, а.с. 22 т. 7);

06.06.2023 15:00 (у дане судове засідання сторони не з`явились, про що серктарем складено відповідну довідку);

23.06.2023 13:00 (представник ОСОБА_1 , адвокат Пожидаєв В.О., у дане судове засідання подав заяву про відкладення розгляду справи, а.с. 74 т. 7);

18.07.2023 10:30 (представник ОСОБА_1 , адвокат Пожидаєв В.О., у дане судове засідання подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із його відпусткою відповідно до копії долученої довідки голови Ради адвокатів Полтавської області, а.с. 89 т. 7).

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторони заявника про дату, час і місце розгляду заяви. (а.с. 33, 86-87 т. 7, а.с. 31-32 т. 8)

Враховуючи належне та своєчасне повідомлення судом першої інстанції сторони заявника про розгляд заяви, неодноразове відкладення судом судових засідань за клопотанням представника заявника, а також за відсутності об`єктивної неможливості явки у судове засідання самої заявниці, розгляд місцевим судом заяви 18.07.2023 за відсутності сторони заявника не є порушенням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль