Рішення

від 28.10.2024 по справі 128/1698/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1698/24

Провадження № 2/127/2405/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості по аліментах. Свої позовні вимоги мотивував тим, що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 10 листопада 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі №128/2262/16-ц розірвано. Вказаним рішенням суду також стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (по 1/6 частки на кожну дитину), щомісячно починаючи з 06 червня 2016 року, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини, що досягла певного віку до досягнення дітьми повноліття. На примусове виконання рішення було видано виконавчий лист, на підставі якого 18 серпня 2016 року Вінницьким ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області було відкрито виконавче провадження №51973283. 17 грудня 2019 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Від шлюбу 07 лютого 2020 народився син ОСОБА_6 , та ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_7 . Позивач працював в сфері закладів громадського харчування барменом, однак, враховуючи встановлення коронавірусних обмежень Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211, позивач втратив роботу та був звільнений з роботи 01 липня 2020 року. У січні 2023 року на гостру респіраторну хворобу COVID-19 захворіла мати позивача пенсіонерка ОСОБА_8 . Насідки хвороби позивач допомагає лікувати по даний час, матері складно пересуватись і позивач надає їй фінансову допомогу. Зазначив, що з 2016 по серпень 2019 року позивач постійно та у відповідних розмірах сплачував аліменти, не маючи заборгованості. З 2019 року матеріальний та сімейний стан позивача змінився з часу прийняття рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі №128/2262/16-ц. Позивач з 2019 року частково сплачував аліменти на утримання двох дочок у зв`язку із втратою роботи, відсутністю стабільного заробітку та додаткових витратах які виникли у зв`язку із народженням ще двох дітей від повторного шлюбу. Згідно розрахунку від 12 червня 2023 року у позивача наявна заборгованість у розмірі 131988,21 грн у зв`язку із частковою сплатою аліментів, яка виникла з серпня 2019 року по 01 червня 2022 року. Зауважив, що з червня 2022 року по даний час позивач своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти, але враховуючи вказані обставини, що мають істотне значення, не має можливості сплачувати заборгованість по аліментам. Враховуючи викладене, на думку позивача, заборгованість зі сплати аліментів з серпня 2019 по 01 червня 2022 виникла не з вини позивача, а в силу об`єктивних обставин, що мають істотне значення, тому наявні підстави, передбачені ч. 2 ст. 197 СК України, для звільнення від сплати заборгованості у розмірі 131988,21 грн по виконавчому провадженню №51973283.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

02.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №68003), згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Так, відповідач зауважила, що аналізуючи дати настання обставин, на які посилається позивач, є очевидним, що з серпня 2019 року (початок припинення виплати аліментів і наростання боргу за твердженням позивача) ОСОБА_1 працював, мав постійне місце роботи, був звільнений з роботи тільки через рік, тому мав можливість виплачувати аліменти і не створювати заборгованості. Також безпідставними є посилання позивача на хворобу його матері ОСОБА_8 , яка захворіла поза часовими межами утворення заборгованості, як позивач вважає, що борг утворився по червень 2022 року, тоді як його мати захворіла 26.01.2023 року. Періоди нарахування боргу позивачем в позовній заяві не відповідають дійсним обставинам по виплаті аліментів на користь відповідача та утворення боргу в сумі 131988,21 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за період 01.08.2019 року по 30.06.2023 року, що доданий до позовної заяви позивачем вбачається, що станом на серпень 2019 року позивач вже мав заборгованість в сумі 3039,00 грн. Після звільнення з роботи 01.07.2020 року, після народження в повторному шлюбі дочки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач систематично виплачував аліменти. Тому твердження позивача, що звільнення з роботи і народження дитини в другому шлюбі не дали йому можливості вчасно сплачувати аліменти є безпідставними. Також вказала, що з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.07.2023 року утворилась заборгованість в сумі 131988,21 грн, станом на 01.06.2022 заборгованість складала 92859,21 грн, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зауважила, що доньки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перейшли на навчання до 11-ого та 9-ого класів КЗ «Вінницький ліцей №32», витрати на утримання двох дівчат в підлітковому віці є великими, тому звільнення від заборгованості по аліментах їх батька порушить право дітей мати належне матеріальне забезпечення. Також в повторному шлюбі 14.03.2020 року відповідач народила третю дочку ОСОБА_12 , яка проживає з нею. Тобто відповідач має на утриманні трьох дітей, сім`я перебуває на обліку як багатодітна, витрати відповідача на утримання дітей є великими і вона намагається забезпечити дочок всім необхідним для їх зростання та розвитку. На підставі викладеного, просила відмовити в задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, третя особа своїх пояснень не надала.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі №128/2262/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений 10.11.2007 року у виконкомі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області за актовим записом №32. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (по 1/6 частки на кожну дитину), щомісячно починаючи з 06.06.2016, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини, що досягла певного віку до досягнення дітьми повноліття.

17 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, актовий запис №583, про що Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі народилась дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Свідоцтва про народження виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 13 лютого 2020 року серія НОМЕР_2 .

Згідно Диплому кваліфікованого робітника ВН №12260647 від 16 червня 2000 року, ОСОБА_1 здобув кваліфікацію кухаря-офіціанта. 01.07.2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи бармена.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_14 народилась донька ОСОБА_7 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане 28 січня 2021 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Згідно виписки із медичної картки хворого № 540 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , остання перебувала у стаціонарі з 26.01.2023 до 27.02.2023 року з гострою респіраторною хворобою COVID-19.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №51973283 за період з 01.08.2019 року по 31.05.2023 року за виконавчим листом №128/2262/16-ц від 04.07.2019 виданого Вінницьким районним судом Вінницької області за боржником ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості станом на 31.05.2023 року становить 131988,21 грн.

Згідно довідок Комунального закладу «Вінницький ліцей №32» від 24.07.2024 року №193 та №192 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у ліцеї у 11 та 9 класах відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_8 у ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_15 про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане 18 березня 2020 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

ОСОБА_2 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей згідно посвідчення виданого 19 квітня 2021 року Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради.

Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 181СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до частин першої та другої статті 179СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Звертаючись до суду із позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з серпня 2019 року по 01 червня 2022 року, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан (народження двох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_9 сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дочки ОСОБА_7 ), змінився матеріальний стан, а саме втрата роботи 01 липня 2020 року, відсутність стабільного заробітку, а також утримання непрацездатної матері.

Відповідно до частини третьої статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі "М.С. проти України" йдеться про визначення "інтересів дитини", їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Встановлено, що ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей.

Суд вважає, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 в позовній заяві, як на підставу для ухвалення судового рішення про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів, не можуть бути підставою для задоволення зазначених позовних вимог.

Посилання позивача на відсутність стабільного заробітку, і необхідність у зв`язку із цим звільнення його від заборгованості за аліментами не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Суд звертає увагу, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів утримання ним непрацездатної матері.

Зазначене також виключає можливість ухвалення судового рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами.

Суд враховує, що обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

На основі повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 179, 181, 197 СК України, ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 223, 259, 263-265, 273280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від заборгованості по аліментах - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 35003932, місцезнаходження: вул. В. Винниченка, буд. 29, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна