Постанова

від 15.01.2025 по справі 128/1698/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/1698/24

Провадження № 22-ц/801/171/2025

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуСправа № 128/1698/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від заборгованості по аліментах,

Рішення ухвалила суддя Шаміна Ю. А.

Рішення ухвалено у м. Вінниці, без повідомлення (виклику) осіб

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2024 року,

Встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від заборгованості по аліментах, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2 , що був укладений 10 листопада 2007 року у виконкомі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 32.

Цим же рішенням стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (по 1/6 частці на кожну дитину), щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину, що досягла певного віку до досягнення дітьми повноліття.

На примусове виконання рішення суду 04 липня 2016 року виданий виконавчий лист № 128/2262/16-ц, на підставі якого 18 серпня 2016 року Вінницьким ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області було відкрито виконавче провадження № 51973283.

17 грудня 2019 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , про що Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 17 грудня 2019 року складено актовий запис № 583 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 (актовий запис № 540 від 13 лютого 2020 року, складений Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_7 , про що Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 28 січня 2021 року складено актовий запис № 266 і видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

З 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, у тому числі заборонено: роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо). Карантин відмінений лише 30 червня 2023 року.

Він за своєю освітою має диплом кваліфікованого працівника НОМЕР_4 із кваліфікацією кухар-офіціант і працював в сфері закладів громадського харчування барменом.

Враховуючи встановлення короновірусних обмежень в роботі закладів громадського харчування він втратив роботу і був звільнений з роботи 01 липня 2020 року.

26 січня 2023 року на гостру респіраторну хворобу COVID-19 із госпіталізацією у стаціонар захворіла його мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонерка. Наслідки захворювання він допомагає матері лікувати по даний час; його матері складно і важко пересуватися, вона не працює і він їй надає фінансову допомогу.

З 2016 року по 2019 рік він постійно і у відповідних розмірах сплачував аліменти, не маючи заборгованості.

З 2019 року його матеріальний і сімейний стан змінився і з цього часу він частково сплачував аліменти на утримання двох дочок у зв`язку із втратою роботи, відсутністю стабільного заробітку та додаткових витрат, які виникли у зв`язку із народженням ще двох дітей від повторного шлюбу.

Виконавча служба розрахунком від 12 червня 2023 року повідомила його про наявність заборгованості у розмірі 131988,21 грн. у зв`язку із частковою сплатою аліментів, яка виникла з серпня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З червня 2022 року по даний час він своєчасно і у повному обсязі сплачує аліменти на виконання рішення суду від 22 червня 2016 року, але враховуючи зазначені обставини, що мають істотне значення, не має можливості сплачувати заборгованість по аліментам.

Враховуючи зазначені ним обставини, що мають істотне значення: зміна сімейного і матеріального стану він частково сплачував аліменти з серпня 2019 року по 01 червня 2022 року на утримання двох доньок, тому заборгованість зі сплати аліментів за цей період виникла не з його вини, а в силу об`єктивних обставин, що мають істотне значення, тому він вважає, що наявні підстави, передбачені частиною 2 статті 197 СК України для звільнення його від сплати заборгованості у розмірі 131988,21 грн. по аліментам.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від заборгованості по аліментах, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, звільнивши його від сплати заборгованості по аліментам в сумі 131988,21 грн.

Зазначив, що на його думку рішення суду винесене із порушенням норм процесуального права та із невірним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також рішення винесене із невідповідність висновків суду обставинам справи. Оскаржуване ним рішення не відповідає вимогам законності і обґрунтованості.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними обґрунтуванню позовних вимог, викладених позивачем у його позовній заяві. Його доводи апеляційної скарги вважає обґрунтованими і вони спростовують висновки оскаржуваного рішення щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, які звелися до формальних двох абзаців.

Судом допущено порушення норм процесуального права, що виразилося в безпідставному не прийнятті викладеного ним у позові до уваги і не наданні йому належної правової оцінки, що спричинило невідповідність висновків суду обставинам справи із невірним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи і до незаконної відмови у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала на те, що суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилався позивач ОСОБА_1 в позовній заяві, як на підставу для ухвалення судового рішення про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, не можуть бути підставою для задоволення позову. Судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права для вирішення даного спору, а також вірно встановлені обставини та їх докази. Позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Тюркін О. С. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гуменюк Н. В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник третьої особи Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача і його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 і відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у справі № 128/38202/23, яке набрало законної сили 04 липня 2016 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на дітей, позов задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_9 і ОСОБА_1 , 10 листопада 2007 року у виконкомі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області за актовим записом № 32.

Після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_2 дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 ».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів (по 1/6 частці на кожну дитину), щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини, що досягла певного віку, до досягнення повноліття (а. с. 7-9).

18 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 51973283 по виконанню рішення суду про стягнення аліментів (а. с. 10).

Згідно диплома серії НОМЕР_4 , виданого 16 червня 2000 року Професійно-технічним училищем № 23 м. Вінниці, ОСОБА_1 закінчив у 2000 році професійно-технічне училище № 23 і здобув кваліфікацію кухаря-офіціанта (а. с. 13).

Згідно наказу № 1 від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 працював на посаді бармена у ФОП ОСОБА_11 , з якої звільнений згідно наказу № 7 від 01 липня 2020 року (а. с. 14).

Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 17 грудня 2019 року у Вінницькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області, актовий запис № 583, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 11).

У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вчинено актовий запис № 540 і видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 12) та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вчинено актовий запис № 266 і видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 15).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонерки, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 1 з 26 січня 2023 року по 27 лютого 2023 року з діагнозом: негоспітальна правобічна інтерстеційна пневмонія ІV кл. гр. (а. с. 16-23).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 51973283, проведеного головним державним виконавцем Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Д. Журавель, за період з 01 серпня 2019 року по 31 травня 2023 року, вбачається, що боржник ОСОБА_1 перед стягувачем ОСОБА_2 має заборгованість за аліментами в загальній сумі 131988,21 грн. станом на 31 травня 2023 року (а. с. 24, 60-71).

Згідно довідки № 193 від 24 липня 2024 року, виданої КЗ «Вінницький ліцей № 32», ОСОБА_3 , 12 травня 2008 року є ученицею 11 «б» класу та навчається у КЗ «Вінницький ліцей № 32» (а. с. 72).

Згідно довідки № 192 від 24 липня 2024 року, виданої КЗ «Вінницький ліцей № 32», ОСОБА_4 , 08 лютого 2010 року є ученицею 9 «д» класу та навчається у КЗ «Вінницький ліцей № 32» (а. с. 73).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 18 березня 2020 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (актовий запис № 929) ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_13 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_14 (а. с. 74).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_6 від 19 квітня 2021 року мати ОСОБА_2 має пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а. с. 75).

Діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , згідно довідок дитини з багатодітної сім`ї № 111381 від 21 січня 2021 року і № 111382 від 21 квітня 2021 року, відповідно, перебувають на обліку як діти з багатодітної сім`ї та мають відповідні пільги (а. с.76, 77).

Довідкою № 3561 від 17 листопада 2020 року ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» засвідчується, що ОСОБА_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 і до складу її сім`ї входять доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 78).

У задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції відмовив у зв`язку з його недоведеністю, обґрунтувавши це тим, що звернувшись до суду із позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з серпня 2019 року по 01 червня 2022 року, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан (народження двох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дочка ОСОБА_7 ); змінився матеріальний стан, а саме втрата роботи 01 липня 2020 року, відсутність стабільного заробітку, а також утримання непрацездатної матері. Проте, такі обставини для звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів, не можуть бути підставою для задоволення зазначених позовних вимог. Посилання позивача на відсутність стабільного заробітку і необхідності у зв`язку із цим звільнення його від заборгованості за аліментами не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, а також позивачем не долучено до матеріалів справи доказів утримання ним непрацездатної матері.

Такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (ч. 1). Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (ч. 2).

Із аналізу ст. 181 СК України слідує, що за відсутності домовленості між батьками про утримання дитини, право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини має той із батьків, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що платника аліментів може бути звільнено за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо він доведе суду наявність у нього тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. При цьому вказана норма права не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Крім того із аналізу вказаної норми матеріального закону слідує, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у разі обчислення органом державної виконавчої служби конкретного розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 31 травня 2023 року має заборгованість в сумі 131988,21 грн. за період з 01 серпня 2019 року по 31 травня 2023 року (а. с. 24).

У своєму позові, поданому до суду, згідно вимог пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позивач виклав обставини, якими він обґрунтував свої вимоги та зазначив докази, що підтверджують викладені обставини.

Суд першої інстанції вирішуючи даний спір встановив, що із наявних у справі доказів не можна дійти висновку про достатність наведених позивачем обставин у позовній заяві та зазначених ним доказів, для задоволення позовних вимог про звільнення від заборгованості по аліментах.

Належні, достатні і допустимі докази про обставини, які можуть бути підставою для звільнення від заборгованості по аліментах суду не надані.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, оскільки звернувшись до суду із даним позовом, позивач згідно вимог статей 12, 13, 76-81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нього підстав для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами в розумінні ст. 197 СК України.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, що виразилося в безпідставному не прийнятті викладеного у позові до уваги і не наданні йому належної правової оцінки, що спричинило невідповідність висновків суду обставинам справи із невірним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи і до незаконної відмови у задоволенні позову, апеляційним судом відхиляються, оскільки повністю спростовуються мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, даною постановою і таким.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові, а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову.

Інших доводів, що могли б ставити під сумнів законність чи обґрунтованість рішення суду першої інстанції позивачем не наведено.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав суду відповідних доказів, які підтверджують його позовні вимоги, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому судом першої інстанції у виконання вимог статті 89 ЦПК України всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо досліджені всі наявні у справі докази, надані як позивачем у підтвердження своїх вимог, так і відповідачем у заперечення цих вимог; оцінені на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності, з викладенням такої оцінки у рішенні суду, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції не встановлено невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права при вирішенні справи.

З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції не може бути скасоване.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:М. В. Матківська Судді:І. В. Міхасішин В. В. Сопрун

Повний текст судового рішення складено 15 січня 2025 року