Постанова

від 16.09.2024 по справі 757/10002/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Київ

Справа №757/10002/20-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4576/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Поліщук Н.В. , Шкоріної О.І. за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу подану ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Ільєвої Т.Г. 22 липня 2021 року у м. Києві, повний текст рішення складений 30 липня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) до Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії, за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ), ОСОБА_1 (правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та за позовом ОСОБА_1 (правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ), Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 липня 2020 року про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS») (LT) та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 вересня 2020 року №1708 та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ЗАТ «Лано Солюшенз», ТОВ «Інтернет Інвест» про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

визнати використання доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4.ua для надання послуг із створення новин та діяльності інформаційного ресурсу такими, що порушують права ОСОБА_1 , як власника відповідних знаків для товарів і послуг у класах 35, 41 МКТП та заборонити ЗАТ «Лано Солюшенз» та/або будь-яким іншим особам використовувати зазначене доменне ім`я для надання послуг зі створення новин та діяльності інформаційного ресурсу;

припинити право ЗАТ «Лано Солюшенз» на доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» переделегувати доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 як нового реєстранта.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» (свідоцтво № НОМЕР_1 від 25 березня 2008 року), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (свідоцтво № НОМЕР_2 від 10 листопада 2011 року), «ІНФОРМАЦІЯ_5» (свідоцтво НОМЕР_13 від 10 листопада 2011 року), «ІНФОРМАЦІЯ_6» (свідоцтво № НОМЕР_3 від 10 липня 2019 року), «ІНФОРМАЦІЯ_7» (свідоцтво НОМЕР_14 від 10 липня 2019 року), ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво № НОМЕР_4 від 10 липня 2019 року) в класах 35,41 МКТП. Позивач зазначає про порушення його прав ЗАТ «Лано Солюшенз», у зв`язку з наданням останнім послуг створення та публікації новин з допомогою сайту ІНФОРМАЦІЯ_4.ua та у зв`язку із реєстрацією домена ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.1-10/.

У липні 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ОСОБА_1 про припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, в якій представник Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» просив:

достроково припинити повністю дію свідоцтва України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_15 від 25 березня 2008 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо дострокового припинення дії свідоцтва на знаки для товарів і послуг НОМЕР_15 від 25 березня 2008 року;

достроково припинити повністю дію свідоцтва України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_16 від 10 листопада 2011 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо дострокового припинення дії свідоцтва на знаки для товарів і послуг НОМЕР_16 від 10 листопада 2011 року;

достроково припинити повністю дію свідоцтва України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_13 від 10 листопада 2011 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо дострокового припинення дії свідоцтва на знаки для товарів і НОМЕР_17 від 10 листопада 2011 року.

Відповідач обґрунтовує вимоги зустрічного позову тим, що він є власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг, які діють для послуг 38, 42 класів МКТП: «ІНФОРМАЦІЯ_9» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_5 від 10 грудня 2015 року; «ІНФОРМАЦІЯ_10» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_6 від 10 грудня 2015 року; «ІНФОРМАЦІЯ_4» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_7 від 12 січня 2016 року; «ІНФОРМАЦІЯ_7» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_18 від 12 січня 2016 року; «ІНФОРМАЦІЯ_11» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_8 від 12 вересня 2016 року; «ІНФОРМАЦІЯ_12» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_9 від 12 вересня 2016 року; «ІНФОРМАЦІЯ_12» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_10 від 12 вересня 2016 року; «ІНФОРМАЦІЯ_13» (словесний) за свідоцтвом № НОМЕР_19 від 10 квітня 2017 року.

ЗАТ «Лано Солюшенз» зазначає про невикористання ОСОБА_1 знаків для товарів і послуг за свідоцтвами № НОМЕР_1 від 25 березня 2008 року, № НОМЕР_2 від 10 листопада 2011 року, № НОМЕР_11 від 10 листопада 2011 року з моменту публікації відомостей про видачу відповідних свідоцтв до моменту подачі зустрічної позовної заяви у цій справі, що є підставою для застосування положень статті 198 Угоди про асоціацію та ч.4 ст.18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» про дострокове припинення дії свідоцтв /т.2 а.с.1-9/.

ОСОБА_1 звернувся до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ), Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» з ще одним позовом (справа № 757/47875/20-ц), в якому просив суд:

визнати недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 липня 2020 року про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні на ім`я УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS») (LT) для послуг 35 класу МКТП: «рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн» та послуг 38 класу МКТП: «послуги інформаційних агентств» станом на 01січня 2019 року та наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03 вересня 2020 року №1708;

зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) виключити знак «ІНФОРМАЦІЯ_7» із Переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він є власником низки свідоцтв на знаки для товарів і послуг з ключовим словом «ІНФОРМАЦІЯ_7» («ІНФОРМАЦІЯ_4») у класах 35, 41 МКТП. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується на явно недостовірних, непідтверджених та суперечливих даних щодо факторів, наявність яких є підставою для визнання знаку добре відомим. Також позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням положень ст.25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», пункту 3.2.3 Порядку визнання знака добре відомим в Україні апеляційною палатою та ст.19 Конституції /т.1 а.с.4-16/.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року об'єднано у цивільну справу № 757/10002/20-ц позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії; зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» до Мінстерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ОСОБА_1 про припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів та послуг; позов ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ), Закритого акціонерного товариства «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 липня 2020 року про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS») (LT) та наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03 вересня 2020 року №1708 та зобов`язати вчинити дії /т.4 а.с.33-35/.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення.

Зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ), ОСОБА_1 про припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів та послуг - задоволено.

Достроково припинено повністю дію Свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_15 від 25 березня 2008 року щодо всіх товарів і послуг, для яких зареєстровано знак.

Достроково припинено повністю дію Свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_16 від 10 листопада 2011 року щодо всіх товарів і послуг, для яких зареєстровано знак.

Достроково припинено повністю дію Свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_13 від 10 листопада 2011 року щодо всіх товарів і послуг, для яких зареєстровано знак.

Зобов`язано Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення свідоцтв України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_15 від 25 березня 2008 року, НОМЕР_16 від 10 листопада 2011 року та НОМЕР_13 від 10 листопада 2011 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» або іншому чинному офіційному виданні державної системи охорони інтелектуальної власності, про що видати наказ.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ), Закритого акціонерного товариства «Лано Солюшенз» про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 липня 2020 року про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS») (LT) та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 вересня 2020 року №1708 та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодився із вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд вибірково оцінив наявні в матеріалах справи докази. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд прийшов до висновку, що у ЗАТ «Лано Солюшенз» виникло право попереднього користувача відповідно до ст. 500 ЦК України, що унеможливлює заборону ОСОБА_1 - власником свідоцтва на знак для товарів і послуг вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача.

При цьому, під використанням знаку для товарів та послуг у даній ситуації суд має на увазі лише номінальне володіння правами на домен ІНФОРМАЦІЯ_4.ua без жодного іншого доказу здійснення саме ЗАТ «Лано Солюшенз» будь-якої іншої господарської діяльності з використанням знаків ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІНФОРМАЦІЯ_4). До такого висновку суд прийшов, взявши до уваги письмові докази про те, що ЗАТ «Лано Солюшенз» отримало право власності на домен ІНФОРМАЦІЯ_4.ua шляхом його неодноразового переделегування у встановленому порядку від одних до інших фізичних осіб. Однак, суд першої інстанції в судовому рішенні не згадує про письмові докази, на яких наголошував позивач, а саме про те, що ЗАТ «Лано Солюшенз» ніколи самостійно не здійснювало такої діяльності, як публікація текстів, новин, діяльність репортерів, хронометраж спортивних подій, розміщення фото, реклами, а лише було номінальним власником домена та орендодавцем площ на сайті. Всю діяльність з інформаційного наповнення сайту здійснювали треті особи (ГО «Агентство вільної інформації», ТзОВ «Рекламний центр «Технологія») на підставі відповідних оплатних договорів оренди площ на сайті. Про ці договори в судовому рішенні не згадується взагалі, хоча копії таких є в матеріалах справи. Відтак, суд в оскаржуваному рішенні прийшов до безпідставного висновку як про те, що у ЗАТ «Лано Солюшенз» виникло право попереднього користувача, так і про те, що Апеляційна палата Міністерства економічного розвитку і торгівлі України правомірно визнала добре відомим знак «ІНФОРМАЦІЯ_7» на користь ЗАТ «Лано Солюшенз».

Вказує, що в матеріалах даної справи, як і в матеріалах, які подавалися до Апеляційної палати Мінекономрозвитку з метою визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні на ім`я УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS») для послуг 35 класу МКТП: «рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн» та послуг 38 класу МКТП: «послуги інформаційних агентств» немає жодного доказу про те, що ЗАТ «Лано Солюшенз» надає чи коли-небудь надавав зазначені послуги.

Також зазначає, що ні з ГО «Агентство вільної інформації», ні з ТзОВ «Рекламний центр «Технологія» жодні ліцензійні договори збоку ЗАТ «Лано Солюшенз» також не укладались, хоча торгові марки використовувались останніми в комерційних цілях, однак суд першої інстанції розцінив діяльність цих юридичних осіб і як попереднє користування знаком, і як підставу для визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим на користь ЗАТ «Лано Солюшенз».

Таким чином, за аналогічних обставин суд першої інстанції приймає докази, надані ЗАТ «Лано Солюшенз» та відхиляє надані ОСОБА_1 , в зв`язку з чим приходить до діаметрально протилежних висновків про використання знаку однією стороною та невикористання іншою. При цьому суд першої інстанції взагалі не мотивував, чому він відхиляє аргументи позивача ОСОБА_1 , на яких ґрунтувався його позов про визнання недійсним рішення Апеляційної палати.

Зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджено витребуваного ухвалою письмового доказу - заяву від 12 червня 2020 року № 120620-1 головного редактора інтернет-порталу «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_4 до апеляційної палати Мінекономіки про визнання знака «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні на ім`я заявника, який має значення для об`єктивного розгляду справи, чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 43, ст.ст. 89, 229, п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Також вказує на те, що судом в підготовчому засіданні безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про виклик та допит свідка, у зв`язку з чим позивача позбавлено можливості на отримання доказів, що мають важливе значення для справи. Суд не звернув увагу на недотримання відповідачем - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України обов`язку надати відповідь на запитання як свідку в порядку ст. 93 ЦПК України, у зв`язку з чим не було отримано інформації, що мала важливе значення для об`єктивного розгляду справи.

Судом взагалі не з`ясовувалось питання щодо необхідності залучення до справи інших осіб (порушення вимог ч. 3 ст. 53 ЦПК України), хоча з матеріалів справи вбачалося, що рішення суду може вплинути на їхні права та обов`язки.

На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ЗАТ «Лано Солюшенз» відмовити. Судові витрати покласти на відповідачів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ЗАТ «Лано Солюшенз» вказує на те, що використання знаку для товарів та послуг повинно здійснюватись безпосередньо власником, або іншою особою, яка має дозвіл на її використання, яким згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» може бути ліцензійний договір чи договір про передачу права власності на торгівельну марку. До матеріалів справи ОСОБА_1 приєднав лише лист-погодження та копії листів ГО «ІА «ІНФОРМАЦІЯ_7» для підтвердження використання ним знаків для товарів і послуг за свідоцтвами НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_13. Також вказують на те, що ОСОБА_1 вводить суд в оману, коли зазначає про те, що судом не досліджено витребуваний у Мінекономіки доказ - заяву від 12 червня 2020 року № 120620-1, оскільки його дослідження відбулося у судовому засіданні 22 липня 2021 року, в тому числі за участі представника ОСОБА_1 . Крім того, представник УКРПАТЕНТУ повідомила, що така заява була прийнята та лише вказана в переліку документів заявника, однак не була покладена до жодного фактору, передбаченого ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

За таких обставин, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення /т.8 а.с.174-177/.

У відзиві на апеляційну скаргу представник УКРПАТЕНТУ вказувало на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права і при повному з`ясуванні обставин справи. Зазначає, що рішення Апеляційної палати прийнято у повній відповідності до ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності, норми ст. 25 Закону від 11 грудня 2019 року та Порядку визнання знака добре відомим в Україні апеляційною палатою. Також зазначає, що всі письмові докази були досліджені судом першої інстанції за участі представника ОСОБА_1 , який не надав жодних пояснень з приводу письмового доказу заяви від 12 червня 2020 року № 120620-1, не надав обґрунтувань, яким чином ця заява впливає або спростовує висновки колегії Апеляційної палати. Також зазначає, що жодних заяв та клопотань про залучення заінтересованих осіб від сторін у справі не надходило. Також вказує, що у справах про дострокове припинення дії свідоцтва на торгівельну марку, обов`язок доведення факту її використання покладений на власника відповідного свідоцтва. , однак ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів використання ним, як власником об`єктів права інтелектуальної власності знаків для товарів і послуг за вказаними свідоцтвами безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей.

За таких обставин, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення /т.8 а.с.195-205/.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року /т.8 а.с.171/.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року справу було призначено до розгляду в судовому засіданні /т.8 а.с.221/.

20 червня 2022 року представник позивача - адвокат Костинчук П.М. повідомив апеляційний суд про те, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого була надана копія свідоцтва про смерть НОМЕР_12 виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16 травня 2022 року /т.9 а.с.2-4/.

На запит Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надало копію актового запису №10531 від 16 травня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.9 а.с.10-11/.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року було зупинено провадження у справі до вступу у справу правонаступника позивача /т.9 а.с.22-24/.

01 травня 2024 року надійшла заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про їх вступ в якості правонаступників позивача, так як згідно з довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Приз С.В. від 15 травня 2023 року вони є спадкоємцями, що прийняли спадщину /т.9 а.с.56-63/.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року поновлено провадження у справі, залучено правонаступників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , також залучено правонаступника відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) - Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) /т.9 а.с.65-66/.

Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувала доводи апеляційної скарги позивача, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін /т.9 а.с.73-84/.

24 травня 2024 року до суду звернувся представник правонаступників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Яцишин А.В. з клопотанням про відкладення розгляду справи призначеного на 27 травня 2024 року, яке обґрунтовано тим, що договір на надання правової допомоги був укладений 21 травня 2024 року, а тому представник не в повній мірі ознайомлений з матеріалами справи. На підтвердження підстав представництва суду були надані копії: договору № 21/05-24 від 21 травня 2024 року укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Яцишиним А.В., ордеру виданого на його підставі № 1284230 від 24 травня 2024 року, договору № 21/05-24-1 від 21 травня 2024 року укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Яцишиним А.В., ордеру виданого на його підставі № 1284229 від 24 травня 2024 року /т.9 а.с.91-99/.

Ухвалою Київського апеляційного суду постановленою усно та занесеною до протоколу судового засідання від 27 травня 2024 року, клопотання задоволено з метою додержання прав всіх учасників справи /т.9 а.с.106-108/.

01 липня 2024 року справа була знята з розгляду у зв`язку з оголошення повітряної тривоги /т.9 а.с.122/.

Про судове засідання призначене на 15 липня 2024 року правонаступники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлялись через представника - адвоката Яцишина А.В. на зазначену ним електронну адресу через систему «Електронний суд» і за даними звіту сформованого цією системою лист доставлено /т.9 а.с.124,125,128/.

В судове засідання 15 липня 2024 року правонаступники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та/або їх представник - адвокат Яцишин А.В. не з`явились. Ухвалою Київського апеляційного суду постановленою усно та занесеною до протоколу судового засідання розгляд справи відкладено для здійснення повторного повідомлення сторони позивача /т.9 а.с.136-137/.

Про судове засідання призначене на 16 вересня 2024 року правонаступники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлялись через представника - адвоката Яцишин А.В. на зазначену ним електронну адресу через систему «Електронний суд» і за даними звіту сформованого цією системою лист доставлено /т.9 а.с.139,142,143/.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Таким чином правонаступника позивача у справі повідомлені про час та місце розгляду справи в порядку визначеному процесуальним законом, в судове засіданні повторно не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Тому керуючись положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні представники відповідача ЗАТ «Лано Солюшенс» - адвокат Освітня Л.В. та адвокат Павленко М.В., а також представник правонаступника відповідача УКНОІВІ - Козелецька Н.О. заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримали доводи наведені ними у відзивах, просили апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 був власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг:

§ свідоцтво № НОМЕР_1 від 25 березня 2008 року, заявка m20071051 від 26 червня 2007 року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_3» для 35,41 класів МКТП /т.1 а.с.11-12, т.1А а.с.17-18/;

§ свідоцтво НОМЕР_16 від 10 листопада 2011 року, заявка m201018829 від 01 грудня 2010 року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_4» для 35,41 класів МКТП /т.1 а.с.13-14, т.1А а.с.19-20/;

§ свідоцтво НОМЕР_13 від 10 листопада 2011 року, заявка m201018830 від 01 грудня 2010 року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_5» для 35,41 класів МКТП /т.1 а.с.15-16, т.1А а.с.21-22/;

§ свідоцтво №261275 від 10 липня 2019 року, заявка m201718062 від 15 серпня 2017року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_6» для 35,41 класів МКТП /т.1 а.с.17-18, т.1А а.с.23-27/;

§ свідоцтво НОМЕР_14 від 10 липня 2019 року, заявка m201718063 від 15 серпня 2017року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_7», для 35,41 класів МКТП /т.1 а.с.19-20, т.1А а.с.28-29/;

§ свідоцтво НОМЕР_20 від 10 липня 2019 року, заявка m201718066 від 15 серпня 2017 року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_8» для 35,41 класів МКТП /т.1 а.с.22-24, т.1А а.с.30-32/.

З електронного листування між позивачем ОСОБА_1 та адресатом HOSTiQ.ua вбачається, що позивач в 2017 році звертався із замовленням на реєстрацію домену ІНФОРМАЦІЯ_2, проте реєстрація не була проведена, так як позивач не повідомив варіант заміни домену /т.1 а.с.25-29, т.2 а.с.116-131/.

З листа ТОВ «Інтернет Інвест» № 97 від 17 вересня 2019 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 була надана інформація про реєстрацію домена ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_7 та вказано, що не мають повноважень щодо проведення експертизи або вирішення будь-яким чином питань щодо порушення прав третіх осіб /т.1 а.с.34/.

Зі скріншотів наданих позивачем вбачається, що домен ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований інтернет-службою imena.ua, тобто ТОВ «Інтернет Інвест» /т.1 а.с.36,39/.

А даними електронного ресурсу htpp://uk.wikipedia.org/wiki «ІНФОРМАЦІЯ_7 - один з провідних українських новинних інтернет-порталів. Заснований 2004 року. Центральний офіс міститься в м. Києві за адресою вул. Тургенівська,19-в, 3 поверх. Засновник: ОСОБА_1, шеф редактор - ОСОБА_5 ». /т.1 а.с.40/

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб`єкта інформаційної діяльності серія КВ № 584-446Р виданого Міністерством юстиції України 11 грудня 2017 року засновниками Громадської організації «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7» є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 /т.1 а.с.41, т.3 а.с.227, т.1А а.с.34/. Рішенням №1713064600699 від 27 жовтня 2017 року зазначену громадську організацію включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій /т.3 а.с.227а/. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 25 листопада 2019 року Янівська Г.Я. є керівником Громадської організації «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7» /т.3 а.с.227/.

Рішенням Громадської організації «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7»№1 від 22 березня 2019 року ОСОБА_1 прийнято в члени ГО «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7» /т.3 а.с.229в/.

22 березня 2019 року складено лист-погодження, згідно змісту якого ОСОБА_1 надає згоду на використання знаків для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_4» (зареєстровані в Україні, що підтверджується Свідоцтвом № НОМЕР_1 від 25 березня 2008 року, Свідоцтвами № НОМЕР_2 та № НОМЕР_11 від 10 листопада 2011 року) /т.3 а.с.229г/.

Рішенням Апеляційної Палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 грудня 2019 року відмовлено Громадській організації «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7» у задоволенні заперечень та залишено чинним рішення Мінекономрозвитку від 19 липня 2019 року про відмову в реєстрації знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4.UA» за заявкою № m201718067/т.2 а.с.17-21/.

Громадська організація «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7» в листі № 02-06/20 від 04 червня 2020 року повідомила, що не може надати інформацію про використання ними знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, НОМЕР_13 при здійсненні рекламної діяльності, пов`язаної з послугами 35 та 41 класів МКТП /т.2 а.с.15/.

За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства наведеними в листі від 18 травня 2020 року у них відсутня інформація про надання дозволу (видачі ліцензії) на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_15, № НОМЕР_2, НОМЕР_13 власниками яких ОСОБА_1 /т.2 а.с.13-14/.

Громадська спілка «Асоціація операторів зовнішньої реклами України» в листі №26/05-1 від 26 травня 2020 року вказала, що Громадська організація «Інформаційне агентство «ІНФОРМАЦІЯ_7» не є і не була членом громадської спілки «Асоціація операторів зовнішньої реклами України», а тому Асоціація не володіє інформацією про факти використання чи невикористання цією особою знаків для товарів і послуг /т.2 а.с.16/.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Янівською Г.В. 08 жовтня 2020 року був складений протокол огляду веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7», адреса якого http://www.ІНФОРМАЦІЯ_4.uaстаном на 18 березня 2011 року у веб-архіві The Wayback Machine. Встановлено існування зазначеного веб-сайту та використання у ньому графічного елементу «ІНФОРМАЦІЯ_7» /т.3 а.с.148-177/.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Янівською Г.В. 08 жовтня 2020 року був складений протокол огляду веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_14», адреса якого http://www.ІНФОРМАЦІЯ_15 станом на 29 листопада 2019 року у веб-архіві The WaybackMachine. Встановлення існування публікації, яка містить фрагмент на російський мові про те, що ОСОБА_1 був засновником інтернет-порталу «ІНФОРМАЦІЯ_10» /т.3 а.с.178-187/.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Янівською Г.В. 08 жовтня 2020 року був складений протокол огляду веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_14», адреса якого http://www.ІНФОРМАЦІЯ_15 станом на 08 жовтня 2020 року. Встановлення існування публікації, яка містить фрагмент на російський мові про те, що інтернет-портал «ІНФОРМАЦІЯ_10» був заснований в 2004 році і його головним редактором є журналіст ОСОБА_5 /т.3 а.с.188-199/.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Янівською Г.В. 29 жовтня 2020 року був складений протокол огляду веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7», адреса якого http://www.ІНФОРМАЦІЯ_4.ua станом на 10 жовтня 2010 року у веб-архіві The Wayback Machine. Встановлено існування зазначеного веб-сайту та використання у ньому графічного елементу «ІНФОРМАЦІЯ_7» /т.3 а.с.232б-239и/.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Янівською Г.В. 29 жовтня 2020 року був складений протокол огляду веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7», адреса якого http://www.ІНФОРМАЦІЯ_4.ua станом на 18 березня 2011 року у веб-архіві The Wayback Machine. Встановлено існування зазначеного веб-сайту та використання у ньому графічного елементу «ІНФОРМАЦІЯ_7» /т.3 а.с. 139д-242д /.

З листа ТОВ «Інтернет Інвест» № 828 від 04 серпня 2015 року вбачається що власником домену ІНФОРМАЦІЯ_4.uaз моменту його реєстрації 31 серпня 2004 року був ОСОБА_8 до передання прав на домен 03 квітня 2007 року іншій особі /т.1 а.с.126, т.2 а.с.11/.

23 червня 2010 року на підставі заяви ОСОБА_4 права володіння доменом ІНФОРМАЦІЯ_4.uaбули передані ОСОБА_9 /т.3 а.с.29/.

29 січня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_10 права володіння доменом ІНФОРМАЦІЯ_4.uaбули передані ЗАТ «Лано Солюшенс» (UAB «Lano Solutions») /т.3 а.с.30/.

З листа ТОВ «Інтернет Інвест» № 003 від 13 лютого 2020 року вбачається, що UAB «Lano Solutions» здійснював оплату та був реєстратором доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_4.ua» з моменту отримання прав на нього згідно із заявою від 29 січня 2015 року і продовжує ним залишатися /т.1 а.с.127, т.2 а.с.12/.

ЗАТ «Лано Солюшенс» є власником свідоцтв на знаки для товарів послуг:

§ свідоцтво № НОМЕР_6 від 10 грудня 2015 року, заявка m201512930 від 07 серпня 2015 року, торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_10» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.128, т.4 а.с.84/;

§ свідоцтво № НОМЕР_5 від 10 грудня 2015 року, заявка m201512931 від 07 серпня 2015 року, торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_9» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.128, т.4 а.с.85/;

§ свідоцтво № НОМЕР_7 від 12 січня 2016 року, заявка m201513666 від 18 серпня 2015 року , торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_4» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.128, т.4 а.с.86/;

§ свідоцтво № НОМЕР_18 від 12 січня 2016 року, заявка m201513668 від 18 серпня 2015 року, торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_7» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.128, т.4 а.с.87/;

§ свідоцтво № НОМЕР_8 від 12 вересня 2016 року, заявка m201606957 від 01 квітня 2016 року, торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_11» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.128-129, т.4 а.с.88-90/;

§ свідоцтво № НОМЕР_9 від 12 вересня 2016 року, заявка m201606958 від 01 квітня 2016 року, торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_12» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.129, т.4 а.с.91-93/;

§ свідоцтво № НОМЕР_10 від 12 вересня 2016 року, заявка m201606959 від 01 квітня 2016 року, торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_12» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.129, т.4 а.с.84-96/;

§ свідоцтво № НОМЕР_19 від 10 квітня 2017 року, заявка m2010960 від 01 квітня 2016 року, торгівель марка «ІНФОРМАЦІЯ_9» для 38, 42 класів МКТП /т.1 а.с.130, т.4 а.с.97-98/.

Представником відповідача ЗАТ «Лано Солюшенс» - адвокатом Освітньою Л.В. 26 червня 2020 року був складений протокол огляду веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7», адреса якого http://www.ІНФОРМАЦІЯ_4.ua станом на 10 жовтня 2004 року у веб-архіві TheWayback Machine. Встановлено існування зазначеного веб-сайту та використання у ньому графічного елементу «ІНФОРМАЦІЯ_7» /т.1 а.с.131-190, т.2 а.с.24-86/.

Рішенням Апеляційної палати Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 15 липня 2020 року, затвердженим Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1708 від 03 вересня 2020 року знак «ІНФОРМАЦІЯ_7» визнано добре відомим в Україні стосовно УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS» - закрите акціонерне товариство Литовської республіки) станом на 01 січня 2019 року. З тексту вказаного рішення вбачається, що в якості доказів та на підтвердження доводів про добру відомість в Україні знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» заявником було представлено понад 50 документів, яким Апеляційна палата надала оцінку та дійшла висновку про те, що цей знак на заявлену дату отримав визнання у відповідному секторі суспільства, що є доведеним факт тривалого використання та просування знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» відносно послуг 35 класу МКТП: «рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн» та послуг 38 класу МКТП: «послуги інформаційних агентств» станом на 01 січня 2019 року, що заявник здійснює необхідні заходи, пов`язані із забезпеченням правової охорони заявленого знаку в Україні, що ринкова вартість об`єктів інтелектуальної власності, що разом складають цілісний бренд «ІНФОРМАЦІЯ_7», у вигляді знаків для товарів і послуг і Інтернет-порталу «ІНФОРМАЦІЯ_4.ua» є значною /т.3 а.с.14-27, т.1А а.с.35-49/. Датою публікації вказаного рішення за даними БД «відомості про добре відомі знаки в Україні» є 25 вересня 2020 року /т.3 а.с.28/.

Матеріали справи містять копії документів, що були представлені ЗАТ «Лано Солюшенс» на розгляд Апеляційної палати Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства /т.4 а.с.76-286, т.5 а.с.101-т.8 а.с.47/.

Міжнародне законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 4 (В) Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» від 20 березня 1883 року (набуття чинності для України: 25 грудня 1991 рік)права, набуті третіми особами до дня першої заявки, що є підставою для права пріоритету, зберігаються відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни Союзу.

Відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» Країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.

Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п`яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака.

Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи таких, що використовуються недобросовісно.

Згідно зі статтею 198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію) сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п`ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п`ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв`язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

Національне законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 418 цього Кодексу до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 426 ЦК України, способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та іншим законом.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК).

Відповідно до п.п.1 та 2 ч.1 ст.495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в т.ч. забороняти таке використання.

Згідно ст.500 ЦК України передбачено, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні, є Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Стаття1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» дає визначення знаку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, та доменного імені як імені, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака (п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Відповідно до п.5 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Відповідно до п.6 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.

Відповідно до частин 8 та 9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на торговельну марку і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Згідно з п. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст.16 цього закону, в т.ч. вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.

Згідно ст.1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» власником веб-сайту є реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. Власник веб-сайту є особою, яка встановлює порядок і умови використання веб-сайту.

Відповідно до п. 3.2. Правил домену .UA приватні доменні імена другого рівня в домені .UA делегуються виключно у разі, якщо відповідне доменне ім`я повністю, або його компонент другого рівня (до знака «.», але не включаючи цей знак), за написанням співпадає із Знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту. Термін «Знак» відповідно до п.1.6. Правил домену .UA означає словесний знак для товарів та послуг, на який центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності видане свідоцтво України на знак для товарів та послуг, або такий, що одержав правову охорону на території України згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків, або, в разі, якщо такий зареєстрований знак для товарів та послуг складається з тексту та інших позначень, - його словесну частину, яка сама є об`єктом правової охорони.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні.

При визначенні того, чи є торговельна марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: ступінь відомості чи визнання торговельної марки у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання торговельної марки; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування торговельної марки, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких торговельна марка застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію торговельної марки за умови, що торговельна марка використовується чи є визнаною; свідчення успішного відстоювання прав на торговельну марку, зокрема територія, на якій торговельну марку визнано добре відомою компетентними органами; цінність, що асоціюється з торговельною маркою.

Порядок визнання Апеляційною палатою торговельної марки добре відомою в Україні встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. За подання заяви про визнання торговельної марки добре відомою сплачується збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання торговельної марки добре відомою в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.

У разі визнання торговельної марки добре відомою в судовому порядку особа, торговельна марка якої визнана добре відомою, інформує НОІВ про таке рішення.

Відомості про добре відомі торговельні марки, визнані такими Апеляційною палатою або судом, вносяться НОІВ до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та публікуються в Бюлетені. Перелік добре відомих в Україні торговельних марок має інформаційний характер, є загальнодоступним і оприлюднюється на офіційному веб-сайті НОІВ.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Мотиви і висновки апеляційного суду.

З наведених обставин справи вбачається, право первісного позивача ОСОБА_1 , за захистом якого він звернувся до суду обґрунтовано ним тим, що відповідач ЗАТ «Лано Солюшенс» використовує в мережі Інтернет у назві доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4.ua словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4.», яке є складовою частиною зареєстрованих позивачем знаків для товарів і послуг, без отримання його згоди.

Судом встановлено, що доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_4.ua, яке використовується для веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7» зареєстровано 31 серпня 2004 року. Реєстрантами доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4.ua були ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та з 29 січня 2015 року - ЗАТ «Лано Солюшенз». Реєстратором доменних імен та реєстрантами дотримано порядку переделегування доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4.ua.

Таким чином позначення ІНФОРМАЦІЯ_4.ua у доменному імені та на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» використовується його власниками з жовтня 2004 року.

Позивач ОСОБА_1 був власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг: «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 25 березня 2008 року, заявка m20071051 від 26 червня 2007 року; «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом № НОМЕР_2 від 10 листопада 2011 року, заявка m201018829 від 01 грудня 2010 року; «ІНФОРМАЦІЯ_5» за свідоцтвом НОМЕР_13 від 10 листопада 2011 року, заявка m201018830 від 01 грудня 2010 року; «ІНФОРМАЦІЯ_6» за свідоцтвом № НОМЕР_3 від 10 липня 2019 року, заявка m201718062 від 15 серпня 2017 року; «ІНФОРМАЦІЯ_7» за свідоцтвом НОМЕР_14 від 10 липня 2019 року, заявка m201718063 від 15 серпня 2017 року; «ІНФОРМАЦІЯ_8» за свідоцтвом № НОМЕР_4 від 10 липня 2019 року, заявка m201718066 від 15 серпня 2017 року. Вказане свідчить про те, що правова охорона його прав на вказані позначення почала діяти з 26 червня 2007 року, з 01 грудня 2010 року та з 15 серпня 2017 року.

Таким чином позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_7» використовувалось його власниками до дати подання заявки позивачем.

На законодавчому рівні, зокрема, у положеннях ст. 500 ЦК України, визначено випадки добросовісного використання торговельної марки: фактичний користувач того чи іншого незареєстрованого позначення має право в подальшому продовжувати використання свого позначення і після реєстрації такого позначення як торговельної марки іншою особою, без її дозволу і безоплатно. Вказане нормативне правило охороняє права попереднього користувача на всіх стадіях: від дати подання заявки на реєстрацію, заявлення пріоритету - першості у поданні заявки, до видачі свідоцтва на його використання, та після його видачі.

А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що на підставі положень ст. 500 ЦК України виникло право попереднього користувача, яке в порядку правонаступництва має ЗАТ «Лано Солюшенз». Вказане у свою чергу унеможливлює заборону ОСОБА_1 - власником свідоцтва на знаки для товарів і послуг вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача.

Отже, на підставі викладених у заявах по суті справи аргументів і оцінки наданих сторонами доказів, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про недоведеність і необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ЗАТ «Лано Солюшенз» припинити порушення його прав на знаки для товарів та послуг та заборону використовувати доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_4.ua та зобов`язання ТОВ «Інтернет Інвест» переделегувати доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 .

Разом з цим при запереченні проти вимог зустрічного позову позивач ОСОБА_1 фактично зазначав про використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_11 в найменуванні і діловій документації ГО «ІА «ІНФОРМАЦІЯ_7» та посилався на зв`язок з сайтом ІНФОРМАЦІЯ_7 для обґрунтування використання згаданих знаків з моменту їх реєстрації до 2015 року на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4.ua. Вказану позицію слід визнати досить суперечливою, з огляду на вимоги первісного позову. До того ж за даними наявними в матеріалах справи ОСОБА_1 був прийнятий у члени вказаної громадської спілки лише в березні 2019 року і в березні 2019 року ним був виданий лист-погодження на використання належних йому торговельних марок. Проте вказаний лист-погодження, як вірно вказав суд першої інстанції, не є ліцензійним договором в розумінні Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а тому вказаний лист не може бути належним та допустимим доказом надання дозволу на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_11 .

Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги і копії вхідної ділової документації ГО «ІА «ІНФОРМАЦІЯ_7» як неналежні та недопустимі докази використання ОСОБА_1 оспорюваних знаків для товарів і послуг.

Копія доповідної записки ОСОБА_11 «Розвиток бюджету проекту ІНФОРМАЦІЯ_7 і дефіцит бюджету проекту» не містить дати її створення, її зміст не містить відомостей про період часу, якого стосується складена доповідь, все означене унеможливлює на підставі такого документу встановити дійсні обставини справи. У доповідній записці відсутня інформація щодо обставин використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_11 безперервно протягом п`яти років. А тому вказаний документ також не є належним і допустимим доказом у справі.

В проміжок часу з 26 червня 2007 року (дата подання першої заявки на реєстрацію торгівельної марки) і до дати подання зустрічного позову відсутнє документальне підтвердження передання ОСОБА_1 прав на використання торгівельних марок цій організації та/або наявність спору щодо цього.

Таким чином слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем ОСОБА_1 не було надано належних, допустимих та достатніх доказів використання ним, як власником об`єктів права інтелектуальної власності знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_11 безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтв або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, в тому числі, безперервно протягом п`яти років до дати звернення позивача ЗАТ «Лано Солюшенз» з даним позовом до суду, тобто до 08 липня 2020 року

ЗАТ «Лано Солюшенз» також звернувся до суду з вимогою зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтв України НОМЕР_21, НОМЕР_2, НОМЕР_11, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Судом враховано, що 12 квітня 2021 року у справі №757/10002/20-ц за зустрічною позовною заявою ЗАТ «Лано Солюшенз» здійснено заміну відповідача Міністерство економіки, торгівлі та сільського господарства України на його правонаступника Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ)

За наведених обставин, у зв`язку з задоволенням вимог про дострокове припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_21, НОМЕР_2, НОМЕР_11, позовні вимоги позивача про зобов`язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо припинення дії свідоцтв України НОМЕР_21, НОМЕР_2, НОМЕР_11, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність», підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 липня 2020 року про визнання знаку «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні, апеляційний суд виходить з наступного.

Рішенням Апеляційної палати Мінекономіки від 15 липня 2020 року, затвердженим Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1708 від 03 вересня 2020 року знак «ІНФОРМАЦІЯ_7» визнано добре відомим в Україні стосовно УАБ «ЛАНО СОЛЮШЕНЗ» (UAB «LANO SOLUTIONS») (LT) станом на 01 січня 2019 року. Матеріали справи містять повний пакет документів на підставі яких компетентним органом прийнято вказане рішення. При визначенні знака «ІНФОРМАЦІЯ_7» добре відомим в Україні колегією Апеляційної палати були визнані доречними і розглянуті п`ять факторів, визначених ст.25 Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Натомість стороною позивача не було надано доказів на спростування документів, що стали підставою для прийняття вказаного рішення. Посилання сторони позивача на порушення його прав як власника свідоцтв, з огляду на встановлені відсутність підстав для задоволення вимог первісного позову про припинення порушення прав інтелектуальної власності та наявність підстав для задоволення вимог зустрічного позову про припинення дії свідоцтв на знаки для товарів та послуг, не можуть бути прийняті до уваги суду. А отже висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов`язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу подану ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: Н.В. Поліщук

О.І. Шкоріна

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2024 року.