Ухвала

від 28.10.2024 по справі 916/754/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

28 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/754/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., в м. Одесі

у справі: №916/754/24

за позовом: Громадської організації "Товариство "Восток"

до відповідачів:

1. Южненської міської ради Одеського району Одеської області;

2. Приватного підприємства "Південьпарксервіс"

про відшкодування шкоди у розмірі 5 550 000 грн

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 позовну заяву громадської організації "Товариство "Восток" до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, приватного підприємства "Південьпарксервіс" про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, у розмірі 5 550 000,00 грн залишено без розгляду.

11.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації "Товариство "Восток", в якій останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 та направити справу для продовження розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/754/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

22.10.2024 матеріали справи №916/754/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмір (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 7 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").

Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24, складає 3028 грн.

При цьому колегія суддів вбачає, що апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".

За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення скаржником з вищенаведеною апеляційною скаргою у даній справі.

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028 грн х 0,8 = 2422,40 грн).

Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

В силу вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата апелянтом судового збору за розгляд апеляційної скарги у даній справі.

В той же час апелянтом було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з посиланням на постанову Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №204/8696/20-ц, в якій наведено правові висновки про те, що позивач, який звільнений від сплати судового збору при пред`явленні позову, також звільняється від його сплати й при поданні апеляційної чи касаційної скарги.

Розглянувши заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині 2 статті 3 наведеного Закону.

Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Тлумачення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України Про судовий збір свідчить про те, що у справі про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №204/8696/20-ц).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого господарського суду від 12.06.2024 у цій справі було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі №916/754/24 в якості співвідповідача - Приватне підприємство "Південьпарксервіс".

В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Южненської міської ради кошти в сумі 1500000 грн, а з Приватного підприємства "Південьпарксервіс" кошти в сумі 4000000 грн.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що Приватне підприємство "Південьпарксервіс" не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, судова колегія зазначає, що у даному випадку на позивача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки предметом позову є компенсація шкоди, заподіяної Приватним підприємством Південьпарксервіс, яке не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, у справах про відшкодування шкоди з яких позивачі звільнені від сплати судового збору.

Щодо посилань Громадської організації Товариство ВОСТОК на поширення на спірні правовідносини норм Закону України Про захист прав споживачів, положення частини третьої статті 22 якого передбачають звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до преамбули Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За приписами частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

У заяві про звільнення від сплати судового збору також посилається на постанову Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 за позовом Громадської організації Товариство Восток до Держави України в особі Національного агентства з питань запобігання корупції про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, в якій зазначено, що позивач (Громадська організація Товариство Восток) у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів Громадської організації Товариство Восток та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України Про громадські об`єднання (статті 11, 21), а також відповідно до статутних завдань такої організації (пункти 1.3., 2.1., 3.1., 10.4. статуту).

Вважаючи наведені у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 обставини преюдиційними, скаржник зазначає, що фактично члени Громадської організації Товариство Восток (власники гаражів) є споживачами послуг Приватного підприємства ПІВДЕНЬПАРКСЕРВІС, тоді як згідно із частиною третьою статті 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, зважаючи на таке.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 за позовом Громадської організації Товариство Восток до Держави України в особі Національного агентства з питань запобігання корупції про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, зазначив, що виконання судового рішення у цій справі пов`язане із задоволенням майнових вимог щодо фізичних осіб, оскільки у зазначеному спорі позивач у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів Громадської організації Товариство Восток та представляє їхні інтереси в суді на підставі положень Закону України Про громадські об`єднання (статті 11, 21), а також відповідно до статутних завдань такої організації (пункти 1.3., 2.1., 3.1., 10.4. статуту).

Також у справі №910/17395/23 Верховний Суд зазначив, що позивач, як громадська організація, представляючи інтереси своїх членів - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб`єктного складу вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і що сторони в цій справі, незважаючи на наявність у них статусу юридичних осіб, не були пов`язані господарськими правовідносинами в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, тому є правильним висновок судів попередніх інстанцій про не підвідомчість такого спору господарським судам.

Судова колегія зазначає, що законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що зазначені у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 обставини стосовно того, що позивач - Громадська організація Товариство Восток у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів ГО Восток, не є преюдиційними у даній справі №916/437/24, а такий висновок суду лише відображає правову оцінку статусу позивача при вирішенні питання про те, чи відноситься спір за суб`єктним критерієм до юрисдикції господарських судів. Крім того, вказані обставини жодним чином не підтверджують та не спростовують доводи заявника стосовно того, що фактично члени Громадської організації Товариство Восток є споживачами послуг.

Таким чином, колегія суддів не вбачає спрямованості позовних вимог Громадської організації Товариство ВОСТОК, що є предметом судового розгляду у даній справі, на захист прав споживачів, передбачених законодавством, з огляду на що зазначає про відсутність правових підстав для застосування у даному випадку частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів, яка передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

З огляду на викладене вище, у задоволенні клопотання Громадської організації Товариство ВОСТОК про звільнення від сплати судового збору слід відмовити

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги встановлені ст. 260 ГПК України.

Згідно із ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 259 260 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні клопотання Громадської організації "Товариство "Восток" про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 - відмовити.

2.Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 - залишити без руху.

3.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4.Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська