Постанова

від 14.01.2025 по справі 916/754/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/754/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» (далі -Товариство, позивач, скаржник)

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (головуюча - суддя Ярош А.І., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

у справі за позовом Товариства

до:

1) Южненської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Рада, відповдач-1);

2) Приватного підприємства «Південьпарксервіс» (далі - Підприємство, відповідач-2)

про відшкодування шкоди у розмірі 5 550 000 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для повернення без розгляду апеляційної скарги.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом про стягнення з Ради 1 500 000 грн та з Підприємства 4 000 000 грн.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на створення йому перешкод у користуванні гаражами та землею, а також на не сприяння Товариству у виконанні його статутних завдань, обмеження прав, свобод та законних інтересів членів Товариства.

2. Короткий зміст ухвал суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Господарський суд Одеської області (головуюча - суддя Петренко Н.Д.) ухвалою від 09.10.2024 у справі №916/754/24 позовну заяву Товариство до Ради, Підприємства про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, у розмірі 5 550 000 грн залишив без розгляду.

2.2. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.11.2024 у цій справі у задоволенні клопотання Товариство про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 відмовив та вказану апеляційну скаргу повернув без розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у цій справі про залишення позовної заяви без розгляду та ухвалу Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у цій справі про повернення апеляційної скарги повністю і направити справу для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У касаційній скарзі, Товариство з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди погоджуючись із застосування звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», у той час. відмовляючи у застосуванні частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині вимог до Підприємтсва за одних і тих самих обставин (обставини безпосередньо не досліджувались і не встановлювались судом) підтверджує суперечливу поведінку суду. Судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6.1. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив, зокрема, з такого.

6.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 позовну заяву Товариства до Ради, Підприємства про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, у розмірі 5 550 000 грн залишено без розгляду.

6.3. Від Товариства 11.10.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга, в якій позивач просив скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 та направити справу для продовження розгляду.

6.4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкладено вирішення питання щодо вказаної вище апеляційної скарги до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/754/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

6.5. Матеріали справи №916/754/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду 22.10.2024.

6.6. Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з посиланням на постанову Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №204/8696/20-ц, в якій наведено правові висновки про те, що позивач, який звільнений від сплати судового збору при пред`явленні позову, також звільняється від його сплати й при поданні апеляційної чи касаційної скарги.

6.7. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі №916/11/24 у задоволенні клопотання Товариства про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 відмовлено; апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.

6.8. Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що у даному випадку на позивача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки, предметом позову є компенсація шкоди, заподіяної Підприємством, яке не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, у справах про відшкодування шкоди з яких позивачі звільнені від сплати судового збору. Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначила про відсутність правових підстав для застосування у цьому випадку частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

6.9. Від Товариства 30.10.2024 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

6.10. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник повторно вказує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що між позивачем та відсутні господарські правовідносини в розумінні статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідач надає членам позивача (власникам гаражів) послуги не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника у відповідності до договорів. Фактично члени споживача є споживачами послуг. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц зазначено, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави дійти висновку про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки, така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

6.10.1. Отже, на думку Товариства, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

6.11. Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, зокрема, таке.

6.11.1. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого господарського суду від 12.06.2024 у цій справі задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі №916/754/24 в якості співвідповідача - Підприємство.

6.11.2. В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Ради кошти в розмірі 1 500 000 грн, а з Підприємства - 4 000 000 грн.

6.11.3. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що Підприємство не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

6.11.4. У цьому випадку на позивача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки, предметом позову є компенсація шкоди, заподіяної Підприємством, яке не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, у справах про відшкодування шкоди з яких позивачі звільнені від сплати судового збору.

6.11.5. Щодо посилань Товариства на поширення на спірні правовідносини норм Закону України «Про захист прав споживачів», положення частини третьої статті 22 якого передбачають звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, зокрема, таке.

6.11.6. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення з апеляційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

6.11.7. Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

6.11.8. Вказаний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

6.11.9. Наявність передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» умов, за яких суд враховуючи майновий стан сторони може звільнити від сплати судового збору, апелянтами не наведено.

6.11.10. Посилання скаржника про звільнення від сплати судового збору є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм права.

6.11.11. Пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

6.11.12. Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

6.11.13. За приписами частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

6.11.14. Однак, дія зазначеної норми не поширюється на скаржника, адже у Законі України «Про захист прав споживачів» термін «споживач» визначається як «фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника» (пункт 22 статті 1 цього Закону).

6.11.15. Предметом позову у цій справі виступають вимоги Товариства до Ради та Підприємства про відшкодування шкоди з відповідачів на користь позивача у розмірі 5 550 000 грн, які мотивовані тим, що на думку позивача, Рада привласнила та використовує 1 100 гаражів членів позивача, що унеможливлює позивачу ведення статутної діяльності, користування земельною ділянкою та реєстрації права власності на вже збудовані гаражі.

6.11.16. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що спір у цій справі є господарським. Учасниками справи є Товариство, Рада та Підприємство.

6.11.17. Зважаючи на те, що учасники справи є суб`єктами господарювання, а спір між сторонами - господарським, та те, що позивач в контексті спірних правовідносин не є споживачем послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак на нього не поширюється норма частини третьої статті 22 вказаного Закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

6.11.18. У заяві про звільнення від сплати судового збору скаржник знову посилається на постанову Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 та, вважаючи наведені у цій постанові обставини преюдиційними, зазначає, що фактично члени Товариства (власники гаражів) є споживачами послуг Підприємства, тоді як згідно із частиною третьою статті 22 Закону України « 0Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

6.11.19. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що зазначені у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 обставини не є преюдиційними у цій справі, а такий висновок суду лише відображає правову оцінку статусу позивача при вирішенні питання про те, чи відноситься спір за суб`єктним критерієм до юрисдикції господарських судів. Крім того, вказані обставини жодним чином не підтверджують та не спростовують доводи заявника стосовно того, що фактично члени Товариства є споживачами послуг.

6.12. Враховуючи те, що Товариством у встановлений судом апеляційної інстанції строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 28.10.2024 у справі №916/754/24, а саме не надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2024, зокрема, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 про залишення позовної заяви без розгляду у справі №916/754/24 та відкрив касаційне провадження у справі №916/754/24 за касаційною скаргою Товариства в частині оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 про повернення апеляційної скарги у справі №916/754/24 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.3. Верховний Суд ухвалою від 16.12.2024, зокрема, встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу у цій справі до 31.12.2024 до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.5. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7.6. Суд розглянув справу з дотриманням розумних строків, ураховуючи характер спірних правовідносин, ураховуючи завдання господарського судочинства (верховенство право, змагальність), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, дотримуючися незмінності складу суду та ураховуючи відпустку суддів, утому числі судді-доповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Предметом касаційного оскарження є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у цій справі, відповідно до якої у задоволенні клопотання Товариство про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/754/24 відмовлено та вказану апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

8.4. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- скаржник вказує на суперечливу поведінку суду щодо звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» та відмови у звільненні від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за одних і тих самих обставин, які, на його думку, не досліджував та не встановлював суд. Оскільки предметом спору у цій справі є позов про відшкодування шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, за подання якого позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», а залучення Підприємства як співвідповідача не суперечить нормам процесуального закону, вказує, що суд повинен був звільнити його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, на думку скаржника, наявна правова колізія між нормами пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», яка відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №640/9124/19, дає підстави для вирішення її на користь особи;

- посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №761/41071/19, відповідно до якого саме суд зобов`язаний надавати правову кваліфікацію правовідносинам з урахуванням фактів, встановлених судом під час розгляду справи, та визначати правову норму, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження, Товариство вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання позивача на докази у заяві про усунення недоліків (виписка з ЄДР, викопіювання, договір, квитанції, технічний паспорт, договір оренди від 26.10.2020, рішення від 11.11.2021 №782, витяг з ДКЗ, додаткові угоди №1 та №2, запити (клопотання) до Ради), які, на думку скаржника, свідчать про те, що члени Товариства є споживачами послуг Підприємства не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

8.5. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

8.6. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

8.7. Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

8.8. Згідно із частиною першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

8.9. Верховний Суд виходить з того, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

8.10. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

8.11. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

8.12. Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.13. Верховний Суд виходить з того, що у статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

8.14. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що як встановили суди попередніх інстанцій, Товариство звернулася до господарського суду з позовом з метою захисту прав фізичних осіб - власників гаражів на користування земельною ділянкою, на якій розташоване гаражне товариство, та відшкодування завданої шкоди.

8.15. У пункті 1.3 Статуту Товариства, затвердженого протоколом від 06.02.2020 №1 (далі - Статут), та розміщеного у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), Товариство є неприбутковою організацією. Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами

8.16. Пунктом 3.1 Статуту встановлено, що Товариство створене з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.

8.17. Згідно з пунктом 10.4 Статуту Товариство у всіх державних органах виконавчої влади та установах, у судових органах всіх рівнів, органах прокуратури, у будь-яких інших державних та недержавних установах та організаціях з усіма правами, які надані Законом України позивачу, відповідачу, третій особі, представляє голова правління.

8.18. Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

8.19. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про громадські об`єднання» статут громадського об`єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи).

8.20. Частиною другою статті 21 Закону України «Про громадські об`єднання» визначено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи наділено правами бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до ЄДР.

8.21. Отже, у цьому випадку є підстави дійти висновку, що Товариство, будучи громадською організацію, звертаючись з позовом до відповідачів, зокрема, до Підприємства, про відшкодування шкоди, реалізовує передбачені його статутними завданнями представницькі функції щодо захисту прав фізичних осіб - членів цієї організації, які, на думку позивача, в особі керівника Товариства, порушив відповідач-1.

8.22. Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2024 у справі №910/17395/23, у якій Суд зазначив, що позивач (Товариство) у статусі громадської організації захищає не власні інтереси як юридичної особи, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - членів Товариства.

8.23. Згідно зі статтею 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

8.24. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив, що учасники справи є суб`єктами господарювання, а спір між сторонами - господарським.

8.25. Верховний Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

8.25.1. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (висновок, зокрема, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17).

8.26. Товариство неодноразово та послідовно вказувало, що у цій справі звернулося до господарського суду як представник фізичних осіб - членів громадської організації з метою захисту їх порушених прав.

8.27. Зважаючи на характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, висновок апеляційного господарського суду щодо неспрямованості позовних вимог Товариства на захист прав споживачів є передчасним.

8.28. Закон України «Про захист прав споживачів» регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначений механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

8.29. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробником є суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар; споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

8.30. Втім, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства та при постановленні оскаржуваної ухвали, залишено без уваги доводи позивача, та не досліджено правову природу цього спору, в тому числі в аспекті предметної та суб`єктної юрисдикції.

8.31. Слід заначити, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 у справі №910/17395/23 вказав, що позивач (Товариство) як громадська організація, представляючи інтереси своїх членів - фізичних осіб, помилково визначив належність цього спору до господарської юрисдикції з посиланням на відповідність його суб`єктного складу вимогам статті 4 ГПК України.

8.32. Верховний Суд виходить з того, що постановою від 20.12.2024 у справі №916/437/24 касаційну скаргу Товариства задоволено частково, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі №916/437/24 скасовано, а справу №916/437/24 направлено до Південно-західного апеляційного господарського для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

8.32.1. Верховний Суд у вказаній вище постанові вказав, зокрема, таке:

«Як вбачається з наведеного, ГО «Товариство «Восток» в особі його учасників та ПП «Південьпарксервіс» не пов`язані господарськими правовідносинами у розумінні статті 3 ГК України, а учасники ГО «Товариство «Восток» є фактично споживачами послуг, що надає ПП «Південьпарксервіс» за договором.

Отже, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ГО «Товариство «Восток», апеляційний господарський суд не дослідив правової природи цього спору, а саме предметної та суб`єктної юрисдикції».

8.33. Таким чином, без вирішення питання щодо предметної та суб`єктної юрисдикції цього спору відповідно до глави 2 § 1 ГПК України, зокрема, статті 20 ГПК України, висновок апеляційного суду про покладення на Товариство обов`язку сплати судового збору при зверненні до суду за захистом своїх прав є передчасним.

8.34. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, частково знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

8.35. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. За таких обставин Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду зі стадії відкриття до розгляду апеляційної скарги.

10. Судові витрати

10.1. На підставі статті 129, підпункту 4 частини першої статті 315 ГПК України Верховний Суд не розподіляє судові витрати, оскільки, не скасовує рішення та ухвалює нове рішення, не змінює рішення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №916/754/24.

3. Справу №916/754/24 передати до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець