Постанова

від 24.10.2024 по справі 910/3942/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. Справа№ 910/3942/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Сибіги О.М.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвоката Приліпа М.М.

відповідача - адвоката Ігнатьєва О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024

та

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024

у справі № 910/3942/24 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti

про стягнення боргу у розмірі 323 502,90 доларів США, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Експорт кредитний банк Туреччини" (далі - позивач, АТ "Експорт кредитний банк Туреччини") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" (далі - відповідач, ТОВ "Савватс", скаржник) про стягнення боргу у розмірі 323 502,90 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Експорт кредитний банк Туреччини" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" не було виконано своїх зобов`язань перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti з оплати поставленого останньою згідно Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 товару, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 323 502,90 доларів США.

Натомість ризик невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" своїх зобов`язань перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti за Контрактом №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 був застрахований Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини", яке, виконавши свої зобов`язання відповідно до страхової угоди перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti та компенсувавши останній дану заборгованість, набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс".

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/3942/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" на користь Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) борг у розмірі 323 502,90 долари США та судовий збір у розмірі 3 882,03 долари США. Повернуто з Державного бюджету України Акціонерному товариству "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) судовий збір у розмірі 970,52 доларів США. Повний текст рішення складено 26.07.2024.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції вважав за необхідне застосовувати стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та прийшов до висновку, що Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Савватс" за спірними інвойсами товар на суму 323 502,90 доларів США.

Також, постановляючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції встановлено обставини переходу від Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti до Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" сплати 323 502,90 доларів США, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити позов повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942/24 клопотання Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" на користь Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) витрати на переклад документів у розмірі 15 350,00 грн. Повний текст додаткового рішення складено 06.08.2024.

Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції, з огляду на відсутність у матеріалах справи належного документального підтвердження надання позивачу правової допомоги (не надано договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт), вартість якої була заявлена до стягнення з відповідача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) правничу допомогу у розмірі 2 180,00 доларів США.

Водночас, оскільки до позову позивачем було додано нотаріально засвідчені переклади документів з англійської, турецької та російської мов на українську мову, а в подальшому надано відповідні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на переклад таких документів, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо розподілу витрат на переклад документів та з огляду на належне підтвердження позивачем понесення таких витрат, суд першої інстанції вирішив покласти витрати позивача на переклад документів вартістю 15 350,00 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

14.08.2024, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 14.08.2024 у справі № 910/3942/24, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/3942/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" про стягнення боргу у розмірі 323 502,90 дол. США - відмовити повністю. Судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову покласти на Акціонерне товариство "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK). Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942/24 - скасувати в задоволеній частині заяви Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" витрат на переклад документів у розмірі 15 350,00 грн. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" витрат на переклад документів у розмірі 15 350,00 грн 00 коп. - відмовити. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942/24 - залишити без змін. Розглянути клопотання про залишення позову без розгляду у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, яке наведено у апеляційній скарзі.Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- умовами укладеної між відповідачем та Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI" угоди (Контракту) було встановлено заборону передачі права вимоги, без згоди на те відповідача (п. 13.2).

- розмір заборгованості не підтверджений документально в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, а отже, Фірма "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI" не мала права передавати права вимоги до відповідача, і відповідно, позивач не набув таких прав у розумінні вимог ст. ст. 516 Цивільного кодексу України, а отже не набув і прав вимоги до відповідача,

- відсутність підстав для набуття позивачем права вимоги до відповідача, недоведеність первинними документами існування права вимоги на спірну суму, як об?єкта цивільних прав.

- оскільки позовні вимоги позивача є необгрунтованими, і у їх задоволенні слід було відмовити, а тому і понесені позивачем судові витрати також підлягали покладенню на нього повністю з огляду на приписи ст. п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги на рішення, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 22.10.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішення суду в даній справі має базуватися на правомірності правочину щодо передачі постачальником свої прав на отримання боргу позивачу, а зауваження скаржника не спростовують його дійсність і тому не заслуговують на увагу.

Також позивач зазначає, що факт отримання спірних партій товару підстверджуються комбінованими транспортними коносаментами і морською накладною та іншими документами наданими позивачем.

24.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача/скаржника надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Пункт 13.2. Контракту прямо забороняв сторонам передавати свої права або зобов`язання за даним контрактом третій стороні без згоди іншої сторони.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Савватс» у судовій справі № 910/3942/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/3942/24.

05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3942/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" б/н від 14.08.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня доставлення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" має право усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі з урахуванням положень статті 42 ГПК України та докази про сплату судового збору.

18.09.2024 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою б/н від 18.09.2024 про виправлення описки у судовому рішенні, в якій просить виправити арифметичну помилку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/3942/24 стосовно невірного застосування показника формули «суму судового збору що підлягала сплаті при поданні позовної заяви»: зазначивши у вказаній формулі вірний показник 3882,03 долари США, та зазначивши арифметично правильну суму судового збору, що підлягає доплаті в розмірі 17 296,22 грн.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 19.09.2024 у справі № 910/3942/24 заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" б/н від 18.09.2024 про виправлення описки у судовому рішенні передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Савватс" в задоволенні заяви б/н від 18.09.2024 про виправлення описки у судовому рішенні.

20.09.2024, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою б/н від 20.09.2024 про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/3942/24 надає суду докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі з урахуванням положень статті 42 ГПК України та докази про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3942/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" б/н від 14.08.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024. Повідомлено учасників про те, що розгляд справи № 910/3942/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" б/н від 14.08.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 відбудеться 24 жовтня 2024р та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 24.10.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судове засідання 24.10.2024 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстацнії та перевірено колегією суддів, 23.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" (далі - покупець) та Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti (далі - продавець) укладено Контракт №IMALDEM23/062020 (далі - Контракт), у відповідності до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує листову сталь в асортименті згідно із замовленням-специфікацією (інвойсом) на умовах, вказаних у замовленнях-специфікаціях (інвойсах) відповідно ІНКОТЕРМС-2010.

Товар відвантажується партіями на підставі замовлень-специфікацій (інвойсів), які є невід`ємною частиною даного контракту (п. 1.2 Контракту).

У пункті 2.1 Контракту вказано, що ціна і кількість товару вказуються у замовленнях-специфікаціях, доданих до даного контракту, які являються невід`ємною частиною даного контракту. Допустима похибка по кількості складає 10%. Покупець може завантажити в кожний контейнер 25-27 тон.

Згідно п. 3.2 Контракту датою поставки товару вважається дата фактичного повідомлення покупця перевізником про прибуття вантажу в пункт призначення відповідно умов поставки. Після відвантаження продавець зобов`язаний направити електронною поштою копії супровідних документів протягом 2 робочих днів.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 Контракту для прийняття замовлення до виробництва покупець здійснює передплату в розмірі 10% вартості кожного замовлення протягом 7 днів з дати проформи-рахунку. Передплата 10% здійснюється по наступним документам: - одного оригіналу контракту, підписаного покупцем та продавцем; підтвердженого замовлення; проформи-рахунку. Покупець здійснює перерахунок інших 90% вартості кожної партії поставки, що залишились, протягом 120 днів після дати доставки виготовленого товару на територію України по наступним документам: - одного оригіналу контракту, підписаного покупцем та продавцем; - рахунку-фактури.

Рахунок-фактура по п. 4.2 визначає фактичний об`єм і фактичну вартість виготовленого товару (п. 4.4 Контракту).

Відповідно пункту 4.6 Контракту платежі по п.п. 4.1-4.3 даного контракту перераховуються на рахунок продавця в доларах США простим банківським переказом за визначеними у даному пункті банківськими реквізитами. Покупець направляє продавцю по факсу платіжне доручення кожного платежу в день видачі платіжного доручення.

У пункті 12.3 Контракту сторонами погоджено, що даний контракт регулюється і складений у відповідності до законодавства України. Таким чином, сторони не керуються Конвенцією Організацією Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденською конвенцією).

Згідно п. 13.2 Контракту жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним контрактом третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (п. 13.9 Контракту).

17.07.2020 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti (застрахована особа) та Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" (страховик) укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, за умовами якого на період з 17.08.2020 по 31.01.2021 Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" застраховано комерційні та політичні ризики Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, зокрема ризик неплатоспроможності покупця у випадку несплати або неможливості сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику / продавцю протягом 4 місяців з дати оплати.

01.06.2021 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti (застрахована особа) та Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" (страховик) укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-3, за умовами якого на період з 01.02.2021 по 31.01.2022 Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" застраховано комерційні та політичні ризики Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, зокрема ризик неплатоспроможності покупця у випадку несплати або неможливості сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику / продавцю протягом 4 місяців з дати оплати.

17.01.2022 між Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti (застрахована особа) та Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" (страховик) укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-4, за умовами якого на період з 01.02.2022 по 31.01.2023 Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" застраховано комерційні та політичні ризики Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, зокрема ризик неплатоспроможності покупця у випадку несплати або неможливості сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику / продавцю протягом 4 місяців з дати оплати.

Згідно п. 9.1.3 Полісів страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 до того, як Акціонерне товариство "Експорт кредитний банк Туреччини" виплатить відшкодування страхувальник та/або продавець повинні передати всі права, що випливають з угоди купівлі-продажу, та пов`язані з ними гарантії, Акціонерному товариству "Експорт кредитний банк Туреччини" для забезпечення виплати відшкодування та надати письмове повідомлення покупцеві про цю передачу.

Відповідно п. 9.2.3 Полісів страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 виплати відшкодування здійснюються в турецьких лірах. У випадку, якщо затвердження ліміту покупця видано у валюті, відмінній від турецької ліри, для конвертації розрахованої суми збитків та відсотків у турецькі ліри, за основу береться курс купівлі іноземної валюти Центрального банку Турецької Республіки, що діє на день виплати компенсації.

Позивач стверджує, що Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti на виконання своїх зобов`язань за Контрактом було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Савватс" згідно інвойсу №ALP2021000000035 від 25.10.2021 товар на суму 39 016,75 доларів США, згідно інвойсу №ALP2021000000037 від 04.11.2021 товар на суму 68 018,40 доларів США, згідно інвойсу №ALP2021000000038 від 19.11.2021 товар на суму 35 183,25 доларів США, згідно інвойсу №ALP2021000000039 від 10.12.2021 товар на суму 70 361,50 доларів США, згідно інвойсу №ALP2022000000001 від 12.01.2022 товар на суму 74 642,50 доларів США, згідно інвойсу №ALP2022000000006 від 11.02.2022 товар на суму 36 280,50 доларів США, а загалом на суму 323 502,90 доларів США.

Листом від 08.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" звернулось до Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti із повідомленням, що через повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" не може гарантувати будь-які терміни виплати і чи відбудеться вона взагалі. З огляду на існування, на думку відповідача, форс-мажорної ситуації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" просило Компанію Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti звернутися до Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" за страхуванням для таких випадків, щоб покрити втрати. Крім того, відповідач висловив сподівання, що ситуація вирішиться позитивно в майбутньому і він зможе продовжити співпрацю з Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti на умовах передоплати, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" завжди було задоволене матеріалами та послугами Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti.

У зв`язку з не оплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" вказаних поставок товару, Компанія Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti звернулась до Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" за виплатою страхового відшкодування за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4.

Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" було виконано свої зобов`язання перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 та виплачено третій особі страхове відшкодування у розмірі, що складає 90% від загальної суми боргу, - 5 222 171,62 турецьких лір, що еквівалентно 291 152,62 доларів США, що підтверджується платіжкою №0205165 від 08.08.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" про набуття ним права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" за Контрактом щодо стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 323 502,90 доларів США.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Дослідивши зміст укладеного між третьою особою та відповідачем Контракту, колегія суддів зазначає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" та Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Контракт є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 663, 668, 689, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що на підтвердження постачання Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Савватс" на суму 323 502,90 доларів США до позовної заяви було долучено копії інвойсів №ALP2021000000035, №ALP2021000000037, №ALP2021000000038, №ALP2021000000039, №ALP2022000000001, №ALP2022000000006, пакувальні листи та морські накладні / коносаменти.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно приписів частини 1 та 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Савватс" за спірними інвойсами товар на суму 323 502,90 доларів США з огляду на те, що факти поставки спірних партій товару підтверджуються комбінованими транспортними коносаментами та морською накладною, на інвойсах №ALP2021000000035, №ALP2021000000037, №ALP2021000000038, №ALP2021000000039, №ALP2022000000001, №ALP2022000000006 міститься рукописний напис "products received" ("продукція отримана"), засвідчена підписом, візуально схожим із підписом директора відповідача Савченка В.В. (який міститься на Контракті та є доволі своєрідним) та печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс", і судом враховано, що позивачем не було надано оригіналів спірних інвойсів, проте зважаючи на необхідність здійснення пересилання первинної документації засобами поштового/кур`єрського зв`язку між країнами для оформлення їх в оригінальних примірниках в паперовій формі та тривалі правовідносини сторін, суд першої інстанції допустив вірність пояснень представника позивача, що між сторонами склалась усталена практика пересилання відповідачем підписаних його керівником скан-копій інвойсів засобами факсимільного/електронного зв`язку на підтвердження отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" партії товару - є необгрунтованими та безпідставними, суперечать приписам ст. ст. 76-79 ГПК України.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

П. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України визначено, що такі дані встановлюються, зокрема, такими засобами (1) письмовими, речовими і електронними доказами.

Проте, наведені норми процесуального закону не визначають такий вид доказу , як вірність пояснень, що помилково враховано судом першої інстанції, адже будь-які пояснення повинні грунтуватись саме на належних та допустимих доказах, які оцінюються в призмі належності чи неналежності.

У свою чергу, судом першої інстанції витребовувались у представника позивача в судовому засіданні відповідні оригінали документів, проте, такі надані позивачем - не були, і оскільки позивач зазначив про відсутність у нього або в іншої особи оригіналів усіх поданих ним до господарського суду копій письмових доказів, не подав до господарського суду витребувані ним оригінали таких письмових доказів, а представник відповідача поставив під сумнів відповідність поданих позивачем копій письмових доказів їх оригіналам, то в силу частини шостої статті 91 ГПК України судом першої інстанції неправомірно взято до уваги подані копії письмових доказів на підтвердження здійснення поставки постачальником товару.

Також, суд першої інстанції встановив, що у листі від 08.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" підтвердило наявність у нього заборгованості перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti, у зв`язку з чим пропонувало третій особі звернутись за страховою виплатою, а також вказувало, що було задоволене матеріалами та послугами Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti. Тобто відповідач у даному листі не лише визнав факт поставки товарну, а й факт прострочення ним свого обов`язку з оплати поставленого товару.

Також, суд першої інстанції зазначив, що листом від 02.08.2022 Компанія Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Савватс" про виплату Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" страхового відшкодування за страховим випадком з неоплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" поставленого за спірними інвойсами товару. В цьому листі було вказано реквізити інвойсів та вартість партій товарів. В матеріалах справи не міститься, а відповідачем не надано жодних доказів висловлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" протягом більш як 1,5 роки з дати отримання даного листа Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti чи Акціонерному товариству "Експорт кредитний банк Туреччини" заперечень з приводу отримання таких партій товару до звернення позивача до суду із даним позовом, що дає суду підстави для висновку, що твердження відповідача про неотримання спірних партій товару обумовлені виключно бажанням ухилитись від виконання своїх зобов`язань та не є добросовісною поведінкою суб`єкта господарювання.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковим та таким, що суперечить ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України , оскільки визнання або невизнання особою певних фактів у листуванні - не є більш вірогідними доказами в підтвердження обставин саме наявності заборгованості, окільки вказана обставина має засвідчуватись саме належними та допустими доказами - первинною документацією, яка як зазначалось колегією суддів вище, витребовувалась у представника позивача в судовому засіданні, проте, такі надані позивачем - не були і суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, не дослідив жодних оригіналів документів, які ним були витребувані у представника позивача в судовому засіданні.

Підсумоввуючи вищевикладене, колегія суддів констатує про передчасність висновку суду першої інстанції щодо вірності пояснень представника позивача на підтвердження отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" партії товару, враховуючи, що позивачем не було надано оригіналів спірних інвойсів.

Що стосується переходу права вимоги від третьої особи до позивача за Контрактом №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, що пунктом 12.3 Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 чітко унормовано, що даний контракт регулюється у відповідності з законодавством України.

Норми матеріального права (законодавства України), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України визначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Ч. 1 ст. 519 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, набуття позивачем права вимоги до відповідача в заявленій до стягнення сумі відбулось за відсутності надання боржником/відповідачем письмової згоди на відступлення зобов?язань за Контрактом №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 третій стороні - тобто позивачу, що суперечить п. 13.2 Контракту, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, відповідно підтверджує відсутність обумовлених законом підстав для набуття позивачем прав вимоги за вказаним Контрактом, зокрема і у заявленій до стягнення сумі.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, що відповідач також не був повідомлений у встановленому порядку про набуття позивачем будь-яких прав вимоги до відповідача.

При цьому, набуття позивачем таких прав як у порядку регресу, так і у іншому порядку, у будь-якому випадку має бути здійснено з повідомленням відповідача в установленому порядку, чого здійснено не було.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дав правову оцінку вищевикладеному.

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" було виконано свої зобов`язання перед Компанією Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 та виплачено третій особі страхове відшкодування у розмірі, що складає 90% від загальної суми боргу, - 5 222 171,62 турецьких лір, що еквівалентно 291 152,62 доларів США, що підтверджується платіжкою №0205165 від 08.08.2022.

Суд першої інстанції застосував пункт 4) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою, та зробив висновок про те, що внаслідок здійснення страхової виплати за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту №154867-KVIKSTAB-2, №154867-KVIKSTAB-3, №154867-KVIKSTAB-4 Акціонерним товариством "Експорт кредитний банк Туреччини" було набуто право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" із оплати коштів у розмірі 323 502,90 доларів США.

Проте, суд першої інстанції надаючи правову оцінку першочергово правовідносинам, які склались за Полісами страхування короткострокового експортного кредиту між позивачем та третьою особою, не врахував правову підставу спірних правовідносин - Контракт, за пунктом 13.2 якого визначено, що жодна з сторін не має права передавати свої права або зобов?язання за даним Контрактом третій стороні без згоди іншої сторони.

Таким чином, колегія суддів констатує, що страхуючи свої ризики, третя особа у справі, усвідомлюючи, що права та обов?язки за таким контрактом (зокрема і щодо права вимоги) можуть перейти до третьої особи, повинна була попередити таку під час страхування, і це є ризиками страхування відповідних Полісів, і відповідно, стосується правовідносин між позивачем та третьою особою у справі, а не позивача та відповідача, який має сплачувати непідтверджений належними доказами - оригіналами борг позивачу без будь-якого погодження даної умови зокрема і у Контракті.

Врахування при цьому судом першої інстанції листа відповідача від 08.03.2022, в якому останній запропонував третій особі звернутися до Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" за страховою виплатою, за своєю суттю і є письмовою згодою Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" на передання третій стороні свого права вимагати оплати товару за даним Контрактом - є необгрунтованим та безпідставним, адже висловлення у листуванні певних пропозицій - не є правочином у розумінні вимог чинного законодавства. І навіть висловлення відповідачем такої пропозиції, не звільняє сторін від обов`язку вчинити дії по її реалізації у встановленому законом та Контрактом порядку - щляхом укладення відповідного правочину - згоди, або отримання від відповідача однозначної, беззаперечної та чіткої згоди (висловлення волевиявлення) щодо передання прав та обов?язків за Контрактом від третьої особи у справі позивачу.

Суд першої інстанції встановив, що виплата страхового відшкодування потерпілій особі жодним чином не припиняє зобов`язання боржника, а відбувається перехід права вимоги від потерпілої особи до страховика, тому, пропонуючи Компанії Alpaz Demir Celik Insaat San. Tic. Ltd Sti звернутись до Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" за страховою виплатою, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" були відсутні підстави для висновку, що його обов`язок із оплати товару припинився або що відповідач не зобов`язаний оплачувати поставлений йому товар ні банку, ні компанії.

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що у відповідача/скаржника відсутній обов?язок сплачувати спірну суму з тих підстав, що він не надавав згоди на те, що обов?язок по її сплаті перейде від третьої особи у справі позивачу, без дотримання встановленого пунктом 13.2 Контракту.

При цьому, на переконання колегії суддів, приписи пункту 13.2 Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020, яким визначено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права або зобов?язання за даним Контрактом третій стороні без згоди іншої сторони, мали враховуватись Банком.

Так, дійсно, відповідач у листуванні вказував на наявність забезпечення банківською гарантією, проте, це не може вважатись відповідною згодою в розумінні п. 13.2 Контракту, а по-друге, саме реалізація гарантійного забезпечення, має відбуватися з урахуванням законодавства України, якому підпорядкований відповідний Контракт. Банк, стверджуючи , що він набув право вимоги до відповідача, фактично рийняв на себе права та обов??язки кредитора за даним контрактом у порядку регресу, і відповідно, зобов?язаний дотримуватись умов Контракту.

У свою чергу, позивач був обізнаний зі змістом вказаного Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020, і відповідно, прийнявши на себе певні страхові ризики перед Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI", жодним чином не набув прав висувати до відповідача певних вимог за вказаними страховими правовідносинами, адже передумовою таких вимог має бути саме згода відповідача, визначена п. 13.2 Контракту, яку відповідач не висловлював.

Проте, як зазначалось колегією суддів вище, що позивачем не надано належних і допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження надання відповідачем/боржником згоди на відступлення Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI" прав за Контрактом на користь позивача, і позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов`язок доведення своїх вимог належними засобами доказування, не надано таких доказів.

Також колегія суддів, з метою встановлення дійсного обсягу правовідносин між сторонами у справі, вважає за необхідне зазнчити таке.

По-перше, як зазначалось вище, між позивачем та Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI" виникли правовідносини страхування, щодо яких позивач не є учасником, і відповідно, якщо сторони врегулювали саме свої страхові відносини правом Турецької Республіки, то саме на них воно і має розповсюджуватись саме в межах правовідносин, які між ними існують і до яких позивач не має відношення.

По-друге, відповідач мав правовідносини саме з Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI", які врегульовані пунктом 12.3 Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 чітко унормовано, що даний контракт регулюється у відповідності з законодавством України. І навіть як що б позивач і набув право вимоги до відповідача в установленому порядку, то тоді позивач замінив би вибулу особу, набувши її права та зобов?язання за Контрактом, тобто у будь-якому випадку, правовідносини за Контрактом підлягають врегулюванню згідно норм законодавства України.

По-третє, як вбачається із матеріалів справи, що відповідач своєї згоди на застосування до спірних правовідносин законодавства/права Турецької Республіки (Кодексом Туреччини Про боргові зобов?язання) - у встановленому порядку не висловлював і не надавав.

По-четверте, навіть виплативши третій особі кошти за договором страхування, позивач не набув автоматично прав регресу до відповідача, позивач, як страховик, лише виконав свої зобов?язання перед третьою особою, як страхувальником.

Так, позивач посилається на п. 12 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Проте, колегія суддів зазначає, що позивач невірно трактує вказану норму, з огляду на наступне.

П. 12 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: страховик - за договором страхування.

Ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

У свою чергу, як зазначалось колегією суддів вище, що відповідач/скаржник мав правовідносини саме з Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI", які врегульовані пунктом 12.3 Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020, в якому чітко унормовано, що даний контракт регулюється у відповідності з законодавством України, а отже, сторони за Контрактом висловили згоду про застосування законодавства України до правовідносин, внаслідок чого наявне виключення, обумовлене у вступній частині наведеної вище статті 44 Закону.

При цьому, як зазначалось колегією суддів вище, саме між позивачем та Фірмою "ALPAZ DEMIR CELIK INSAAT SAN TIC LTD STI" виникли правовідносини страхування, щодо яких позивач не є учасником, і відповідно, якщо сторони врегулювали саме свої страхові відносини правом Турецької Республіки, то саме на них воно і має розповсюджуватись саме в межах правоідносин, які між ними існують і до яких позивач не має відношення.

У свою чергу, обставини, які стали підставою для вимоги позивача виникли саме на території України, адже відповідний контракт виконувався сторонами саме на території України, зокрема спірна поставка, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» вимагає застосування саме право України.

Враховуючи те, що приписами ч. 2 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, саме новий кредитор (тобто у даному випадку саме позивач) несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в сукупності з тим фактом, що позивач був обізнаний і з змістом Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 (адже він здійснював страхування ризиків за ним), колегія суддів вважає, що позивач у розумінні ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 514, ч. 1 та ч. 2 статті 516, Цивільного кодексу України, п. 12.3, п. 13.2 Контракту №IMALDEM23/062020 від 23.06.2020 не набув прав кредитора в заявленому до стягнення розмірі 323 502,90 дол. США, а отже, саме права позивача на отримання заявлених до стягнення спірних коштів - не є порушеними відповідачем в розумінні ст. ст. 11, 16 Цивільного кодексу України, що виключає їх захист обраним позивачем шляхом, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, 25.06.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) надійшло клопотання, в якому заявник просив суд вирішити питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 2 180,00 доларів США та витрат на переклад документів у розмірі 15 350,00 грн.

08.07.2024 в системі "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" надійшли заперечення, в яких відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на правничу допомогу у розмірі 2 180,00 доларів США, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищевикладених підстав, усі судові витрати позивача в силу п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на останнього, а тому заява позивача про вирішення питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 2 180,00 доларів США та витрат на переклад документів у розмірі 15 350,00 грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки відсутні підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з наявністю арбітражного застереження на стадії розгляду справи по суті. Постановляючи дану ухвалу, суд керувався тим, що пунктом 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Водночас, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем було вперше висловлено свої заперечення проти вирішення спору в Господарському суді міста Києва в додаткових письмових поясненнях, які ним були сформовані в системі "Електронний суд" лише 27.06.2024, тобто через 26 календарних днів після закриття підготовчого провадження у справі №910/3942/24 та призначення справи до розгляду по суті і через 5 днів після проведеного першого судового засідання з розгляду даної справи по суті, а також майже через два місяці після подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" шляхом формування в системі електронний суд відзиву на позов (своєї першої заяви по суті спору).

За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Таким чином, з огляду на пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Савватс" встановленого законом строку на висловлення заперечень проти вирішення спору в господарському суді, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залишення позову у справі №910/3942/24 без розгляду з підстав укладення сторонами арбітражного застереження. Таким чином, доводи скаржника в цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав, наведених у даній постанові.

У зв`язку із скасуванням рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/3942/24 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, також підлягає скасуванню і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942/24.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Савватс" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі № 910/3942/24 - скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у позові Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Савватс» про стягнення боргу у розмірі 323 502,90 дол. США - відмовити.

4. Судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову покласти на Акціонерне товариство "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK).

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942/24 в задоволеній частині заяви Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Савватс» витрат на переклад документів у розмірі 15 350 грн - скасувати.

6. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Експорт кредитний банк Туреччини" (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Савватс» витрат на переклад документів у розмірі 15 350 грн - відмовити.

7. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/3942 /24 - залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/3942 /24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді О.М. Сибіга

С.Р. Станік