Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/2047/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2047/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Назаренко Р.А.

від відповідача-1: Срібна А.П.

від відповідача-2: Березовська В.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024

у справі № 910/2047/24 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного підприємства "Катрюк"

до 1. Держави України в особі Національної поліції в Київській області

та 2. Держави України в особі Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Складсервіс Україна"

про стягнення 402 177,87 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2024 року Приватне підприємство "Катрюк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Національної поліції в Київській області та Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди у розмірі 402 177,87 грн, заподіяної позивачу протиправною бездіяльністю посадових/ службових осіб Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, що полягає у невиконанні обов`язку повернути тимчасове вилучене майно після скасування арешту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь Приватного підприємства "Катрюк" майнову шкоду у розмірі 402 177,87 грн та 6 032,67 грн витрат на сплату судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів наявність всіх необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Також суд зазначив, що територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Не погодившись з рішенням, Державна казначейська служба України 21.06.2024 (через електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила звільнити Казначейство від сплати судового збору або відстрочити його сплату до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні, прийняти до розгляду апеляційну скаргу Казначейства та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/2047/24. Ухвалити постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу Казначейства та скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2047/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що суд допустив неправильне застосування норми матеріального права в частині тлумачення норм закону, які підлягали застосуванню, а також порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування (зміни) рішення, оскільки таке порушення призвело до неправильного вирішення справи у вигляді обрання неправильного способу стягнення коштів.

Так, на думку Казначейства, суд в оскаржуваному рішенні фактично визначив спосіб його виконання (стягнення «через Казначейство»), однак, всупереч вимогам частини шостої статті 238 ГПК України, не навів обґрунтування необхідності обрання такого способу.

Разом із тим, вказаний спосіб суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині способу стягнення коштів, а саме «стягнення з Державного бюджету України через Казначейство» є помилковим і не відповідає вимогам процесуального закону (ГПК України).

Також апелянт стверджує, що для відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. Отже, апелянт зазначає, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, у правовідносини з ним не вступало та шкоди позивачеві не заподіювало, тому не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачеві незаконними діями органів досудового слідства.

Крім того, апелянт вважає, що, оскільки позивач знаходився у правовідносинах з відповідачем-1, та саме внаслідок його дій виникла підстава для звернення позивача до суду для відновлення порушених його прав, то судові витрати теж мають бути стягнуті саме із суб`єкта, у зв`язку з протиправними діями якого подано позов, а не з Казначейства (органу виконання судових рішень). Зазначає, що відповідно до вищевказаної практики Верховного Суду у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди, немає необхідності визначати відповідачем ДКС України або територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 15.07.2024, відповідач -1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Відповідач-1 зазначає, що дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоду та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та заподіянням шкоди є основним предметом доказування, та відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції і відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки. Відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено такого елементу складу правопорушення, як неправомірність поведінки органів досудового розслідування. На його думку, факт незаконності прийняття неправомірного рішення, вчинення дій чи бездіяльності, що привели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, проте позивачем не надано жодних доказів про встановлення таких дій і саме ТОВ «Складсервіс Україна», як зберігач, несе майнову відповідальність у разі неналежного зберігання майна, тому позивачем не доведено, що саме відповідачі повинні нести відповідальність за даним позовом. Також відповідач-1 зазначає, що у матеріалах справи відсутні копії протоколів вилучення майна, що є єдиним документом, який підтверджує таку слідчу дію, як вилучення, облік, зберігання та передачі речових доказів у кримінальній справі. Таким чином, на думку відповідача-1, позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди.

Відповідач-1 також вказує, що покладений в основу встановлення наявності у позивача матеріальної шкоди та встановлення її розміру висновок експерта від 24.11.2023 № 24097 за результатами товарознавчого дослідження не може бути безумовною підставою для встановлення факту заподіяння позивачу матеріальної шкоди та правильності здійснення розрахунку її розміру.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ПП «Катрюк»

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, прийнятим на підставі повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, рішення прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що на день звернення до суду працівниками Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області завдано матеріальної шкоди ПП «Катрюк», яка спричинена неповерненням тимчасово вилученого майна - газового модулю з роздавальною колонкою.

Позивач вважає, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим, залучення або незалучення для участі у таких категоріях спорів Державну казначейську службу України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2047/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відмовлено Державній казначейській службі України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2047/24 залишено без руху.

09.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Державної казначейської служби України надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжна інструкція № 1014 від 05.07.2024 та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до ТОВ «Складсервіс Україна».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2047/24 та розгляд справи призначено на 09.09.2024.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, справа №910/2047/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 прийнято до провадження справу №910/2047/24 у складі суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкладено розгляд справи №910/2047/24 на 07.10.2024.

Явка учасників у судове засідання

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 07.10.2024, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (повідомлення 0600287590099, 0600287590188, які повернуто за терміном зберігання до суду). Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник відповідача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її задовольнити, з підстав, викладених у відзиві, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що слідчим відділенням Сквирського ВП ГУ НП в Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110260000209 від 10.05.2017 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

01.12.2018 заступником начальника СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Мазуром В.Ю., за участі працівників ГУ ДФС в Київській області було проведено обшук на території АГЗП ПП "Катрюк", що розташована за адресою: вул. Липовецька, 32, м. Сквира, Київська область.

Відповідно до постанови заступника начальника СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Мазура В.Ю. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01.12.2018 речовий доказ - газовий модуль з роздавальною колонкою було вилучено та передано на відповідальне зберігання ТОВ "Складсервіс Україна", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2018 у справі №376/3088/18 накладено арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку 01.12.2018, зокрема, на газовий модуль з роздавальною установкою.

Відповідно до постанови заступника начальника СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Мазура В.Ю. від 26.06.2020 кримінальне провадження №12017110260000209 від 10.05.2017 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 13.08.2021 у справі №376/3088/18 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2018 у справі №376/3088/18 у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, зокрема, на газовий модуль з роздавальною установкою. Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 26.10.2021 у справі №376/3088/18 виправлено описку допущену в тексті ухвали слідчого судді від 13.08.2021 про скасування арешту.

Так, 02.11.2021 директор ПП "Катрюк" Овчаренко К.М. звернулась до начальника СВ Сквирського ВП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою про повернення вилученого майна, в якій просила повідомити про місцезнаходження та реквізити зберігача газового модулю з роздавальною колонкою, що вилучено під час обшуку, а також повернути майно, що вилучено працівниками СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області під час обшуку 01.12.2018, зокрема, газового модулю з роздавальною колонкою.

Згідно з відповіддю Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області вих. №6859 від 04.11.2021 відповідно до акту передачі майна від 01.12.2018 (міститься в матеріалах справи КП№12017110260000209), газовий модуль з роздавальною колонкою, які вилучені 01.12.2018 в рамках вищевказаного кримінального провадження, передані на строкове платне зберігання директору ТОВ "Складсервіс Україна" Гінчуку Д.В., (ЄДРПОУ 39401941, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, №19 корпус 6).

Відповідно до вказаного акту, майно передано на зберігання, з метою його схоронності, за адресою: м. Київ, вул. Миру, №19. У додатку до відповіді було надано копію акту передачі майна від 01.12.2018.

У відповідь на вказаний лист директор ПП "Катрюк" звернулась до заступника начальника Слідчого відділу Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області зі проханням вжити дієвих заходів щодо встановлення реального місця знаходження вилученого у ПП "Катрюк" газового модулю з роздавальною колонкою в рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, здійснити повернення газового модулю з роздавальною колонкою ПП "Катрюк" у найкоротший строк.

15.11.2021 директору ПП "Катрюк" повернуто тимчасово вилучене майно: спец пакет №1404874 - три чеки з касового апарату, спец пакет №03345336 - книга перевірок, касова книга та облікова відомість, поліетиленовий пакет - касовий апарат, проте не було повернуто газовий модуль з роздавальною колонкою, що підтверджується копією розписки.

Заступник начальника СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Антон Телега у відповіді на звернення вих. №7590 від 06.12.2021 зазначив, що вивченням матеріалів кримінального провадження №12017110260000209 встановлено, що станом на 27 вересня 2019 року, газовий модуль з роздавальною колонкою, які вилучені в рамках вищевказаного кримінального провадження, знаходились за місцем їх зберігання, а саме за адресою: м. Київ, вул. Миру, №19 - огляд газового модулю проводився в рамках проведення вибухо - технічної експертизи, висновок експерта КНДЕКЦ МВС України №14-325 від 12.11.2019, а також у матеріалах кримінального провадження відсутні буді-які інші дані про переміщення газового модулю з роздавальною колонкою до іншого місця зберігання.

Таким чином, позивач зазначає, що з вищевказаного листа вбачається, що останнім відомим СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області місцезнаходженням газового модулю з роздавальною колонкою є м. Київ, вул. Миру, №19, однак інформація надана станом на 27 вересня 2019 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з метою отримання газового модулю з роздавальною колонкою, представники ПП "Катрюк" неодноразово звертались на місцем зберігання вилученого майна (м. Київ, вул. Миру, 19) та встановили, що газовий модуль з роздавальною колонкою на території ТОВ "Складсервіс Україна" відсутній, за місцем реєстрації (м. Київ, вул. Пироговського, №19 корпус 6) представники ТОВ "Складсервіс Україна" відсутні, уповноважені особи ТОВ "Складсервіс Україна" за всіма наявними засобами зв`язку не відповідають, запити залишають без відповіді.

11.11.2022 представником ПП "Катрюк" адвокатом Пєнязьковою Ольгою Олександрівною, направлено адвокатський запит до ТОВ "Складсервіс Україна" за адресою фактичного зберігання вилученого майна (м. Київ, вул. Миру, 19) та за адресою місця реєстрації ТОВ "Складсервіс Україна" (м. Київ, вул. Пироговського, №19 корпус 6), в яких просила негайно повернути ПП "Катрюк" належний йому газовий модуль з роздавальною установкою та повідомити про місце, дату та час передачі ПП "Катрюк" зазначеного майна. Однак, запити залишились без відповіді, та повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання.

Також 11.11.2022 представником ПП "Катрюк" адвокатом Пєнязьковою Ольгою Олександрівною, направлено адвокатський запит до Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в якому просила повідомити місцезнаходження майна, а саме, газового модулю з роздавальною колонкою, вилученого у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, а також повідомити про місце, дату та час передачі майна ПП "Катрюк" - газового модулю з роздавальною установкою. Однак, відповіді на даний запит не отримано.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що з дня скасування арешту ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 13.08.2021 у справі №376/3088/18, накладеного у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, зокрема, на газовий модуль з роздавальною установкою, службовими особами СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області (зараз - СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області) здійснюється протиправна бездіяльність, що полягає у неповерненні ПП "Катрюк" тимчасово вилученого майна - газового модулю з роздавальною колонкою.

Крім того, 05.01.2024 представником ПП "Катрюк" - адвокатом Пєнязьковою Ольгою Олександрівною, направлено адвокатський запит №05/01-01 до Відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в якому просила:

- надати інформацію про строк, на який газовий модуль з роздавальною колонкою, вилучений 01.12.2018 у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, був переданий працівниками СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області на строкове платне зберігання ТОВ "Складсервіс Україна" відповідно до акта передачі майна від 01.12.2018;

- повідомити місцезнаходження майна - газового модулю з роздавальною колонкою, вилученого у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, станом на день звернення.

- повідомити чи вживались (якщо так, які саме) посадовими особами Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області заходи, спрямовані на повернення майна, а саме газового модулю з роздавальною колонкою, власнику ПП "Катрюк" з моменту закриття кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017. і до даного часу;

- повідомити про місце, дату та час передачі майна ПП "Катрюк", а саме: газового модулю з роздавальною установкою, вилученого працівниками СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області в ході обшуку 01.12.2018р. на території АГЗП ПП "Катрюк", що розташована за адресою: вул. Липовецька, 32, м. Сквира, Київська обл., у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017.

З відповіді Відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області № 509 від 16.01.2024 на вищевказаний адвокатський запит вбачається, зокрема, що згідно із матеріалів кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, газовий модуль з роздавальною колонкою передані на строкове платне зберігання директору ТОВ "Складсервіс Україна" Гінчуку Д.В., ЄДРПОУ 39401941, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, №19, корпус 6 та модуль знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миру, №19.

А також у п. 4 відповіді на адвокатський запит зазначено: "Газовий модуль з роздавальною колонкою не перебувають у володінні слідчого відділення ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, що унеможливлює надання інформації за вказаним пунктом" (повідомити про місце, дату та час передачі майна ПП "Катрюк", а саме: газового модулю з роздавальною установкою).

Таким чином, позивач зазначає, що відділ поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області фактично підтвердив, що не володіє газовим модулем з роздавальною установкою, вилученого працівниками СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області в ході обшуку 01.12.2018 у рамках кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, не має інформації про фактичне місцеперебування газового модулю з роздавальною колонкою станом на день звернення, а також самоусувається від обов`язку повернути тимчасово вилучене майно - газовий модуль з роздавальною колонкою, після скасування ухвали про накладення арешту на майно, що прямо передбачений чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що станом на день звернення до суду працівниками Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області завдано матеріальної шкоди ПП "Катрюк" у розмірі 402 177,87 грн, яка спричинена неповерненням тимчасово вилученого майна - газового модулю з роздавальною колонкою.

Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Катрюк» майнової шкоди у розмірі 402 177, 87 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 Порядку № 1104, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104, до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення).

Таким чином, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильним є висновок суду про наявність у посадових осіб Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області обов`язку забезпечити схоронність та повернення газового модулю з роздавальною колонкою Приватному підприємству "Катрюк", який є речовим доказом у кримінальному провадженні та який було арештовано й передано на відповідальне зберігання ТОВ "Складсервіс Україна", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною 4 статті 168 КПК України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 (далі - Порядок №1104) визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку №1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з п.п. 1-26 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №1104 встановлено, що відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідальним за зберігання речового доказу - газового модуля з роздавальною колонкою є слідчий СВ Сквирського ВП ГУ НП в Київській області, а тому твердження проте, що розмір завданої шкоди підлягає стягненню з ТОВ "Складсервіс Україна", як сторони кримінального провадження, у якої це майно зберігалося, є безпідставне.

Судом встановлено, що між СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області (на даний час ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області) (поклажодавець) та ТОВ "Складсервіс Україна" (зберігач) виникли відповідні відносини щодо зберігання майна.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно зі ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, саме слідчий СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області був зобов`язаний звернутись до ТОВ "Складсервіс Україна" з вимогою про повернення майна, а саме: газового модулю з роздавальною колонкою, кількість одиниць - 1 (один) модуль, переданий відповідно до акту передачі майна від 01.12.2018.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) дійшла висновку про те, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не відступила від висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКС України та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Подібні за змістом висновки про те, що у цій категорії справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, а казначейська служба відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Враховуючи вищевикладене, Приватне підприємство "Катрюк" має право на відшкодування майнової шкоди за рахунок держави.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта №24097 за результатами проведення товарознавчого дослідження, складеного 24.11.2023 ринкова вартість газоправної установки УГЗ 2.00.001 ПС з газорозподільною колонкою АСТРА-2-09 (HV-тип, одностороння, колір - синій RAL5002, пристрої заправні із рукавами L=4м і краном роздавальним LPG OPW Т3В, без штуцера для підключення проточного мірника, із клапаном запобіжним, без термоперетворювача), з урахуванням курсу НБУ на дату проведення експертизи та з урахуванням технічного стану на 01.12.2018р. становить 402 177,87 грн.

Таким чином, позивач довів наявність всіх необхідних умов для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас, відносно зазначення господарським судом у резолютивній частині рішення Державної казначейської служби України як органу, через який має відбуватися стягнення спірної суми колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому, в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, від 07 вересня 2023 року у справі № 910/17965/21.

Тому, судом першої інстанції у резолютивній частині помилково зазначено про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача коштів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни пункту 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду, а саме: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Катрюк» майнову шкоду у розмірі 402 177,87 грн та 6 032,67 грн витрат на сплату судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість зазначення в резолютивній частині: «Стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку». Водночас, інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції.

З огляду на вище викладене, апеляційну скаргу у даній справі в іншій частині слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог ГПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково зазначив в п. 2 резолютивної частини рішення про стягнення коштів «з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку». Водночас підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, так і підстав для задоволення апеляційної скарги по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129,240, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2047/24 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/2047/24 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Катрюк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул.Леваневскього, буд.80, ідентифікаційний код 31247959) майнову шкоду у розмірі 402 177 (чотириста дві тисячі сто сімдесят сім) грн 87 коп. та 6 032 (шість тисяч тридцять дві) грн 67 коп. витрат на сплату судового збору».

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2047/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.10.2024 у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному з 14.10.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун