Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/2047/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/2047/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2047/24

За позовом Приватного підприємства "Катрюк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 80, ідентифікаційний код 31247959)

до Держави України в особі Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) та

Держави України в особі Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код 37567646)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Складсервіс Україна" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 39401941)

про стягнення 402 177,87 грн,

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Катрюк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Національної поліції в Київській області та Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди у розмірі 402 177,87 грн, заподіяної позивачу протиправною бездіяльністю посадових/службових осіб Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, що полягає у невиконанні обов`язку повернути тимчасове вилучене майно після скасування арешту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позов задоволено повністю,

стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь Приватного підприємства "Катрюк" майнову шкоду у розмірі 402 177 грн 87 коп. та 6 032 грн 67 коп. витрат на сплату судового збору.

14.06.2024 позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/856/24. У поданій заяві позивач просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Катрюк" судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 65 772 грн 68 коп., з яких 15 772 грн 68 коп. - витрати на проведення товарознавчого дослідження та 50 000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2047/24, встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення у даній справі у строк до 18.07.2024 (включно).

11.07.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 10.07.2024, якою у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на рішення суду витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2047/24.

Суд зазначає, що у зв`язку з надходженням до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 вирішено витребувати з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2047/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 зупинено провадження за заявою Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2047/24 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.

11.11.2024 матеріали справи № 910/2047/24 повернуто до Господарського суду міста Києва.

13.11.2024 господарським судом видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 поновлено провадження у справі № 910/2047/24 з розгляду заяви Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення.

15.11.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідачем-1 подані заперечення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2047/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 5 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд справи № 910/2047/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за необхідне розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/2047/24 без виклику сторін.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи № 910/2047/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи встановлено, що при подачі позову позивачем було зазначено, що всі докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення судом.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 50 00,00 грн, які він просить покласти на відповідачів. Також позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на проведення товарознавчого дослідження у розмірі 15 772,68 грн.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги від 24.12.2021;

- копію додаткової угоди 1 від 24.12.2021;

- копію додаткової угоди 2 від 30.12.2022;

- ордер від 24.12.2021;

- копію платіжного доручення 244 від 02.11.2023;

- копію рахунок 1417 від 18.10.2023;

- копію договору №24097 з ННЦ «Інститут судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України;

- копію рахунку №1417 від 18.10.2023;

- копію платіжного доручення №244 від 02.11.2023 на суму 15 772,68 грн;

- копію Акта №24097 здачі-приймання висновку експерта № 24097.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Так, звертаючись до суду з даною заявою, позивач зазначає, що на виконання умов договору адвокатами Адвокатського Бюро «Ольги Пєнязькової» виконано наступну роботу:

- надання первісної консультації з приводу обставин справи;

- підготовка та направлення адвокатського запиту №11/11-2 від 11.11.2022р. до ТОВ «Складсервіс Україна»;

- підготовка та направлення адвокатського запиту №11/11-1 від 11.11.2022р. до Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області;

- підготовка та направлення адвокатського запиту №05/01-01 від 05.01.2024р. до Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області;

- аналіз судової практики у подібних спорах;

- підготовка, написання та надсилання позовної заяви від 20.02.2024р.

- ознайомлення та аналіз відзиву на позовну заяву Державної казначейської служби України від 12.03.2024;

- ознайомлення та аналіз відзиву на позовну заяву Головного управління Національної поліції в Київській області від 13.03.2024;

- підготовка, написання та подання додаткових пояснень у справі від 01.04.2024.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять детального розрахунку та опису наданих послуг.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 договору про надання правової допомоги гонорар бюро за направлення листів/звернень/запитів до СВ Відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, Слідчого управління ГУ НП в Київській області, ТУ ДБР, що розташоване у місті Києві та інших слідчих та правоохоронних органах, представництво інтересів Клієнта та вчинення інших дій, спрямованих на повернення в позасудовому порядку тимчасово вилученого майна в межах кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017, становить 10 000,00 грн.

Також сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання обов`язку повернути тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №12017110260000209 від 10.05.2017 (газовий модуль з роздавальною колонкою) та необхідності захисту прав Клієнта в судовому порядку щодо стягнення майнової шкоди, заподіяної Клієнту протиправною бездіяльністю, відповідно до п. 4.2 договору про надання правової допомоги гонорар Бюро за аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовку на подання позовної заяви, представлення інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд м. Києва), становить 40 000,00 грн.

Відповідно до п. 3, п. 4 додаткової угоди №1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 24.12.2021 гонорар бюро, визначений у п. 1, сплачується Клієнтом у день підписання даної Додаткової угоди. Гонорар бюро, визначений у п. 2, сплачується клієнтом наступним чином:

- 20 000,00 грн - у день підписання даної додаткової угоди.

- 20 000,00 грн - протягом 1 календарного місяця з дня ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.

Судом враховано, що в день укладення договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього (24.12.2021) ПП «Катрюк» сплатило на користь АБ «Ольги Пєнязькової» 30 000,00 грн, що підтверджується Меморіальним ордером №2PL784026 від 24.12.2021.

Разом з тим, слід зазначити, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів частково в сумі 15 000,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що витрати на проведення товарознавчого дослідження (висновку експерта) у розмірі 15 772,68 грн підтверджуються договором №24097 з ННЦ «Інститут судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, рахунком №1417 від 18.10.2023, платіжним дорученням №244 від 02.11.2023 на суму 15 772,68 грн та Актом здачі-приймання висновку експерта № 24097.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.

Беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на проведення товарознавчого дослідження, а також те, що суд враховував відповідний висновок експерта як доказ, та те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення витрат на проведення експертизи в розмірі 15 772,68 грн на відповідачів відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідачів судових витрат понесених позивачем на проведення експертизи в розмірі 15 772,68 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Водночас, відносно зазначення у резолютивній частині рішення Державної казначейської служби України як органу, через який має відбуватися стягнення спірної суми суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому, в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, від 07 вересня 2023 року у справі № 910/17965/21.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Катрюк» судових витрат понесених позивачем на проведення експертизи в розмірі 15 772,68 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2047/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Катрюк" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 80, ідентифікаційний код 31247959) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. та витрати на проведення товарознавчого дослідження у розмірі 15 772 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 68 коп.

3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Додаткове рішення складено 25.11.2024

Суддя І.О. Андреїшина