Постанова

від 10.10.2024 по справі 920/61/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 920/61/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.10.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп"

на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024

у справі №920/61/24 (суддя - Заєць С.В.)

за позовом Виконувача обов`язків керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області

до відповідача Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп"

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Шосткинської міської ради

про відшкодування збитків в сумі 304 497 грн 69 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Прокурор в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - позивач, Інспекція) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" (далі - відповідач, ДП «Шосткинський агролісгосп», скаржник) 304 497,69 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на рахунок Шосткинської міської ради UА458999980333159331000018536, код отримувача 37970404, банк одержувача - Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 91349,30 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 60899,54 грн. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради (20%), 152248,85 грн. - до спеціального фонду бюджету Шосткинської міської ради (50%). Та просить стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р UА598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) кошти, витрачені на сплату судового збору, у розмірі 4567,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що шкода завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДП «Шосткинський агролісгосп», проте не відшкодована ним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 позов Виконувача обов`язків керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах Держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Шосткинської міської ради, про відшкодування збитків в сумі 304 497 грн 69 коп. - задоволено повністю. Стягнуто з Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» 304 497,69 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на рахунок Шосткинської міської ради Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 91349,30 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 60899,54 грн. - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради (20%), 152248,85 грн. - до спеціального фонду бюджету Шосткинської міської ради (50%).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що саме внаслідок бездіяльності відповідача та його працівників стало можливим і відбулось вирубування дерев та була заподіяна шкода.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Шосткинське дочірньє агролісогосподарського підприємство "Шосткинський агролісгосп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Розгляд даної апеляційної скарги здійснювати за участю представника Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність винних дій державного підприємства у скоєній незаконній порубці дерев.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 09.07.2024 позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би спростував факт не заподіяння відповідачем збитків навколишньому природному середовищу в наслідок не забезпечення ним охорони лісових насаджень, на підставі чого третіми особами без отримання спеціального дозволу (лісорубного квитка) було зрубано 32 (тридцять два) дерева в кв. 77 вид. 27 ШДАП «Шосткинський агролісгосп».

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 09.07.2024 прокурор з апеляційною скаргою не погодився, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що фактично відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції лиш ставив під сумнів, подані Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області, письмові докази без достатнього обґрунтування своєї позиції з цього приводу та без їх спростування, зокрема шляхом подання своїх письмових доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 апеляційну скаргу Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

01.07.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 03.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 у судове засідання 22.08.2024.

У зв`язку із перебуванням суддів Суліма В.В., Гаврилюка О.М., у відпустці, враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 розгляд апеляційної скарги Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 призначено на 19.09.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В. на XX черговому з`їзді суддів України з 18.09.2024 по 19.09.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 розгляд апеляційної скарги Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 призначити на 10.10.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Прокурор з`явився в судове засідання 10.10.2024 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 10.10.2024 не з`явилися, проте, 23.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Відповідач/скаржник у судове засідання 10.10.2024 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, встановлено порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме невідшкодування постійним лісокористувачем збитків, завданих навколишньому природному середовищу, внаслідок протиправної бездіяльності у вигляді не вчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу, що в свою чергу призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Так, Державною екологічною інспекцією у Сумській області 21.07.2021 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування 32 дерев, у тому числі 28 сироростучих та 3 сухостійних дерев породи сосна, 1 сухостійного дерева породи ліщина у кварталі 77 виділ 27 на земельній ділянці, розташованій біля села Тукове Шосткинського району Сумської області на території Шосткинської міської ради, яка перебуває у постійному користуванні Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Шосткинський агролісгосп» (далі за текстом ДП «Шосткинський агролісгосп»).

Відповідно до цього розрахунку, проведеного на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, загальна сума шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконного, тобто в порушення вимог ст. ст. 16, 64, 67, 69, 89, 90 Лісового кодексу України та ст. ст. 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», вирубування дерев становить 304731,76 грн.

Вказаний розрахунок здійснено в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2021 за № 12020200490000406, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення стало повідомлення 03.06.2021 лісничого ДП «Шосткинський агролісгосп» щодо незаконного вирубування невідомими особами дерев.

Крім цього, факт вчинення вказаної незаконної порубки дерев підтверджується заявою ДП «Шосткинський агролісгосп» про самовільний поруб дерев від 04.06.2021 на адресу Шосткинського РУП ГУНП у Сумській області, протоколами огляду місця події - місця незаконної порубки дерев від 03.06.2021 та 08.07.2021, відомостями книги обліку лісопорушень ДП «Шосткинський агролісгосп», протоколом допиту лісничого ДП «Шосткинський агролісгосп», який виявив незаконну порубку дерев, від 17.09.2022, протоколом допиту представника потерпілого від 22.10.2022.

08.07.2021 огляд місця події (місця де невстановленими особами було здійснено самовільне вирубування дерев) проведено за участі представників Державної екологічної інспекції у Сумській області та ДП «Шосткинський агролісгосп».

Відповідно до протоколу огляду місця події заміри пнів здійснювались з використанням металевої рулетки Державної екологічної інспекції у Сумській області Р5УЗК, інвентарний номер 111, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2165 від 01.10.2020 (чинне до 01.10.2021).

За результатами ознайомлення з протоколом від представників ДП «Шосткинський агролісгосп» будь - якіх зауважень щодо процедури проведення огляду місця події, в тому числі щодо здійснення замірів, не надходило.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження Сумським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого проведено судову економічну експертизу за результатами якої складено висновок експерта № СЕ-19/119-22/10849-ЕК від 22.09.2022.

За результатами проведення експертизи встановлено, що вищевказаний розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, проведений Державного екологічною інспекцією у Сумській області, арифметично підтверджується у сумі 304497,69 грн.

Як зазначає прокурор у позові, за наявною у Шосткинської окружної прокуратури Сумської області інформацією дії посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо розрахунків розміру збитків відповідачем у порядку адміністративного судочинства не оскаржувались, вказана шкода до цього часу не відшкодована.

На цей час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадження триває, особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді колегія суддыв зазначає таке.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, іцо в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, чинним законодавством визначено дві обов`язкових умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» розуміється орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 «інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що внаслідок ненадходженя суми шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, держава та відповідні органи місцевого самоврядування позбавлені можливості здійснювати за їх рахунок фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природнього середовища.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України належить 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, суми збитків завданих наколишьному природному середовищу є джерелом формування спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.

Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Вказані фонди утворюються за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення на землях державної та комунальної форм власності, здійснення лісовпорядкування, викуп земельних ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства або створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Отже, ненадходження та несвоєчасне надходження сум збитків, завданих навколишньому природному середовищу, ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища та інших природоохоронних заходів у зв`язку із відсутністю джерел для їх фінансування.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

Органом, уповноваженим у даному випадку здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Сумській області з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом іст. 170 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 вказаного положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 10, п. 11 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 -У° 230, Державна екологічна інспекція відповідної області пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, вживає з установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Аналогічними за змістом є норми Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 43 (п. 9, п.10).

Отже, з огляду на те, що Державна екологічна інспекція у Сумській області уповноважена державою вживати заходи щодо нарахування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в тому числі внаслідок незаконної порубки дерев, та звертатись до суду з позовами щодо стягнення шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, остання є органом уповноваженим на захист інтересів держави та відповідно позивачем у даному випадку.

Проте, позивачем з дати проведення розрахунку шкоди, а саме з липня 2021 року і до цього часу не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним вирубуванням дерев, зокрема, звернення до суду з відповідним позовом, що спричиняє порушення інтересів держави у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, тим самим неналежно здійснюється захист державних інтересів у сфері охорони довкілля.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти лід «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19).

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності, бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також слід зазначити, що ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов`язковими та виключними доказами для обґрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

Відповідні обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави узгоджується із судовою практикою, що склалась за позовами органів прокуратури (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 та від 04.09.2018 у справі 920/1072/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 16.04.2019 у справі .N» 910/3486/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 11.12.2019 у справі ЛЬ487/10132/14-ц).

Встановивши наявність порушень інтересів держави у сфері захисту довкілля Шосткинською окружною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції у Сумській області спрямовано лист від 28.11.2023 .4° 55/1-6296 вих 23 щодо стягнення з ДП «Шосткинський агролісгосп» вищевказаної суми збитків та причин не звернення до суду з вказаним позовом. Крім цього цим листом Державну екологічну інспекцію у Сумській області повідомлено, що у разі не звернення до суду з вказаним позовом Шосткинською окружною прокуратурою буде самостійно вжито заходів представницького характеру на захист інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист Державна екологічна інспекція у Сумській області листом від 01.12.2023 № 2748/10-22 повідомила, що самостійно не буде звертатися з вказаним позовом до суду через відсутність коштів для сплати судового збору.

Вказане свідчить про не здійснення Державною екологічною інспекцією у Сумській області як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, в межах повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону У країни «Про прокуратуру».

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Шосткинською окружною прокуратурою повідомлено позивача про намір реалізувати представницькі повноваження шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з ДП «Шосткинський агролісгосп» 304497,69 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (докази повідомлення додано до позовної заяви).

Щодо суті позовних вимог колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України поряд з навколишнім природним середовищем як сукупністю природних і природно-соціальних умов та процесів також підлягає такий природний ресурс як ліс.

Статтею 40 вказаного закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 цього кодексу підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Статтею 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 17 цього кодексу у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 19 Лісового кодексу України, встановлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до інформації, розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до видів діяльності ДП «Шосткинський агролісгосп» належать лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівлі, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг.

Згідно з п. 3.1 Статуту ДП «Шосткинський агролісгосп» (в редакції на час вчинення незаконної порубки дерев) основною метою діяльності Дочірнього підприємства є реалізація державної та регіональної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих засновником обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Відповідно до п. 3.2 Статуту предметом діяльності ДП «Шосткинський агролісгосп» для реалізації зазначеної мети є спеціалізоване ведення лісового господарства у району.

Пунктом 2.10 Статуту передбачено, що ДП «Шосткинський агролісгосп» набуває статутусу лісокористувача та здійснює його повноваження згідно з Лісовим кодексом України.

Пунктом 2.11 визначено, що ДП «ІІІосткинський агролісгосп» здійснює володіння та користування землею, іншими природними ресурсами межах статутних повноважень згідно з законодавством України.

Надання ДП «ІІІосткинський агролісгосп» земель лісового фонду здійснюється у встановленому законодавством порядку (п.2.12 Статуту).

Рішенням Сумської обласної ради від 19.10.2000 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиагроліс» для ведення лісового господарства надано у постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області, зокрема ДП «Шосткинський агролісгосп» 10663,3 га, в тому числі 10330,4 га лісів та інших лісовкритих площ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується скаржником у своій апеляційній скарзі, що у ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження встановлено, що самовільна порубка дерев невстановленими особами здійснена на земельній ділянці з кадастровим номером 5925381000:03:003:0019 площею 156,8447 га (категорія земель - землі лісогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг), яка перебуває у постійному користуванні ДП «Шосткинський агролісгосп», власником якої є територіальна громада сіл, селищ, міст області в особі Сумської обласної ради.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Шосткинський агролісгосп», розробленого ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України, загальна площа земель лісового фонду цього лісогосподарського підприємства становить12226,8 га., у тому числі на території Гамаліївської сільської ради 551,5 га. (квартали 70-78).

Відповідно до вказаного проекту, таксаційного опису, поквартальних підсумків земель лісогосподарського призначення за категоріями ДП «Шосткинський агролісгосп» до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у користування ДП «Шосткинський агролісгосп» входить квартал 77, розташований на території Гамаліївської сільської ради (на цей час територія Гамаліївського старостинського округу Шосткинської міської ради) площею 136 га, до складу якого в свою чергу входить виділ 27 площею 4,8 га.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів ст. ст. 68, 69 зазначеного закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 105 Лісового Кодексу України передбачено, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному видобуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Крім цього, згідно п. 6.1.2 роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/544 «Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Відповідно до п.1.1. Положення про лісову охорону Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», затвердженого рішенням Сумської обласної ради від 14.11.2001, лісова охорона підприємства ОКАП «Сумиоблагроліс» - спеціалізована служба, яка створена відповідно до рішення обласної ради і діє в межах лісового фонду ОКАП «Сумиоблагроліс», районних агролісогосподарських підприємств для організації і забезпечення здійснення комплексу спеціалізованих лісоохоронних, лісогосподарських, інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, боротьбу з браконьєрством, а також розширене відтворення, раціональне використання лісосировинних ресурсів.

Згідно з п. 1.3. Положення, положення про лісову охорону Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» регламентує обов`язки, права, порядок проходження служби, соціальний захист працівників лісової охорони, які працюють в ОКАП «Сумиоблагроліс» та районних агролісогосподарських підприємствах області, співзасновником яких є ОКАП «Сумиоблагроліс», та затверджується обласною радою.

Відповідно до п.1.2 Статуту та інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником ДП «Шосткинський агролісгосп» є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс».

Пунктом 1.4 вказаного Положення встановлено, що до складу лісової охорони входять працівники обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», працівники агролісгоспів та агролісництв області, що входять до переліку посад лісової охорони, згідно з додатком, зокрема директор, головний лісничий, головний інженер, інженер лісового господарства, інженер лісових культур, інженер з охорони та захисту лісу, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, лісник дочірніх агролісогосподарських підприємств.

Пунктом п. 3.12 положення передбачено, що лісова охорона організовує та здійснює охорону лісів від самовільних порубів, пошкоджень, розкрадання та інших правопорушень.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність винних дій державного підприємства у скоєній незаконній порубці дерев, колегія суддів констатує, що ДП «Шосткинський агролісгосп», яке в розумінні ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, у порушення вимог ст. ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України та власного Статуту не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень на підвідомчій території, тобто не забезпечивши належну охорону лісів допустило протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев.

З огляду на зазначене та положення ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», скаржник, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних порубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 32 дерев, а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 304 497,69 грн.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, 24.04.2018 у справі № 910/6277/16, 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Отже, з огляду на наведені вище вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільне вирубування дерев, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічними є висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду при розгляді цієї категорії справ у постановах від 23.08.2028 у справі № 917/1261/17, 20.09.2018 у справі № 909/495/17, 07.06.2019 у справі № 914/1960/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суд від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконного вирубування та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог законодавства щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана шкоди та шкодою, вини. Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Вина та протиправна поведінка ДП «Шосткинський агролісгосп» полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулось незаконне вирубування дерев, чим спричинено шкоду, визначену вищевказаним розрахунком Державної екологічної інспекції у Сумській області та арифметично підтверджена висновком експерта.

Як вже зазначалось колегією суддів вище, факт вчинення протиправного діяння відповідачем/скаржником підтверджується заявою ДП «Шосткинський агролісгосп» про самовільний поруб дерев від 04.06.2021 на адресу Шосткинського РУП ГУНП у Сумській області, протоколами огляду місця події - місця незаконної порубки дерев від 03.06.2021 та 08.07.2021, відомостями книги обліку лісопорушень ДП «Шосткинський агролісгосп», протоколами допиту працівника (лісничого) ДП «Шосткинський агролісгосп» від 17.09.2022, протоколом допиту представника потерпілого від 22.10.2022.

Також наявний причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, який полягає у завданні шкоди навколишньому природньому середовищу (незаконне вирубування дерев третіми особами) саме протиправною поведінкою відповідача (внаслідок протиправної бездіяльності - не виконання обов`язку щодо охорони і збереження лісу).

З огляду на зазначене у даному випадку, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні всі елементи цивільного правопорушення, які підтверджуються матеріалами, доданими до позовної заяви.

Крім цього, за змістом ст. 1172 цього кодексу юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Також, за загальним правилом застосуванням як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника.

У свою чергу колегія суддів зазначає, що позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, 20.12.2018 у справі № 924/12/18, 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 22.07.2019 у справі № 909/374/18, що стосуються вирішення спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

Отже, саме внаслідок бездіяльності відповідача та його працівників стало можливим і відбулось вирубування дерев та була заподіяна шкода, у зв`язку із чим колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шосткинського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Шосткинський агролісгосп" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.05.2024 у справі №920/61/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Шосткинським дочірнім агролісогосподарським підприємством "Шосткинський агролісгосп".

4. Матеріали справи №920/61/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 29.10.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк