Постанова

від 29.10.2024 по справі 905/1977/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 905/1977/21 (905/1327/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арванте", м. Харків (вх. № 1412 Д/2),

на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 (повний текст від 15.05.2024) у справі № 905/1977/21(905/1327/23) (суддя Величко Н.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арванте", м. Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області,

про стягнення 244144,79грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №905/1977/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (надалі ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля"), ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли.

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арванте" (надалі ТОВ "Арванте") звернулося до Господарського суду Донецької області в межах справи №905/1977/21 про банкрутство з позовом про стягнення з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" заборгованості у розмірі 244144,79грн, з яких: 151007,57грн - основного боргу, 25171,21грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 58534,63грн - інфляційних втрат та 9431,38грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами поставки №7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, №7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 та №9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21 (905/1327/23) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до матеріалів справи документи не дають змогу встановити чи має особа, зазначена у видаткових накладних як отримувач, відповідні повноваження на отримання товару від імені відповідача. При цьому, суд встановив відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту поставки товару на суму 157019,32грн та здійснення будь-яких розрахунків за спірними договорами відповідачем. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу 151007,57грн є непідтвердженою, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. У задоволенні позовних вимог про стягнення подвійної облікової ставки НБУ (пені), інфляційних втрат та 3% річних суд також відмовив, оскільки вони є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості.

Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач ТОВ "Арванте" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21 (905/1327/23) та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що доданими до позовної заяви первинними бухгалтерськими документами, а саме підписаними між сторонами видатковими накладними підтверджується факт реалізації товару та здійснення реальних господарських операцій. Скаржник наголошує, що жодним нормативним документом не передбачено, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей має бути у розпорядженні постачальника, і що вона є первинним бухгалтерським документом. Наявні у справі договори поставки та видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити як підписи та печатки уповноважених осіб постачальника та отримувача товару (позивача та відповідача), що належним чином підтверджує дійсність (реальність) правочину, факт виконання договорів поставки та їх товарність.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Арванте" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21 (905/1327/23) залишено без руху; встановлено апелянту строк на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 368,60грн.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків (вх. № 7966 від 11.06.2024), до якої додано платіжну інструкцію №74 від 11.06.2024 АТ "ПУМБ" на суму 368,60грн.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024, у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів Гребенюк Н.В. та Слободіна М.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О., суддя Терещенко О.І.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до абз. 4 та 5 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі становить 244144,79грн, що є меншим від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, а учасники справи не подавали клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання), колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Арванте" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21 (905/1327/23) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Арванте" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21(905/1327/23); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Арванте" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21(905/1327/23) буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, у зв`язку із відставкою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Терещенко О.І.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024, у зв`язку із відпусткою судді Терещенко О.І. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Арванте" (постачальник, позивач) та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (покупець, відповідач) укладено наступні договори постачання:

- № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018;

- № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019;

- № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020.

За умовами цих договорів постачальник зобов?язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами цього договору та специфікаціях, які є невід?ємними частинами цього договору, а покупець, у свою чергу, зобов?язується прийняти і оплатити продукцію, що постачається в його власність відповідно до умов цього договору (п. 1.1, п. 1.2 договорів).

Продукція приймається покупцем на підставі даних: по кількості у відповідності з фактичною кількістю продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки; за якістю у відповідності з якісними показниками, вказаними у сертифікаті якості заводу-виробника, паспорті, а також у відповідності з технічними характеристиками та іншими додатковими вимогами до даної продукції, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 2.6 договорів).

Постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжуються одним документом щодо якості та/або одним товаросупровідним документом (п. 4.1 договорів).

Умови постачання продукції DDP, згідно з "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та застережень, що містяться у цьому договорі та/або відповідних специфікаціях до договору (п. 4.2 договорів).

Постачальник зобов?язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну, накладну поштового кур?єра), інші товаросупровідні документи, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Документи (окрім податкових накладних), постачальник зобов?язується надати покупцю разом з поставленою продукцією (п. 4.3 договорів).

Вказані у даному договорі документи надаються постачальником у повному обсязі, у належному стані, оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства України (п. 4.6 договорів).

Датою постачання вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При постачанні автомобільним транспортом датою постачання вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній. При постачанні залізничним транспортом датою постачання вважається дата, зазначена у залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (у погоджене місце призначення постачання) (п. 4.7 договорів).

Зобов?язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у узгоджене місце призначення постачання у належній якості, у комплектності, асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до договору. Зобов?язання покупця вважаються виконаними з оплати поставленої продукції (п. 4.8 договорів).

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід?ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до постачання кількості загальна вартість договору змінюється пропорційно до кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) постачання продукції складає + - 15%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1000000,00грн (один мільйон гривень) без ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця (п. 5.1 договорів).

Згідно з п. 5.4 договорів розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником, здійснюються покупцем наступним чином:

- за договором № 7352-ДУ-УМТС від 26.12.2018 шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника при постачанні строп і такелажної продукції протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати постачання відповідної продукції, при постачанні піску кар?єрного, піску річного, сантехвиробів протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати постачання відповідної продукції, при постачанні щебневої продукції, вогнетривкої продукції протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця;

- за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати постачання відповідної продукції відповідно отриманому покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є списання грошових коштів з поточного рахунку покупця;

- за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 - шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати постачання відповідної продукції відповідно отриманому покупцем рахунку та при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, проте не більше 5% вартості своєчасно (п. 6.8 договорів).

Пунктом 8.1 договорів встановлено, що цей договір може бути скріплений печатками сторін, що набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов?язань термін дії договору встановлюється до:

- 31.12.2019 включно - за договором № 7352-ПУ-УМТС від 26.12.2018;

- 31.12.2019 включно за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019;

- 31.12.2019 включно - за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020.

У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов?язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов?язань.

Доказів внесення змін до вищеперелічених договорів, їх розірвання чи визнання недійсними повністю чи частково до матеріалів справи не надавалось, рівно як не надавалось й додатків до договорів, зокрема специфікацій до них.

Як зазначає позивач, на виконання цих договорів ним здійснювалась поставка товару відповідачу, на підтвердження чого надані наступні видаткові накладні:

1) за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

- № 115 від 15.11.2020 на суму 6017,76грн;

- № 117 від 15.11.2020 на суму 459,00грн

2) за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

- № 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28грн;

- № 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28грн;

3) за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

- № 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00грн;

- № 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00грн.

Перелічені видаткові накладні підписані представниками постачальника (позивача) та отримувача (відповідача) без зауважень. Загальна сума поставки за цими видатковими накладними становить 157019,32грн.

Також, позивачем сформовані та направлені відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 157019,32грн, а саме:

1) за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

- № 115 від 15.11.2020 на суму 6017,76грн;

- № 117 від 15.11.2020 на суму 459,00грн.

2) за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

- № 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28грн;

- № 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28грн.

3) за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

- № 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00грн.;

- № 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00грн.

У справі відсутні докази здійснення відповідачем будь-яких розрахунків за договорами поставки.

30.12.2022 позивач надіслав цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача письмову претензію №01/22-дк від 29.12.2022 на суму 151925,57грн заборгованості, що виникла за договорами №№ 7352-ДУ-УМТС-Т, 7995-ДУ-УМТС_Т, 9155-ДУ-УМТС-Т, яку просив погасити у п`ятиденний строк з моменту отримання даної претензії.

У зв`язку з відсутністю будь-якої відповіді на вказану претензію, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаними договорами поставки в загальному розмірі 151007,57грн. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 25171,21грн пені, а також 58534,63грн інфляційних втрат та 9431,38грн - 3% річних.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення від 15.05.2024 у справі №905/1977/21 (905/1327/23), яким у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд мотивував свій висновок відсутністю належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження факту поставки товару.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Арванте" (як постачальником) та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (як покупцем) було укладено договори постачання № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019, №9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020, за умовами яких постачальник зобов`язався в порядку, строки та на умовах цього договору передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.ч. 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках, за звичаями ділового обороту (ст. 7 ЦК України); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (ст. 13 ЦК України).

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вже зазначалося раніше, за умовами п. 4.1. договору постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжуються одним документом щодо якості та/або одним товаросупровідним документом.

Пунктом 4.2. договору передбачено умови постачання продукції DDP, згідно з "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та застережень, що містяться у цьому договорі та/або відповідних специфікаціях до договору.

Постачальник зобов?язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну, накладну поштового кур?єра), інші товаросупровідні документи, погоджені сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Документи (окрім податкових накладних), постачальник зобов?язується надати покупцю разом з поставленою продукцією (п. 4.3 договорів).

Вказані у даному договорі документи надаються постачальником у повному обсязі, у належному стані, оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства України (п. 4.6 договорів).

Разом з цим, у п. 4.7. договору сторони передбачили, що датою постачання вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При постачанні автомобільним транспортом датою постачання вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній.

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у узгоджене місце призначення постачання у належній якості, у комплектності, асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з оплати поставленої продукції (п. 4.8 договорів).

У постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення поставки товару відповідачу позивачем надано видаткові накладні:

1) за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

- № 115 від 15.11.2020 на суму 6017,76грн;

- № 117 від 15.11.2020 на суму 459,00грн.

2) за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

- № 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28грн;

- № 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28грн;

3) за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

- № 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00грн;

- № 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00грн.

Зазначені вище видаткові накладні на загальну суму 157019,32грн містять підписи від постачальника (підписано директором підприємства) та отримувача (підписано представниками за довіреностями: зав.складу, комірник), а також містять печатки сторін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що у суду відсутні підстави вважати, що підпис отримувача належить особі, яка уповноважена виконувати таку дію, як прийняття товару від імені підприємства відповідача, оскільки до матеріалів справи не було надано правовстановлюючих документів (довіреності) особи, яка приймала участь у прийнятті відповідного товару від імені відповідача.

Крім того, суд першої інстанції відзначив, що у видаткових накладних міститься адреса доставки товару, яка не збігається з адресою місцезнаходження відповідача. При цьому, умови укладених між сторонами договорів не містять як переліку товару, що належить поставити, так і адреси покупця для такої поставки. Водночас, сторони у договорах обумовили, що відповідні дані ними погоджуються у відповідних специфікаціях (п.4.2 договорів), що є невід`ємною частиною договору, проте такі специфікації до матеріалів справи також не надавались.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам для первинних документів, оскільки не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до вимог вищевказаного абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" долучені позивачем видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання, назву підприємств, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, містять посилання на договори поставки №7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, №7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019, №9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020, як на правову підставу здійснення господарських операцій, підписи в графі "від постачальника" та "отримав", та засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.

Що стосується висновків господарського суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи довіреність особи, яка приймала участь у прийнятті відповідного товару від відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції враховує, що підписані сторонами видаткові накладні: 1) за договором №7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018: №115 від 15.11.2020 на суму 6017,76грн; №117 від 15.11.2020 на суму 459,00грн; 2) за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019: № 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28грн; № 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28грн; 3) за договором №9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020: № 127 від 20.12.2020 на суму 3330,00грн; № 129 від 20.12.2020 на суму 1980,00грн, є самостійними та належними доказами на підтвердження того, що господарська операція з передачі товару від позивача відповідачу відбулась.

Вказані видаткові накладні належним чином підтверджують факт постачання товару та є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України" на підтвердження господарських операцій з придбання товару.

При цьому, відсутність у накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така накладна є неналежним доказом у справі. Водночас, відтиск печатки/штампу на накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною та свідчить про згоду відповідача на купівлю товару на даних умовах.

Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяла уповноважена особа відповідача при прийнятті товару) в накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з принципу змагальності господарського судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України: суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим; виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів поставки відповідачем було проставлено відтиск печатки юридичної особи ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на кожній з наданих видаткових накладних №115 від 15.11.2020, №117 від 15.11.2020, №121 від 12.11.2020, №122 від 13.11.2020, №127 від 20.12.2020, №129 від 20.12.2020, обставин втрати (знищення), можливості знаходження у сторонніх осіб (підробки) якої відповідачем не доводиться.

За оцінкою апеляційного суду, такий реквізит первинних документів як печатка сторін договору, є належним доказом існування господарської операції з поставки товару за вказаними договорами поставки на підставі наданих до матеріалів справи видаткових накладних.

При розгляді цієї справи судова колегія звертається до правових висновків Верховного Суду в постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19 про стягнення заборгованості з оплати придбаного за договором товару, відповідно до якого, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі №915/878/16.

У той же час, судова колегія апеляційного господарського суду встановила, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а відповідач в ході розгляду справи не наводив будь-яких доводів, котрі б вказували, що печатка ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Судова колегія також зазначає, що відповідач взагалі не спростовував справжності відбитку його печатки на спірних накладних, що в свою чергу вказує на те, що саме відповідачем поставлено печатку, чим підтверджено повноваження особи, котра діяла від імені ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", використовувала його печатку і підписала спірні видаткові накладні.

Наведене свідчить про те, що ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" брало участь у здійсненні господарських операцій за вказаними видатковими накладними та такі документи слід розглядати, як первинні бухгалтерські документи, які відповідають критеріям належності та допустимості доказів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що з огляду на наявність обов`язкових реквізитів первинних документів, в тому числі підписів осіб, що прийняли товар, які засвідчені відтиском печатки відповідача, достовірність якої останнім не спростована, сама лише відсутність довіреності особи, яка отримувала товар, не є підставою для невизнання господарської операції (з поставки товару) та не може свідчити про те, що особи, які підписали видаткові накладні і отримали товар, є не уповноваженими на отримання товару.

Більш того, відповідач під час розгляду справи будь-яким чином не заперечував фактичного отримання спірного товару.

При цьому, слід відзначити, що відповідач жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості, кількості продукції тощо не висловив, а також, у разі якщо позивач дійсно не здійснив поставку товару, не звертався до останнього з приводу такої поставки.

За умовами договорів поставки відповідач мав право як відмовитись від прийняття товару (п. 2.12.), так і скласти акт про невідповідність (п. 2.9.), проте відповідачем товар за спірними видатковими накладними приймався без зауважень.

Будь-яких доказів відмови відповідача від договорів поставки та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договорами поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договорів, відповідачем не надано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ст.ст. 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що відтиск печатки відповідача на спірних видаткових накладних є свідченням того, що такі видаткові накладні є належним доказом у справі, і що поставлений позивачем товар був прийнятий відповідачем (печатка якого міститься на накладних), адже відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за спірними накладними.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вищевказані видаткові накладні є первинними документами, які свідчать про передачу позивачем товару та одночасно виникнення у відповідача зобов`язання із здійснення оплати за отриманий товар.

Що стосується висновків місцевого суду про те, що відсутність в матеріалах справи специфікацій з переліком товару, який підлягає поставці, та адреси доставки, не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, то колегія суддів зазначає, що наявні у справі видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також містять адресу покупця та місце доставки (основні склади відповідача), а отже, зазначеними документами об`єктивно підтверджується те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Водночас, посилання господарського суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи податкових накладних та відповідної товарно-транспортної документації, також не дають підстав для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки такі документи підтверджують лише реєстрацію податкових зобов`язань і факт перевезення товару, однак вони не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України" на підтвердження господарських операцій з придбання товару, якими у даному випадку є саме видаткові накладні.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №804/16276/15.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що на виконання умов договорів поставки №7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018, №7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019 та №9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 157019,32грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 107-112, т.1), які є належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76-77 ГПК України на підтвердження отримання товару відповідачем, і відповідно виникнення у нього обов`язку з оплати отриманого товару.

При цьому, щодо посилання місцевого суду на заявлення позивачем основного боргу у меншому розмірі (151007,57грн), колегія суддів зазначає, що це є правом позивача, тоді як відповідач в ході розгляду справи жодним чином не спростував фактичного отримання товару на вказану суму, а також свої зобов`язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав, товар на суму 151007,57грн не оплатив.

Відтак, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого йому товару, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем було порушено свої зобов`язання за договорами поставки та положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 151007,57грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.8. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, проте не більше 5% вартості своєчасно.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу:

1) за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

- по видаткові накладні №115 від 15.11.2020 на суму основного боргу 6017,76грн (строк оплати до 20.12.2020): пеня за період з 20.12.2020 по 20.12.2021 в сумі 897,65грн; інфляційні втрати за період січень 2021 січень 2023 року в сумі 2431,01грн; 3% річних за період з 20.12.2020 по 16.02.2023 в сумі 390,23грн;

- по видатковій накладній № 117 від 15.11.2020 на суму 459,00грн (строк оплати до 20.12.2020): пеня за період з 20.12.2020 по 20.12.2021 в сумі 68,47грн; інфляційні втрати за період січень 2021 січень 2023 року в сумі 185,42грн; 3% річних за період з 20.12.2020 по 16.02.2023 в сумі 29,76грн;

2) за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

- по видатковій накладній № 121 від 12.11.2020 на суму 72616,28грн (строк оплати до 15.02.2021): пеня за період з 17.02.2021 по 17.02.2022 в сумі 11648,45грн; інфляційні втрати за період березень 2021 січень 2023 року в сумі 27030,15грн; 3% річних за період з 17.02.2021 по 16.02.2023 в сумі 4356,98грн;

- по видатковій накладній № 122 від 13.11.2020 на суму 72616,28грн (строк оплати до 18.02.2021): пеня за період з 18.02.2021 по 18.02.2022 в сумі 11664,36грн; інфляційні втрати за період березень 2021 січень 2023 року в сумі 27030,15грн; 3% річних за період з 18.02.2021 по 16.02.2023 в сумі 4351,01грн;

3) за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

- по видатковій накладній №127 від 20.12.2020 на суму основного боргу 3390,00грн (правильною є сума боргу 3330,00грн; зі строком оплати до 25.03.2021): пеня за період з 25.03.2021 по 25.03.2022 в сумі 560,13грн; інфляційні втрати за період квітень 2021 січень 2023 року в сумі 1166,30грн; 3% річних за період з 25.03.2021 по 16.02.2023 в сумі 190,46грн;

- по видатковій накладній №129 від 20.12.2020 на суму основного боргу 1980,00грн (за строком оплати 25.03.2021): пеня за період з 25.03.2021 по 25.03.2022 в сумі 332,15грн; інфляційні втрати за період квітень 2021 січень 2023 року в сумі 691,60грн; 3% річних за період з 25.03.2021 по 16.02.2023 в сумі 112,94грн.

Колегія суддів враховує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У пунктах 6.12. (6.11.) договорів поставки сторони погодили, що строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання мало бути виконане за договором, у зв`язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Водночас, умови укладених між сторонами договорів поставки не містять жодних положень, які б встановлювали інший строк для нарахування штрафних санкції саме постачальником покупцю, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що він не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, а також у ньому наявні помилки при визначенні суми основної заборгованості та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення позивачем відповідних сум у завищеному розмірі.

Здійснивши власний перерахунок заявлених позивчем до стягнення сум, колегією суддів встановлено, що обґрунтованою сумою пені, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення умов договорів постави є:

1) за договором № 7352-ДУ-УМТС-Т від 26.12.2018:

- по видаткові накладні №115 від 15.11.2020 на суму основного боргу 6017,76грн (строк оплати до 20.12.2020): пеня за період з 20.12.2020 по 20.06.2021 в сумі 401,56грн; інфляційні втрати за період січень 2021 січень 2023 року в сумі 2431,01грн; 3% річних за період з 20.12.2020 по 16.02.2023 в сумі 390,23грн;

- по видатковій накладній №117 від 15.11.2020 на суму 459,00грн (строк оплати до 20.12.2020): пеня за період з 20.12.2020 по 20.06.2021 в сумі 30,63грн; інфляційні втрати за період січень 2021 січень 2023 року в сумі 185,42грн; 3% річних за період з 20.12.2020 по 16.02.2023 в сумі 29,76грн;

2) за договором № 7995-ДУ-УМТС_Т від 04.04.2019:

- по видатковій накладній №121 від 12.11.2020 на суму 72616,28грн (строк оплати до 15.02.2021): пеня за період з 17.02.2021 по 17.08.2021 в сумі 5220,41грн; інфляційні втрати за період березень 2021 січень 2023 року в сумі 27030,15грн; 3% річних за період з 17.02.2021 по 16.02.2023 в сумі 4356,98грн;

- по видатковій накладній №122 від 13.11.2020 на суму 72616,28грн (строк оплати до 18.02.2021): пеня за період з 18.02.2021 по 18.08.2021 в сумі 5228,37грн; інфляційні втрати за період березень 2021 січень 2023 року в сумі 27030,15грн; 3% річних за період з 18.02.2021 по 16.02.2023 в сумі 4351,01грн;

3) за договором № 9155-ДУ-УМТС-Т від 17.09.2020:

- по видатковій накладній №127 від 20.12.2020 на суму основного боргу 3330,00грн (зі строком оплати до 25.03.2021): пеня за період з 25.03.2021 по 25.09.2021 в сумі 256,55грн; інфляційні втрати за період квітень 2021 січень 2023 року в сумі 1163,15грн; 3% річних за період з 25.03.2021 по 16.02.2023 в сумі 189,67грн;

- по видатковій накладній №129 від 20.12.2020 на суму основного боргу 1980,00грн (за строком оплати 25.03.2021): пеня за період з 25.03.2021 по 25.09.2021 в сумі 152,54грн; інфляційні втрати за період квітень 2021 січень 2023 року в сумі 691,60грн; 3% річних за період з 25.03.2021 по 16.02.2023 в сумі 112,94грн.

За таких обставин, стягненню з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь ТОВ "Арванте" підлягають сума основного боргу 151007,57грн, пеня в сумі 11290,06грн, 3% річних в сумі 9430,59грн та інфляційні втрати в сумі 58531,48грн.

У задоволенні решти позовних вимог позивача (стягнення пені в сумі 13881,15грн, 3% річних в сумі 0,79грн та інфляційних втрат в сумі 3,15грн) слід відмовити.

З огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини та приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що наявність заборгованості за поставлений позивачем товар підтверджена матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку не спростована, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи викладене, та враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну ТОВ "Арванте" слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21(905/1327/23) - скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь ТОВ "Арванте" суму основного боргу 151007,57грн, пеню в сумі 11290,06грн, 3% річних в сумі 9430,59грн та інфляційні втрати в сумі 58531,48грн; в решті позовних вимог слід відмовити.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ч. 1 ст.129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арванте" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21(905/1327/23) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі №905/1977/21(905/1327/23) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85004, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Івана Франка, 19, кім. 103; код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арванте" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8; код ЄДРПОУ 41351303) заборгованість у розмірі 151007,57грн, пеню в сумі 11290,06грн, 3% річних в сумі 9430,59грн та інфляційні втрати в сумі 58531,48грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85004, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Івана Франка, 19, кім. 103; код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арванте" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8; код ЄДРПОУ 41351303) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3453,79грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5180,69грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко