Постанова

від 04.12.2024 по справі 905/1977/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1977/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024

та ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.05.2024

у справі № 905/1977/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТ-ЮА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

про банкрутство.

У судове засідання представники учасників справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 за заявою кредитора ТОВ "ДЕТ-ЮА" відкрито провадження у справі № 905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів - до 27.05.2022; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли; визначено дату попереднього засідання суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області за результатами попереднього засідання від 06.09.2022 у справі № 905/1977/21 визнано вимоги кредиторів до боржника.

Постановою Господарського суду Донецької області суду від 12.10.2022 припинено процедуру розпорядження майном у справі №905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли; ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 (дванадцять) місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли.

Повідомлення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України (№ 69364 від 12.10.2022).

15.02.2024 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління) звернулося до Господарського суду Донецької області з заявою (вх. №07-07/1430/24) про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство № 905/1977/21 на суму 721219,92 грн, які складаються з наступного:

- 713 830,06 грн - штрафної санкції з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма "Ш") №1015/32-00-04-01-01-01 від 15.11.2023;

- 1333,86 грн - з єдиного соціального внеску за самостійно поданою платником декларацією № 9377733437 від 24.01.2024 (термін сплати 09.02.2024);

- 6056,00 грн - судового збору, сплаченого заявником за подання заяви.

На підтвердження обґрунтованості вимог заявником надано наступні документи: акт камеральної перевірки №747/32-00-04-01-01-01-37014600 від 14.07.2023 з доказами направлення на адресу боржника; інтегровану картку платника з ЄСВ за 2024 рік; інтегровану картку платника ПДВ за 2024 рік; супровідний лист ДПС України №28433/7/99-00-06-03-01-07 від 10.11.2023 та рішення ДПС №33704/6/99-00-06-03-01-06 від 09.11.2023 про результати розгляду скарги; податкове повідомлення-рішення №1015/32-00-04-001-01-01-37014600 від 15.11.2023 з розрахунком штрафних санкцій та доказами направлення на адресу боржника; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3-й квартал 2023 року від 16.10.2023.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.05.2024, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, відмовив у задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство № 905/1977/21 на суму 721219,92 грн.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення заяви Управління до боржника в частині штрафу, накладеного згідно податкового повідомлення-рішення №1015/32-00-04-01-01-01-37014600 від 15.11.2023 на суму 713830,06грн, оскільки обставини щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання, яке є підставою для нарахування штрафних санкцій, спростовується доказами, які надавалися кредитором разом з попередніми заявами з вимогами до боржника. При цьому, суди відзначив, що до заяви з кредиторськими вимогами, що розглядається, податковою службою не було надано документів первинного бухгалтерського обліку про здійснення боржником будь-яких платежів за цим податком у конкретні дати.

Відмовивши у визнанні кредиторських вимог, суди попередніх інстанцій з урахуванням приписів частини четвертої статті 75 ГПК України, виходили з обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Донецької області від 06.09.2022 у справі № 905/1977/21 щодо несплати узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018 та розміру грошових зобов`язань у платника податку, вказавши, що такі обставини не повинні доказуватися при розгляді цієї справи, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Висновки щодо решти кредиторських вимог на суму 1333,86 грн з єдиного соціального внеску за декларацією № 9377733437 від 24.01.2024 мотивовані тим, що заявником не було надано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази (первинні документи), які підтверджують підстави для нарахування боржнику суми недоїмки з єдиного внеску.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись із вказаними ухвалою та постановою, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, кредиторські вимоги Управління у розмірі 721 219,92 грн визнати повністю.

Скаржник вважає, що надаючи висновок про необґрунтованість кредиторських вимог, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину четверту статті 75 ГПК України та не застосували пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, оцінивши правомірність податкового повідомлення - рішення №1015/32-00 04-01-01-01-37014600 від 15.11.2023, фактично вирішивши публічно-правовий спір.

Скаржника також зазначає, що відмовивши у визнання кредиторських вимог з єдиного соціального внеску у розмірі 1 334,81 грн з посиланням не надання Управлінням податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нахованого єдиного внеску №9377733437 від 24.01.2024, суди попередніх інстанцій порушили положення частини другої статті 7 КУзПБ щодо закріпленого в ній обов`язку суду самостійно витребувати даний доказ.

Управління зазначає, що оскільки правовий висновок Верховного Суду щодо наведених вище подібних правовідносин відсутній, касаційне оскарження здійснюється на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Позиції інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, виходить з такого.

Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14).

Абзацом 11 частини 1 статті 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).

Пунктом 14 статті 39 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 статті 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у частині 1 статті 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 частини 4 статті 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами частини 6 статті 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного ч. 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з вимог КУзПБ обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Водночас, покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18).

Відтак, саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Слід також зазначити, що норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.

Предметом судового розгляду у даному випадку є заява Управління з кредиторськими вимогами до боржника - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у загальному розмірі 715163,92грн, які складаються з:

- грошових зобов`язань визначених податковим повідомленням-рішенням (форма "Ш") №1015/32-00-04-01-01-01 від 15.11.2023) на суму 713830,06 грн;

- самостійно поданого боржником розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9377733437 від 24.01.2024 (термін сплати 09.02.2024) на суму 1333,86 грн.

В обґрунтування заяви кредитор посилається на те, що в порушення норм п. 57.3 статті 57 ПК України (з урахуванням положень п. 56.18 статті 56 ПК України, частини першої статті 325 КАС України) ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" було допущено несвоєчасну, із затримкою на 22 дні (з 09.09.2020 по 30.09.2020), сплату грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018 у загальній сумі 21 663 150,62грн, у тому числі основний платіж у сумі 14442100,62 грн, штрафні (фінансові) санкції у сумі 7221050,31 грн.

За твердженням заявника, боржник ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", будучи обізнаним про дату узгодження грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018 та терміни їх сплати, та маючи надходження грошових коштів, у обсягах достатніх для їх сплати, порушив норми п. 57.3 статті 57 ПК України, та затримав сплату грошових зобов`язань на 22 днів.

Управління посилається на те, що грошові кошти у сумі 32 097 722,00 грн, сплачені за платіжним дорученням 30.09.2020, були зараховані контролюючим органом в рахунок наявного станом на 30.09.2020 податкового боргу ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля".

Досліджуючи вимоги кредитора в частині податкової заборгованості зі штрафу у розмірі 715163,92грн, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення (форма "Ш") №1015/32-00-04-01-01-01 від 15.11.2023, суди попередніх інстанцій встановили, що у січні 2022 року Управлінням подавалася заява з грошовими вимогами до боржника на суму 28 433 411,67 грн.

Заява була обґрунтовувалася тим, що у ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" виник податковий борг 26.10.2021 в результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, а саме: за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018 на суму 21663150,93 грн, у тому числі за основним платежем - 14442100,62 грн, штрафними санкціями - 7221050,31 грн.

За результатом розгляду вказаної заяви Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу від 06.09.2022 у справі №905/1977/21, якою визнано вимоги Управління до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" в сумі 21655001,18 грн з податку на додану вартість, у тому числі 14433950,87грн за основним платежем, штрафні (фінансові санкції (штрафи)) 7221050,31грн, крім того судовий збір у розмірі 4962,00грн. В іншій частині вимог Управління на суму 6778410,49грн пені згідно податкової вимоги №0001910-1300-3200 (за формою "Ю") від 27.10.2021 відмовлено.

При розгляді вищевказаної заяви судом було встановлено, що рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання (податкове повідомлення-рішення № 0004514614 від 01.06.2018 на суму 21663150,93 грн, у тому числі за основним платежем - 14442100,62 грн, штрафними санкціями - 7221050,31 грн) вважається узгодженим 25.08.2020. Платник податків мав самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження, тобто до 04.09.2020 включно. Доказів повної сплати узгодженої суми платником податків до матеріалів справи не надано.

З урахуванням аргументів заявника про те, що частина нарахування в сумі 8149,75 грн погашена за рахунок наявної переплати в ІКП, суди дійшли висновку про визнання та включення до реєстру кредиторів вимоги Управління на суму 21655001,18 грн з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем - 14433950,87грн, штрафні (фінансові санкції (штрафи)) - 7221050,31грн, як підтверджені належними доказами.

Тобто, підставою для визнання кредиторських вимог контролюючого органу за податковим повідомленням-рішенням №0004514614 від 01.06.2018 на загальну суму 21663150,93 грн, був документально підтверджений кредитором та встановлений судом факт несплати боржником суми податкового зобов`язання з ПДВ, у тому числі за основним платежем в сумі 14 442 100,62 грн.

У подальшому, Управління зверталося до Господарського суду Донецької області із заявою №1692/5/32-00-13-01 від 20.12.2022 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у справі про банкрутство № 905/1977/21 на суму 9652517,58 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на наявність у ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" податкового боргу, який виник 26.10.2021 в результаті не сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість (код 14010100) за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018, а також на нарахування відповідно до вимог статті 129 ПК України в інтегрованій картці з податку (далі ІКП) з податку на додану вартість в автоматичному режимі пені в загальній сумі 6778410,49 грн.

Також заявник вказував, що у зв`язку з перерахунком абсолютного значення пені по податковому повідомленню-рішенню №0004514614 від 01.06.2018, сума пені в ІКП збільшена на 2873721,07грн згідно рішення керівника №26/32-00-04-04-01-32 від 25.11.2022, що загалом становить 9652131,56грн, яка боржником сплачена не була.

За доводами заявника, станом на 19.12.2022 збільшено податковий борг по ПДВ на 386,02 грн згідно податкового повідомлення-рішення (форми "Н") №000/161/32-00-04-01-01-01 від 08.07.2022.

За результатом розгляду вказаної заяви ухвалою Господарського судому Донецької області від 15.08.2023 у справі № 905/1977/21, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2024, закрито провадження у справі в частині вимог Управління на суму 6778410,49грн пені, нарахованої в результаті не сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість (код 14010100) за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") № 0004514614 від 01.06.2018, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Відмовляючи щодо решти заявлених вимог з пені та штрафу суди зазначили, що нарахування кредитором пені та штрафу поза межами строку, визначеного п.п.129.3.3 пунктом 129.3 статті 129 ПК України, суперечить як приписам вказаної норми права, так і положенням частини третьої статті 41, статті 59 КУзПБ.

З урахуванням наведеного суди обґрунтовано зазначили, що обставини щодо несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість (код 14010100) за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") № 0004514614 від 01.06.2018, момент виникнення та розмір грошових зобов`язань у платника податку були встановлені у судовому рішенні - ухвалі Господарського суду Донецької області від 06.09.2022 у справі № 905/1977/21.

Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 06.09.2022 за результатами попереднього засідання до реєстру вимог кредиторів боржника включено вимоги Управління, зокрема з ПДВ у сумі 14433950,87 грн (3-я черга погашення).

Звернувшись з новою заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, яка розглядається в межах цього судового провадження, Управління посилається на наявність у боржника - ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" податкового боргу, який виник в результаті несвоєчасної сплати грошових зобов`язань визначених у податковому повідомленні-рішенні №0004514614 від 01.06.2018, у загальній сумі 21663150,62 грн, у тому числі основний платіж у сумі 14442100,62 грн, штрафні (фінансові) санкції у сумі 7221050,31 грн.

Зазначена штрафна санкція на суму 713 830,06 грн була застосована контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання на суму 14276601,13 грн, граничний термін сплати 08.09.2020, фактично сплачено - 30.09.2020, таким чином кількість затримки складає 22 дні. Розрахунок штрафних санкцій було здійснено за період прострочення сплати податкового зобов`язання з 08.09.2020 по 30.09.2020.

Розглянувши заяву Управління суди встановили, що у своїх попередніх заявах з грошовими вимогами до боржника Управління стверджувало про наявність у ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" заборгованості з ПДВ у сумі 21663150,93 грн, у тому числі за основним платежем - 14442100,62 грн, штрафними санкціями - 7221050,31 грн, при цьому, не наводило жодних аргументів та не надавало суду доказів сплати боржником грошових коштів за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018 в сумі 32097722,00 грн та їх зарахування контролюючим органом в рахунок наявного станом на 30.09.2020 податкового боргу.

Дослідженими судами матеріалами справи встановлено, що до заяви з кредиторськими вимогами до боржника, яка є предметом даного судового розгляду, Управлінням не було надано доказів оплати боржником грошових коштів, зокрема, на підставі платіжного доручення 30.09.2020.

Будь-яких документів первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких суд може встановити фактичне здійснення боржником будь-яких платежів за податком на додану вартість та у конкретні дати, та які були зараховані контролюючим органом в рахунок наявного податкового боргу ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", заявником також не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Прийнявши до уваги факт існування у цій справі судових рішень - ухвал Господарського суду Донецької області від 06.09.2022 та від 15.08.2023 (які набрали законної сили і мають преюдиційний характер при розгляді вимог заявника) в частині розгляду вимог Управління на суму основного платежу, що виникло в результаті не сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість (код 14010100) за податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0004514614 від 01.06.2018, суди дійшли висновку, що обставини щодо погашення заборгованості, визначені податковим органом як підставу для нарахування штрафних санкцій (несвоєчасна сплата податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 14276601,13 грн з простроченням у 22 дні) спростовується доказами, які надавалися кредитором з попередніми заявами.

Суди також встановили, що інформація про погашення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 01.06.18 № 0004514614, у загальній сумі 21663150,62 грн, що є підставою для нарахування кредитором штрафу, спростовується й даними інтегрованої картки платника податків, яка надавалася кредитором до попередньої заяви, та якій вже була надана відповідна оцінка.

Враховуючи встановлені попередніми судами обставини, а саме, існування у цій справі судових рішень - ухвал Господарського суду Донецької області від 06.09.2022 та від 15.08.2023 в частині розгляду вимог Управління на суму основного платежу, а також невиконання кредитором обов`язку надати до заяви з кредиторськими вимогами до боржника, яка є предметом даного судового розгляду, всіх необхідних документів в обґрунтування своїх вимог, колегія суддів погоджується з висновком попередніх судів про відсутність підстав для задоволення заяви Управління з кредиторськими вимогами до боржника в частині штрафу, накладеного згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») №1015/32-00-04-01-01-01-37014600 від 15.11.2023 на суму 713830,06 грн.

Щодо вимог Управління про визнання кредиторських вимог на суму 1333,86 грн з єдиного соціального внеску за самостійно поданою платником декларацією №9377733437 від 24.01.2024, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 та пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У відповідності до підп. "б" п. 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Обґрунтовуючи вимоги до боржника в цій частині Управління посилається на те, що ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» самостійно подано декларацію №9377733437 від 24.01.2024 (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску), сума нарахованого єдиного внеску становить 1334,81 грн. Зазначає, що строк виконання цього зобов`язання у боржника настав 09.02.2024, що також відображено у інтегрованій картці платника за 2024 рік, в якій відображено заборгованість в сумі 1333,86 грн.

Судова колегія враховує, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Роботодавець як платник єдиного внеску є особою, на яку покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати за найманих працівників (застрахованих осіб) єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, які визначені податковим законодавством.

Проте, як встановили суди, до матеріалів справи не подавався податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску № 9377733437 від 24.01.2024.

Управління до своєї заяви надано декларацію б/н від 16.10.2023 за звітний (податковий) період 2023 рік, 3 квартал, на загальну суму 1334,81 грн.

Разом з цим, ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з попередніми судами, що фактом підтвердження сум нарахувань з заробітної плати є первинні документи, які заявником разом з поданою до суду заявою надано не було, а не податкова звітність, що подається до ДПС відповідно до податкового законодавства, лише підтверджує порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування боржником не свідчить беззаперечну наявність вказаної суми виплат з заробітної плати робітнику.

Відсутність доказів (саме первинних документів), які підтверджують підстави для нарахування боржнику суми недоїмки з єдиного внеску, позбавляє суд можливості визначити обґрунтованість заявленої у складі вимог кредитора у справі про банкрутство суми єдиного внеску, оскільки унеможливлює належну перевірку у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України відповідність визначення податковим органом цієї суми, як вимог кредитора, вимогам законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій у виконання приписів статей 45 - 47 КУзПБ, дослідивши подані Управлінням документи у підтвердження заявлених кредиторських вимог встановили недоведеність Управлінням підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" заявлених вимог у сумі 713 830,06 грн - штрафної санкції з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма "Ш") №1015/32-00-04-01-01-01 від 15.11.2023 та 1333,86 грн - з єдиного соціального внеску за самостійно поданою платником декларацією №9377733437 від 24.01.2024 (термін сплати 09.02.2024), та за встановлених обставин, дійшли правомірного висновку про відмову у визнанні цих вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Обґрунтовуючи підставу касаційного, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Управління зазначає, що висновок судів про необґрунтованість його кредиторських вимог прийнято судами з неправильним застосуванням частини четвертої статті 75 ГПК України та не застосували п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, оскільки суди оцінили правомірність податкового повідомлення - рішення та фактично вирішивши публічно-правовий спір, та з порушенням норм частини другої статті 7 КУзПБ щодо витребування судом доказів з власної ініціативи.

В контексті цих доводів поданої касаційної скарги колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, за яким податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, а господарський суд зобов`язаний оцінити правомірність цих вимог на підставі поданих кредитором документів незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Оскаржувані судові рішення у цій справі, прийняті судами за результатом розгляду кредиторських вимог Управління до боржника, на підставі поданих документів, та не суперечать вказаним висновкам Великої Палати Верховного Суду. При цьому оскаржувані судові рішення не містять оцінки та висновків щодо правомірності податкового-повідомлення рішення, що спростовує протилежні доводи податкового органу щодо фактичного вирішення публічно-правового спору.

Щодо закріпленого в частині другій статті 7 КУзПБ принципу офіційного з`ясування всіх обставин колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, в якій зазначено:

"Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи».

Звернення ж Управління з грошовими вимогами у справі про банкрутство не зумовлене необхідністю захисту його прав у сфері публічно-правових відносин, Управління не є відповідачем при зверненні з кредиторськими вимогами до боржника у справі про банкрутство, що спростовує його доводи про порушення судами закріпленого в частині 2 статті 7 КУзПБ принципу офіційного з`ясування всіх обставин. При цьому Управлінням не наведено обставин, які б перешкоджали йому подати всі необхідні докази до суду першої інстанції, та не надано доказів звернення до суду з заявою про неможливість подання необхідних документів тощо.

У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовані неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Оскільки скаржник не довів порушення та неправильного застосування приписів зазначених в касаційній скарзі норм права (частини четвертої статті 75 ГПК України, п.57.3 статті 57 Податкового кодексу України та частини другої статті 7 КУзПБ), з огляду на фактичні обставини справи, встановлені господарськими судами, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

За наведеного вище, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято вірне рішення щодо відхилення заявлених Управлінням грошових вимог до ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», доводи скаржника за змістом касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, а також до переоцінки доказів та встановлених обставин, що відповідно до положень статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій про відхиленння грошових вимог Управління ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження. Відтак відсутні правові підстави для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Судові витрати

Враховуючи те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.05.2024 у справі №905/1977/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Погребняк В.Я.