Постанова

від 17.10.2024 по справі 505/3189/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5806/24

Справа № 505/3189/18

Головуючий у першій інстанції Павловська Г.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа: Голова первинної профспілкової організації Приватного акціонерного товариства «Національної енергетичної компанії «Укренерго» Приходько Олександр Микитович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Павловської Г.В. 19 жовтня 2023 року у м. Подільськ Одеської області, -

встановила:

У вересні 2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому просив:

1. Визнати незаконним і скасувати наказ ДП «НЕК «Укренерго» від 31.08.2018 року № 661-к «Про звільнення» ОСОБА_1 , інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго», робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, якого звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу України про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, з 01.09.2018 року та зобов`язати державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» перевести ОСОБА_1 на посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27.

3. У випадку відсутності на момент поновлення посади інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, з 01.09.2018 року та зобов`язати державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» перевести ОСОБА_1 на посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27.

4. У випадку відсутності на момент поновлення посади інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, здійснити з 01.09.2018 року формальне поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, та перевести на посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Київ, вул. Симона Петлюри 27.

5. Стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2018 року по день ухвалення судового рішення, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок № НОМЕР_1 , який закріплено банком за заробітною карткою № НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .

6. Стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн.

7. Стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу, яка передбачена ст. 44 КЗпП України у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Позовна заява мотивована тим, що згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» від 05.02.2016 року № 83-к позивача було прийнято на посаду головним фахівцем сектора економічної безпеки служби економічної та внутрішньої безпеки.

21.11.2017 року згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» № 570-к ОСОБА_1 переведено на посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго».

Наказом т.в.о. директора ДП «НЕК «Укренерго» Ковальчука В.В. від 14.06.2018 року №212-к/оп «Про зміни в організації виробництва і праці ДП «НЕК «Укренерго» із організаційної структури відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» виведено структурний підрозділ: Відділ внутрішнього контролю.

Того ж дня, 14.06.2018 року, ОСОБА_2 видано наказ № 213-к/оп «Про скорочення штату ДП «НЕК «Укренерго», яким виведено із штатного розпису у тому числі посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго».

Наказом директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_3 від 14.06.2018 року № 416-к «Про наступне вивільнення» вирішено підготувати попередження про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації праці і зміною організаційної структури.

15.06.2018 року ОСОБА_1 було попереджено про вивільнення (про зміну істотних умов праці) та повідомлено, що у разі відмови від переведення на іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю або у зв`язку з її відсутністю, його буде звільнено 16.08.2018 року з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При ознайомленні з зазначеним попередженням ОСОБА_1 вказав на ньому «у зв`язку з ненаданням необхідної інформації стосовно запропонованих посад прошу надати повний перелік вакансій із зазначенням посадових окладів. Дата 15.06.2018 року, підпис» однак жодної відповіді з боку адміністрації ДП НЕК «Укренерго» на зазначені недоліки та прохання ОСОБА_1 отримано не було.

15.06.2018 року йому був наданий перелік вакантних посад по ДП «НЕК «Укренерго», який був неповний, в переліку не зазначено інформацію щодо посадових окладів.

Наказом директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_3 від 16.08.2018 року №605-к «Про перенесення дати звільнення» перенесено дату звільнення працівників відділу внутрішнього контролю, в тому числі і ОСОБА_1 .

31.08.2018 року ОСОБА_1 був наданий перелік вакантних посад від 31.08.2018 року по ДП «НЕК «Укренерго», у зв`язку з чим ОСОБА_1 на переліку вакантних посад від 314.08.2018 року здійснив запис про ознайомлення з переліком посад та надання згоди на переведення його на посаду, з якою він погодився 21.08.2018 року, тобто на посаду Керівника групи адміністрування процедур приєднання департаменту розвитку ринку електроенергії.

Не зважаючи на його згоду на переведення на посаду Керівника групи адміністрування процедур приєднання департаменту розвитку ринку електроенергії, всупереч діючого законодавства, наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 31.08.2018 року № 661-к «Про звільнення ОСОБА_1 , інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго», позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу України про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Позивач вважав, що зазначений Наказ ДП «НЕК «Укренерго» від 31.08.2018 року № 661-к є протиправним, таким, що порушує його законні права та інтереси і підлягає скасуванню.

Щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної порушенням трудових прав, то ОСОБА_1 , з посиланням на ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпПУ та з урахуванням постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначав, що внаслідок порушення відповідачем трудового законодавства його життєвий уклад зазнав суттєвих змін, а саме: він залишився без єдиного джерела заробітку, втратив нормальні життєві зв`язки, у зв`язку з втратою роботи, усталений спосіб життя, налагоджений спокійний побут, впевненість у майбутньому. Він був вимушений покинути місце свого проживання у місті Одеса та переїхати до м. Подільськ Одеської області з метою пошуку нової роботи.

Незаконними діями відповідача позивачу було завдано душевного болю, відчуттів зневаги і приниження, пригнічення та образи, підриву його авторитету і репутації серед колег, рідних та друзів. Тому ОСОБА_1 вважав, що розмір моральної шкоди в сумі 70000 грн. є розумним і справедливим.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.10.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки йому не було запропоновано всіх наявних на підприємстві вакантних посад, які він міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. Також ОСОБА_1 зазначав, що відповідач із зверненням щодо проведення консультацій з питань скорочення чисельності або штату працівників до профспілкового комітету, що діє на підприємстві, не звертався, крім того, наказ про звільнення підписаний неуповноваженою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначило, що товариством було дотримано порядок вивільнення працівників. Відповідач неодноразово пропонував позивачу під розписку наявні на підприємстві вакантні посади, зокрема, які існували станом на 15 червня, 20 та 31 серпня 2018 року. За результатом ознайомлення із запропонованими роботодавцем вакантними посадами позивач зазначав у попередженні про вивільнення лише той факт, що перелік вакантних посад був наданий без зазначення посадових окладів. Отже, ОСОБА_1 відмовився від працевлаштування. Крім того, ДП «НЕК «Укренерго» відбулася заміна організаційної структури, із якої виключено відділ внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс», а посаду позивача скорочено, тому відсутні підстави для застосування ст. 42 КЗпП України. Вважає, що ОСОБА_1 не довів незаконності його звільнення, не довів заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтував порушення відповідачем порядку вивільнення працівників.

Сторони про розгляд справи на 17.10.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явилися представник ОСОБА_1 , представники ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» від 05.02.2016 року № 83-к ОСОБА_1 було прийнято на посаду головним фахівцем сектора економічної безпеки служби економічної та внутрішньої безпеки.

23.03.2017 року згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» № 84-к ОСОБА_1 переведено на посаду професіонала з фінансово-економічної безпеки групи економічної безпеки відділу економічної та внутрішньої безпеки ДП «НЕК» «Укренерго».

21.11.2017 року згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» № 570-к ОСОБА_1 переведено на посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго».

Наказом т.в.о. директора ДП «НЕК «Укренерго» Ковальчука В.В. від 14.06.2018 року №212-к/оп «Про зміни в організації виробництва і праці ДП «НЕК «Укренерго» із організаційної структури відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» виведено структурний підрозділ: Відділ внутрішнього контролю.

Того ж дня, 14.06.2018 року, ОСОБА_2 видано наказ № 213-к/оп «Про скорочення штату ДП «НЕК «Укренерго», яким виведено із штатного розпису, у тому числі, посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго».

Наказом директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_3 від 14.06.2018 року № 416-к «Про наступне вивільнення» вирішено підготувати попередження про наступне вивільнення у зв`язку із змінами в організації праці і зміною організаційної структури.

15.06.2018 року ОСОБА_1 попереджено про вивільнення (про зміну істотних умов праці) та повідомлено, що у разі відмови від переведення на іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю або у зв`язку з її відсутністю його буде звільнено 16.08.2018 року з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. При ознайомленні з зазначеним попередженням ОСОБА_1 вказав на ньому «у зв`язку з ненаданням необхідної інформації стосовно запропонованих посад прошу надати повний перелік вакансій із зазначенням посадових окладів. Дата 15.06.2018 року, підпис».

15.06.2018 року ОСОБА_1 був наданий перелік вакантних посад по ДП «НЕК «Укренерго», який, на думку позивача, був неповний.

Наказом директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_3 від 16.08.2018 року №605-к «Про перенесення дати звільнення» перенесено дату звільнення працівників відділу внутрішнього контролю, в тому числі і ОСОБА_1 .

21.08.2018 року ОСОБА_1 був наданий перелік вакантних посад від 20.08.2018 року по ДП «НЕК «Укренерго», у зв`язку із чим ОСОБА_1 у попередженні від 15.06.2018 року здійснив два записи: Про ознайомлення з новим переліком вакансій, та надав згоду на переведення його на посаду Керівника груп адміністрування процедур приєднання департаменту розвитку електроенергії.

ОСОБА_1 є членом профспілкової організації.

24.07.2018 року ДП «НЕК «Укренерго» в особі директора з управління персоналом Николенко С.Є. звернулося до голови Первинної профспілкової організації ДП «НЕК «Укренерго» Приходько О.М. із поданням про надання згоди на вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в виробництві і праці указаних в поданні працівників, у тому числі й ОСОБА_1 .

З протоколу засідання Первинної профспілкової організації ДП «НЕК «Укренерго» № 34/1 від 14.08.2018 року вбачається, що після розгляду подання на скорочення працівників відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» профспілковий комітет, враховуючи наявність розбіжностей процедури звільнення з законодавчими актами України, а саме: ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; ст. 42, 49-2 КЗпП України; ч. 3 ст. 184 КЗпП України, ухвалив - рішення не приймати та провести додаткові консультації з адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго».

Листами від 15 та 16.08.2018 року за №№ 15, 16 Первинною профспілковою організацією ДП «НЕК «Укренерго» направлено запит директору з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» про надання до профспілкового комітету інформації щодо працівників відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс», які мали переважне право на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України та інформацію щодо надання працівникам повного переліку вакантних посад ДП «НЕК «Укренерго» та надання цього переліку в разі його змін відповідно до ст. 49-2 КЗпП України.

Листом від 21.08.2018 року ДП «НЕК «Укренерго» повідомило Первинну профспілкову організацію ДП «НЕК «Укренерго» про те, що працівники відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» переважного права на залишення на роботі не мають. Крім того, у цьому листі зазначено, що 21.08.2018 року працівникам цього відділу надано для ознайомлення перелік вакантних посад ДП «НЕК «Укренерго» станом на 20.08.2018 року та їх звільнення перенесено на 31.08.2018 року (т. 1 а.с. 88).

31.08.2018 року ОСОБА_1 був наданий перелік вакантних посад від 31.08.2018 року по ДП «НЕК «Укренерго», у зв`язку із чим ОСОБА_1 на переліку вакантних посад від 31.08.2018 року здійснив запис про ознайомлення з переліком посад та надання згоди на переведення його на посаду, з якою він погодився 21.08.2018 року, тобто на посаду Керівника групи адміністрування процедур приєднання департаменту розвитку ринку електроенергії.

Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 31.08.2018 року № 661-к «Про звільнення ОСОБА_1 , інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго», робоче місце: м. Київ вул. Симона Петлюри, 27, позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу України про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Наказом Міністерства фінансів України № 321 від 29.07.2019 року було затверджено Статут ПрАТ «НЕК «Укренерго». За п. 1.1 цього Статуту, ПрАТ «НЕК «Укренерго» є юридичною особою, що утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення ДП «НЕК «Укренерго» в приватне акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року № 829-р.

На підставі викладеного, судом першої інстанції було замінено ДП «НЕК «Укренерго» його правонаступником ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з відповідними доповненнями та змінами, роз`яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не використовувався вивільню вальний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне звільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Зі змісту вищезазначеного випливає, що звільнення працівників у зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників може вважатися правомірним тільки з наступних умов: 1) скорочення чисельності або штату працівників дійсно мало місце і 2) роботодавець дотримався норм законодавства щодо вивільнення працівників, відповідні дії належним чином задокументовані.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що зміни в організації виробництва і праці у відповідача, а саме скорочення штату працівників, у тому числі посади позивача, дійсно мали місце, та крім наказів від 14..06.2018 року № 212-к/оп, від 14.06.2018 року № 213-к/оп, від 14.06.2018 року № 416-к, підтверджується штатним розписом керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, робітників та непромислового персоналу апарату управління ДП «НЕК «Укренерго» на 2017 рік, що введений в дію з 01.11.2017 року, а також штатним розписом керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, робітників та непромислового персоналу апарату управління ДП «НЕК «Укренерго» на 2018 рік, що введений в дію з 01.09.2018 року.

З аналізу штатного розпису, введеного в дію з 01.09.2018 року та штатного розпису, який діяв до прийняття рішення про виведення відділу внутрішнього контролю з організаційної структури відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» вбачається, що новим штатним розписом не передбачені ані відділ внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс», ані посада інспектора (з дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс». Всі працівники виведеного з організаційної структури ДП «НЕК «Укренерго» підрозділу, в тому числі і позивач, були повідомлені роботодавцем про майбутнє вивільнення та звільнені. Частина працівників відділу внутрішнього контролю ВП «Укренергосервіс» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Загоруйко O.JX, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , де працював позивач, після попередження про майбутнє вивільнення скористалися правом на звільнення за угодою сторін та були звільнені згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується наказами від 19.06.2018 року №№ 432-к, 433-к, від 21.06.2018 року, № 442- к, від 19.07.2018 року, № 522-к. Інші працівники зазначеного відділу - а саме позивач, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 були звільнені у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказами від 31.08.2018 №№ 661-к, 662-к, 663-к, 687к.

Згідно ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 64 ГК України, ПрАТ «НЕК «Укренерго» має право самостійно визначати свою організаційну структуру та встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

На підстав викладеного колегія суддів доходить висновку, що відповідач законодавчо наділений правом самостійно формувати штат і структуру підприємства, змінювати чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, зменшувати чи збільшувати чисельність штатних посад, а також здійснювати звільнення працівників, що не забороняє одночасного прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації. Нормами трудового законодавства не передбачено право суду перевіряти доцільність скорочення працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої діяльності окремого суб`єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах.

Судом першої інстанції були встановлені обставини про зміни в організації виробництва і праці у відповідача, а саме скорочення штату працівників, у тому числі посади позивача, які дійсно мали місце. Відповідні обставини позивачем не спростовані.

Також матеріалами справи підтверджено, що про майбутнє звільнення ОСОБА_1 було попереджено під особистий підпис 15.06.2018 року, а звільнено 31.08.2018 року, таким чином, термін попередження про звільнення, який передбачений КЗпП України, роботодавцем дотриманий.

Щодо доводів позовної заяви про порушення відповідачем порядку звільнення у зв`язку із неотриманням згоди первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Згідно ч. 5 ст. 43 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця також регламентовано ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а він є членом Первинної профспілкової організації ДП «НЕК «Укренерго», тому для його звільнення необхідна згода профспілки.

Однак, у зв`язку із тим, що Первинна профспілкова організація ДП «НЕК «Укренерго» не повідомила відповідача про прийняте рішення у строки, передбачені ст. 43 КЗпП України, відповідач обґрунтовано вважав, що первинна профспілкова організація дала згоду на розірвання трудового договору (ч. 5 ст. 43 КЗпП України).

Щодо доводів позовної заяви про підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 неуповноваженою особою.

Згідно п. 1.4 посадової інструкції інспектора (з дипломом спеціаліста) відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс», інспектор призначається на посаду, переміщується звільняється з посади наказом ДП «НЕК «Укренерго».

Згідно пп. 8.8.9 п. 8.8 Статуту ДП «НЕК «Укренерго», директор підприємства у встановленому порядку та з урахуванням вимог цього Статуту та Галузевої угоди приймає рішення про прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників підприємства, забезпечення ведення обліку кадрів, встановлення системи заохочень та накладення стягнень на працівників підприємства, розподіл обов`язків та напрямків діяльності підприємства, які закріплюються за відповідними працівниками підприємства.

Згідно з посадовою інструкцією директора з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго», останній є функціональним керівником працівників ДП «НЕК «Укренерго» в частині виконання функцій з управління персоналом, втому числі: з кадрового обліку, підбору, найму, переведення та звільнення персоналу тощо.

На виконання вищевикладеного керівник підприємства уповноважив директора з управління персоналом ОСОБА_3 на звільнення працівників ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до її функціональних обов`язків, що підтверджується довіреністю від 13.06.2018 № 85.

Крім того, статутом ДП «НЕК «Укренерго» передбачено право директора підприємства здійснювати розподіл наданих йому повноважень, у тому числі повноважень щодо звільнення позивача.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 директором з управління персоналом ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_3 узгоджується із функціональними обов`язками цієї посадової особи, визначеними п. 8.8.6. та 8.8.9. Статуту ДП «НЕК «Укренерго», посадовими обов`язками та довіреністю, є правильним.

Щодо доводів позовної заяви про порушення роботодавцем обов`язку про необхідність запропонувати працівникові всі наявні на підприємстві вакансії.

За ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (ч. 1- 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Однією з найважливіших гарантій для працівників при зміні в організації праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 525/983/21, від 10.01.2024 року у справі № 333/4779/20).

Отже, роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення (постанови Верховного Суду від 20.02.2023 року у справі № 199/4766/21, від 18.10.2023 року у справі № 210/6543/21, від 06.05.2020 року у справі № 487/2191/17, від 30.01.2020 року у справі № 466/7604/17).

Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов`язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.

Належним виконанням такого зобов`язання є здійснення визначених КЗпП України дій, які наддадуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, інших, які відповідають його кваліфікації.

Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).

Таким чином, порядок вивільнення працівників, закріплений КЗпП України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем: строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України); врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України); пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України); отримання згоди профспілкового комітету, членом якого є працівник (ст. 43); у разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Поряд з цим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2018 року ОСОБА_1 разом з попередженням надавався перелік вакантних посад станом на 01.06.2018 року у кількості 26 посад, потім він був ознайомлений ще з 19 посадами, які були станом на 21.06.2018 року. Також, 31.08.2018 року позивачеві було запропоновано ще 6 посад. Позивач не заперечував можливість переведення на запропоновані вакантні посади, однак зазначав, що у переліку відсутні відомості щодо розміру посадових окладів. При цьому, ОСОБА_1 зазначено, що письмово він погодився на вакантну посаду - Керівника групи адміністрування процедур приєднання департаменту розвитку ринку електроенергії, однак відповідач зазначеного не визнає.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 20.08.2018 року по ДП «НЕК «Укренерго» були наявні також інші посади (усього 278 вакантних посад), що були запропоновані іншим працівникам відділу позивача для переведення, зокрема, вказані обставини були встановлені у справі №756/12673/18 за позовом ОСОБА_13 до ДП «НЕК «Укренерго» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а також у справі № 754/13570/18 за позовом ОСОБА_10 до ПрАТ «НЕК «Укренерго», третя особа: Голова профспілкової організації ПрАТ «НЕК «Укренерго» ОСОБА_14 ) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Частиною 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем суду апеляційної інстанції не надано доказів, що ОСОБА_1 були запропоновані вказані вакантні посади, і розписка про ознайомлення позивача з цими посадами відсутня. Об`єктивних доказів неможливості (за освітою, фахом або досвідом роботи) запропонувати вказані посади позивачу або відмови останнього від запропонованих посад відповідач до суду не надав, не встановлено таких обставин і у судовому засіданні.

Таким чином, колегією суддів встановлена фактична невідповідність запропонованих позивачу посад - переліку вакантних посад на підприємстві, який був наданий відповідачем до суду, а доказів, що роботодавець запропонував ОСОБА_1 всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення за вищевказаним переліком, а працівник відмовився від цієї пропозиції, матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису від 01.09.2018 року, який почав діяти за три дні до звільнення ОСОБА_1 , чисельність працівників у підрозділі ВП «Укренергосервіс» складала 316 працівників, що на 105 штатних одиниць більше, ніж у попередньому штатному розписі, а загалом чисельність працівників апарату управління ДП «НЕК «Укренерго» збільшилась до 2540 чисельних одиниць, тобто на 1113 працівників, що підтверджується штатними розписами станом на 01.11.2017 року та на 01.09.2018 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ДП «НЕК «Укренерго», як роботодавець, виконав свої зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, у тому числі запропонував всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існували у ПрАТ «НЕК «Укренерго», незалежно від того, в якому структурному підрозділі позивач, який вивільнювався, працював.

При цьому, необгрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він мав право бути працевлаштований на одну із посад працівників, які були прийняті на роботу строком до 30.08.2018 року колегія.

Так, згідно ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані працівники продовжили трудові відносини з ДП «НЕК «Укренерго» після 30.08.2018 року, тобто після закінчення дії укладених з ними строкових трудових договорів.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що вказані працівники прийняті на роботу за строковими трудовими договорами продовжили трудові відносини після закінчення строку договору, то трудові договори вважаються продовженими на невизначений строк, а тому доводи ОСОБА_1 про те, що вказані посади мали бути звільнені після 30.08.2018 року та станом на день звільнення позивача мали бути вакантними та запропоновані йому, є помилковими.

З урахуванням встановлених обставин справ, колегія суддів погоджується з доводами позовної заяви щодо доведеності порушення роботодавцем обов`язку про необхідність запропонувати працівникові всі наявні на підприємстві вакансії, на підставі чого доходить висновку про необхідність ухвалення нового судового рішення про задоволення вимог позову ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу ДП «НЕК «Укренерго» №661-к від 31.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 інспектора (з дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго», та поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді у ПрАТ «НЕК «Укренерго», оскільки воно є правонаступником ДП «НЕК «Укренерго».

При цьому, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання його перевести на відповідну посаду у ПрАТ «НЕК «Укренерго», а саме на посаду інспектора (з дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» з робочим місцем: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27 є необгрунтованими, оскільки відповідна посада є відмінною від посади, яку попередньо займав позивач на підприємстві, доказів, що відповідна посада є вакантною, була запропонована йому відповідачем та позивач погодився на таку пропозицію, матеріали справи не містять.

Дії відповідача щодо непереведення ОСОБА_1 на зазначену у резолютивній частині позовних вимог та вимог апеляційної скарги посаду, а саме інспектора (з дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» з робочим місцем: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, не були оскаржені у цьому спорі, та не були зазначені підстави для переведення позивача на указану посаду. Відтак, указані вимоги не можуть бути задоволені.

Аналогічно безпідставними є вимоги позову ОСОБА_1 про зобов`язання ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» перевести ОСОБА_12 на посаду інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго» робоче місце: м. Одеса, вул. Коблевська, 11, оскільки вказана особа не є учасником даної справи, а відтак, суд не може вирішувати у судовому рішенні питання про її права та обов`язки.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно чч.. 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 3 розд. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розд. 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При нарахуванні середнього заробітку з час вимушеного прогулу колегія суддів враховує надану довідку відповідача, згідно з якою середньоденний заробіток позивача склав 1262,18 грн.(т. 1 а.с. 161). Вказаний розмір заробітку позивачем не заперечувався.

ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2018 року, і по час винесення рішення судом.

У даному випадку відсутні підстави вважати, що заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року з вини працівника , у зв`язку із чим колегія суддів доходить висновку про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а саме з 01.09.2018 року по 17.10.2024 року.

Кількість робочих днів у вказаному періоді складає: 01.09.2018 року 84 дні, 2019 року 249 дні, 2020 року 251 день, 2021 року 251 день, 2022 року 258 дні, 2023 року - 260 дні, 17.10.2024 року 209 дні, а всього - 1562 дні, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 2016963,64 грн. (1562*1262,18).

Таким чином, з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2016963,64 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Крім того, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 26505,78 грн. (згідно з довідкою відповідача), відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, підлягає допущенню до негайного виконання.

Щодо моральної шкоди.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Колегією суддів встановлено, що внаслідок порушення права позивача на працю, останньому було спричинено моральних страждань.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, які підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя), колегія суддів доходить висновку, що розмір моральної шкоди повинен становити 1000 грн., що буде відповідати принципам розумності та справедливості, і є достатнім для відновлення попереднього стану.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншого тримісячного заробітку.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1,2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки у даному випадку колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у позові про поновлення на роботі, та ухвалила нове судове рішення про задоволення вимог позову про поновлення на роботі, то правових підстав для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у заявленому позивачем розмірі, не вбачається, оскільки вихідна допомога передбачена у разі припинення трудових правовідносин, а не у разі їх відновлення.

При вищевказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат.

Згідно ч.ч. 1, 13 с. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням наведеного, з ПрАТ«НЕК«Укренерго» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позивачем позову та розгляд спору у суді першої інстанції у розмірі 1593,80 грн.

Крім того, з ПрАТ«НЕК«Укренерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2114,40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа: Голова первинної профспілкової організації Приватного акціонерного товариства «Національної енергетичної компанії «Укренерго» Приходько Олександр Микитович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 31 серпня 2018 року №661-к «Про звільнення» ОСОБА_1 , інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора (із дипломом спеціаліста) з внутрішнього контролю відділу внутрішнього контролю відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 вересня 2018 року по 17 жовтня 2024 року у розмірі 2016963,64 гривень.

Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 26505,78 гривень підлягає допущенню до негайного виконання.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 2114,40 гривень судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227) у дохід держави 1593,80 гривень судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе