Постанова

від 29.10.2024 по справі 904/298/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/298/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 року у справі № 904/298/24(суддя Дупляк С.А.)

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради

до Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Союз"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Союз" (далі - відповідач) про стягнення 160 504,81 грн., з яких: 9 1124,32 грн. основної заборгованості, 4 556,22 грн. штрафу, 61 680,08 грн. пені, 506,92 грн. -3% річних, 2 637,27 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, штраф, проценти річних та інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 року у справі № 904/298/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Союз" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Січових стрільців, будинок 14; ідентифікаційний код 21854114) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 91 124,32 грн. основної заборгованості, 4 556,22 грн. штрафу, 8 117,57 грн. пені, 506,92 грн. 3% річних, 2 637,27 грн. інфляційних втрат, 1 614,05 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 53 562,51 грн. пені) відмовлено.

Рішення суду в частині відмови в позові обґрунтовано тим, що нарахований позивачем відповідно до п.9.4.4. договору розмір пені суперечить приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Суд зазначив, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд з посиланням на приписи вказаної норми права дійшов висновку про те, що нарахування пені позивач мав здійснювати у шестимісячний строк з дати виникнення обов`язку з оплати заборгованості за отриману теплову енергію.

При цьому, з урахуванням статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" пеня має обчислюватися у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком суду в зазначені періоди та з урахуванням обмеження подвійною обліковою ставкою, розмір пені складає 8 117,57 грн. В решті (про стягнення 53 562,51 грн. пені) слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку в частині відмови у стягненні 53 562,51 грн. пені.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи - щодо природи правовідносин з постачання теплової енергії, та неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", або незастосування закону, який підлягав застосуванню - Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Також вважає, що суд необґрунтовано обмежив стягнення пені шестимісячним терміном, не врахувавши, що п.9.4.4 договору №1135 про постачання теплової енергії від 10.08.2015 року вказано, що в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

Вказує, що на момент укладення договору обидві сторони могли та були зобов`язані розраховувала на не потенційну, а прямо передбачену законними положеннями договору можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців, незалежно від наявності чи відсутності карантину.

Вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що також є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 року у справі № 904/298/24 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 53 562,51 грн. та змінити судове рішення у цій частині, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження. Тому справа розглянута за відсутності сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до частин 1,2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів даної справи 10.08.2015 року між позивачем (далі позивач, теплопостачальне підприємство) та відповідачем (далі відповідач, споживач) був укладений договір №1135 про постачання теплової енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержувати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених додатком №1 договору для задоволення наступних потреб:

- опалення в опалювальний період (172 доби);

- вентиляція в опалювальний період (172 доби);

- гарячого водопостачання протягом опалювального періоду (172 доби);

- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору (п. 3.3 договору)

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування (п. 3.5 договору).

Споживач теплової енергії зобов`язується до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (п. 4.2.2 договору).

Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (п. 4.2.4 договору).

Облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток №2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження (визначеного додатком № 1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.1 договору).

Облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу теплової енергії встановленого на житловий будинок за адресою: вул. Лізи Чайкіної, буд. 1 (п. 6.2 договору).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 6.4 договору).

Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку або виходу з ладу комерційних приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством відповідно до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 6.5 договору).

Розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору (п. 6.6 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7 договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 (вісімдесят) % від вартості теплової енергії згідно із кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується (п. 6.8. договору).

Відповідно до п 6.9 договору споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб з моменту отримання підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним зі сторони споживача (п. 6.10 договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2015 року за №1372 (п. 7.1 договору).

Тариф для розрахунків, з врахування вимог ст. 20 Закону України Про теплопостачання, за цим договором складає: Теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) 1442,19 грн/Гкал (без ПДВ); - 1730,63 грн./Гкал (з ПДВ). Про зміну тарифів споживач повідомляє в порядку, визначеному п. 5.1.7, п. 5.2.3. договору (п. 7.2 договору).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (п. 9.1 договору).

В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а /також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем/ (п. 9.4.4 договору).

Цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 30.04.2018 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору (п. 11.1 договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена (п. 11.2 договору).

Зміна або припинення цього договору вчиняються у письмовій формі та будуть дійсними лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 12.1 договору).

У разі зміни або припинення договору зобов`язання сторін за ним змінюються або припиняються з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди про їх зміну або припинення уповноваженими представниками сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту енергію (п. 12.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з листопада 2021 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 91 124,32 грн., що підтверджується наступними рахунками:

-№ 091135 від 30.11.2021 року за листопад 2021 року на суму 7 429.24 грн;

- № 091135 від 31.12.2021 року за грудень 2021 року на суму 9 276,84 грн;

- № 091135 від 31.01.2022 року за січень 2022 року на суму 12 455,09 грн.;

- № 091135 від 28.02.2022 року за лютий 2022 року на суму 10 865,32 грн.;

- № 091135 від 31.03.2022 року за березень 2022 року на суму 8 338,03 грн.;

- № 091135 від 30.11.2022 року за листопад 2022 року на суму 12 747,83 грн.;

- № 091135 від 31.12.2022 року за грудень 2022 року на суму 10 696,56 грн.;

- № 091135 від 31.01.2023 року за січень 2023 року на суму 10 608,60 грн.;

- № 091135 від 28.02.2023 року за лютий 2023 року на суму 10 257,68 грн.;

- № 091135 від 31.03.2023 року за березень 2023 року на суму 7 028,34 грн.

Також згідно умов договору позивачем складено акти прийому-передачі послуг, а саме:

- акт прийому-передачі послуги № 091135 від 30.11.2021 року за листопад 2021року на суму 7 429,24 грн., підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 31.12.2021 року за грудень 2021 року на суму 9 276,84 грн., підписаний позивачем та скріплений печаткою;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 31.01.2022 року за січень 2022 року на суму 12 455,09 грн., підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 29.02.2022 року за лютий 2022 року на суму 10 865,32 грн., підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 31.03.2022 року за березень 2022 року на суму 8 338,03 грн., підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 30.11.2022 року за листопад 2022 року на суму 12 747,83 грн., підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 31.12.2022 року за грудень 2022 року на суму 10 696,56 грн., підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 31.01.2023 року за січень 2023 року на суму 10 608,60 грн., підписаний позивачем та скріплений печаткою;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 28.02.2023 року за лютий 2023 року на суму 10 257,68 грн., підписаний позивачем та скріплений печаткою;

-акт прийому-передачі послуги № 091135 від 31.03.2023 року за березень 2023 року на суму 7 028,34 грн., підписаний позивачем та скріплений печаткою.

Судом встановлено, що кожного місяця в програмному продукті системи HAS відділу збуту теплової енергії (юр. особи) служби реалізації та збору платежів формуються рахунки та акти прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії та направляються з поштової скриньки абонентського відділу через застосунок-органайзер Microsoft OutlooK на електронні адреси споживачів комунальної послуги, зокрема відповідача.

Отже, відповідно до направлених електронних листів на офіційну електронну адресу споживача soyuz.co@ukr.net, розрахункові документи відповідачем отримано:

за листопад 2021 року - 08.12.2021 року;

за грудень 2021 року - 12.01.2022 року;

за січень 2022 року - 10.02.2022 року;

за лютий 2022 року - 07.03.2022 року;

за березень 2022 року - 12.04.2022 року;

за листопад 2022 року - 09.12.2022 року;

за грудень 2022 року - 06.01.2023 року;

за січень 2023 року - 08.02.2023 року;

за лютий 2023 року - 07.03.2023 року;

за березень 2023 року - 04.04.2023 року.

Підтвердженням надсилання зазначених рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії споживачу на електронну адресу є довідка від 31.10.2023 року, яка підписана начальником відділу збуту теплової енергії Наталією Чекурдою.

Вищевикладені обставини вказані позивачем та відповідачем не заперечені.

Випискою про рух коштів підтверджується оплата відповідачем заборгованості у загальному розмірі 7 429,24 грн. з призначенням платежу оплата за листопад 2021р., рахунок 091135.

На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача акт звіряння взаємних розрахунків по особовому рахунку №091135, що підтверджується описом вкладення, накладною Укрпошта Стандарт №0505113171140, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком АТ Укрпошта № ПН 215600426655 від 05.10.2023 року.

Відправлення отримано відповідачем 21.11.2023 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти від 18.01.2024 року.

Відповідач не оспорює, що розрахунки вартості спожитих послуг здійснювались позивачем відповідно до постанови НКРЕКП № 2257 від 30.11.2020 року, рішень Виконкому Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021 року, № 1137 від 29.10.2021року, № 115 від 19.11.2021 року, № 802 від 20.09.2022 року.

Відповідно до довідки загальне споживання в Гкал згідно приладу обліку відповідача підтверджується актами споживання теплової енергії, які наявні в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача акт звіряння 04.10.2023 року та досудову вимогу.

Зазначені документи залишені відповідачем без задоволення.

Як зазначає позивач, за період з листопада 2021 року до березня 2023 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 91 124,32 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з позовом.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду є висновки оскаржуваного рішення в частині відмови позивачу в стягненні нарахованого ним розміру пені.

Як вказано вище, згідно п. 9.4.4 договору за порушення зобов`язання в частині оплати споживач має сплатити постачальнику пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

Позивач відповідно до вказаного пункту договору нарахував до стягнення з відповідача за період з листопада 2021 року до березня 2023 року пеню в розмірі 91 124,32 грн.

Підставою для нарахування пені є доведеність порушення виконання відповідачем зобов`язання, що у даній справі ним не оспорюється.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту другого статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За доводами апеляційної скарги скаржник вважає, що оскільки сторони погодили умовами договору строк нарахування пені та її розмір, суд першої інстанції неправомірно обмежив нарахування періодом 6 місяців та розмір стягнутої суми пені визначив всупереч умовам договору.

Такі доводи скаржника колегія суддів відхиляє як безпідставні в силу наступного:

Дійсно, за умовами п.9.4.4 договору сторони погодили розмір пені та період її нарахування 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

Між тим, суд в оскаржуваному рішенні вірно звернув увагу, що такі положення договору суперечать приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Так, згідно статті 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд вірно зазначив, що погоджені сторонами положення договору (п.9.4.4.) обмежені приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" і при вирішенні спору не можуть бути застосовані.

Даний висновок суду апелянт не спростував. Його посилання на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - застосовано Закон, який не підлягає застосуванню Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а не застосовано Закон, який підлягав застосуванню - Закон України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є вільним трактуванням скаржником рішення суду.

За змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення при вирішенні питання щодо стягнення пені, правильність якого є предметом апеляційного перегляду, такі норми права суд не зазначав.

Щодо строку нарахування пені, який вказано та застосовано судом, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року на усій території України з 12.03.2020 року встановлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року було доповнено розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказані зміни набули чинності 02.04.2020 року.

За матеріалами справи договір сторонами укладено 10.08.2015 року. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" прийнято 30.03.2020 року, тобто до внесення змін до чинного законодавства.

У зв`язку з цим суд в оскаржуваному рішенні вірно зауважив, що жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що укладення договору відбулось до набрання чинності Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 року, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постановах від 16.12.2021 року у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 року у справі №907/65/18, від 22.08.2019 року у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 року у справі №910/23911/16, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено. Умова п.9.4.4 договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, про що обґрунтовано зазначив у рішенні суд. Відтак правомірним є нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач при визначенні періоду нарахування пені вищевикладеного не врахував та не вірно визначив розмір пені, про що зауважив суд .

Колегія суддів поділяє доводи рішення про те, що нарахування пені позивач мав здійснювати у шестимісячний строк з дати виникнення обов`язку з оплати заборгованості за отриману теплову енергію.

При цьому, з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня має обчислюватися у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком суду в зазначені періоди та з урахуванням обмеження подвійною обліковою ставкою розмір пені складає 8 117,57 грн.

За вищевикладеного рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення пені та відмова суду в частині стягнення 53 562,51 грн. колегія вважає обґрунтованим.

Враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи апелянт не довів порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права як необхідної передумови скасування рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не доведеною та не підлягає задоволенню.

Оскільки підстави для скасування рішення відсутні, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, судові витрати за її розгляд слід віднести на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 року у справі № 904/298/24 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков