Рішення

від 24.10.2024 по справі 902/808/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2024 р.Cправа № 902/808/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілігрим Захід" (вул. Володимира Великого, 16, м. Львів, 79053)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фрукти 2016" (вул. Львівське шосе, 2, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029)

про стягнення 54 450,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Богданов О.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілігрим Захід" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фрукти 2016" про стягнення 54 450,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/808/24 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі 902/808/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі (розгляд справи по суті) призначено на 02.09.2024.

На визначену дату представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 05.08.2024. Водночас таку ухвалу доставлено позивачу та відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Суд зазначає, що від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки останній не може з`явитись в судове засідання призначене на 02.09.2024, в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.09.2024 розгляд справи по суті відкладено на 26.09.2024.

Разом з тим, судове засідання у справі №902/808/24 призначене на 26.09.2024 о 10:00 год. не відбулось у зв`язку з оголошеною у Вінницькій області повітряною тривогою, про що зазначено в службовій записці секретаря судового засідання від 12.09.2024.

Враховуючи те що судове засідання не відбулось, з незалежних від суду та сторін обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 26.09.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 24.10.2024.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції).

Відповідач правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 26.09.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відзиву відповідачем у встановлений судом строк до суду не надано.

В силу положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені всі необхідні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначається наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілігрім Захід" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" про стягнення 54 450,00 грн заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілігрім Захід" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № У 0602.

Позивачем на виконання умов договору прийнято здійснено відповідне перевезення вантажу, про що складено міжнародну товаротранспортну накладну СМR.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем оплати за надані послуги перевезення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 06.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілігрім Захід" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № У 0602.

Відповідно до пункту 1.1. договору перевізник зобов`язується за заявкою замовника здійснити міжнародне перевезення вантажу власним (орендованим або тим, що перебуває в лізингу) автомобільним транспортом, а замовник - оплатити таке перевезення.

За умовами пункту 1.2. договору умови кожного окремого перевезення, маршрут, терміни і вартість такого перевезення, температурний режим вантажу, зазначаються замовником у разовій заявці (замовлення), яка передається перевізнику засобами телефонного, факсимільного або електронного зв`язку (E-Mail) з обов`язковим обміном оригіналами в майбутньому.

Відповідно до пункту 2.1. договору автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих на території України, транзитних держав, та держав вантажоотримувачів нормативними актами.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що виконання кожного перевезення, в рамках цього договору, оформлюється окремим замовленням (заявкою) на конкретне перевезення, який містить всі істотні умови поставки (терміни виконання, пункт завантаження, пункт розвантаження, дата відправлення, дата прибуття, найменування вантажу, вага, упаковка, розмір і умови оплати і інші умови, визначені сторонами).

Згідно пункту 2.3. договору замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. Факт виконання кожної автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт та відмітками вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача в товарно-транспортних документах (міжнародна накладна СМR), а також відміткою митного органу на вантажній митній декларації.

Згідно з пунктом 2.5. договору перевезення вантажу оформляється товарно-транспортними документами (міжнародна накладна СМR, вантажна митна декларація) з доданим замовником температурним листом.

Відповідно до пункту 5.3. договору сума фрахту, за винятком 1000 грн., виплачуються за фактом виконання зобов`язань перевізником, та надання рахунку та/або акта виконаних робіт, або їх факсимільної (скан) копії. Повний розрахунок проводиться після отримання повного пакету оригіналів документів, щодо виконання перевезення.

Відповідно до пункту 5.4. договору валюта платежу за цим договором - українська гривня. Валюта договору відповідає валюті платежу. Попередня вартість фрахту, може бути зафіксована в заявці в еквіваленті доларів США, в такому випадку остаточна вартість фрахту вираховується за курсом НБУ на день виконання зобов`язань перевізником та оформлення акта виконаних робіт.

Згідно з пунктом 6.1. договору замовник направляє перевізнику засобами факсимільного чи електронного зв`язку (E-Mail) заявку на виконання перевезень не пізніше, ніж за одну добу до дати завантаження.

Відповідно до пункту 6.2. договору заявка оформляється у вільній формі, повинна містити інформацію щодо істотних умов перевезення і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 договору). Заявка, що надійшла з електронної адреси замовника, зазначеним в реквізитах сторін, вважається складеною і спрямованою уповноваженою особою замовника і має силу оригіналу до заміни на оригінал.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У разі, якщо за 30 днів до закінчення дії договору одна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору то термін дії договору автоматично продовжується на необмежений термін (пункт 10.4. договору).

На виконання умов договору у відповідності до міжнародної товаро-транспортної накладної "CMR" перевізник ТОВ «Пілігрім-Захід" здійснило перевезення маршрутом POLUBICZE DWORSKIE 34; 21-580 WISZNICE/Польща-м/п Рава-Руська, авто ВС9106КР/ВС9559ХО та м/п Рава-Руська м. Київ/Україна, авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

30.04.2024 позивачем було надіслано відповідачу документи на оплату перевезення, а саме рахунок на оплату, акт виконаних робіт та вимогу про сплату коштів.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 54 450,00 грн матеріали справи не містять.

У зв`язку із несплатою відповідачем наданих послуг перевезення, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 54 450,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № У0602 від 06.02.2019 основного боргу у розмірі 54 450,00 гривень.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наданням позивачем послуг перевезення та їх оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором перевезення, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями ЦК України та ГК України.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні положення передбачені статтею 307 ГК України.

Згідно приписів статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі-Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача здійснено перевезення вантажу за маршрутом POLUBICZE DWORSKIE 34; 21-580 WISZNICE/Польща- м/п Рава-Руська авто ВС9106КР/ВС9559ХО та м/п Рава-Руська м. Київ/Україна, авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Перевезення та передача вантажу вантажоодержувачу підтверджується оформленою належним чином міжнародною автомобільною накладною (CMR) № б/н від 02.02.2022 .

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення в сумі 54 450,00 гривень належним чином не виконав.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги перевезення, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 54 450,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 4477 від 26.07.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фрукти 2016" (21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Львівське Шосе, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40318024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілігрим Захід" (вул. Володимира Великого, 16, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 40878323) 54 450,00 грн заборгованості та 3 028,00 грн судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 29 жовтня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи