Рішення

від 09.10.2024 по справі 904/2631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2631/24Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", м. Кременчук, Полтавська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра", м. Дніпро

про визнання недійсними актів наданих послуг

Представники:

від позивача: Левченко І.І., - ордер, адвокат;

від відповідача: Корсун С.О., довіреність, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом через систему "Електронний суд", в якому просить визнати недійсними акти наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 до договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів.

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху.

28.06.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 23.07.2024.

19.07.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" подано відзив на позов, в якому останній вказує на те, що оскаржувані позивачем акти наданих послуг та додані до них реєстри з конкретизацією відстаней перевезення по кожному замовленню були підписані обома сторонами, що підтверджує факт прийняття позивачем наданих послуг в повному обсязі. Аргументованих заперечень або зауважень до відомостей, викладених позивачем в оскаржуваних актах наданих послуг та реєстрах до даних актів від відповідача у встановлений договором триденний строк не надходило.

Отже, на думку відповідача, позивач підписанням актів наданих послуг та реєстрів до них прийняв надані відповідачем послуги згідно оскаржуваних актів. Таким чином, об`єм наданих послуг та їх вартість була узгоджена сторонами договору у встановленому в договорі порядку.

Позивач до підписання оскаржуваних актів наданих послуг мав у своєму розпорядженні реєстри з повною інформацією про «Пункт навантаження», «Вантажоодержувача», «Пункт розвантаження із зазначенням АЗС», «Відстань, км. по кожному пункту розвантаження», «Вартість, грн. з ПДВ», тому, відповідач вважає, що доводи позивача про введення його в оману не відповідають дійсності.

Крім того, на думку відповідача, позивач пред`являючи позов про визнання недійсними актів наданих послуг, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки оскаржувані позивачем акти наданих послуг не є правочинами та не можуть бути оскаржені на підставі ст. ст. 203 2015 Цивільного кодексу України.

22.07.2024 від позивача через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив на позов, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується, з огляду на те, що проаналізувати значний обсяг інформації та направити вмотивовані заперечення до акту виконаних робіт в 3-денний термін не достатньо, та ще й враховуючи введення правового режиму воєнного стану на всій території України, пов`язаного з військовою агресією Російської федерації проти України, з частими оповіщеннями сигналу «Повітряна тривога».

Про систематичну недобросовісність дій відповідача, завищення кілометражу, свідчить аналіз в розрізі кожного акту окремо, за яким чітко простежується невідповідність кілометражів.

Позивач звертає увагу суду на те, що загальна різниця кілометражу за оспорюваними актами наданих послуг становить - 190 853 км., враховуючи те, що відповідач є професійним перевізником, він не міг помилково спотворити кілометраж на 190 853 км., що свідчить про умисел відповідача, а тому, на думку позивача, відповідач діяв недобросовісно та несправедливо.

23.07.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення платіжних документів.

У судовому засіданні 23.07.2024 оголошено перерву до 08.08.2024.

Ухвалою суду від 08.08.2024 підготовче засідання відкладено на 24.09.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції за участю представників сторін.

04.09.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомості щодо актів, долучених до відповіді на відзив на позов, 16.09.2024 вищезазначене клопотання надійшло до суду засобами поштового зв`язку.

У підготовчому засіданні 24.09.2024 оголошено перерву до 03.10.2024, з його проведенням в режимі відеоконференції за участю представників сторін.

02.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

03.10.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на вищезазначене клопотання позивача про проведення судово-економічної експертизи.

У підготовчому засіданні 03.10.2024 представник позивача підтримав раніше подане клопотання про призначення експертизи у справі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" про призначення судово-економічної експертизи; закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 09.10.2024.

Господарський суд зазначає про те, що під час проведення судового засідання 09.10.2024, яке відбувалося в режимі відеоконференції за участю представника позивача та представника відповідача, у представника позивача Пшеничного О.Л. виникли технічні складнощі, через що останній не мав змоги чути трансляцію судового засідання.

Відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.

З огляду на викладене, на початок судового засідання, господарський суд визнав відсутність технічної можливості участі представника позивача, як неявка останнього в судове засідання.

Представник відповідача не заперечував щодо початку розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.

Господарським судом розпочато розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.

Після вступного слова представника відповідача, судом оголошувалась технічна перерва.

Після технічної перерви, судове засідання було продовжено, судом здійснено дослідження доказів у справі та проведено судові дебати, після чого суд видалився до нарадчої кімнати.

Після повернення суду з нарадчої кімнати, представник позивача налагодив технічні перебої зі звуком та підключився до судового засідання.

Господарським судом взято до уваги, що під час судового засідання розпочалася повітряна тривога, на підставі чого, судом було з`ясовано думку сторін щодо проголошення вступної та резолютивної частині рішення під час повітряної тривоги.

Представники позивача та відповідача не заперечують щодо проголошення судом вступної та резолютивної частини судового рішення у справі №904/2631/24 під час повітряної тривоги.

У судовому засіданні 09.10.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання актів наданих послуг недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра" (далі - експедитор, відповідач) було укладено договір № 269 (а.с. 12-13 том 1), відповідно до п. 1.1 якого, замовник, на підставі заключних ним договорів з власниками вантажу, доручає Експедитору отримання, перевезення та здачу вантажоотримувачам ввірений йому вантаж (нафтопродукти, вода для калібрування), а також здійснювати відкачування і зливання нафтопродуктів, в свою чергу замовник зобов`язується оплатити послуги перевезення та відкачування і/або зливання в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим договором.

За наданими замовником маршрутами перевезення експедитор складає рахунок на оплату наданих послуг (п. 3.2 договору).

Після надання з транспортного експедирування вантажу сторони підписують акт про надані послуги. У випадку наявності у замовника аргументованих заперечень до відомостей викладених експедитором в акті про надані послуги, замовник зобов`язується протягом 3 робочих днів надати експедитору письмові заперечення до акту (п. 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 05.07.2023).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний новий календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати за місяць до закінчення терміну дії даного договору (п. 6.2 договору).

Звертаючись з даним позовом позивач вказує на те, що у період з липня по вересень 2023 року відповідач на підставі спірного договору здійснив 415 рейсів, внаслідок чого було підписано акти наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023 та № 12 від 13.09.2023.

За зазначеними вище актами наданих послуг, відповідач перші рейси частково вказував правильні кілометражі без завищень, з якими позивач погоджувався, проте згодом, як виявилося відповідач ввів позивач в оману, оскільки згідно актів наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 відповідачем було неналежними чином виконано зобов`язання щодо надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню ватажу.

Так, під час перевірки звітів, які були надані відповідачем в електронному вигляді до актів виконаних робіт за липень - вересень 2023 року, позивачем було встановлено невідповідність розрахованої відстані в кілометрах, яку відповідачем було затверджено в актах виконаних робіт згідно спірного договору.

Надані відповідачем звіти (електронні таблиці) мають чітку схему, як і коли автотранспорт рухався по оптимальному маршруту від пункту навантаження до пунктів розвантаження, але вказаний в звітах пройдений кілометраж значно відрізнявся від фактичного, який було перевірено за допомогою програми «Гугл карти», та були отримані розбіжності.

У зв`язку з викладеним, позивач 05.12.2023 звернувся до відповідача з листом щодо перевірки звітів (електронних таблиць), які відповідач надавав позивачу разом з актами виконаних робіт, задля їх звірення з даними подорожнього листа або іншого первинного документу на підставі якого відповідач розрахував і затвердив кількість пройдених кілометрів та включили їх до акту виконаних робіт за договором.

25.12.2023 відповідачем було надано відповідь, в якій останній послався на відсутність заперечень позивача до актів виконаних робіт протягом 3-денного строку, як то передбачено п. 3.3 спірного договору, а також на неможливість надати пояснення по частині рейсів, на які не збереглися дані навігації, або записи маршрутів.

Позивач зазначає про те, що проаналізувати значний обсяг інформації та направити вмотивовані заперечення до акту виконаних робіт в 3-денний термін не достатньо, а також враховуючи введення правового режиму воєнного стану на всій території України, пов`язаного з військовою агресією Російської федерації проти України, з частими оповіщеннями сигналу «Повітряна тривога» останній був позбавлений можливості проаналізувати значний обсяг інформації та направити вмотивовані заперечення до спірних актів виконаних робіт.

На думку позивача, відповідач маючи на меті завищити суму наданих послуг, надав акти, які не відповідають дійсності, так як вказаний відповідачем у звітах пройдений кілометраж значно відрізняється від фактичного, а тому акти виконаних робіт було підписано під впливом обману.

Умисел відповідача підтверджується тим, що останній є професійним перевізником та не міг помилково спотворити кілометраж на 185 191 кв.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач скористався фізичною неможливістю позивача у короткий термін проаналізувати значний обсяг інформації зазначеної в реєстрах до актів наданих послуг, та відповідно направити вмотивовані заперечення до актів виконаних робіт, умисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, про що свідчить систематичне, недобросовісне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача, з метою отримання більшої винагороди за надані транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу.

Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При цьому, частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра" було надано послуги з транспортного експедирування, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг №4 від 12.07.2023, №6 від 19.07.2023, №7 від 26.07.2023, №8 від 31.07.2023, №9 від 09.08.2023, №10 від 16.08.2023, №11 від 23.08.2023 та №12 від 13.09.2023.

Вказані акти були підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Доказів на підтвердження того, що позивач на підставі п. 3.3 договору звертався до відповідача у визначений строк із аргументованими запереченнями до відомостей викладених експедитором в спірних актах про надані послуги, матеріали справи не містять.

Таким чином, підписуючи спірні акти, позивач погодився з ціною та об`ємом наданих відповідачем послуг з перевезення вантажу.

Проте, звертаючись з даним позовом, позивач вважає що в спірних актах відповідачем було вказано недостовірну інформацію, стосовно пройденого кілометражу, у зв`язку з чим було встановлено невідповідність розрахованої відстані в кілометрах, яку відповідачем було затверджено в актах виконаних робіт згідно спірного договору.

На думку позивача, відповідач маючи на меті завищити суму наданих послуг, надав акти, які не відповідають дійсності, так як вказаний відповідачем у звітах пройдений кілометраж значно відрізняється від фактичного, а тому акти виконаних робіт було підписано під впливом обману.

Таким чином, позивач вважає, що спірні акти мають бути визнані судом недійсними, на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 по справи №916/3156/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" обґрунтовані ч. 1 ст. 229 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам роз`яснено, що за правилами недійсності правочинів не можна визнавати такими документи, які за своїм змістом не є правочинами. До таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об`єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Наведеної позиції дотримується при розгляді справ про визнання недійсними правочинів і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема у постановах від 11.04.2018р. у справі №910/12827/17, від 22.05.2018р. у справі №910/12258/17, від 11.06.2018р. у справі № 916/613/17; Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.10.2018р. у справі № 725/3303/16-ц (провадження № 61-22130св18).

Відповідно ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарський суд погоджується з позицією Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра", викладеною у відзиві на позов, та зауважує, що спірні акти надання послуг не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки їх підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків у сторін договору, а лише посвідчує факт здійснення послуги (аналогічний за змістом правовий висновок зроблено у постанові Вищого господарського суду від 26.01.2017 № 911/1601/16).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні акти не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, а тому не підлягають визнанню недійсними.

При цьому, необхідно наголосити на тому, що особа, права якої порушено може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини (правовий висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24.05.2017 року у справі №6-951цс16 та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 757/44693/15-ц).

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 №911/1563/17).

Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019р. у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019р. у справі № 916/1134/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", при зверненні із даним позовом до суду, невірно обрано спосіб захисту свого права, оскільки, в даному випадку позов обґрунтовано невідповідністю кілометражу, що зазначений в звітах в електронному вигляду до актів виконаних робіт за липень - вересень 2023 року, а не помилкою, що зачіпає природу самого правочину, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" про визнання недійними актів наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 до договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023 - не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра" про визнання недійсними актів наданих послуг - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному, повне рішення складено 28.10.2024.

Суддя І.А. Рудь