Рішення

від 11.10.2024 по справі 905/375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2024р. Справа №905/375/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Пелих Т.В.,

розглянувши справу за позовом Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області, м.Покровськ, Донецька область,

в інтересах держави в особі позивача Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, м.Добропілля, Покровський район, Донецька область,

повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, м.Добропілля, Покровський район, Донецька область,

до відповідача 1 Громадської організації Центр муніципального розвитку міста Добропілля, м.Добропілля, Донецька область,

до відповідача 2 Громадської організації Фонд муніципального розвитку смт. Новодонецьке, смт.Новодонецьке, м.Добропілля, Донецька область,

за участю Комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради, у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,

за участю Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1,

про визнання права власності, -

за участю представників сторін:

прокурор Ногіна О.М., в режимі відеоконференції,

від позивача Немченко І.А., в режимі відеоконференції,

від відповідачів не з`явилися,

від третіх осіб не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, до відповідача 1 - Громадської організації Центр муніципального розвитку міста Добропілля, до відповідача 2 - Громадської організації Фонд муніципального розвитку смт. Новодонецьке про визнання за Добропільською міською територіальною громадою в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області права власності на самочинно збудований торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, район житлового будинку № 1.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/375/24; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/375/24 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання.

25.04.2024 заступником керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області подана заява про зміну предмету позову, в якій заявник просив пункт другий позовних вимог викласти у новій редакції: Визнати за Добропільською міською територіальною громадою в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області місцезнаходження: (вул.Першотравнева, 83, м. Добропілля, Покровський район, Донецька область, індекс 85004, код ЄДРПОУ: 32897190) право власності на самочинно збудований торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований по проспекту Шевченка у місті Добропіллі Покровського району Донецької області на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941982414115).

Суд розцінив заяву про зміну предмету позову від 25.04.2024 як пояснення відносно даних щодо об`єкту нерухомого майна.

Ухвалою від 25.06.2024 відкладено розгляд справи на 11.07.2024 року; залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Добро" Добропільської міської ради (код ЄДРПОУ 40507613) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; Державну інспекцію архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.

Ухвалою суду від 25.07.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/375/24, призначено розгляд справи по суті. Розгляд справи по суті відкладався, призначалась інша дата, у зв`язку з оголошенням в місті Харкові та Харківській області повітряної тривоги.

Позиції сторін у справі.

Прокурор завернувся до суду з позовом на захист інтересу держави в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація, як власника земельної ділянки площею 117,2 м2 кадастровий номер 1411500000:00:027:0125, яка перебуває у власності територіальної громади м. Добропілля Донецької області.

Обґрунтовуючи позов прокурор зазначає, що право позивача порушив Відповідач 1. За відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку було внесено неправомірні відомості у дозвільні документи на будівництво, та збудовано капітальну нерухому споруду - торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, замість розміщення тимчасових споруд. В подальшому, Відповідач 1 зареєстрував право власності на самочинне будівництво з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та подарував вказане нерухоме майно відповідачу 2 за нотаріально посвідченим договором.

Прокурор вказує на те, що за наведених обставин власник землі не може використовувати земельну ділянку ані для власної забудови, ані іншим чином отримати доходи, у тому числі не може здати землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Прокурор вважає, що державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Таким чином, в результаті незаконної реєстрації права власності на спірний торгівельний комплекс у м.Добропіллі порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м.Добропілля, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Прокурор обрав передбачений ч. 5 ст. 376 ЦК України спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання права власності позивача на об`єкт нерухомості, який збудований на належній позивачеві земельній ділянці.

Позиція прокурора викладена у позові від 04.03.2024, письмових поясненнях від 25.04.2024, від 16.05.2024, від 08.07.2024, від 09.10.2024.

Позивач позов прокурора підтримав. У письмових поясненнях позивач висловився, що відповідачами порушені його права та інтереси, як власника земельної ділянки. Повідомив, що у 2018 році за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, пр. Шевченка, буд. 1Б, перебувала тимчасова споруда, на розміщення якої відповідач 1 отримав відповідний дозвіл. Про факт знаходження за вказаною адресою торгівельного комплексу загальною площею 117,2 м2 позивачу стало відомо після того, як 19.03.2021 громадська організація звернулась до міського голови з проханням розірвати договір пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою на території міста Добропілля у зв`язку з відчуженням торгівельного комплексу, додавши до нього договір дарування між відповідачем 1 та відповідачем 2. Державна інспекція архітектури та містобудування України (третя особа 2) на запит позивача повідомила про відсутність заяв на видачу дозвільних документів та повідомлень про початок виконання будівельних робіт за вказаною адоесою. Позивач також зауважив, що при реєстрації права власності на спірний об`єкт державному реєстратору подана довідка про уточнення поштової адреси торгівельного комплексу на проспекті Шевченка будинок 1Б, при цьому, за період з 2018 по 2021 роки виконавчим комітетом Добропільської міської ради рішення про присвоєння адреси на відповідній земельній ділянці не приймалось.

Позиція позивача викладена у письмових поясненнях від 07.05.2024, від 11.10.2024.

Третя особа 1 без самостійних вимог на стороні позивача, Комунальне підприємство "Добро" Добропільської міської ради, в письмових поясненнях від 11.07.2024 повідомило, що у 2016 році підприємством оформлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.09.2016 земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 площею 0,0276 га, для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (рішення Добропільської міської ради від 21.10.2016 №7/16-8). 05.12.2016 між КП "Добро" та Добропільською міською радою укладено договір про встановлення особистого (строкового) земельного сервітуту від 05.12.2016 та проведено право користування (сервітуту) земельною ділянкою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який в подальшому визнаний недійсним рішенням Господарського суду Донецбкої області від 14.03.2018 у справі №905/2728/17. Паспорт прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за адресою: Донецька область, м.Добропілля, пр. Шевченка, район житлового будинку №1, від 03.11.2017 №1-КП був анульований наказом від 26.11.2018 №26/11/01 відділу містобудування та архітектури Добропільської міської ради.

Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Державна інспекція архітектури та містобудування України, в письмових поясненнях від 16.05.2024, повідомила, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «замовник будівництва Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (код ЄДРПОУ 38181837)» та «місцезнаходження об`єкта - Донецька область, Покровський р-н, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 1Б», інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання не виявлено.

Відповідачі участь у розгляді справи не приймали, відзиви на позовну заяву не надали, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідачі 1, 2 у справі не зареєстрували електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».

Копії ухвал господарського про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчого засідання направлялась поштовим відправленням на адреси відповідачів відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Поштові конверти направлені на адресу відповідача-2 були повернуто органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідачу-1 були вручені.

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил Правила надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22.

Крім зазначеного, задля повідомлення відповідачів про розгляд справи №905/375/24 копії ухвал суду про відкладення розгляду справи направлялись судом та були вручені засновникам Громадської організації Центр муніципального розвитку міста Добропілля, Громадської організації Фонд муніципального розвитку смт. Новодонецьке: Зайчуку К.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також, відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно частин 1, 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що сторони, не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідачі були належним чином повідомлені про рух справи.

Станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Судом враховано, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: - усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає територіальні громади, сільські, селищні, міські ради, сільських, селищних, міських голів, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження міської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Добропільська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Добропілля, а також суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на відповідній території.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Прокурор зазначає, що Добропільська міська рада, повноваження якої на теперішній час здійснює Добропільська міська військова адміністрація Донецької області, свої функції власника щодо спірної земельної ділянки ігнорувала та вчасно не виявила факту незаконного використання нежитловими приміщеннями комунальної власності, чим порушено права та охоронювані інтереси держави в особі територіальної громади міста Добропілля.

Так, Покровська окружна прокуратура неодноразово зверталась до Добропільської міської військової адміністрації Донецької області із листами за № 56/2-774ВИХ-23 від 12.06.2023 та за № 56/2-132ВИХ-24 від 26.01.2024 щодо необхідності вжиття заходів реагування з метою усунення вказаних порушень інтересів держави. Добропільською міською військовою адміністрацією Донецької області надано відповідь за № 02.02/2024 від 12.12.2023, згідно з якою заходи, в тому числі, цивільно-правового характеру не вживались.

В листі Добропільської міської військової адміністрації від 16.06.2023 за № 03/1651-10/01/02 адресованому Покровській окружній прокуратурі вказано, що Добропільська міська військова адміністрація зверталась із запитом до Державної інспекції архітектури та містобудування України після виявлення факту здійснення капітального будівництва на території міста, перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудування за вказаною адресою Департаментом не проводилися, претензійно-позовна робота не здійснювалася у зв`язку із тим, що першочерговими завданнями військової адміністрації є забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, евакуації населення та ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Листом від 01.02.2024 за № 01/01-19/0407/09-01/402/02 Добропільська міська військова адміністрація повідомила Покровську окружну прокуратуру, що заходи претензійно-позовного характеру міською військовою адміністрацією та міською радою не вживались та у подальшому вживатися не будуть у зв`язку із дефіцитом коштів в бюджеті громади.

Таким чином, Добропільською міською радою, повноваження якої на теперішній час здійснює Добропільська міська військова адміністрація Донецької області, жодних заходів, у тому числі позовного характеру не вжито, що свідчить про невиконання останньою як уповноваженим органом покладених на неї функцій по захисту інтересів держави. Нездійснення органами захисту порушених інтересів держави у даному спорі є очевидним. Вказана бездіяльність Добропільської міської ради, повноваження якої на теперішній час здійснює Добропільська міська військова адміністрація Донецької області, є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до правових висновків, зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, «знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі» (пункт 84 постанови).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

В даному випадку позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном. Прокурор стверджує, що прийнятний спосіб захисту порушених прав Добропільської міської територіальної громади, передбачений ст. 376 ЦК України, є визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Суд зауважує, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Предмет спору та межі розгляду справи судом.

За змістом ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, при цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Прокурор реалізував право на звернення до суду в інтересах позивача та обрав спосіб захисту порушеного права визнання за позивачем права власності на самочинно збудований торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований по проспекту Шевченка у місті Добропіллі Покровського району Донецької області на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125, відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України.

Частина 5 ст. 376 ЦК України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи зміст позовних вимог, за сукупністю положень ст. 13, 73, 76, 78 ГПК України, на прокурора покладається обов`язок доведення належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання права власності за позивачем на спірне майно, а саме: належність позивачеві земельної ділянки, на який збудований спірний; самочинність будівництва, а також відсутність порушення прав третіх осіб у разі визнання судом права власності за позивачем.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Заслухавши думку сторін, подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки спірний об`єкт є таким, що прийнятий в експлуатацію, а визнання права власності за позивачем призведе до невиправданого порушення прав відповідача 2.

Фактичні обставини та їх оцінка судом.

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні докази, що надані сторонами в межах предмету доказування суд встановив, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи (інформаційна довідка №326198630) власником спірного об`єкта - торгівельного комплексу є Громадська організація «Фонд муніципального розвитку смт. Новодонецьке» (відповідач 2 у справі), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941982414115, об`єкт розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка 1Б, кадастровий номер: 1411500000:00:027:0125, площею 0,0276 га. В силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» суд приймає ці обставини доведеними.

Запис про реєстрацію права власності зроблений на підставі договору дарування від 17.03.2021р. між відповідачем 1 (дарувальник) та відповідачем 2 (обдарований), який посвідчений приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Шиманським І.Ю. (т.1 а.с. 117). Відомості про розірвання чи визнання недійсним наведеного договору дарування відсутні, і, в силу положень ст. 204 ЦК України (презумпція дійсності правочину), суд вважає його дійним.

Щодо належності земельної ділянки.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 площею 0,0276 га, за адресою: Донецька обл., м.Добропілля, проспект Шевченка із цільовим призначенням: для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, належить територіальній громаді в особі Добропільської міської ради, код ЄДРПОУ 32897190.

05.12.2016 щодо наведеної земельної ділянки до реєстру внесений запис №17883798 про інше речове право на підставі договору про встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту, серія та номер: б/н від 05.12.2016, видавник: Добропільська міська рада та КП Добро Добропільської міської ради (третя особа 1); витяг з ДЗК, серія та номер: НВ-1402269732016, видавник: Управління Держгеокадастру у Добропільському районі Донецької області; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 7/16-8, виданий 21.10.2016, видавник: Добропільська міська рада; сервітуарій: Комунальне підприємство "Добро" Добропільської міської ради, код ЄДРПОУ: 40507613. За наявними в матеріалах справи документами договір про встановлення особистого (строкового) земельного сервітуту від 05.12.2016 укладений між КП "Добро" та Добропільською міською радою визнаний недійсним рішенням Господарського суду Донецбкої області від 14.03.2018 у справі №905/2728/17.

Таким чином, суд вважає доведеним аргумент, що позивач, який представляє інтереси територіальної громади м. Добропілля Донецької області виконує функції власника земельної ділянки.

Щодо використання земельної ділянки відповідачем 1.

З наданих прокурором та позивачем доказами вбачається, 28.11.2018 відповідач 1 звернувся до Добропільського міського голови із заявою про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці: м.Добропілля, проспект Шевченка, район житлового будинку №1 (т. 1 а.с. 76).

30.11.2018 р. головний архітектор м. Добропілля видав відповідачеві 1 паспорт прив`язки № 5 для розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності, паспорт прив`язки є дійсним до 29.11.2028. Адреса споруд відсутні (т. 1 а.с. 77).

14.12.2018 між відповідачем 1 та Добропільською міською радою укладено Договір № 1 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою на території міста Добропілля - земельної ділянки по проспекту Шевченка в районі житлового будинку №1 (119,25м.кв.) для розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності (т. 1 а.с. 80-82).

19.03.2021 ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» звернулась до Добропільської міської ради із заявою від 18.03.2021 про розірвання договору №1 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою на території міста Добропілля від 14.12.2018 у зв`язку з відчуженням за договором дарування торгівельного комплексу загальною площею 117,2 м.кв. за адресою: м.Добропілля, проспект Шевченка, будинок 1Б (т. 1 а.с. 82).

Додатковою угодою від 18.03.2021 розірвано укладений між відповідачем-1 та Добропільською міською радою укладено договір № 1 від 14.12.2018 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та анульовано паспорт прив`язки № 5 від 30.11.2018 вищезазначеної групи стаціонарних тимчасових споруд (торгівельних павільйонів) для провадження підприємницької діяльності (т. 1 а.с.83).

З огляду на наведене, та відсутності заперечень сторін, зміст пояснень позивача, суд дійшов висновку, що відповідач 1 використовував земельну ділянку позивача площею 119,25 м.кв. з дозволу позивача у період з 14.12.2018р. по 19.03.2021р. для розміщення тимчасових споруд. Відомості про надання дозволу на будівництво нерухомого майна в матеріалах справи відсутні.

Щодо реєстрації та введення об`єкта в експлуатацію.

В матеріалах справи міститься подана відповідачем 1 Декларація від 02.10.2019р. про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Декларація подана до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області щодо об`єкта: будівництво торгівельного комплексу площею 117,2 м2; адреса: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, 1А; дата початку бідівницттва 30.09.2019, дата закінчення будівництва 01.10.2019; інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: договір оренди б/н від 11.11.2008, кадастровий номер 1411500000:00:027:0133 (пункти 1, 2, 11-14 Декларації) (т. 1 а.с. 100-103).

За відомостями технічного паспорта на торгівельний комплекс від 02.10.2019 (суб`єкт виготовлення - ФОП Корпухов А.О.) за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, буд. № 1А розташовано торгівельний комплекс «А1» 1 поверхом, що складається з 3 (трьох) приміщень: 01 приміщення загальною та основною площею 60,0 м2, 02 приміщення загальною та основною площею 28,5 м2, 03 приміщення загальною та основною площею 28,7 м2. (загальна площа 117,2 м. кв.). Відомості про декларацію містіться в державному реєстрі будівельної діяльності.

22.10.2019 державний реєстратор прав на нерухоме майно Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. прийняв рішення за № 49272855 про державну реєстрацію прав приватної власності на торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, буд. 1Б за громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» (т. 1 а.с. 110).

В матеріалах справи відсутні відомості про скасування в судовому порядку декларації про готовність об`єкту до експлуатації, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрації права власності на спірне майно.

Згідно з частинами другою, третьою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З огляду на наведене, в силу положень ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд вважає спірний об`єкт таким, що прийнятий в експлуатацію з моменту реєстрації відповідної декларації (ч.5 статті) та стала підставою для оформлення права власності на нього (ч.9). За змістом положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно») державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд вважає, що спірний об`єкт було прийнято в експлуатацію з моменту реєстрації відповідної декларації (частина 5 вказаної статті) і це стало логічною підставою для оформлення права власності на об`єкт (частина 9 вказаної статті). Викладені обставини, згідно із положеннями ст.331 ЦК України, створили правові наслідки у відповідача 1 виникло право власності на новостворене майно, і це право, відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», було офіційно визнане та підтверджене державою.

Таким чином, факт введення у встановленому законом порядку декларації спірного об`єкту в експлуатацію та реєстрація права власності на нього спростовує доводи прокурора та позивача про його самочинність, що унеможливлює застосування положень ч.5 ст. 376 ЦК України до порушеного права позивача.

Прокурор та позивач у своїх поясненнях неодноразово звертали увагу, що вони вважають декларацію та рішення про державну реєстрацію такими, що не створюють правові наслідки, оскільки, за їх думкою, вони вчиненні в супереч норми закону, і тому не вважають потрібним доводити в судовому порядку їх нікчемність.

Суд вважає ці аргументи неспроможними з огляду на наведене, та відхиляє їх, оскільки рішення про реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації та реєстрації права власності прийняті компетентними державними органами в межах своєї компетенції та повноважень.

Зокрема, прокурор вказує, що у даних правовідносинах не заявлялись позовні вимоги про визнання недійсною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про скасування державної реєстрації, про визнання договору дарування між відповідачами недійсним, оскільки такі позовні вимоги не є ефективними способами захисту, адже їх задоволення не призвело би до відновлення порушених прав територіальної громади міста Добропілля.

Проте, за змістом положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта передбачає вчинення дій і перевірку обставин центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. (Станом на момент реєстрації декларації Державна архітектурно будівельна інспекція, паравопопередник Третьої особи 2).

Чинне на час реєстрації декларації Положення про ДАБІ та ст. 38, 39 Закону передбачали повноваження та компетенцію ДАБІ перевіряти на відповідність закону подані документи для реєстрації декларації, а у разі виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Як зазначалось вище, відомості про скасування декларації самостійно органом чи в судовому порядку суду не надано.

Суд ухвалою від 03.06.2024 зобов`язував Державну інспекцію архітектури та містобудування України надати суду копії документів, які були подані заявником Громадською організацією Центр муніципального розвитку міста Добропілля (ЄДРПОУ 38181837) для реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропіллі Донецької області, адреса: Донецька область, Покровський р-н, м. Добропілля, просп. Шевченка, 1а, площею 117,2 м2, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), у тому числі, копію договору оренди б/н від 11.11.2008, кадастровий номер 1411500000:00:027:0133.

Державна інспекція архітектури та містобудування України в письмових поясненнях від 21.06.2024 №3315/05/18-24 повідомила суду, що у зв`язку із переміщенням архіву з Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Донецькій області до центрального апарату ДІАМ унеможливлена повна перевірка запитуваної інформації. Додатково Державною інспекцією архітектури та містобудування України зазначено інформацію, яка міститься в Реєстрі будівельної діяльності.

Додатково третя особа-2 повідомила суду, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності щодо декларації про готовність до експлуатації об`єкта - «Торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропіллі Донецької області», за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка 1а, площею 117,2 кв.м. у тому числі копію договору оренди б/н від 11.11.2008, кадастровий номер 1411500000:00:027:0133, замовник будівництва: Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» наявна інформація: зареєстрована Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 02.10.2019 за реєстраційним номером: ДЦ141192751310 щодо об`єкта будівництва «Будівництво торгівельного комплексу по проспекту Шевченка у місті Добропілля Донецької області», за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка 1а, кадастровий номер: 1411500000:00:027:0133, замовник будівництва: Громадська організація «Центр муніципального розвитку міста Добропілля».

Таким чином, у суду відсутня достовірна інформація, щодо обставин яким керувався орган архітектурно будівельного контролю під час реєстрації декларації, та які саме документи оцінювались щодо відповідності декларації вимогам закону.

Прокурор та позивач зауважували про недостовірність відомостей щодо поштової адреси спірного майна (Шевченко 1А в декларації та Шевченко 1Б в рішенні державного реєстратора), а також відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки об`єкт розташований на земельній ділянці №1411500000:00:027:0125, що відповідає запису в реєстрі, проте в декларації зазначений номер 1411500000:00:027:0133.

Так, позивач надав копію договору оренди землі від 09.01.2019, акту приймання-передачі об`єкта оренди від 09.01.2019, згідно до яких земельна ділянка, кадастровий номер 1411500000:00:027:0133 загальною площею 0,0109 га, яка вказана у дозвільних документах на будівництво із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі використовується Румянцевою Ларисою Миколаївною та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що звернень від відповідача 1 та будь-якої іншої особи за період з 2018 по 2021 роки щодо видачі містобудівних умов та обмежень або присвоєння адреси за кадастровим номером земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 не надходило. Відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адреса присвоюється рішенням виконавчого органу міської ради, а виконавчим комітетом Добропільської міської ради протягом 2018-2021 років таких рішень не приймалось.

Також позивач вказує, що рішення щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 фізичним або юридичним особам у власність чи користування (у тому числі на умовах оренди) Добропільська міська рада/Добропільська міська військова адміністрація не приймала, звернення щодо надання цієї земельної ділянки у користування не надходили, орендна плата до бюджету Добропільської міської територіальної громади не сплачується.

Пояснення позивача не узгоджуються з наявною в матеріалах справи довідкою від 17.10.2019р. виконавчого комітету Добропільської міської ради №19-Х.19, яка видана ГО «Центр муніципального розвитку міста Добропілля» стосовно уточнення адреси торгівельного комплексу по проспекту Шевченка 1Б (кадастровий номер 1411500000:00:027:0125) підписана Секретарем міської ради В.А.Плєтньовим та проставлена печатка виконавчого комітету (т. 1 а.с. 100).

Суд оцінює наведену довідку, у взаємозв`язку з іншими обставинами справи, а саме: довідка видана у період між датою реєстрації декларації (01.10.2019р.) та датою рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт (19.10.2019р.). Варто зауважити, що відповідно до положення ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачають взаємодію та документообіг між забудовником та органом місцевого самоврядування щодо присвоєння поштової адреси і отримання інформації про поштову адресу було необхідною умовою для державної реєстрації права власності.

Як зазначалось вище, 22.10.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошником І.О. прийнято рішення за № 49272855 про державну реєстрацію прав приватної власності на торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, просп. Шевченка, буд. 1Б за громадською організацією «Центр муніципального розвитку міста Добропілля». Відомості щодо адреси та кадастрового номеру земельної ділянки співпадають із відомостями довідки від 17.10.2019р. №19-Х.19.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за Відповідачем-1) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Таким чином, реєстрація декларації та права власності на введений в експлуатацію об`єкт нерухомості є нерозривними процедурами, які пов`язані зі здійсненням деражвного архітектурно-будівельного контролю та реалізацією державної політики в сфері реєстрації прав власності на нерухоме майно, що утворюють наслідки у вигляді виникнення прав власності на новостворенно майно та визнання його державою. Наведенні процедури реалізуються спеціально утвореними державними органами та полягають у перевірці наданих заявником документів та прийняття в межах компетенції відповідного рішення, що утворює правові наслідки.

Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації та подальша реєстрація права власності свідчать про завершення процесу введення об`єкта в експлуатацію. Ця процедура включає ухвалення органами державної влади рішень, які надають право власності на новий об`єкт. Такі рішення ґрунтуються на перевірці поданих документів і фіксуються у реєстрах.

Аргумент прокурора, що "відповідач сам зареєстрував право власності на незаконне майно" та "вніс недостовірні дані в реєстр", є необґрунтованим, оскільки тільки уповноважені органи можуть вносити дані до реєстрів. Крім того, зміст довідки від 17.10.2019р. свідчить, що інформація щодо земельної ділянки та адреси була внесена за сприяння посадових осіб позивача.

Прокурор і позивач не заявляли вимоги про визнаня недійсними рішення про реєстрацію декларації та реєстрацію права власності, тому суд не має підстав їх переглядати. Отже, суд вважає записи в державних реєстрах достовірними і визнає об`єкт прийнятим до експлуатації відповідно до закону.

З огляду на наведене, суд відхиляє аргументи прокурора та позивача, оскільки вони фактично зводяться до ігнорування судом легітимності наслідків рішень спеціально уповноважених держаних органів по прийняттю в експлуатацію спірного об`єкту (виникнення права власності) та державної реєстрації права власності на нього.

Окремо суд зауважує, що за змістом ч.5 ст. 376 ЦК України, визнання права власності на самочинно збудоване майно за власником земельної ділянки, не може порушувати прав інших осіб.

Як зазначалось вище, на теперішній час власником спірного нерухомого майна торгівельного комплексу є Громадська організація «Фонд муніципального розвитку смт. Новодонецьке» (відповідач 2 у справі), що набула право власності на підставі договору дарування і, відповідно, не є особою, яка здійснювала будівництво.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові. Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дослідженню підлягає питання щодо порушення прав відповідача 2 через визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Справа, що розглядається ініційована прокурором на захист інтересів держави, що зумовлює застосування до спірних правовідносин положення ст.1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом якої кожен має право на мирне володіння своїм майном і Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Зміст позову передбачає втручання право власності відповідача 2 на спірне майно шляхом визнання його за позивачем (позбавлення). Цей спосіб передбачений законом, проте його застосування передбачає дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства (позивач) та відповідача.

Так ЄСПЛ зазначає, щоб бути сумісним із загальним правилом, викладеним у першому реченні першого абзацу статті 1 Протоколу № 1, втручання у право на мирне володіння «майном», окрім того, що має бути передбачене законом і застосовуватися в суспільних інтересів, також повинно досягти «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи (Beyeler v. Italy [ВП], 2000, § 107; Aliљiж and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], 2014, § 108)

Встановлюючи, чи було виконано цю умову, Суд має вичерпно розглянути застосовні процедури (AGOSI v. the United Kingdom, 1986, § 55; «Боулер Інтернешенал Юніт проти Франції» (Bowler International Unit v. France), 2009, §§ 44-45; Jokela v. Finland, 2002, § 45; Denisova and Moiseyeva v. Russia, 2010, § 59; «Мікроінтелект ООД проти Болгарії» (Microintelect OOD v. Bulgaria), 2014, § 44). Крім того, навіть у ситуаціях, коли жодні окремі процесуальні недоліки самі по собі не впливають вирішальним чином на пропорційність заходу конфіскації, Суд повинен брати до уваги їхній сукупний ефект. Якщо разом узяті відповідні фактори призводять до невизначеності та неточності, вони можуть зробити конфіскацію непропорційною законній меті, що переслідується («Тодоров та інші проти Болгарії» (Todorov and Others v. Bulgaria), 2021, § 211).

Коли майно фізичної особи підлягає експропріації, має існувати процедура, яка забезпечує загальну оцінку наслідків експропріації, включаючи надання компенсації щодо вартості експропрійованого майна, визначення носіїв права на компенсацію та будь-які інші питання, пов`язані з експропріацією, а також судові витрати («Альфа Гласс Анонімі Емборікі Етаіріа Посібник зі статті 1 Протоколу № 1 - Захист власності Європейський суд з прав людини 34/107 Останнє оновлення: 28.02.2023 Ялопінакон проти Греції» (Alfa Glass Anonymi Emboriki Etairia Yalopinakon v. Greece), 2021, § 36; «Палка та інші проти Чеської Республіки» (Pбlka and Others v. the Czech Republic), 2022, §§ 62-50). В останній справі Суд встановив, що хоча не можна сказати, що система компенсації з використанням таблиць і ставок, виданих адміністрацією, була проблематичною як така, чеське законодавство, яке діяло у відповідний час, не передбачало «процедури, що забезпечує загальну оцінку наслідків експропріації». Крім того, у справі Yavuz Цzden v. Turkey, 2021, §§ 78-87, де земельну ділянку заявника було визначено як зону військової безпеки, запроваджена правова база не передбачала механізму належного дотримання прав заявника, а компенсацію виплачено не було.

Неспроможність національних органів влади збалансувати приватні інтереси, залучені у справі, та суспільні інтереси також може бути висунуто як претензію до держави-відповідача (Megadat.com SRL v. Moldova, 2008, § 74), а неспроможність національного суду провести аналіз пропорційності може призвести до порушення статті 1 Протоколу № 1 («Поле проти Сполученого Королівства» (Paulet v. the United Kingdom), 2014, §§ 68-69). Подібним чином автоматичний, загальний і негнучкий захисний захід невизначеної тривалості може призвести до порушення (Uzan and Others v. Turkey, 2019, § 193).

Досліджуючи пропорційність втручання в право відповідача 2, суд звертає увагу, що прокурор по тексту позовної заяви та в поясненнях, що надані в ході судового розгляду зауважував, що його вимоги спрямовані на захист права позивача на отримання доходу від земельної ділянки, зокрема шляхом здачі її в оренду. При цьому жодного розрахунку щодо економічних очікуваних ні прокурор ні позивач не навели. Прокурор вважає, що позбавлення відповідача 2 права власності на належну йому будівлю не потребує жодної компенсації, оскільки таке право передбачено окремою нормою ЦК України. Також, прокурор та позивач не надали жодних пояснень, чому право позивача на отримання доходу від спірної земельної ділянки не може бути задоволено у менш обтяжливий для відповідач 2 спосіб, у тому числі через отримання оплати за користування земельною ділянкою під спірним об`єктом.

У рішенні "Stretch v. the United Kingdom" (заява № 44277/98, рішення від 24.06.2003, пункти 37-41) ЄСПЛ досліджував межі справедливого балансу між правом на мирне володіння майном та дотримання принципу ultra vires, який служить гарантією проти зловживань владою з боку місцевих та інших заснованих за законодавством органів, не дозволяючи їм виходити за межі своєї компетенції, передбаченої національним законом. В наведеній справі ЄСПЛ дійшов висновку наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

В справі що розглядається, за встановленими вище обставинами відповідач 2 не був учасником процедур, за якими відповідні державні органи прийняли в межах своєї компетенції рішення, які утворили правові наслідки у вигляді виникнення права власності відповідача 1 на спірний об`єкт. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що могли б свідчити про обізнаність відповідача 2 про порушення прав позивача, так само як і відсутні докази щодо існування зловмисної домовленості між відповідачами.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що задоволення позову та визнання за позивачем права власності на належне відповідачу 2 майно, є не пропорційним втручанням в право власності відповідача 2 та призведе до невиправданого порушення його прав. Викладене, є самодостатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спірний об`єкт є таким, що прийнятий в експлуатацію, а визнання права власності за позивачем призведе до невиправданого порушення прав відповідача 2.

Судові витрати з оплати судового збору у відповідності до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Прокурора.

Керуючись ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі позивача Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, повноваження якої тимчасово здійснює Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, до відповідача 1 Громадської організації Центр муніципального розвитку міста Добропілля, до відповідача 2 Громадської організації Фонд муніципального розвитку смт. Новодонецьке, за участю Комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради, у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, за участю Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, про визнання за Добропільською міською територіальною громадою в особі Добропільської міської ради Покровського району Донецької області права власності на самочинно збудований торгівельний комплекс загальною площею 117,2 м2, розташований по проспекту Шевченка у місті Добропіллі Покровського району Донецької області на земельній ділянці з кадастровим номером 1411500000:00:027:0125 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1941982414115), відмовити.

В судовому засіданні 11.10.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2024 року.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз