Рішення

від 28.10.2024 по справі 910/5250/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2024Справа № 910/5250/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/5250/24.

За позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 19)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватек Мед» (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-б, оф. 18)

про стягнення 392 413, 70 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватек Мед» про стягнення 392413, 70 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №94 від 23.08.2023 в частині своєчасної поставки товару.

06.05.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 06.05.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

13.05.2024 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 06.05.2024.

21.05.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/5250/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач одночасно виклав клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.

27.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач одночасно виклав клопотання про поновлення строку для подачі відповіді на відзив.

Згідно статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1, 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 та 6 резолютивної частини ухвали від 21.05.2024 суд встановив відповідачу строк для подання до суду відзиву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та позивачу строк для подання до суду відповідь на відзив протягом 15 днів з дня отримання відзиву.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.05.2024 відповідач отримав в електронний кабінет ЄСІТС 21.05.2024 о 22:59, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу до електронного кабінету, яке знаходиться в матеріалах справи.

Отже, з урахуванням приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вважається, що ухвалу від 21.05.2024 відповідач отримав 22.05.2024.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був подати відзив на позовну заяву до 06.06.2024 включно.

З огляду на те, що відзив на позовну заяву відповідач подав 06.06.2024, тобто в установлений строк, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про поновлення припущеного процесуального строку для подання відзиву, оскільки такий строк відповідачем не пропущений.

Відзив на позовну заяву позивач отримав в системі «Електронний суд» 06.06.2023 о 13:13, що підтверджується відповідною квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, яку відповідач долучив до відзиву.

Таким чином, позивач зобов`язаний був подати відповідь на відзив до 21.06.2024 включно.

Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

У відповідності до частини 1, 3, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Позивач пропуск процесуального строку для подання відповіді на відзив мотивує ракетними атаками рф, повітряними тривогами, плановими та екстреними відключеннями електропостачання. Зазначені обставини унеможливили виконання позивачем процесуальних дій протягом установленого строку, а саме до 21.06.2023, у зв`язку з чим позивач просить поновити такий строк.

Суд констатує, що відсутність електропостачання, повітряні тривоги у зв`язку з ракетними атаками в Україні є загальновідомими обставинами.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставини та незначний період пропуску строку для подання відзиву, суд задовольняє клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

23.08.2023 за результатами проведення процедури закупівлі UA-2023-07-12-005475-а між Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВАТЕК МЕД», як учасником (відповідач) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №94.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 29.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та умов договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності та його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 10.1., 10.2. договору №94 від 23.08.2023).

Згідно пункту 1.1. договору №94 від 23.08.2023, учасник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (комплект дозиметричного обладнання для медичного лінійного прискорювача Elekta Versa HD з функціями IMRT, VMAT, IGRT, та SRS (38351 Дозиметр випромінювання на основі електростатичної іонізаційної камери) - 1 компл.), зазначені в специфікації (Додаток 1).

Найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (пункт 1.2. договору №94 від 23.08.2023).

У відповідності до пункту 3.1. договору №94 від 23.08.2023, сума цього договору становить 15 950 000, 00 грн, у тому числі ПДВ: 1 043 457, 94 грн.

В специфікації, яка є Додатком 1 до договору №94 від 23.08.2023 щодо товару та його ціна відображена аналогічна інформація, яка зазначена в пунктах 1.1. та 3.1. договору.

Згідно пунктів 12.1. ,12.2., 12.5. договору №94 від 23.08.2023, виконання договору забезпечується у вигляді банківської гарантії. Не пізніше дати укладення договору про закупівлю учасник надає забезпечення виконання договору в розмірі п`яти відсотків вартості договору у формі гарантії, що оформлена відповідно до вимог ст. 560-569 Цивільного кодексу України та постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №639 «Про затвердження положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», для надання учасникам замовнику гарантій виконання своїх обов`язків за договором про закупівлю. Замовник має право обернути забезпечення виконання договору (як частину, так і повністю) на свою користь в разі повного або часткового невиконання учасником своїх обов`язків за цим договором.

Відповідач надав позивачу банківську гарантію №34533 від 21.08.2023 на суму 797 500, 00 грн, видану АТ «КБ «Глобус».

Відповідно до пункту 4.1. договору №94 від 23.08.2023, розрахунки проводяться відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до цього договору, після їх отримання та згідно пред`явленої учасником видаткової накладної.

Пунктом 5.1. договору №94 від 23.08.2023 сторони узгодили, що строк поставки товарів: 30 днів з дати отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023.

Місце поставки товарів: заклади охорони здоров`я м. Києва. Сторони дійшли згоди, що місце поставки товарів визначається відповідно до Розподілу, затвердженого відповідним наказом замовника (пункт 5.2. договору №94 від 23.08.2023).

Позивач звернувся до відповідача з заявкою вих. №061-497/уо від 31.10.2023, в якій просив останнього здійснити поставку обумовленого в договорі №94 від 23.08.2023 товару.

Згідно підпункту 6.3.1. пункту 6.3. договору №94 від 23.08.2023, учасник зобов`язаний, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Розділом 7 договору №94 від 23.08.2023 встановлено наступне:

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором (пункт 7.1.);

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки (пункт 7.2.);

- сплата штрафних санкцій не звільняє учасника від виконання прийнятих на себе зобов`язань згідно договору про закупівлю (пункт 7.3.).

Проте, відповідач власні зобов`язання в частині поставки товару в строки передбачені пунктом 5.1. договору №94 від 23.08.2023 не виконав.

Позивач листом-вимогою вих. №061-642 від 11.01.2024 звернувся до АТ «КБ «Глобус» щодо перерахунку банківської гарантії у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по договору №94 від 23.08.2023.

24.01.2024 банк виконав вимогу позивача та перерахував останньому суму банківської гарантії.

Пунктами 9.1. та 9.2. договору №94 від 23.08.2023 передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього штрафні санкції за прострочення поставки товару у загальному розмірі 392 413, 70 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Юридичними підставами позову є статті 173, 188, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №94 від 23.08.2023 в частині своєчасної поставки обумовленого товару.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умов договору №94 від 23.08.2023 відповідач не здійснив поставку обумовленого товару, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які просить стягнути з останнього в судовому порядку.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що він виконав умови договору №94 від 23.08.2023 та здійснив поставку товару в строк, узгоджений сторонами в договорі.

Так, відповідач зазначає, що договір №94 від 23.08.2023 в розумінні статті 636 Цивільного кодексу України є договором на користь третьої особи, оскільки в пункті 5.2. сторони погодили, що місце поставки товарів визначається відповідно до Розподілу, затвердженого відповідним наказом замовника.

Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1174 від 31.10.2023 місцем поставки товару по договору №94 від 23.08.2023 є заклад-отримувач - Комунальне некомерційне підприємство «Київській міський клінічний онкологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відтак, відповідач зазначає, що він здійснив поставку в альтернативний строк передбачений договором №94 від 23.08.2023 (не пізніше 29.12.2023), а саме 27.12.2023.

Проте, актом приймання-передачі основних засобів від 27.12.2023 відмовлено у прийнятті медичного обладнання з підстав, що товар не відповідає технічній документації.

В подальшому, наказом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №82 від 29.01.2024 позивач скасував наказ №1174 від 31.10.2023, що в свою чергу унеможливило виконання договору №94 від 23.08.2023 в майбутньому.

Окрім цього, відповідач звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, що заявка позивача вих. №061-497/уо від 31.10.2023 дійсно була вручена відповідачу або уповноваженій особі відповідача, оскільки на заявці наявна відмітка, що заявка вручена 31.10.2023 кур`єру ОСОБА_1 , яка за твердженнями відповідача не є уповноваженим представником відповідача.

Таким чином, відповідач вважає, що він зобов`язання по договору №94 від 23.08.2023 виконав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по своєчасній поставці товару згідно умов договору №94 від 23.08.2023?

- чи правомірно позивачем нарахував відповідачу штрафні санкції?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 23.08.2023 за результатами проведення процедури закупівлі UA-2023-07-12-005475-а між сторонами укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №94, за умовами якого відповідач зобов`язується у 2023 році поставити позивачу, а позивач прийняти та оплатити 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (комплект дозиметричного обладнання для медичного лінійного прискорювача Elekta Versa HD з функціями IMRT, VMAT, IGRT, та SRS (38351 Дозиметр випромінювання на основі електростатичної іонізаційної камери) - 1 компл.), зазначені в специфікації.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Пунктами 5.1. та 5.2. договору №94 від 23.08.2023 встановлено, що строк поставки товарів: 30 днів з дати отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023. Місце поставки товарів: заклади охорони здоров`я м. Києва. Сторони дійшли згоди, що місце поставки товарів визначається відповідно до Розподілу, затвердженого відповідним наказом замовника.

Таким чином, наказом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1174 від 31.10.2023 визначено заклад-отримувач товару по договору №94 від 23.08.2023, а саме Комунальне некомерційне підприємство «Київській міський клінічний онкологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

На виконання пункту 5.1. договору №94 від 23.08.2023 позивач звернувся до відповідача з заявкою вих. №061-497/уо від 31.10.2023 в якій просив останнього здійснити поставку обумовленого в договорі №94 від 23.08.2023 і зазначено в додатку до заявки товару. З додатку до заявки вбачається, що поставка повинна здійснюватись до КНП «Київській міський клінічний онкологічний центр» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 69).

Заявку вих. №061-497/уо від 31.10.2023 відповідач отримав 31.10.2023 про що на ній міститься відмітка, що отримала заявку кур`єр ОСОБА_1 .

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний був поставити товар до 30.11.2023 включно, але не виконав свої зобов`язання по договору №94 від 23.08.2023.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

В пункті 7.2. договору №94 від 23.08.2023 сторони узгодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

У зв`язку з тим, що відповідач своєчасно не поставив товар, позивач нарахував відповідачу пеню (штрафну санкцію) у розмірі 392 414, 70 грн за період з 01.12.2023 - 14.12.2023.

Відповідач в свою чергу заперечуючи проти позовних вимог позивача стверджує, що він виконав свої зобов`язання по договору №94 від 23.08.2023 та поставив обумовлений товар у строк передбачений пунктом 5.1. договору №94 від 23.08.2023.

Так, відповідач зазначає, що здійснив поставку товару 27.12.2023 КНП «Київській міський клінічний онкологічний центр», проте останній не прийняв товар, оскільки товар не відповідає технічній документації, у зв`язку з чим КНП «Київській міський клінічний онкологічний центр» складений акт приймання-передачі основних засобів від 27.12.2023.

Щодо своєчасних термінів постачання відповідач зазначає, що він поставив товар в межах на його думку альтернативного строку для поставки (не пізніше 29.12.2023), а також відповідач наголошує, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем заявки №061-497/уо від 31.10.2023, оскільки кур`єр ОСОБА_1 , якій вручена заявка 31.10.2023 не є уповноваженим представником відповідача.

Суд зазначає, що з акту приймання-передачі основних засобів від 27.12.2023 форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України №818 від 13.09.2016 вбачається, що відповідач дійсно 27.12.2023 здійснив поставку товару КНП «Київській міський клінічний онкологічний центр» зазначеного в договорі №94 від 23.08.2023 та додатку до заявки №061-497/уо від 31.10.2023, проте відповідна комісія останнього прийшла до висновку відмовити в прийнятті медичного обладнання у зв`язку з невідповідністю технічної документації.

Щодо строків поставки, суд не погоджується з твердженнями відповідача, що він здійснив поставку в строки, передбачені умовами договору №94 від 23.08.2023, а саме те, що на думку відповідача він здійснив поставку в альтернативний строк (не пізніше 29.12.2023).

Згідно пункту 5.1. договору №94 від 23.08.2023, строк поставки товарів: 30 днів з дати отримання письмової заявки замовника, але не пізніше 29.12.2023.

Суд не вважає, що 29.12.2023 є альтернативним строком поставки, так на переконання суду, ця дата в свою чергу є верхньою межею, за якою можлива поставка за всіма заявками, наприклад, якщо заявка датована жовтнем і ці 30 днів припадають до настання 29.12.2023, то поставка повинна бути здійснена до 30 дня включно, а не до 29.12.2023.

Щодо тверджень відповідача, що матеріали справи не містять доказів того, що заявка №061-497/уо від 31.10.2023 була вручена відповідачу або уповноваженій особі відповідача, суд зазначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 стаття 73, частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 76, частина 1 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість, відповідач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів щодо того, які особи були уповноважені відповідачем на отримання кореспонденції станом на 31.10.2023 та наявність яких (доказів) могли підтвердити, що кур`єр ОСОБА_1 дійсно не була уповноваженою відповідачем особою на отримання кореспонденції. Поряд з цим, відзив не містить заперечень відповідача, що ОСОБА_1 не є кур`єром відповідача.

Окрім цього, згідно пункту 5.1. договору №94 від 23.08.2023 відповідач здійснює поставку на підставі заявки позивача. Тобто, в будь-якому разі відповідач отримував від позивача заявку на поставку товару, проте, відповідач не долучив до матеріалів справи докази того, коли саме він отримав заявку на поставку товару,за якою здійснював поставку 27.12.2023, що, в свою чергу, могло б спростувати твердження позивача, що така заява відповідачем була отримана 31.10.2023.

З акту приймання-передачі основних засобів від 27.12.2023 на який посилається відповідач, як на доказ того, що він здійснив поставку товару вбачається, що 27.12.2023 відповідач здійснив поставку товару, яка зазначена в заявці №061-497/уо від 31.10.2023.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Отже, беручи до уваги те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які могли підтвердити, що заявка на поставку товару відповідачем не була отримана 31.10.2023 з урахуванням принципу вірогідності доказів, суд доходить до висновку, що заявка №061-497/уо від 31.10.2023 була більш вірогідно отримана відповідачем саме 31.10.2023.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 30.11.2023 включно, але не здійснив її у встановлений строк (30 днів з дати отримання письмової заявки).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару.

Проте, суд не погоджується з розрахунком штрафних санкцій позивача, оскільки, як встановлено вище, за наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач здійснив поставку товару 27.12.2023.

Отже, борговим періодом є: 01.12.2023 - 26.12.2023.

Таким чином, суд здійснивши перерахунок штрафних санкцій (пені) зазначає, що сума яка підлягає стягненню з відповідача складає 353 084, 94 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що поставка товару була здійснена з простроченням, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення вчасної поставки товару підлягають частковому задоволенню у розмірі 353 084, 94 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 5 296, 27 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватек Мед» про стягнення 392 413, 70 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватек Мед» (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 5-б, оф. 18; ідентифікаційний код: 44436866) на користь Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 19; ідентифікаційний код: 02012906) штрафні санкції у розмірі 353 084 (триста п`ятдесят три тисячі вісімдесят чотири) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 5 296 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) грн 27 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 35 328, 76 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких