Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/5954/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/5954/24

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ"пророзподіл витрату справі№ 910/5954/24За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"простягнення 857 771,09 грн Суддя Підченко Ю.О.Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Олексієнко Т.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5954/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Девелопмент» (далі також - позивач, ТОВ «СКМ Девелопмент») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОС-УБК» (далі також - відповідач, ТОВ «ГЕОС-УБК») про стягнення коштів за поставлений товар в розмірі 573 849,94 грн, 3% річних в розмірі 48 677,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 235 244,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 суд вирішив:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" заборгованості в розмірі 175 000,00 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2, літ. А; код ЄДРПОУ 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 11, к. 180; код ЄДРПОУ 38894304) заборгованість в розмірі 398 849,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 235 244,15 грн, 3% річних в розмірі 48 677,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 866,57 грн.

16.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 22.08.2024 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні 24.10.2024.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 24.10.2024 наполягав на задоволенні заяви та надав усні пояснення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 24.10.2024 не забезпечив, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи представника позивача, з огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у позовній заяві було заявлено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн, а заяву про розподіл витрат на суму 30 000,00 грн подано 15.08.2024, при цьому, рішення суд ухвалив 15.08.2024. Тобто, при заявленні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач дотримався вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- договір про надання правничої допомоги від 15.04.2024;

- ордер Серії АІ № 1609337 від 15.04.2024;

- посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Олексієнко Т.В.;

- Акт виконаних робіт від 13.05.2024 на суму 10 000,00 грн;

- Акт виконаних робіт від 27.06.2024 на суму 10 000,00 грн;

- Акт виконаних робіт від 12.08.2024 на суму 10 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 94 від 13.05.2024 на суму 10 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 138 від 25.06.2024 на суму 10 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 172 від 12.08.2024 на суму 10 000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до п. 5.1. договору від 15.04.2024, за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін.

Судом здійснено аналіз наведених в Актах виконаних робіт обсягів наданих послуг та їх вартості.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що вартість послуг та витрачений час, які зазначені в Актах виконаних робіт від 13.05.2024 та 27.06.2024 відповідають критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції. Вказані в цих актах витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.

Проте, як вбачається з Акту виконаних робіт від 12.08.2024, до переліку виконаних робіт включено підготовку, подання, узгодження пропозицій відповідачеві у справі щодо мирового врегулювання спору, на яку витрачено 4 години, а вартість послуги складає 4 000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, пов`язаною з присудженням судових витрат на підставі статті 41 названої Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були, зокрема, неминучими (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Аналогічні правові висновки викладені у п. 12 постанови Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 910/13056/20.

Отже, оскільки позивач не довів неминучість витрат на підготовку, подання, узгодження пропозицій відповідачеві у справі щодо мирового врегулювання спору, на суму 4 000,00 грн, то такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 26 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (03035,м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2, літ. А; код ЄДРПОУ 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 11, к. 180; код ЄДРПОУ 38894304) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 29.10.2024.

Суддя Ю.О. Підченко